Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №547/946/25 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 547/946/25

провадження 2/527/122/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

12 січня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Семенової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 547/946/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», який подано представником позивача Пархомчуком Сергієм Валерійовичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, сформованим в системі «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 16 грудня 2019 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 3042622251/185070, який підписано позичальником за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового, на підставі якого позичальнику було видано кредит в сумі 3500,00 грн, дата надання кредиту: 16.12.2019, строк кредиту: 30 днів, стандартна процентна ставка: 1,85 % в день. ТОВ «ГОУФІНГОУ» перерахувало кредитні кошти в сумі 3500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ», як первісним кредитором та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 3042622251/185070 від 16.12.2019 укладеним з ОСОБА_1

03.06.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 3042622251/185070 від 16.12.2019 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.05.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 8939,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3500,00 грн, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 5439,00 грн.

На адресу відповідача позивачем була направлена вимога про погашення заборгованості за кредитним договором № 3042622251/185070 від 16.12.2019 року, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 3042622251/185070 від 16.12.2019 року, в сумі 8939,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3500,00 грн, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 5439,00 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

27.11.2025 представник позивача подав до суду заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без його участі, зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, судові повістки про виклик ОСОБА_1 до суду на 15:00 год 01.12.2025 та на 10:00 год 12.01.2026 повернулися до суду не вручені з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відзиву відповідач не подав.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

16 грудня 2019 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 3042622251/185070 (далі Кредитний договір), який підписано відповідачем електронним підписом R38451. На підставі вказаного договору позичальнику було видано кредит в сумі 3500,00 грн (п.1.1), строк кредиту: 30 днів до 14.01.2020 (п.1.2), фіксована процентна ставка: 1,85 % на добу (п.1.4.1.), кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 (п.1.4., 7) (а.с.18-21).

16 грудня 2019 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом R38451 додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 3042622251/185070 від 16.12.2019 в якому погоджено графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту: сума кредиту - 3500,00 грн, фіксована процентна ставку за день користування - 1,85 %, сума нарахованих процентів за користування кредитом - 1942,50 грн, до сплати - 5442,50 грн (а.с.21).

Згідно Довідки про ідентифікацію, клієнтом ОСОБА_1 було здійснено акцепт договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, одноразовим ідентифікатором R38451, який 16.12.2019 було направлено на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.13).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ», як первісним кредитором та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.22-25).

Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №1-31/05/21 від 31.05.2021, до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» перейшло право вимоги за кредитним договором № 3042622251/185070 від 16.12.2019, укладеним з ОСОБА_1 (а.с.12).

03.06.2021 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено Договір відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відповідно до якого до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» перейшло право вимоги до боржників вказаних у Додатку № 1 до цього договору (а.с.14-15).

Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників до Договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021 від 03.06.2021, до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» перейшло право вимоги за кредитним договором № 3042622251/185070 від 16.12.2019, укладеним з ОСОБА_1 (а.с.11).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 3042622251/185070 від 16.12.2019 перейшло до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на підставі договору факторингу та на підставі договору відступлення прав вимоги.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно Виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 3042622251/185070 від 16.12.2019, станом на 26.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 8939,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3500,00 грн, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 5439,00 грн (а.с.10).

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3500,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 3500,00 грн зобов`язання з їх повернення не виконав, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості за основною сумою боргу не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3500,00 грн - суми заборгованості по тілу кредиту є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5439,00 грн - суми заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом та у розмірі встановленому договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Судом встановлено, що відповідач отримав від первісного кредитора кредитні кошти в сумі 3500,00 грн.

Згідно умов кредитного договору, сума кредиту надається строком на 30 днів, а саме до 14.01.2020 (п.1.2). На період строку визначеного в п. 1.2 Договору проценти нараховуються за процентною ставкою 1,85, які нараховуються щоденно (п.1.3).

Таким чином, сторони погодили строк позики, який становить 30 днів.

Пунктом 1.2 та 1.5 Договору передбачено, що датою укладення договору є дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта та договір діє до повного виконання зобов`язань за цим договором.

Суд констатує, що вказаним пунктом договору не визначено чітку дату закінчення кредитного договору.

Суд зазначає, що термін дії кредитного договору є його істотною умовою. Термін дії кредитного договору вказує на період, протягом якого позичальник зобов`язаний повернути кредит, а кредитор має право вимагати його повернення.

Аналізуючи умови кредитного договору, судом встановлено, що ним визначено строк кредитування, який становить 30 днів.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відсотки за договором підлягають стягненню у визначений п. 1.2 договору строк, а саме 30 днів з моменту укладення кредитного договору.

Так, за підрахунками суду, розмір відсотків протягом строку дії кредитного договору, а саме 30 днів, виходячи з розміру процентної 1.85 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним становить: 1942,50 грн (3500,00 (тіло кредиту)х1,85% = 64,75 грн (відсотки в день) х 30 днів).

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти у розмірі та за період встановлені кредитним договором в сумі 1942,50 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Вирішення питання судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 8939,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 5442,50 грн, що становить 60,88 % від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1474,75 грн, що складає 60,88% від 2422,40 грн.

Як зазначено в ч. 3ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокат Пархомчук С.В. надавав правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 10500,00 грн (а.с.66-69).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав. Крім того, суд враховує, що розмір заявлених витрат на правову допомогу перевищує розмір заявлених позовних вимог, що не є співмірним.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10500,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, відповідачем не доведено не співмірність заявлених судових витрат, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 2435,20 грн, що складає 60,88 % від 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-81, 206,223, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН»(код ЄДРПОУ 44243120, місцезнаходження юридичної особи: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 3042622251/185070 від 16.12.2019:

-3500,00 грн - простроченої заборгованості за сумою кредиту,

-1942,50 грн - простроченої заборгованості за відсотками,

а всього 5442,50 грн (п`ять тисяч чотириста сорок дві гривні 50 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» судовий збір в сумі 1474,75 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2435,20 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ: 44243120);

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 ).

Суддя А.О. Олефір