Вирок від 12 січня 2026 р. у справі №302/45/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/45/26

Провадження № 1-кп/302/59/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду за відсутністю учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 01.01.2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026078110000002 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Долина Долинського району Івано-Франківської області, з неповною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.10.2025 року за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі – КК України) до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн;

- вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.10.2025 року за частиною 1 статті 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 389 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, за вироком Міжгірського районного суду від 17.10.2025 року, був засуджений за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин, на шлях виправлення не став і знову вчинив кримінальне правопорушення, а саме, умисно, без поважних на те причин, з метою ухилення від покарання, не пов`язаного із позбавленням волі, у виді громадських робіт строком 200 годин, ухилявся від даного покарання.

28.11.2025 року ОСОБА_3 , був поставлений на облік в Хустському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області, ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт та письмово попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання. Однак не зважаючи на призначене вироком суду покарання в період із 16.12.2025 року по 19.12.2025 року, ОСОБА_3 умисно ухилився від відбування покарання без поважних причин, тобто не виконував громадські роботи в кількості 32 години, та не зважаючи на неодноразові його попередження про кримінальну відповідальність, заходів до виконання вказаного вироку не вжив.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною 2 статті 389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Частинами 2 та 3 статті 381 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

До обвинувального акту прокурором додана заява обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, у відповідності до положень статті 302 КПК України, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, його заяву, за змістом якої він не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів у добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий у порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

У відповідності до частини 4 статті 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 у поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку та кваліфікує дії обвинуваченого за частиною 2 статті 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

За змістом частин першої та другої статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 65 КК України:

--- суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання (частина 1);

--- особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень (частина 2).

За частиною 2 статті 389 КК України передбачене покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, його наслідки.

Суспільна небезпечність вчиненого кримінального правопорушення полягає, зокрема, у тому, що обвинувачений, будучи засудженим за попереднім вироком суду, належних висновків для себе не зробив, мети покарання не досяг, та, не ставши на шлях виправлення, допустив нове кримінальне правопорушення, пов`язане з умисним ухиленням від виконання призначеного судом покарання.

Раніше суд уже надавав ОСОБА_3 можливість виправлення шляхом призначення покарання у виді громадських робіт відповідно до вироку Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.10.2025 року, однак обвинувачений проігнорував вимоги вироку суду, без поважних причин ухилявся від відбування призначеного покарання, що свідчить про зневажливе ставлення до покладених на нього обов`язків та до виконання рішення суду.

Призначаючи покарання, суд також ураховує дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_3 не працює, суспільно корисною діяльністю не займається, що в сукупності з іншими відомостями характеризує його як особу, яка не виявляє належної законослухняної поведінки. Обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні кримінальні правопорушення, що свідчить про стійку схильність до вчинення протиправних дій та небажання дотримуватися вимог закону. За місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, протягом 2025 року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, у тому числі за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

На обліку в лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

Суд ураховує обставини, що впливають на призначення покарання. Відповідно до статті 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття, що підтверджується повним визнанням вини, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, що обтяжують покарання, передбачені статтею 67 КК України, у діях обвинуваченого відсутні.

Згідно з обвинувальним актом, покарання у виді громадських робіт строком 200 годин, призначене ОСОБА_3 вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.10.2025 року за частиною 1 статті 125 КК України, відбуте частково, невідбуто – 32 години.

Оцінивши характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, а також керуючись вимогами статей 50 та 65 КК України і принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що призначення покарання в межах санкції частини 2 статті 389 КК України у виді обмеження волі з реальним його відбуттям є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд ураховує положення статей 71 та 72 КК України щодо призначення покарання за сукупністю вироків.

Суд зауважує, що сукупність встановлених обставин, зокрема факт умисного ухилення від відбування раніше призначеного покарання, вказує на неможливість виправлення обвинуваченого без реального відбування призначеного судом покарання, а застосування більш м`якого виду покарання не забезпечить досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України.

Згідно з даними програми «Д-3» суд установив, що покарання у виді штрафу, призначене ОСОБА_3 вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.10.2025 року за частиною 1 статті 125 КК України, станом на час ухвалення цього вироку не виконано.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п`ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п`ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п`яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

За правилами частини 3 статті 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність визначення самостійного виконання вироку Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.10.2025 року в частині призначеного штрафу, що підлягає відображенню в резолютивній частині цього вироку.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати – відсутні.

Цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлявся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись статтями 368, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 389 КК України, та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.

На підставі частини 1 статті 71 та статті 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.10.2025 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 4 (чотири) дні.

Строк відбуття покарання у виді обмеження волі ОСОБА_3 рахувати з дня його прибуття та постановки на облік у виправному центрі.

На підставі частини 1 статті 71 КК України, з урахуванням положень частини 3 статті 72 КК України, призначене за даним вироком покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 4 (чотири) дні та невідбуту частину покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.10.2025 року, яким ОСОБА_3 засуджено за частиною 1 статті 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, – виконувати самостійно.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1