Вирок від 11 січня 2026 р. у справі №766/15857/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/15857/24

н/п 1-кп/766/1000/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 05.09.2024 під №22024230000000382 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки рф, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину),

передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_5 , достовірно знаючи про збройну агресію рф проти України, фактично проживаючи на території м. Херсона, будучи достеменно поінформованою та розуміючи факт захоплення м. Херсона та Херсонської області збройними силами рф, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою, будучи обізнаною про те, що м. Херсон та Херсонська область є невід`ємною складовою частиною України, що порядок утворення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування регулюється виключно Конституцією України та законами України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше липня 2022 року, більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у м. Херсон, прийняла пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування представників окупаційної адміністрації держави-агресора – рф та діючи умисно, добровільно зайняла керівну посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій – головного бухгалтера ДБЗОЗ «Херсонський обласний центр гігієни та епідеміології», тобто у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

На ОСОБА_5 як на головного бухгалтера ДБЗОЗ «Херсонський обласний центр гігієни та епідеміології» було покладено виконання наступних організаційно-розпорядчих функцій: здійснення загального керівництва матеріальним та економічним відділами, нарахування та видача заробітної плати, отримання грошових коштів у фінансових установах.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

ІI. Застосовані судом правові процедури

Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)

З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченої, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.09.2024 було призначено підготовче судове засідання.

Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої, було проведено судові засідання: 17.01.2025, 18.03.2025, 31.03.2025.

Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачена повідомлялася про судовий розгляд кримінального провадження стосовно неї та мала можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви. Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачена ОСОБА_5 не скористалася.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111-1 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою – сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 до призначених судових засідань здійснювались шляхом направлення повісток на останню відому адресу проживання в м. Херсоні, а також було опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 на території України, підконтрольній офіційним органам влади України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останньої за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачена була обізнана щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.

ІІІ. Щодо забезпечення права на захист

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника для захисту інтересів обвинуваченої.

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 31.03.2025 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22024230000000362 від 05.09.2024 пред`явлено щодо злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України.

Ухвалою суду від 10.06.2025 був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.

Разом з цим, за період часу з 20.09.2024 (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 12.01.2026, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.

За час судового розгляду обвинувачена могла визначитися з провадженням проти неї, та усвідомлюючи, що у неї виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінила свою процесуальну поведінку та продовжила подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.

Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.

IV. Позиція сторін кримінального провадження

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину. Просив визнати обвинувачену ОСОБА_5 винною та призначити відповідне покарання в максимальних межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, застосувавши додаткове покарання як у виді позбавлення права обіймати певні посади, так і конфіскацію всього майна.

Захисник просив виправдати обвинувачену, оскільки досліджений судом обсяг доказів на його переконання не доводить обставин, інкримінованих ОСОБА_5 протиправних дій.

V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.08.2024 (справа №490/430/24, н/п №1-кс/490/3278/2024), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.

Так вина ОСОБА_5 у вчиненні поставленого їй у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

- протоколом огляду від 19.01.2024, відповідно до якого оглянуто приміщення службового кабінету №1, розташованого в адміністративній будівлі ДУ «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб» МОЗ України, розташованому за адресою: вул. Професора Уварова, 3, м. Херсон.

Під час огляду виявлено наступні документи (огляд яких здійснено відповідно до протоколу огляду від 05.04.2024), які свідчать про створення та функціонування государственного бюджетного учреждения здравоохранения «Херсонский обласной центр гигиены и эпидемиологии», де посаду головного бухгалтера зайняла ОСОБА_5 :

* сканкопію «приказа начальника Департамента здравоохранения Херсонской области военно-гражданской администрации Херсонской области» №14 від 04.06.2022 «о назначении исполняющего обязанности главного врача государственного бюджетного учреждения здравоохранения «Херсонский обласной центр гигиены и эпидемиологии» ОСОБА_6 », за змістом якого головоному бухгалтеру ОСОБА_5 надано вказівку внести зміни до штатного розпису по загальному фонду незаконно створеної «ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии»;

* сканкопію «тарификацинного списка на 01.06.2022 г. ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии», за змістом якого серед працівників відділу бухгалтерського обліку зазначена ОСОБА_5 як головний бухгалтер;

* сканкопію списку співробітників ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии», де наявні відомості і про ОСОБА_5 ;

* сканкопію «приказ от 16.08.2022 №12-ЛС о приеме ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии», відповідно до якого «в связи с реорганизацией государственных учреждений здравоохранения Херсонской области» прийнято на ряд посад у незаконно створенному органі певних осіб;

* копію «устав ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии», затверджений 25.07.2022 наказом «департамента здравоохранения Херсонской области». За змістом уставу ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии» створено шляхом реорганізації державної установи «Херсонський обласний центр контролю та профілактики захворювань» МОЗ України. Місцезнаходження установи – вул. Професора Уварова, 3, м. Херсон. Установа являється юридичною особою.

* «выписка из реестра юридических лиц, осуществляющих деятельность в Херсонской области от 21.06.2022 №1000-116, которая содержит сведения о юридическом лице ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии»;

* «справка об открытии расчетного счета в филиале №4 коммерческого банка «международный расчетный банк» для ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии». Дата открытия счета 27.07.2022»;

* «приказ от 25.07.2022 №180 военно-гражданской администрации Херсонской области департамент здравоохранения Херсонской области об утверждении устава ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии»;

* «приказ от 21.06.2022 №22/3 об утверждении штатного расписания ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии»;

* копію «штатного расписания ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии» в складі якого є і відділ бухгалтерського забезпечення, а також передбачена посада головного бухгалтера;

* «ведомость про выплату налички за авгусст 2022 года», яку перевірила ОСОБА_5 ;

* «акт приема-передачи денежных средств от 16 сентября 2022 г.», за змістом якої головний бухгалтер «ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии» ОСОБА_5 передала грошові кошти в сумі 60 тисяч рублів;

- протоколом огляду від 26.07.2024, відповідно до якого оглянуто Інтернет-ресурс за посиланням https://egrul.nalog.ru/index.html, де виявлено «выписка из реестра юридических лиц, осуществляющих деятельность в Херсонской области от 26.07.2024 №ЮЭ9965-24-95905059», яка містить відомості про юридичну особу ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии». Дата реєстрації вищезазначеної юридичної особи 22.12.2022;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 впізнав фото із зображенням ОСОБА_5 як головного бухгалтера ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии»;

Показаннями свідка ОСОБА_7 , який під час судового розгляду пояснив, що під час окупації м. Херсона і 2022 році він займав посаду працівника з обслуговування приміщень у створеній окупаційною владою «ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии», який був розташований по вул. Уварова, 3 в м. Херсоні, де до окупації перебувала ДУ «Херсонський обласний центр контролю та профілактики захворювань» МОЗ України.

На той момент в період з липня до жовтня 2022 року там головним бухгалтером була призначена і працювала ОСОБА_5 , яка займала кабінет головного бухгалтера, а в день виплати заробітної плати безпосередньо керувала цим процесом, видаючи готівкові кошти працівникам в російських рублях.

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.07.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 як головного бухгалтера ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии»;

Показаннями свідка ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що під час окупації вона працювала у створеній окупаційною владою установі «ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии». Приблизно у серпні 2022 року їм представили як головного бухгалтера ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 зверталась до неї для отримання інформації з архіву установи, оскільки за архів відповідальною була саме вона, проте інформацію вона їй не надала, мотивувавши тим, що здала весь архів.

ОСОБА_5 як головний бухгалтер робила інвентаризацію майна, оглядала те майно та техніку, які були в наявності. Заробітна плата на той момент виплачувалась в російських рублях готівкою, у зв`язку з чим під кабінетом у ОСОБА_5 утворювалась черга, бо вона керувала цим процесом самостійно.

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.07.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 як головного бухгалтера ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии»;

Показаннями свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що до окупації м. Херсона вона займала посаду бухгалтера ДУ «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», розташований по вул. Уварова, 3 в м. Херсоні. З початком окупації продовжила виходити на роботу і виконувати свої функціональні обов`язки в цій же установі. З вересня 2022 року їх перестали пускати у приміщення установи і вже після деокупації вони виявили відомості, розрахункові листи за підписом ОСОБА_5 із зазначенням її посади та прізвища у створеній окупаційною владою установі.

До окупації ОСОБА_5 в їх установі не працювала і до новоствореної «ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии» приблизно у липні або серпні 2022 року її працевлаштував їх головний лікар ОСОБА_10 . Обвинувачена зверталась до неї з проханням надати списки працівників, а також тарифікаційні списки, щоб володіти інформацією про посади та оклади, проте вона відмовила в її проханні. Ознак того, що ОСОБА_5 діяла під примусом не було.

Робоче місце ОСОБА_5 було в кабінеті головного бухгалтера, заробітна плата на той час видавалась вже готівкою у російськи рублях і керувала цим процесом обвинувачена. На своєму робочому місці ОСОБА_5 перебувала приблизно до листопада 2022 року, до оголошення так званої евакуації.

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.07.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 впізнав фото із зображенням ОСОБА_5 як головного бухгалтера ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии»;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 як головного бухгалтера ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии»;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.07.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_13 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 як головного бухгалтера ГБУЗ Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии»;

Показаннями свідка ОСОБА_13 , яка під час судового розгляду пояснила наступне. До окупації м. Херсона вона займала посаду завгоспа в ДУ «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України». У травні 2022 року вона вивезла дочку з окупації, а сама повернулась до міста в липні 2022 року і вийшла на своє робоче місце. На той момент там вже була ОСОБА_5 , робоче місце якої було в кабінеті головного бухгалтера. До цього остання в їх установі не працювала. Зі слів інших стало відомо, що замість ДУ «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» було створено окупаційною владою «ГБУЗ», але як назва звучала повністю не знає. В день видачі заробітної плати під кабінетом обвинуваченої утворювалась черга і було зрозуміло, що всі отримують гроші, але вже в рублях і керувала цим процесом саме ОСОБА_5

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.07.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_14 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 як головного бухгалтера ГБУЗ Херсонський обласний центр гигиены и эпидемиологии»;

Показаннями свідка ОСОБА_14 , яка суду пояснила, що познайомилась з ОСОБА_5 у створеній окупаційною владою «ГБУЗ Херсонський обласний центр гигиены и эпидемиологии», де остання займала посаду головного бухгалтера. Вона у свою чергу до окупації займала посаду чергового котельні в ДУ «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України». З початком окупації її попросили виконувати функції секретаря, а вже після створення «ГБУЗ Херсонський обласний центр гигиены и эпидемиологии» вона залишилась на цій же посаді, оскільки був важкий матеріальний стан.

Вперше ОСОБА_5 побачила у новоствореній установі у серпні 2022 року, після того як вийшла з відпустки. Висновок про те, що остання головний бухгалтер зробила з того, що вона займала кабінет колишнього головного бухгалтера. Бачила за її підписом як головного бухгалтера документи на видачу заробітної плати, яку видавала особисто по відомостях готівкою в російських рублях. ОСОБА_5 їздила до банку за отриманням готівки, тоді як всі документи з приводу фінансової діяльності так званої «ГБУЗ» оформляв новий керівник та

ОСОБА_5 . Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами ст. ст. 39, 40 КК України.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинувачену винною у пред`явленому їй обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.

Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»). У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення – тимчасово окупована територія України.

Відповідно до чинного законодавства України, заняття посади державної служби необхідно розглядати як у контексті проведення підготовчих дій щодо призначення певної особи на посаду, так і в контексті виникнення такого юридичного факту, як призначення особи на певну посаду з офіційним оформленням трудових відносин.

Установлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_5 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим з моменту зайняття нею посади, факт якого доведено як змістом досліджених судом документів, так і тим, що обвинувачена фактично взялася за виконання трудових обов`язків у так званій «ГБУЗ Херсонський обласний центр гигиены и эпидемиологии»з метою забезпечення його функціонування. Відомостей, які б свідчили про те, що ці дії обвинувачена виконала не добровільно, зокрема під психічним чи фізичним примусом або внаслідок крайньої необхідності, з матеріалів кримінального провадження не вбачається.

Так досліджений обсяг доказів беззаперечно свідчить про створення на території Херсонсьскої області з територіальним розташуванням у м. Херсоні під час його окупації в період з липня до листопада 2022 року «ГБУЗ Херсонський обласний центр гигиены и эпидемиологии», посаду головного бухгалтера в якій і зайняла ОСОБА_5 .

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 в інкримінованому їй злочині, кваліфікація її дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, оскільки підтверджена належним та достатнім обсягом доказів.

VIІ. Призначення покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставини, що пом`якшують покарання, тоді як обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність – правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Не зважаючи на підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченою злочину проти основ національної безпеки України, який посягає на захист в першу чергу життєво важливих інтересів суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що обвинуваченій можливо призначити покарання не в максимальних межах санкцій ч. 5 ст. 111-1 КК України, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права зайняття ряду посад, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченої та буде достатнім для попередження вчинення нею нових злочинів.

Вирішуючи питання необхідності призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд враховує ту обставину, що органом досудового розслідування не було інкриміновано та доведено, що вказаний злочини було вчинено за наявності саме корисливого мотиву, що є обов`язковим з розрізі практики Верховного Суду, а також можливості альтернативного застосування або незастосування відповідного покарання, а тому відсутні підстави для призначення вищезазначеного додаткового покарання.

Так Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 07.10.2025 справа №953/694/23 зазначив, що Верховний Суд України у постанові від 04.04.2011 зазначав, що при призначенні покарання слід виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й із тих норм Загальної частини КК, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов`язані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри, в тому числі й тих положень, що передбачені ч. 2 ст. 59 КК.

Такого правозастосування дотримується і Суд, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що у разі відсутності у винного корисливого мотиву для вчинення злочину застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна є неправильним, навіть за умови, що воно передбачено санкцією статті як обов`язкове, а також, що підставою для застосування додаткового, передбаченого санкцією ч. 5 статті 111-1 КК України покарання у виді конфіскації майна, є корисливий мотив. (постанови від 04.03.2020 у справі №464/6797/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/88168806; від 07.11.2018 у справі №418/689/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720745; від 16.11.2021 у справі №149/2140/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101584576; від 10.07.2024 у справі №202/1375/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120370707)

VIІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (ч. 9 ст. 100 КПК України).

Оскільки у даному кримінальному провадженні речові докази відсутні, а відповідні документи долучені в копіях, досліджені постанови про визнання предметів речовими доказами стосуються кримінального провадження №22024200000000009, відповідне питання судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 100, 297-1, 323, 373, 374, 376, 615 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та державного управління, місцевого самоврядування, органах, що надають публічні послуги на строк 12 (дванадцять) років без конфіскації майна.

2. Строк відбування призначеного ОСОБА_5 покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.

3. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.08.2024 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачена та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинувачених та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Суддя: ОСОБА_15