Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №214/2951/24 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2951/24

2/214/171/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 214/2951/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - Гайова А.С. звернулася до суду з позовною заявою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 28.03.2024 в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №3257364 від 01.06.2021року у розмірі 37 240,00 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. 00 коп.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 01.06.2021 року ОСОБА_1 на офіційному сайті ТОВ «МІЛОАН» у мережі Інтернет https://miloan.ua/ подала заявку на отримання кредиту №3103236 сформовану у її власному онлайн-кабінеті на сайті товариства. Кредитний договір було укладено онлайн з використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання договору у паперовому вигляді власноручним підписом. На мобільний телефон ОСОБА_1 товариством було направлено СМС-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, при введенні якого позичальник підтвердила прийняття умов кредитного договору №3257364. Таким чином, 01.06.2021 сторони уклали договір про споживчий кредит, за умовами якого товариство перерахувало позичальникові кредитні кошти на вказаний ОСОБА_1 картковий рахунок у розмірі 9 400 грн. 00 коп. Кредитний договір було укладено строком на 30 днів, з правом пролонгації. Протягом обумовленого строку відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання в частині погашення заборгованості, чим допустив утворення заборгованості в розмірі 37 240 грн. 00 коп., яка включає: заборгованість за тілом кредиту - 9 310 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 27 930 грн. 00 коп. При цьому, 13.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір про відступлення прав вимоги №07Т, за яким ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором №3257364 від 01.06.2021року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке набуло право вимоги до відповідача у загальному розмірі вимог 37 240,00 грн. Оскільки відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року, ухваленому при заочному розгляді цивільної справи №214/2951/24, позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «МІЛОАН», задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №3257364 від 01.06.2021року у загальному розмірі 37 240,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 9 310 грн. 00 коп., заборгованість по процентам 27 930 грн. 00 коп., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 03 липня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення скасовано заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року у цивільній справі №214/2951/24 за позовною заявою ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

19 листопада 2024 року та 20 серпня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 в якому відповідач вважає відсутні належні докази щодо права пред`явлення позову позивачем. Позивач не є кредитором, тому не надав суду копії наступних документів; додаткову угоду факторингу, реєстр прав вимог, підтвердження сплати суми коштів за отримане відступлене права вимоги. Розрахунок заборгованості до позову відсутній, обґрунтування боргу не має, тому не зрозуміло звідки взялася сума боргу за відсотками 27 930,00 грн. та чому борг за тілом кредиту становить 9 310,00 грн., а не 9 400,00 грн. В документах стоїть підпис ОСОБА_2 , а виписка про повноваження директора в матеріалах справи відсутня. Крім того, кредит було надано строком на 14 днів, однак доказів того, що строк кредитування був продовжений за згодою сторін у встановленому законом порядку або відповідач вчинив дії в особистому кабінеті відсутні, як і відсутні докази вимог кредитодавця про сплату процентів. У межах строку кредитування 14 днів сума процентів склала 13,16 грн., а отже кредитодавцем пропущено строк позовної давності за ст. 257 ЦПК України. Тому враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

02 грудня 2024 року та 29 серпня 2025 року на адресу суду від представників позивача ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якого зазначено, що відповідач ОСОБА_1 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування подано заявку на отримання кредиту №3257364 від 01.06.2021. Також представник позивача звернув увагу суду, що відповідачем у відповіді на відзив на позовну заяву не заперечувався факт виникнення правовідносин між ТОВ «МІЛОАН» за договором про споживчий кредит №3257364 від 01.06.2021, тому дані обставини не підлягають доказуванню в розумінні частини першої статті 82 ЦПК України. Щодо строків позовної давності вважає, що позовні вимоги заявлені в межах позовної давності. Також представник позивача звернув увагу суду, що було надано документи: копія договору факторингу №07Т від 13.09.2021 разом із затвердженими шаблонами передачі інформації по кредитному портфелю, витяг із додатку №1 до договору факторингу №07Т від 13.09.2021року, копії платіжних інструкцій за договором факторингу №07Т від 13.09.2021 року. Вважає, що зміна суб`єктного складу внаслідок укладення договору факторингу не впливає на зміну зобов`язань боржника та не порушує його права. Позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним договором,стирок позовної давності не пропущено з урахуванням впровадження на території карантину і військового стану та положень Перехідних і Прикінцевих положень ЦК України. Строк кредитування збільшено на підставі пункту 2.3.1.2 кредитного договору у зв`язку з користуванням позичальником кредитними коштами. Відсотки за кредитом нараховані в сумі 13,165 грн. відповідно до п. 1.5.2 договору та в сумі 27 916,84 грн. на підставі п. 1.6 договору, тіло кредиту розраховано виходячи з розрахунку 9 400,00 грн. - 90,00 грн.. Тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

Згідно з клопотанням представника позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Карпенко Ю.Г., яке міститься в матеріалах справи, остання просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача Іщенко Л.В. звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її та відповідача відсутності, проти вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, оскільки у позивача навіть відсутні докази пред`явлення позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «МІЛОАН» участь в судовому засіданні свого повноважного представника не забезпечило, правом на подання пояснень не скористалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01 червня 2021 року ОСОБА_1 на офіційному сайті ТОВ «МІЛОАН» у мережі Інтернет https://miloan.ua/ подав анкету-заяву на кредит №3257364, сформовану у його власному онлайн-кабінеті на сайті товариства. Цього ж дня, між ТОВ «МІЛОАН» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір про споживчий кредит №3257364 (індивідуальна частина), за умовами якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк в 14 днів, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у національній валюті - гривня, в сумі 9 400, 00 грн. (п.п.1.1-1.4). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 15.06.2021.

Згідно пункту 1.5.2 договору, проценти за користування кредитом: 13,16 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 договору).

Тип процентної ставки за договором - фіксована.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою), яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена у п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 договору.

Як слідує з п.2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишились до досягнення загального строку пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Як визначено у п.2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальникові безготівково шляхом переказу на картковий рахунок.

Цього ж дня позичальником ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту №3257364.

Указаний договір підписано його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено розділом 6 договору. При укладенні договору було проведено ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 кредитором ТОВ «МІЛОАН», та акцепт договору позичальником прийнято шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора буквено-цифрового вираження «V12525», відправленого на вказаний позичальником номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Цей правочин у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, що не спростовано в судовому засіданні останнім.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Факт укладення кредитного договору та отримання коштів за кредитним договором, відповідач не заперечував, договір у судовому порядку не оспорював, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, стороною відповідача до суду не надані.

При цьому факт виконання первісним кредитором обов`язку по наданню кредитних коштів підтверджується повідомленням банку емітенту АТ «Акцент-Банк», яким надано виписку по руху коштів ОСОБА_1 і підтверджено факт перерахування кредитних коштів в сумі 9 400,00 грн. 01 червня 2021 року.

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

13 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №07Т, за яким ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №07Т від 13.09.2021, право вимоги за договором №3257364 від 01.06.2021, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у загальному розмірі вимог 37 240,00 грн., з яких: за тілом кредиту - 9 310 грн., за відсотками - 27 930,00 грн., свідченням чому є акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 року та копії платіжних інструкцій на підтвердження факту оплати за договором факторингу №07Т від 13.09.2021 та додатків до нього (а.с. 45-59), що спростовує твердження відповідача в цій частині.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст.624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.

Як визначено у ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Натомість ОСОБА_1 допустив порушення умов договору, свої зобов`язання не виконав, в результаті чого станом на 20.02.2024 утворилась прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 9 300 грн. 00 коп.. Доказів на спростування цьому відповідач суду не надав, власний контррозрахунок, у випадку незгоди із заявленим боргом, не навів.

При цьому з наданого первісним кредитором розрахунку (а.с. 132-133) убачається сплата 15 червня 2021 року позичальником процентів по кредиту в сумі 13,16 грн. та тіла кредиту в сумі 90,00 грн., що ураховано при розрахунку суми боргу за тілом кредиту в сумі залишку 9 310,00 грн.

Стосовно нарахування та стягнення процентів за користування коштами, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Так, кредитний договір № 3257364 від 01.06.2021 укладено відповідачем з ТОВ «Мілоан» строком на 14 днів.

Сторонами погоджено умови пролонгації за вказаним договором у пункті 2.3, де для продовження строку кредитування (пролонгацію на пільгових умовах) позичальник повинна сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості, що і було зроблено відповідачем платежами 15 червня 2021 року шляхом сплати в тому числі тіла кредиту в сумі 90,00 грн., що ОСОБА_1 не спростовано в судовому засіданні.

Згідно таблиці у пункті 2.3.1.1, максимальний строк, на який може бути продовжено договір, становить 15 днів.

Між тим, підпунктом 2.3.1.1 договору сторони погодили, що якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою , визначеною у пункті 1.5.2 договору.

А тому суд виходить з розрахунку:

9 400,00 грн. (тіло кредиту) х 14 днів х 5% = 6 580,00 грн. (в межах строку кредитування).

9 310,00 грн. (залишок тілу кредиту) х 15 днів (строк пролонгації) х 0,01% (пункт 1.5.2 договору) = 13,97 грн. (частина з яких в сумі 13,16 грн. сплачені відповідачем 15.06.2021).

Таким чином, сума процентів до стягнення становить 6580,00 грн. + 0,81 грн. = 6 580,81 грн.

Доказів виконання пункту 2.3.1.2 щодо пролонгації на стандартних (базових) умовах, матеріали справи не містять, в тому числі доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п. 4.1. договору.

У додатку №1 до кредитного договору «Графік розрахунків» вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв`язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані графіку в особистому кабінеті позичальника.

Проте, ТОВ «Діджи Фінанс» не надано доказів на підтвердження продовження строку кредитного договору на стандартних умовах відповідно до умов договору, зміни процентної ставки чи оновлення графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачем процентів у заявленому розмірі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування відсотків за користування кредитом, після закінчення строку повернення кредиту, встановленого в пункті 1.3 договору про споживчий кредит та в графіку платежів, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.

Крім того, пунктом 2.3.2 зазначено, що розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної (их) обставин (и) щодо якої (их) невідомо настане вона (и) чи ні.

Частиною восьмою статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Подібні доводи викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 754/4475/19 (провадження № 61-5491св21).відповідно до якої тлумачення змісту договору не може бути таким, що призводитиме до неможливості виконання договірного зобов`язання взагалі і ніколи.

Посилання сторони позивача на погоджені сторонами кредитного договору умови Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», суд не приймає до уваги з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, тощо.

Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що сторонами були погоджені належним чином умови щодо автоматичної пролонгації договору за умови чітко погодженого у договорі у строку кредитування.

Стосовно заяви відповідача про застосування ст. 257 ЦПК України, суд звертає увагу на наступне.

Так, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц,від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц,від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-цтощо).

За нормами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в ній встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом, за власною ініціативою, застосовуватись не може за жодних обставин (постанова Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 753/12382/15-ц).

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Кредитний договір укладений між сторонами 01 червня 2021 року строком на 14 днів, тобто до 15.06.2021, трирічний строк звернення до суду спливає у червні 2024 року (за наявності пролонгації на пільгових умовах), тому звернувшись до суду у березні 2024 року, позивачем не пропущено строк, встановлений ст. 257 ЦПК України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Ураховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог в цій частині.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Ураховуючи часткове задоволення вимог позивача, суд вважає необхідним відшкодувати ТОВ «Діджи Фінанс» понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 1 033,68 грн. пропорційно розміру задоволених вимог (15 890,91 (сума боргу, задоволена судом) * 2 422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) 37 240,00 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи відсутність обґрунтованого клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат, суд дійшов висновку про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 560,30 грн. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22).

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором - частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №3257364 від 01.06.2021 у загальному розмірі 15 890 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто) гривень 81 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 9 310 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 6 580 грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 033 гривень 68 коп.та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 560 гривень 30 коп.

Відмовити у задоволенні іншої частини вимог.

Рішення може бути оскаржено учасниками процесу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товарис тво з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд.243-а.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», код ЄДРПОУ 40484607, юридична адреса: м. Київ, вул. Багговутівська, буд.17-21.

Суддя Н.В. Чернова