Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №317/1590/24 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 317/1590/24

Провадження № 2/314/483/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцевої А.М.,

справа № 317/1590/24;

провадження № 2 /314/2261/2025;

учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 ;

-відповідач ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

Стислий виклад позицій сторін.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та кошти на її утримання.

Позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що 27.05.2023 сторони уклали шлюб, який зареєстрований Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 259. Від вказаного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який наразі проживає з позивачкою. Позивачка ніде не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Відповідач відмовляється добровільно виділяти кошти на утримання їх сина та її утримання, поки дитина не досягла 3-річного віку. У зв`язку з чим, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

29.07.2024 року Вільнянським районним судом Запорізької області прийнято заочне рішення по цивільній справі № 317/1590/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Відповідач звернувся до суду із заявою про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що справа розглянута у його відсутності, повістки про виклик до суду він не отримував, в судовому засіданні участі не приймав, у зв`язку з чим не мав можливості надати докази зі свого боку.

23.10.2025 ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області заяву про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення від 29.07.2024, ухвалене у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, скасовано.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про причини неявки в судове засідання суду не повідомила. Позивач про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, в задоволенні позову просив відмовити.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 28.03.2024 справа направлена за підсудністю до Вільнянського районного суду Запорізької області.

Ухвалою від 16.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням осіб, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

29.07.2024 року Вільнянським районним судом Запорізької області прийнято заочне рішення по цивільній справі № 317/1590/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

21.07.2025 року відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.

23.10.2025 ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області заяву про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення від 29.07.2024, ухвалене у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, скасовано.

31.10.2025 року від Вільнянського відділу державної виконавчої служби надійшов лист з постановою про закінчення провадження.

07.11.2025 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

11.11.2025 року від представника позивача надійшла заява про відкладення судового засідання з метою ознайомлення з матеріалами справи (наданий час для ознайомлення).

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилалася як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, надані сторонами, суд

встановив

27.05.2023 сторони уклали шлюб, який зареєстрований Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 259. Від вказаного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.03.2024 позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину та її утримання до трьох років.

14.09.2024 позивачка написала розписку в котрій зазначила, що передає сина бабусі – ОСОБА_4 (мати відповідача) (а.с. 74), щоб вона передала дитину відповідачу. Згодом позивачка виїхала за кордон.

Органом опіки та піклування Петриківської селищної ради встановлено, що малолітній син Позивачки та Відповідача проживає з бабусею – ОСОБА_4 та зазначено, що вихованням дитини також займається бабуся 9а.с. 75-77). Відповідно до висновку органу опіки та пклування встановлено, що мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 тривалий час перебувала за кордоном, в той час її син ОСОБА_5 знаходився з бабусею матірью відповідача. Після приїзда її із-за кордону позивачка мешкає окремо від сина в іншому населенному пункті, а її син залишається з бабусею.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обраним позивачем предметом спору у даній справі і способом захисту права, передбаченим ст. 16 ЦК України, є стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення коштів на утримання матері до трьох років.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Враховуючи правову природу аліментів, їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на користь того з батьків, з ким проживає дитина, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, суди повинні оцінити при вирішенні цього спору наявність підстав для стягнення аліментів на користь позивача, з яким, за встановленими обставинами справи, проживає дитина (Постанова ВС від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц).

Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду зазначеною в постанові ВС від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц.

З матеріалів справи вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є позивач ОСОБА_1 , батьком відповідач ОСОБА_2 . Дитина ОСОБА_3 проживає разом з бабусею, матір`ю відповідача – ОСОБА_4 та знаходиться на утриманні відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року№ 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення в суд з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.

У сукупності наведеного, виходячи із засад справедливості та захисту прав неповнолітніх дітей, враховуючи положення ст. 179 СК України, суд вважає за необхідне відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення аліментів на дитину.

Що стосується позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, то суд вважає, за доцільне відмовити в задоволені даної вимоги.

Згідно ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Відповідно до ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

З матеріалів справи вбачається, що дитина не проживає разом із позивачкою, а утримання дитини здійснює відповідач.

Судові витрати.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини 7 статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач не заявляв вимог щодо стягнення з позивача понесених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 84,180-183 СК України, ст.ст.88,208,209,212 215,280 ЦПК України, суд,-

вирішив:

1.В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13.01.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

13.01.2026