Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №991/3299/25 — Вищий антикорупційний суд

Справа № 991/3299/25

Провадження 2/991/17/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 січня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючої судді Широкої К.Ю.,

суддів Олійник О.В., Саландяк О.Я.,

за участі секретарів судового засідання Севрюк К.А., Шиманської Д.Т.,

представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Стрільцова І.С.,

відповідача ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Федоровича В.Б. (у режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Римарука Ю.І. (у режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Крамаренко К.С. (у режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Межирицького А.О. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

ВСТАНОВИВ:

1. Рух судового провадження

До Вищого антикорупційного суду надійшла вищезазначена позовна заява.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовну заяву було передано колегії суддів у складі головуючої судді Широкої К. Ю., суддів Олійник О.В., Саландяк О.Я.

Ухвалою суду від 01.05.2025 провадження у справі було відкрито у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 02.06.2025, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав на подачу заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 02.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

05.01.2026 під час судового засідання, після завершення судових дебатів, судом на підставі положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 12.01.2026.

2. Стислий виклад позиції сторін провадження

2.1. Зміст позовної заяви (Т. 1, а.с. 1-33)

Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Львові, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140150000031 від 02.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України, а саме за фактом незаконного збагачення начальником Державної екологічної інспекції Карпатського округу ОСОБА_5 .

01.09.2024 ОСОБА_5 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України. 28.05.2025 обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні скеровано до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області для розгляду по суті.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 6, актового запису про смерть № 599 від 20.03.2025, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.04.2025 у справі № 344/3755/25 кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 , який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку зі смертю обвинуваченого. Ухвала суду про закриття кримінального провадження набрала законної сили 14.04.2025.

При виконанні повноважень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», ч. 5 ст. 290 ЦПК України, у тому числі опрацювання листа Івано-Франківської обласної прокуратури з відповідними матеріалами кримінального провадження № 62024140150000031 від 02.02.2024, інформації Державного бюро розслідувань, а також Національного агентства з питань запобігання корупції щодо моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання функцій держави, Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою виявлено відомості про набуття ОСОБА_5 , як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, необґрунтованих активів на загальну суму 19 942 359,19 грн.

Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою встановлено, що ОСОБА_5 , обіймаючи посаду начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу, прямо або опосередковано набув наступні активи:

1) квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2723651526040, набута ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , 19.04.2023 (дата державної реєстрації права власності на створене нерухоме майно) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому, від 24.03.2021 за ціною 729 400,00 грн. Відповідно до договору дарування від 16.06.2023 № 1166 право власності на дане майно зареєстровано за донькою ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (далі також - Актив № 1);

2) транспортний засіб марки та моделі Volkswagen Touareg, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , вартістю 2 660 310,00 грн, набутий дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , 27.04.2021 на підставі договору купівлі-продажу № 941565, акту прийому-передачі автомобіля від 28.04.2021 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 виданого 12.05.2021 (далі також - Актив № 2);

3) нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 123023526101, набуте дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , 21.02.2022 на підставі договору купівлі-продажу № 226, ринковою вартістю за висновком експерта станом на дату набуття 4 987 814, 00 гривень. Відповідно до договору дарування від 11.05.2022 № 403 право власності на дане майно зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (далі також - Актив № 3);

4) квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2868510326040, набута ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , 26.01.2024 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому, № М19-07-02 від 05.04.2022 за ціною 1 014 548,00 гривень, придбана за дорученням ОСОБА_5 (далі також - Актив № 4);

5) квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2681269926040, початково набута у власність 16.01.2023 ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_7 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому, від 13.06.2019, вартістю, відповідно до висновку експерта від 11.12.2024 № 968/24-28 станом на дату набуття - 1 187 108,00 гривень, а згодом набута у власність ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору дарування від 01.03.2023 № 385 (далі також - Актив № 5);

6) транспортний засіб марки та моделі Mercedez-Benz G 63 AMG 2023 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , VIN-код НОМЕР_9 , набутий дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , на підставі договору купівлі-продажу № 0352607020 від 26.08.2023 за ціною 9 363 179,19 грн. Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09.06.2024 перереєстровано на нового власника ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_10 (далі також - Актив № 6).

Набуття активів № 1, 2, 3, 5, 6 здійснювалося безпосередньо у власність ОСОБА_5 , у тому числі спільну сумісну власність з ОСОБА_3 , з подальшою перереєстрацією окремого майна на інших осіб. Попри реєстрацію майнових прав на деякі активи за іншими особами ОСОБА_5 фактично зберігав за собою правомочності власника. У свою чергу, актив № 4 був набутий ОСОБА_5 опосередковано, а саме через надання відповідного доручення ОСОБА_4 , яка є номінальним власником цього нерухомого майна.

У позовній заяві наведено фактичні обставини, які вказують на зв`язок ОСОБА_5 з активами № 1-6 та їх необґрунтованість, тобто наявність передбаченої ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниці між вартістю активів та законними доходами ОСОБА_5 , а також зроблено висновок про недостатність законних доходів ОСОБА_5 для набуття спірних активів за їх повною ринковою вартістю.

У зв`язку з вищевикладеним на підставі ст. 290-291 ЦПК України Спеціалізована антикорупційна прокуратура у позовних вимогах просила: 1) стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави актив № 1 загальною вартістю 729 400 грн; 2) стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави актив № 2 загальною вартістю 2 660 310 грн; 3) стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави актив № 3 ринковою вартістю станом на дату набуття 4 987 814 грн; 4) стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави актив № 4 загальною вартістю 1 014 548 грн; 5) стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , в дохід держави актив № 5 загальною вартістю 1 187 108 грн; 6) стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави актив № 6 загальною вартістю 9 363 179,19 грн.

2.2. Зміст відзиву на позовну заяву, поданого відповідачем ОСОБА_4 (Т. 13, а.с. 1-4)

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_4 заперечила проти доводів позовної заяви в частині вимоги визнати необґрунтованим та стягнути в дохід держави актив № 4, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування своїх заперечень відповідачем зазначено про те, що доводи позивача про наявність зв`язку ОСОБА_5 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, з активом № 4 зводиться до трьох фактів: 1) попереднє укладення ОСОБА_5 договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому стосовно об`єкту нерухомості, власником якого в подальшому стала ОСОБА_4 ; 2) наявність листування протягом 3 днів в 2024 році між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якому міститься згадування про актив № 4; 3) відсутність у ОСОБА_4 офіційно отриманих доходів, які були б достатні для придбання активу № 4.

Разом з тим, ОСОБА_4 є власницею квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав (право власності зареєстроване 24.01.2024р) та технічним паспортом № 2538-07/23. Право власності було набуто в результаті належного та повного виконання нею своїх зобов`язань за Договором № М19-07-02 від 05.04.2022р. укладеного з ТОВ «Млинарське». Згідно з умовами цього договору ОСОБА_4 сплатила на користь ТОВ «Млинарське» 1 014 548 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 06.04.2022р. на суму 190488,00 грн.; від 08.04.2022р. на суму 60000,00 грн., від 13.04.2022р. на суму 35000,00 грн., від 18.04.2022р. на суму 11400 грн., від 05.07.2022р. на суму 52500,00 грн., від 07.07.2022р. на суму 165440,00 грн., від 06.10.2022р. на суму 250480,00 грн. та від 05.02.2023р. на суму 249240,00 грн. В свою чергу, на виконання своїх зобов`язань ТОВ «Млинарське» за актом приймання-передачі приміщення № 22 від 17.01.2024р. передало квартиру АДРЕСА_5 .

Жоден з перелічених вище первинних та платіжних документів не містить ознак причетності до цієї операції ОСОБА_5 . Доказів підписання цих документів або внесення платежів за дорученням ОСОБА_5 позивачем не надано.

В подальшому ОСОБА_4 щодо власного майна вчиняла дії, які за звичайних обставин здійснюються власниками нерухомості, як-то: 1) зареєструвала своє місце проживання у вказаній квартирі. Відповідно до довідки № 6776 від 12.02.2025р. за цією адресою зареєстрована лише ОСОБА_4 . Більше жодна особа не зареєстрована та не була зареєстрована; 2) уклала договори з обслуговуючими компаніями на отримання комунальних послуг та інших послуг, пов`язаних з проживанням в квартирі (послуги Інтернет-провайдера, обслуговування домофону). Самостійно здійснювала витрати зі сплати вартості отриманих комунальних послуг за цією адресою; 3) самостійно уклала договори на виготовлення кухонних та м`яких меблів для квартири за вказаною адресою.

Щодо причетності ОСОБА_5 до придбання нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому через укладення ним з ТОВ «Млинарське» договору від 16.02.2022р. № М19-07-02, то з цього приводу під час досудового розслідування кримінального провадження № 62024140150000031 і ОСОБА_5 , і ОСОБА_4 надавали слідчим органам чіткі, логічні та не суперечливі пояснення.

Так, ОСОБА_4 під час допиту в якості свідка пояснила, що з ОСОБА_5 її пов`язували давні відносини ще з дитинства, оскільки останній товаришував з її батьком, який рано помер. Коли ОСОБА_4 ще неповнолітня сама приїхала на навчання до обласного центру, ОСОБА_5 опікувався нею, допомагав із проживанням, обранням навчального закладу та іноді допомагав фінансово, адже в ОСОБА_4 фактично не було родичів. Він продовжував цікавитись справами відповідачки й після закінчення навчання та початку трудової діяльності. Тож коли ОСОБА_4 вирішила придбати квартиру, то вона радилась з цього питання з ОСОБА_5 . На початку 2022 року квартира вже була обрана, але ОСОБА_4 вимушена була поїхати працювати в Закарпатську область. У це час почався ріст цін на нерухомість, а також збільшувався попит від потенційних покупців, тож ОСОБА_5 , який був обізнаний в питаннях придбання нерухомості порадив ОСОБА_4 якнайшвидше укласти договір, щоб зафіксувати ціну та не втратити можливість придбати квартиру в місці, яке було обране. Оскільки ОСОБА_4 не мала можливості приїхати до Івано-Франківська в цей період, то ОСОБА_5 запропонував укласти такий договір в її інтересах, а оскільки довіреності на представлення інтересів оформлено не було, то після консультацій із забудовником ОСОБА_5 16.02.2022р. уклав договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому № М19-07-02, від свого імені та вніс перший внесок в розмірі 106 400 грн з грошей ОСОБА_4 , яка зберігала їх на своєму робочому місці в приміщенні, яке належить ОСОБА_5 . Як тільки ОСОБА_4 повернулась до Івано-Франківська, ОСОБА_5 написав заяву про розірвання договору та повернення йому грошового внеску. Після цього ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому від 05.04.2022р. № М19-07-02 і в подальшому всі дії щодо виконання умов договору та розпорядження майном вчинювала самостійно без участі ОСОБА_5 . Доказів протилежному зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів не містить.

Щодо спілкування між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в месенджері WhatsApp, під час якого обговорювалось придбання побутової техніки, то позивачем, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України, не наведено будь-якого логічно-послідовного взаємозв`язку такого спілкування із можливими діями ОСОБА_5 , тотожними за змістом здійсненню права розпорядження нерухомим майном. Зміст наданих позивачем скріншотів свідчить, що ОСОБА_4 радилась з ОСОБА_5 щодо побутової техніки, яку вона планує придбати в свою квартиру, що є логічним продовження їх багаторічного спілкування, в якому ОСОБА_5 виступав як особа, що опікується життям доньки свого померлого товариша.

Щодо відсутності у ОСОБА_4 офіційних отриманих доходів, достатніх для придбання нерухомого майна, то, по-перше, позивач не наводить доводів та фактів, які б стверджували, що кошти на придбання нерухомості були надані відповідачу саме ОСОБА_5 , а саме це є єдиною підставою для визнання такого активу необґрунтованим в межах даного провадження. По-друге, життєві обставини ОСОБА_4 свідчать, що вона мала можливість накопичити суму, необхідну для придбання нерухомого майна за період з 2017 по 2022 роки з джерел, відмінних від офіційної заробітної плати.

Так, як зазначала ОСОБА_4 під час допиту ІНФОРМАЦІЯ_2 , відразу після досягнення повноліття вона почала працювати на різних роботах, в основному неофіційних, з метою накопичити кошти на власне житло. З цією метою в період 06.10.2017 по 19.12.2017 року вона перебувала на території Польщі, де працювала на заводі Avon Operations Polska Sp. z o.o. в місті Гавролін та отримувала ринкову заробітну плату, яка і стала первинним заощадженням для придбання квартири в 2022 році. Крім того, ОСОБА_4 отримала спадщину від свого батька, яка складалась з грошового вкладу в банківській установі в сумі приблизно 50 000 грн., що на момент отримання складало еквівалент 4000 доларів США, з частки транспортного засобу марки RENAULT, модель Trafic, випуску 2004 року, яка була нею відчужена на користь ОСОБА_6 , а також з частки квартири за адресою АДРЕСА_6 , яка в подальшому була відчужена на користь ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу від 06.07.2021р. за суму 209 544,00 грн., що на момент отримання складало еквівалент 8000 доларів США.

Також відповідачка працювала в ТОВ «Фінансова компанія «Константа М» на посаді касира пункту обміну валют, і в силу доступ до інформації про курси валют, наявності вільних обігових коштів мала можливість заробляти на курсових різницях та збільшувати свої заощадження.

Таким чином, надані позивачем докази свідчать лише про попереднє придбання активу ОСОБА_5 , його короткострокове спілкування з ОСОБА_4 з приводу придбання побутової техніки, та невідповідність офіційно отриманих доходів ОСОБА_4 вартості набутого майна, що не є достатньо переконливими для висновку про придбання вищезазначеної квартири за дорученням ОСОБА_5 або що останній може прямо чи опосередковано вчиняти щодо цього майна дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження. Про факт користування вказаною квартирою з боку ОСОБА_5 в позовній заяві не зазначено, доказів цьому не надано.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання необґрунтованою та стягнення в дохід держави належної їй на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_3 (актив № 4).

2.3. Зміст відзиву на позовну заяву, поданого відповідачем ОСОБА_2 (Т. 18, а.с. 1-10)

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 висловив заперечення проти позовних вимог в частині визнання необґрунтованими та стягнення в дохід держави активів № 3 та № 6. Заперечення відповідача ОСОБА_2 обґрунтовані наступним.

Щодо активу № 3

Вказане майно набуто ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2022 та в подальшому було відчужено ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11.05.2022. Твердження позивача про те, що « ОСОБА_7 купив салон штор VERONA за 698 000 грн. та через 4 місяці продав ОСОБА_3 , що на 102 000 грн. дешевше і не є логічним, отже вказані ціни не відповідають дійсності» є передчасними та надуманими, адже ціна у договорі встановлюється за угодою, що не заборонено чинним законодавством, з урахуванням звіту про оцінку майна ЛКПАТЮ634731 від 21.02.2022 року.

Кошти за вказане майно ОСОБА_7 передав саме ОСОБА_2 у розмірі, обумовленому договором. Таким чином, даний актив юридично набуто ОСОБА_3 , однак фактично вартість нерухомого майна сплачено ОСОБА_2 для подальшого дарування ОСОБА_3 . ОСОБА_1 . Згода чоловіка покупця, ОСОБА_5 , про передачу дружиною коштів, що перебувають у спільній сумісній власності подружжя, вчинені у положеннях договору та заяві нотаріусу, були здійснені для правильного юридичного оформлення договору купівлі-продажу, однак ніяким чином не свідчать та реально не підтверджують наявність у родини ОСОБА_1 тих грошових коштів, що були сплачені ОСОБА_2 в рахунок вартості нежитлового приміщення. Крім того, вказані обставини жодним чином не вказують на те, що ОСОБА_5 міг прямо чи опосередковано вчиняти або вчиняв щодо нежитлового приміщення дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним

Щодо активу № 6

Під час досудового розслідування та моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання функцій держави, ОСОБА_5 були надані пояснення, що його дружина ОСОБА_3 купила автомобіль за рахунок коштів зятя ОСОБА_2 . Однак через відсутність даних у декларації ОСОБА_5 про отримання доходу/позики/подарунку від ОСОБА_2 , зроблено висновок про сплату вартості за транспортний засіб власними коштами родини ОСОБА_1 , що не відповідає дійсності.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знайомі близько 15 років, а з листопада-грудня 2021 року перебувають у відносинах та проживають разом, 19.07.2024 року між ними укладено шлюб. Однак в період до 27.09.2023 року (до винесення рішення Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області) ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_9 , хоча фактично проживали окремо, не були пов`язані спільним побутом тощо. З метою уникнення поширення правового режиму спільного сумісного майна на те майно, що було придбане ОСОБА_2 для ОСОБА_1 , та подальшого його розподілу в ході розлучення її із колишнім чоловіком право власності на таке майно реєструвалося за матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та в подальшому було подароване останньою доньці.

Викладені позивачем обставини щодо надходження позовної заяви ОСОБА_9 про розірвання шлюбу до суду 28.08.2023, що нібито «повністю суперечить наданим поясненням суб`єкта декларування» є недостовірними з огляду на особливості особистих відносин колишнього подружжя, актуальних питань поділу спільного майна, набутого за тривалий періоду шлюбу, а тому тривалість періоду юридичного оформлення розірвання шлюбу не може піддаватися оцінці та слугувати прямим чи непрямим доказом якогось факту.

Кошти на купівлю даного транспортного засобу у серпні 2023 року надавав саме ОСОБА_2 , хоча за договором купівлі-продажу покупцем дійсно є ОСОБА_3 , яка в подальшому переоформила набуте майно на доньку ОСОБА_1 на підставі договору дарування за незначний проміжок часу (договір купівлі-продажу укладено 26.08.2023, акт приймання-передачі автомобіля укладено 05.09.2023, договір дарування укладено 16.10.2023). Вказане здійснювалося, зокрема, і з мотивів зменшення податкових навантажень, враховуючи нульову ставку податку на доходи фізичних осіб в разі укладення договору дарування між особами першого ступеня спорідненості.

Твердження позивача про те, що з 01.09.2021 по 21.02.2022 від ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 не надходили кошти не є достатнім доказом відсутності передачі коштів готівкою, адже переважно в такий спосіб ОСОБА_1 і отримувала грошові кошти від ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 є керівником товариства з обмеженою відповідальністю «СОНІМАВА» (Sonimava Trans, LLC), що здійснює діяльність в Сполучених Штатах Америки та приносить значний дохід. Із 14.03.2017 року до виготовлення ОСОБА_2 всіх необхідних документів для здійснення підприємницької діяльності закордоном та зміни керівника в 19.01.2022 уповноваженою особою вказаної юридичної особи була його матір, ОСОБА_10 . Проте до цього ОСОБА_2 теж фактично здійснював підприємницьку діяльність закордоном, неодноразово привозив із собою готівку в іноземній валюті, крім того при відвідуваннях України готівку привозила йому і матір, батько, сестра та племінниця. Здебільшого при поверненні в Україну ОСОБА_11 та ОСОБА_2 перевозили через державний кордон готівку в меншій сумі, ніж необхідна для декларування.

Таким чином до вищевказаних періодів у ОСОБА_2 готівкою зберігалися більш ніж достатні суми грошових коштів в іноземній валюті для купівлі дороговартісних речей та нерухомості, а на картках обліковувалась лише частина наявних коштів. Тому Національним агентством на підставі вказаних у позові даних необґрунтовано встановлено відсутність фінансової спроможності ОСОБА_2 надати кошти ОСОБА_3 на придбання автомобіля, оскільки відомості щодо його майнового стану аналізувалися вибірково (так, наприклад, щодо майнового стану ОСОБА_9 та ОСОБА_1 долучено виписки з відомостями податкового органу про надходження коштів за період з 2004 по 2023, а щодо ОСОБА_2 долучено лише виписки з двох банківських рахунків за вищевказані періоди).

Крім того, позивачем вказано, що попри значні доходи ОСОБА_2 у нього були відповідні витрати (купівля дороговартісних транспортних засобів та нерухомості), при цьому позивачем долучено та проаналізовано виписки по його картках лише за період 01.01.2019 по 31.12.2023 (валютна картка у АТ КБ «Приватбанк») та за період 25.02.2021 по 31.08.2023 (гривнева картка у АТ КБ «Приватбанк»).

Також позивачем наведено твердження про купівлю ОСОБА_2 07.11.2023 року автомобіля Land Rover Range Rover Autobiography 2024 р. в. вартістю 7 338 681,35 грн. Однак визначення такої вартості автомобіля у договорі купівлі-продажу не відповідає факту здійснених ОСОБА_2 витрат саме у цьому розмірі у визначений період, оскільки ним було здійснено лише часткову оплату в сумі 1 754 000, грн., а залишок від вартості автомобіля сплачено у 2024 році.

Таким чином, твердження позивача про неможливість оплати придбаного автомобіля Mercedes-Benz G 63 AMG 2023 року випуску ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_3 за рахунок наданих ОСОБА_2 коштів є помилковим.

Набуття автомобіля саме для ОСОБА_1 та в її інтересах підтверджується, зокрема тим, що відповідно до п. 10.13 Договору купівлі-продажу автомобіля № 0352607020 від 26 серпня 2023 року, контактними даними Покупця вказано: e-mail ІНФОРМАЦІЯ_3 , телефон НОМЕР_11 (контактні дані ОСОБА_1 ).

Крім того, додатковою угодою до Договору від 28.08.2023 року сторони погодили, що платежі по виставлених рахунках-фактурах на суму 5 565 196,00 здійснює ОСОБА_1 .

Таким чином, подальші фактичні дії по придбанню автомобіля здійснювала саме ОСОБА_1 , хоча юридичне оформлення права власності здійснювалось щодо ОСОБА_3 . Висновок позивача про те, що « ОСОБА_1 просила батька придбати для неї вказаний транспортний засіб» не підтверджений ані наведеними фактичними даними, ані доказами у вигляді вирваних із контексту розмови та діалогу в месенджері.

При цьому ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність із 2006 року, відповідно до наданих позивачем даних із податкових органів мала щорічні доходи як фізична-особа підприємець (щороку із 2013 по 2020 не менше 900 тисяч гривень, в 2021 році - 1 355 210,24 грн, у 2022 році - 1 726 659,40 грн., у 2023 році - 4 704 183,33 грн.). Якщо взяти сумарно отримані ОСОБА_1 доходи за вказаний період здійснення підприємницької діяльності, то накопичених нею грошових коштів, що в основному зберігались в іноземній валюті, було більш ніж достатньо для купівлі даного автомобіля, якби вона хотіла здійснити його купівлю повністю за свої кошти.

Таким чином, позивачем не наведено жодних доказів, які б свідчили, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто ОСОБА_5 , могла прямо чи опосередковано вчиняти або вчиняла щодо автомобіля дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

З урахуванням викладеного, відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання необґрунтованим та стягнення в дохід держави нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 123023526101 (актив № 3), а також в частині визнання необґрунтованим та стягнення в дохід держави транспортного засобу марки та моделі Mercedez-Benz G 63 AMG 2023 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , VIN-код НОМЕР_9 (актив № 6).

2.4. Зміст відзиву на позовну заяву, поданого відповідачем ОСОБА_1 (Т. 18, а.с. 11-20)

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 висловила заперечення проти позовних вимог в частині визнання необґрунтованими та стягнення в дохід держави активів № 1, 3, 5, 6. Заперечення проти позовних вимог обґрунтовані наступним.

Щодо активу № 1

В період до 27.09.2023 року (до винесення рішення Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області) ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_9 , хоча фактично проживали окремо, не були пов`язані спільним побутом тощо. З метою уникнення поширення правового режиму спільного сумісного майна на вказану квартиру та подальшого її розподілу в ході розлучення її із колишнім чоловіком право власності на таке майно реєструвалося за батьком ОСОБА_1 . ОСОБА_5 та в подальшому було подароване останнім доньці. Вказане здійснювалось крім того з метою зменшення податкового навантаження, враховуючи нульову ставку податку на доходи фізичних осіб в разі отримання майна на підставі договору дарування.

Викладені позивачем обставини щодо надходження позовної заяви ОСОБА_9 про розірвання шлюбу до суду 28.08.2023, тобто майже через 2,5 роки після придбання нерухомого майна не заслуговують на увагу з огляду на особливості особистісних відносин колишнього подружжя, необхідність набуття жінкою власного майна за час шлюбу, актуальних питань поділу спільного майна, набутого за тривалий періоду шлюбу, а тому характер взаємовідносин та тривалість періоду юридичного оформлення розірвання шлюбу не може піддаватися оцінці та слугувати прямим чи непрямим доказом якогось факту.

Крім того вказаний договір купівлі-продажу від 24.03.2021 стосується нерухомого майна, що буде створено в майбутньому, а за вказаних обставин майно створюється за тривалий проміжок часу після укладення таких договорів, здебільшого на початку будівництва нерухомості.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 24.03.2021 року, вартість квартири становить 729 400,00 грн. Оплата вартості квартири відповідачкою підтверджується, зокрема, долученим до позову платіжним дорученням, проведеним банком 07.09.2021, згідно якого більшу частину із вказаної суми коштів внесла на рахунок продавця ПФ «Галицький двір» саме ОСОБА_1 .

До своїх пояснень старшому слідчому П`ятого слідчого відділу територіального управління ДБР в м. Львові Антошко М. І. від 02.08.2024 року ОСОБА_5 надав пояснення, що квартира була придбана не за його кошти, крім того долучив квитанції про оплату від 07.09.2021 (вказавши платником ОСОБА_1 ) та від 28.10.2022 року (вказавши себе платником).

Вилучені під час обшуку документи у вищевказаній квартирі (заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу, рахунки за спожитий газ, за послуги розподілу газу) не підтверджують та не можуть підтверджувати фактичне користування майном ОСОБА_5 та придбання вказаного майна в його інтересах, оскільки рахунки на оплату послуг не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Висновки позивача про те, що « ОСОБА_5 продовжував сплачувати комунальні послуги за вказаною адресою навіть після договору дарування, що також спростовує твердження про намір придбати квартиру саме дочкою, а не суб`єктом декларування» безпідставні та необґрунтовані, не підтверджені будь-якими доказами, адже жодних рахунків де платником вказано ОСОБА_5 позивачем до суду не надано, крім того не надано результатів проведення будь-яких слідчих розшукових дій, вчинених з метою отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів щодо фіксування факту користування вказаною квартирою ОСОБА_5 , оплати ним комунальних послуг тощо.

У зв`язку із особистою зайнятістю через здійснення підприємницької діяльності та виховання п`ятьох неповнолітніх дітей ОСОБА_1 попросила батька - ОСОБА_5 оформити необхідні документи по газопостачанню на нього, тому рахунки для оплати наданих послуг формувалися газопостачальником на ім`я ОСОБА_5 , однак всі рахунки сплачувала саме ОСОБА_1 через інтернет-банкінг «Приват24». Відповідні оплати комунальних послуг проводилися ОСОБА_1 як регулярні платежі. Вказане свідчить про усвідомлення нею, як користувачем відповідного банківського рахунку, необхідності систематичного списання грошових коштів за житлово-комунальні послуги наданих за адресою АДРЕСА_1 .

Наявність фінансової можливості здійснити купівлю даного майна ОСОБА_1 підтверджується тим, що тривалий час (з 2006 року) вона здійснює підприємницьку діяльність. Відповідно до наданих позивачем даних із податкових органів ОСОБА_1 мала щорічні доходи як фізична-особа підприємець (щороку із 2013 по 2020 не менше 900 тисяч гривень, в 2021 році - 1 355 210,24 грн, у 2022 році - 1 726 659,40 грн., у 2023 році - 4 704 183,33 грн.).

Якщо взяти сумарно отримані ОСОБА_1 доходи за вказаний період здійснення підприємницької діяльності, то накопичених нею грошових коштів, що в основному зберігались в іноземній валюті, було більш ніж достатньо для купівлі квартири за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, вартість даного об`єкта нерухомого майна об`єктивно не є високою в порівнянні з доходами та майновим станом ОСОБА_1 (включаючи дані про доходи фізичної особи-підприємця та інші особисті заощадження), які дозволяв їй самостійно оплатити повну вартість квартири.

Враховуючи, що даний актив набуто ОСОБА_1 за її власні кошти, придбано саме для проживання в ній ОСОБА_1 , то це майно не підлягає визнанню необґрунтованим активом та стягненню в дохід держави.

Щодо активу № 3

Вказане майно набуто ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2022 та в подальшому було відчужено ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11.05.2022. Придбання даного нежитлового приміщення здійснювалось ОСОБА_2 за його кошти для ОСОБА_1 .

Враховуючи перебування ОСОБА_1 на той час у шлюбі із ОСОБА_9 , з метою надання майну правового режиму приватної власності, до набуття майна у власність була залучена матір ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка придбала вказане приміщення та через незначний проміжок часу віддарувала його доньці на підставі договору дарування.

Продавцем за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 виступив товариш ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , вони обумовили саме таку вартість майна з урахуванням звіту про оцінку майна ЛКПАТЮ634731 від 21.02.2022 року. Розрахунки проводились між ними особисто, факт отримання грошових коштів продавець підтвердив підписанням договору. Крім того, приблизно за таку вартість дане майно було придбано самим ОСОБА_7 .

Таким чином, даний актив юридично набуто ОСОБА_3 , однак фактично вартість нерухомого майна сплачено ОСОБА_2 для подальшого дарування ОСОБА_3 . ОСОБА_1 .

Згода чоловіка покупця, ОСОБА_5 , про передачу дружиною коштів, що перебувають у спільній сумісній власності подружжя, вчинені у положеннях договору та заяві нотаріусу були здійснені для правильного юридичного оформлення договору купівлі-продажу, однак ніяким чином не свідчать та реально не підтверджують наявність у родини ОСОБА_1 тих грошових коштів, що були сплачені ОСОБА_2 в рахунок вартості приміщення за адресою АДРЕСА_7 .

Твердження позивача про те, що позовна заява ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу надійшла до суду 28.08.2023, а шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено 19.07.2024, тобто майже через рік після придбання автомобіля ніяким чином не можуть ні доводити, ні спростовувати будь-які факти, оскільки стосуються особистих відносин.

Крім того слід вказати, що вказане майно було набуте та відчужено в період часу, коли чоловік ОСОБА_3 . ОСОБА_5 не перебував на державній службі, а отже, не був особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що свідчить про невідповідність активу № 3 вимогам ст. 290 ЦПК України та відповідно неможливість пред`явлення відносно нього позову.

Щодо активу № 5

ОСОБА_4 починаючи з 2016 року отримувала фінансову допомогу від ОСОБА_5 як товариша свого батька. Таким чином, бажаючи компенсувати зазначені витрати нею було подаровано ОСОБА_5 квартиру за адресою АДРЕСА_4 .

Позов у цій частині пред`явлено до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як осіб, що відповідно до ст. 1261 ЦК України є першою чергою спадкоємців за законом та відповідно до ст. 55 ЦПК України мають бути правонаступниками майна ОСОБА_5 .

Однак вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки на даний час ніхто із спадкоємців першої черги не звертався до нотаріуса із заявою при прийняття спадщини, відповідно спадкова справа не заведена. Крім того, ані позивачеві, ані відповідачам невідомо про наявність чи відсутність заповіту ОСОБА_5 , тому визначити коло спадкоємців - належних відповідачів по справі в цій частині позовних вимог не видається можливим.

Крім того, в долучених матеріалах кримінального провадження достовірно встановлено наявність в ОСОБА_5 ще однієї дитини - доньки ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_12 ). Причини не зазначення ОСОБА_12 серед кола спадкоємців першої черги за законом залишаються невідомими. З урахуванням цього позов в частині вимог щодо активу № 5 пред`явлений до неналежних відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.

Щодо активу № 6

З метою уникнення поширення правового режиму спільного сумісного майна на автомобіль та подальшого його розподілу в ході розлучення із колишнім чоловіком ОСОБА_9 право власності на таке майно реєструвалося за ОСОБА_3 та в подальшому було подароване останньою доньці, як і щодо інших активів, які придбавав для ОСОБА_1 ОСОБА_2 під час перебування її в шлюбі із ОСОБА_9 .

Кошти на купівлю даного транспортного засобу надавав ОСОБА_2 , хоч за договором купівлі-продажу покупцем вказано ОСОБА_3 , яка в подальшому переоформлювала набуте майно на доньку ОСОБА_1 на підставі договору дарування за незначний проміжок часу (договір купівлі-продажу укладено 26.08.2023, договір дарування укладено 16.10.2023).

Вказане здійснювалося також враховуючи нульову ставку податку на доходи фізичних осіб в разі укладення договору дарування між особами першого ступеня спорідненості.

Твердження позивача про те, що з 01.09.2021 по 21.02.2022 від ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 не надходили кошти не свідчать про те, що ОСОБА_2 не надав такі кошти готівкою, а саме так ОСОБА_1 отримувала кошти від ОСОБА_2 .

Для щонайменшого залучення ОСОБА_3 до процедури купівлі автомобіля у зв`язку із необхідністю їздити у м. Львів, контактувати з представниками сервісного центру ОСОБА_1 вказала свої контакти у договорі купівлі-продажу (відповідно до п. 10.13 Договору купівлі-продажу автомобіля № 0352607020 від 26 серпня 2023 року, контактними даними Покупця вказано: e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 , телефон НОМЕР_11 ).

Крім того, додатковою угодою до Договору від 28.08.2023 року сторони погодили, що платежі по виставлених рахунках-фактурах на суму 5 565 196,00 здійснює ОСОБА_1 . Решта коштів були перераховані та надані ОСОБА_1 .

Таким чином, подальші фактичні дії по придбанню автомобіля здійснювала саме ОСОБА_1 , хоча юридичне оформлення права власності здійснювалось щодо ОСОБА_3 . Вказаний автомобіль було відчужено ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.06.2024 року ОСОБА_2 , враховуючи, що всі кошти для придбання були надані саме ним та він виявив намір переоформити на себе право власності, щодо чого ні в кого не могло виникнути будь-яких заперечень, оскільки всім було відомо, що саме за його кошти було придбано дане майно.

З урахуванням викладеного, відповідач ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання необґрунтованими та стягнення в дохід держави: квартири за адресою: АДРЕСА_8 ; нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ; квартири за адресою: АДРЕСА_4 ; транспортного засобу марки Mercedez-Benz G 63 AMG 2023 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , VIN-код НОМЕР_9 .

2.5. Зміст відзиву на позовну заяву, поданого відповідачем ОСОБА_3 (Т. 18, а.с. 21-27)

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 висловила заперечення проти задоволення позовних вимог в частині визнання необґрунтованими та стягнення в дохід держави активів № 2, 3, 5, 6. Заперечення проти позовних вимог обґрунтовані наступним.

Щодо активу № 2

На момент набуття права власності ОСОБА_3 на цей об`єкт рухомого майна її чоловік - ОСОБА_5 був звільнений з посади начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу, а, отже, не був державним службовцем, тобто особою, зазначеною у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції". Ці обставини свідчать про те, що транспортний засіб не відповідає всім вимогам, передбаченим ст. 290 ЦПК України, а відповідно виключають можливість визнання його необґрунтованим та стягнення в дохід держави.

Щодо активу № 3

Вказаний актив набуто ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2022 та за невеликий проміжок часу подаровано доньці ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11.05.2022. Придбання даного нежитлового приміщення здійснювалося ОСОБА_2 для ОСОБА_1 за його кошти, хоча покупцем за договором є ОСОБА_3 .

Вказане відбувалося у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на той час у шлюбі з ОСОБА_9 та необхідністю набуття ОСОБА_1 майна на праві приватної власності, а не спільної сумісної як набутого під час шлюбу, з врахуванням ставки податку при придбанні майна на підставі договору дарування між особами першого ступеня спорідненості.

Продавцем за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 був ОСОБА_7 , товариш ОСОБА_2 . Вартість майна була визначена на підставі звіту про оцінку майна ЛКПАТЮ634731 від 21.02.2022. Розрахунки проводились між ними, факт отримання грошових коштів продавець підтвердив підписанням договору, жодних власних коштів чи коштів чоловіка ОСОБА_3 за купівлю даного приміщення ОСОБА_7 не надавала.

Крім того, у період набуття цього активу ОСОБА_5 був звільнений з посади начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу та не був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що виключає можливість визнання такого активу необґрунтованим та стягнення в дохід держави.

Таким чином, даний актив юридично набуто ОСОБА_3 , однак фактично вартість нерухомого майна сплачено ОСОБА_2 для подальшого дарування ОСОБА_3 . ОСОБА_1 .

Щодо активу № 5

Звернення із цією позовною вимогою до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мотивується позивачем як до осіб, що відповідно до ст. 1261 ЦК України є першою чергою спадкоємців за законом та відповідно до ст. 55 ЦПК України мають бути правонаступниками майна ОСОБА_5 . Як на момент звернення із позовною заявою, так і на момент надання відзиву на позов спадкову справу не заведено, коло спадкоємців не встановлено, учасникам даної судової справи невідомо про наявність заповіту, складеного ОСОБА_5 , таким чином позов у цій частині не підлягає задоволенню з огляду на його пред`явлення до неналежних відповідачів.

Щодо активу № 6

Вказаний актив набуто ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2023 та за невеликий проміжок часу відчужено доньці ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 16.10.2023. З аналогічних мотивів, як і щодо нежитлового приміщення, ОСОБА_3 реєструвала за собою право власності на майно, придбане ОСОБА_2 для ОСОБА_1 для подальшого дарування останній.

Щодо придбання транспортного засобу ОСОБА_3 здійснювала суто необхідні юридичні дії, фактично щодо купівлі авто з автомобільним салоном спілкувалася саме ОСОБА_1 , так само як і вносила кошти отримані від ОСОБА_2 . ОСОБА_3 було внесено частину коштів, які їй надала ОСОБА_1 , в рахунок оплати автомобіля, оскільки продавець поставив вимогу про те, що третя особа не може повністю здійснити оплату, а покупець за договором повинен внести хоча б 1/3 частину коштів від свого імені.

Вищенаведене переконливо свідчить про той факт, що сім`я ОСОБА_1 (дочка та її чоловік ОСОБА_2 ) матеріально підтримувала Відповідача ( ОСОБА_3 ) із наявних у них спільних зароблених грошових коштів та заощаджень, надавши грошові кошти на придбання транспортного засобу та нерухомого майна.

Крім того, позивач не з`ясував обставин, наявності у Відповідача ( ОСОБА_3 ) та її покійного чоловіка ОСОБА_5 доходів та заощаджень у період, коли ОСОБА_5 не був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» № 263-ІХ не набрав чинності.

Крім того, ні транспортним засобом Mersedes-Benz G 63 AMG кузов НОМЕР_13 , 2023 р.в., номерний знак НОМЕР_8 , ні нежитловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 ніколи особисто не користувався, не придбавав їх та не видавав жодних доручень щодо розпоряджень зазначеним майном третім особам. Більше того, придбанням, користуванням та розпорядженням спірного майна займалася безпосередньо ОСОБА_3 за фінансової допомоги зі сторони своєї дочки ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 .

Тобто, ОСОБА_5 ні прямо, ні опосередковано не вчиняв щодо вищевказаних активів жодних дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження ними.

З урахуванням викладеного, відповідач ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання необґрунтованими та стягнення в дохід держави: транспортного засобу марки та моделі Volkswagen Touareg, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 ; нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ; квартири за адресою: АДРЕСА_4 ; транспортного засобу марки Mercedez-Benz G 63 AMG 2023 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , VIN-код НОМЕР_9 .

2.6. Інші заяви по суті справи

У встановлений судом строк сторонами справи не було подано будь-яких інших заяв по суті справи.

3. Позиції учасників справи під час судового розгляду

3.1. Сторона позивача

Прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог позивачем було надано пояснення, які відповідають змісту позовної заяви.

3.2. Сторона відповідача

3.2.1. Відповідач ОСОБА_3 та її представник Крамаренко К.С.

Відповідач ОСОБА_3 під час судового розгляду в судові засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце їх проведення. Судовий розгляд проводився за відсутності ОСОБА_3 , представництво якої в судових засіданнях здійснювалося адвокатом Крамаренко К.С.

У свою чергу, адвокат Крамаренко К.С. заперечила проти задоволення позовних вимог в частині, що стосується визнання необґрунтованими та стягнення в дохід держави активів № 2, 3, 5, 6. В обґрунтування своїх заперечень представником відповідача було надано пояснення, які відповідають змісту відзиву на позовну заяву. Пояснень та заперечень щодо іншої частини позовних вимог, не було надано.

3.2.2. Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_14 .

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні 26.11.2025 погодилась надавати показання щодо обставин справи та пред`явлених позовних вимог в якості свідка відповідно до ст. 234 ЦПК України. Будучи допитаною в якості свідка, ОСОБА_1 надала показання наступного змісту.

ОСОБА_1 має вищу освіту за спеціальністю бухгалтера, досвід роботи на посаді бухгалтера, а також досвід роботи в салоні штор. Також ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, займається підприємницькою діяльністю приблизно з 2004 року, річний оборот підприємницької діяльності становить приблизно 4-5 млн грн.

ОСОБА_5 за свого життя був батьком ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 є її матір`ю. Також ОСОБА_1 має рідну сестру - ОСОБА_12 , з якою вже багато років не спілкується та не підтримує жодних зв`язків. ОСОБА_1 знала ОСОБА_4 тривалий час, однак спілкуватися вони розпочали лише після початку кримінального провадження № 62024140150000031 за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України. З ОСОБА_2 ОСОБА_1 познайомилась до 2021 року. Після знайомства між ними були дружні стосунки, а в 2021 році вони почали зустрічатися та спільно проживати. У 2024 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одружились, на момент судового розгляду продовжують перебувати у шлюбі.

Першим чоловіком ОСОБА_1 був ОСОБА_9 , з яким вона більше двадцяти років перебувала у стосунках та від шлюбу з яким має п`ятьох дітей. Стосунки з ОСОБА_9 були складними та постійно змінювалися. ОСОБА_9 дуже заможна людина, має велику кількість рухомого/нерухомого майна, бізнесів тощо. Батьки ОСОБА_9 також мають значні статки. Приблизно наприкінці 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_9 перестали спільно проживати, а ОСОБА_1 почала зустрічатися з ОСОБА_2 , який на підтвердження серйозності своїх намірів та готовності зустрічатися з ОСОБА_1 почав дарувати їй рухоме та нерухоме майно. Поступово ОСОБА_1 дійшла висновку про необхідність припинення шлюбних відносин з ОСОБА_9 , однак боялася розлучатися, оскільки могла залишитися сама з п`ятьма дітьми, яких ОСОБА_9 не збирався утримувати.

ОСОБА_1 підтвердила, що офіційний процес розірвання шлюбу був ініційований ОСОБА_9 влітку 2023 року. Ті обставини, що ОСОБА_1 з 2021 року фактично припинила шлюбні відносини з ОСОБА_9 та бажала розірвати з ним шлюб і при цьому зустрічалася з ОСОБА_2 , однак не подавала позовну заяву про розірвання шлюбу, сама ОСОБА_1 пояснила особистими причинами, зокрема, ставленням дітей до розірвання шлюбу між батьками.

При розірванні шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 не було будь-якого спору про поділ спільного майна. Питання про поділ майна, що було набуто під час перебування у шлюбі, взагалі не вирішувалося, оскільки все майно оформлювалося на батьків ОСОБА_9 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 не мала можливості довести, що таке майно є спільним майном подружжя. Однак ОСОБА_1 боялася, що у випадку безпосереднього оформлення на неї майна, яке купувалося для неї ОСОБА_2 , ОСОБА_9 зможе претендувати на це майно як таке, що було набуто під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_9 у шлюбі. У зв`язку з цим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було прийнято рішення про те, що все майно, яке ОСОБА_2 купує для ОСОБА_1 до моменту розірвання її шлюбу з ОСОБА_9 , буде оформлюватися на її батьків ( ОСОБА_5 та/або ОСОБА_3 ) з наступним безоплатним відчуженням (даруванням) цього майна на користь ОСОБА_1 . Використання такої схеми оформлення права власності на майно дозволяло уникнути режиму спільної сумісної власності, а також давало підстави для застосування нульової ставки оподаткування при даруванні майна.

При цьому ОСОБА_1 пояснила, що не володіє юридичними знаннями, а тому не розуміла, що оформлення рухомого та нерухомого майна на ОСОБА_5 та ОСОБА_3 може створити якісь проблеми, пов`язані з необхідністю обґрунтування законності походження цього майна. Після початку кримінального провадження № 62024140150000031 за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, ОСОБА_1 під час спілкування з ОСОБА_5 дізналась про те, що ОСОБА_5 не хотів відмовляти ОСОБА_1 в оформленні її майна на нього, оскільки вона була його дочкою.

З приводу набуття активу № 1 ОСОБА_1 зазначила наступне. Спірний актив купувався ОСОБА_1 , для неї та за її кошти, що були зароблені та накопичені за результатами здійснення підприємницької діяльності. Розрахунок за квартиру здійснювався шляхом внесення готівкових коштів у касу банку з наступним переказом на банківський рахунок забудовника. Одну частину вартості активу № 1 ОСОБА_1 оплатила особисто, а для оплати іншої надала грошові кошти ОСОБА_5 та попросила його внести ці кошти на рахунок забудовника. Для чого розрахунки за актив розподілялися між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 сама ОСОБА_1 не пам`ятає. Актив № 1 оформлювався на ОСОБА_5 за проханням ОСОБА_1 з метою уникнення поширення на нього режиму спільного майна з ОСОБА_9 . Також ОСОБА_1 просила ОСОБА_5 оформити на його ім`я всі особові рахунки, пов`язані з оплатою житлово-комунальних послуг. У подальшому спірний актив був подарований ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 . З моменту набуття активу № 1 ОСОБА_5 був лише номінальним власником, не володів, не користувався та не розпоряджався квартирою, у тому числі не оплачував житлово-комунальні послуги. Всі правомочності щодо цього майна здійснювала ОСОБА_1 та несла витрати, пов`язані з його утриманням. На даний момент часу в квартирі знаходиться офіс ОСОБА_2 . Всі особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг досі відкриті на ім`я ОСОБА_5 , здійснювати дії щодо їх переоформлення ОСОБА_1 не збирається, оскільки вважає формальністю.

Актив № 3 фактично був придбаний ОСОБА_2 за його особисті кошти для ОСОБА_1 з метою доведення серйозності своїх намірів щодо стосунків з нею. Під час перебування у шлюбі з ОСОБА_9 . ОСОБА_1 мала бізнес у виді салону штор, однак після розірвання шлюбу вона була вимушена покинути цей бізнес, оскільки ОСОБА_9 попросив її залишити нежитлове приміщення, що було надано ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності. Одного разу ОСОБА_2 повідомив, що його товариш ОСОБА_7 продає нежитлове приміщення, та запитав з приводу придатності цього приміщення для здійснення підприємницької діяльності з продажу штор. ОСОБА_1 оглянула приміщення та повідомила, що воно їй підходить, після чого ОСОБА_2 повідомив, що купить це майно для неї. ОСОБА_1 хотіла, щоб актив № 3 був оформлений на неї у встановленому законом порядку, однак ОСОБА_2 заперечив проти цього та зазначив, що не збирається ділити куплене ним майно з ОСОБА_9 під час розірвання його шлюбу з ОСОБА_1 . У зв`язку з цим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли рішення про оформлення права власності на актив № 3 на ОСОБА_3 . ОСОБА_1 запитала у матері з приводу можливості оформлення на неї спірного майна, на що ОСОБА_3 погодилась. Оформлення договору купівлі-продажу активу № 3 здійснювалося у приміщенні приватного нотаріуса, де були присутні ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У подальшому актив № 3 був подарований ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

З приводу набуття активу № 6 ОСОБА_1 зазначила наступне. У ОСОБА_1 був день народження, під час святкування якого вона побачила у знайомого автомобіль тієї ж марки та моделі, що й спірний актив. ОСОБА_1 дуже сильно сподобався зазначений автомобіль, у зв`язку з чим вона жартома зазначила ОСОБА_2 про те, що хоче мати такий автомобіль у своїй власності. У свою чергу, ОСОБА_2 повідомив, що купить транспортний засіб для ОСОБА_1 . Через деякий час ОСОБА_2 дав ОСОБА_1 грошові кошти для придбання активу № 6, а саме: одну частину грошових коштів у сумі 200 000 доларів США ОСОБА_2 передав готівкою, а іншу частину грошових коштів у сумі приблизно 1,5 млн грн ОСОБА_2 перерахував на банківські рахунки ОСОБА_1 , що були відкриті в АТ «Універсал Банк» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поїхали до м. Львова Львівської області, де був розташований відповідний автосалон. ОСОБА_2 з допомогою менеджера автосалону підібрав для ОСОБА_1 потрібний автомобіль. Оскільки на момент придбання активу № 6 ОСОБА_1 вже перебувала в офіційному процесі розірвання шлюбу з ОСОБА_9 , то було прийнято рішення про оформлення спірного автомобіля на ОСОБА_3 . Однак менеджер автосалону повідомив, що особа, на яку буде здійснюватися оформлення автомобіля, обов`язково має сплатити хоча б частину його вартості.

У зв`язку із зазначеним розрахунки за актив № 6 здійснювалися наступним чином: частину вартості автомобіля в сумі приблизно 1,5 млн грн ОСОБА_1 оплатила шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок автосалону; інша частина вартості автомобіля була оплачена ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за готівкові грошові кошти, що були надані ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_1 передала автосалону готівкові грошові кошти спочатку в сумі 130 000 доларів США, а пізніше ще в сумі 70 000 доларів США, які в обмінному пункті автосалону були конвертовані в національну валюту. Готівкові грошові кошти в національній валюті ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вносили у касу автосалону для оплати вартості активу № 6. ОСОБА_3 сплатила приблизно 3 млн грн за актив № 6.

Актив № 6 був оформлений на ОСОБА_3 . Всі витрати, пов`язані з реєстрацією транспортного засобу на території України та оформленням його на ім`я ОСОБА_3 , були покриті за рахунок ОСОБА_1 . Через деякий час ОСОБА_3 подарувала актив № 6 ОСОБА_1 , на ім`я якої цей автомобіль не оформлювався. При цьому ОСОБА_1 пояснила, що намагалася здійснити переоформлення активу № 6 на своє ім`я, однак через складнощі, які виникли у цьому процесі (великі черги та відсутність талонів в сервісному центрі), вирішила, що автомобіль залишиться зареєстрованим на ім`я ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 не міг придбати актив № 6 та після цього подарувати ОСОБА_1 , оскільки у такому випадку потрібно було б сплачувати податки.

Коли розпочалися обшуки в межах кримінального провадження № 62024140150000031 за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, то ОСОБА_2 почав переживати за правову долю майна, яке було придбано ним для ОСОБА_1 , однак оформлено на ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , у зв`язку з чим попросив переоформити актив № 6 на нього. ОСОБА_1 не могла цього здійснити, оскільки автомобіль не був оформлений на її ім`я, а тому відповідний договір був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 підтвердила, що грошові кошти від ОСОБА_2 почала отримувати приблизно з кінця 2021 року, однак не заперечувала, що безготівкові перекази грошових коштів від його імені на банківські рахунки могли мати місце і до 2021 року. Грошові кошти від ОСОБА_2 . ОСОБА_1 отримує систематично як готівкою, так і в безготівковий спосіб. При цьому ОСОБА_1 пояснила, що безготівкових переказів від ОСОБА_2 набагато більше, ніж вбачається з виписок по банківським рахункам, оскільки такі перекази могли здійснюватися як безпосередньо від імені ОСОБА_2 , так і від імені третіх осіб, але за дорученням ОСОБА_2 . Тому деякі безготівкові перекази від третіх осіб насправді були переказами від ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 повідомила, що після смерті ОСОБА_5 спадщину не приймала та не знає як це робити. Також ОСОБА_1 не обізнана з приводу прийняття спадщини іншими спадкоємцями ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 підтвердила, що у 2019 році робила благодійні внески до виборчого фонду кандидата на пост Президента України, однак суму цих внесків не пам`ятає.

У свою чергу, адвокат Федорович В.Б. заперечив проти задоволення позовних вимог в частині, що стосується визнання необґрунтованими та стягнення в дохід держави активів № 1, 3, 5, 6. В обґрунтування своїх заперечень представником відповідача було надано пояснення, які відповідають змісту відзиву на позовну заяву. Додаткових пояснень, заперечень, у тому числі щодо іншої частини позовних вимог, не було надано.

3.2.3. Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_15 .

Відповідач ОСОБА_2 у судових засіданнях, що були призначені на 19.11.2025 та 26.11.2025, погодився надавати показання щодо обставин справи та пред`явлених позовних вимог в якості свідка у порядку ст. 234 ЦПК України. Будучи допитаним в якості свідка, ОСОБА_2 надав показання наступного змісту.

ОСОБА_2 більше 10 років займається підприємницькою діяльністю у сфері логістики на території США, особисто опікується управлінням та контролем за бізнесом, для чого регулярно їздить за кордон. Річний оборот підприємницької діяльності становить більше 100 млн доларів США, а річний дохід - близько 1 млн доларів США. Податки з прибутків від підприємницької діяльності ОСОБА_2 сплачує на території США, у зв`язку з чим його доходи не підлягають оподаткуванню на території України. На території Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 має власний будинок, станцію технічного обслуговування транспортних засобів, склади, транспортні засоби в кількості більше ста одиниць. Також на території США на постійній основі проживають мати, батько та рідний брат ОСОБА_2 , які можуть тимчасово приїжджати до України у своїх справах.

Сам ОСОБА_2 з 2020 року більшість часу проводить на території України, де займається здачею нерухомості в оренду, а також колись займався бізнесом у сфері регулярних/нерегулярних перевезень. З 2019 року ОСОБА_2 набував велику кількість рухомого/нерухомого майна на території України. Придбання нерухомості здійснювалося, у тому числі, на підставі договорів про пайову участь. ОСОБА_2 має заощадження в акціях, облігаціях та інших цінних паперах, а також у криптовалюті, готівкових коштах, на банківських рахунках та в нерухомості.

ОСОБА_2 підтвердив, що в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» має валютний рахунок, який поповнюється за рахунок доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також гривневий рахунок. У випадку необхідності поповнення гривневого рахунку ОСОБА_2 звертається до осіб, яким потрібні грошові кошти (долари) на території США, після чого між ними відбувається наступний обмін - ОСОБА_2 переказує грошові кошти (долари) на американські рахунки зазначених осіб або оплачує на території США потрібний їм товар, або дає доручення про видачу готівки, а зазначені особи передають ОСОБА_2 грошові кошти в національній валюті шляхом їх перерахування на відповідний банківський рахунок. Сам ОСОБА_2 свій гривневий рахунок готівкою не поповнює.

З ОСОБА_5 . ОСОБА_2 був особисто знайомий, мав хороші стосунки з ним, ставився до нього як до батька. ОСОБА_2 може охарактеризувати ОСОБА_5 як добру та порядну людину. При цьому ОСОБА_2 підтвердив, що ОСОБА_5 міг говорити неправду. ОСОБА_2 не знав, що ОСОБА_5 обіймав якусь посаду в органах державної влади, оскільки ОСОБА_5 постійно звільняли та поновлювали, фактично службової діяльності ОСОБА_5 не здійснював. Відповідно ОСОБА_2 був знайомий з дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_3

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не мали спільного майна, бізнесів та інтересів. ОСОБА_2 не користувався майном подружжя ОСОБА_1 , а останні не користувалися майном ОСОБА_16 . Подружжя ОСОБА_1 не оформлювало своє майно на ОСОБА_2 , однак ОСОБА_2 майно, яке купувалося для ОСОБА_1 (у тому числі активи № 3, 6), оформлював на ОСОБА_5 та/або ОСОБА_3 .

З ОСОБА_4 ОСОБА_2 познайомився лише після початку кримінального провадження № 62024140150000031 за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України. Про обставини її спілкування з ОСОБА_5 ОСОБА_2 нічого не відомо.

З ОСОБА_1 ОСОБА_2 знайомий більше 10 років. З 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у стосунках, спільно проживають та мають спільний побут, а з липня 2024 року перебувають в офіційно зареєстрованому шлюбі. На даний момент ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обговорюють можливість переїзду до США на постійне місце проживання, у зв`язку з чим перебувають у процесі отримання та оформлення потрібних документів для ОСОБА_1 та її дітей.

Обставини розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . ОСОБА_2 маловідомі. ОСОБА_2 відомо, що ОСОБА_9 та його батьки дуже заможні люди, мають значне майнове становище. При розірванні шлюбу ОСОБА_9 не залишив ОСОБА_1 будь-якого майна, а ОСОБА_1 не претендувала на майно, що було набуто під час перебування у шлюбі. Крім того, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 попросили покинути приміщення, в якому вона здійснювала підприємницьку діяльність.

Також ОСОБА_2 підтвердив, що перебував в офіційно зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у період з 14 червня 2016 року по 29.02.2024. Зазначений шлюб був фіктивним, оскільки реєструвався виключно для отримання ОСОБА_2 документів, які дають право на перебування на території США. ОСОБА_18 - це дочка найкращої подруги матері ОСОБА_2 та є громадянкою США, а тому в комерційних цілях погодилася допомогти ОСОБА_2 отримати необхідні документи шляхом реєстрації фіктивного шлюбу.

Оскільки ОСОБА_2 був у процесі отримання необхідних документів для перебування на території США, то не міг швидко розлучитися з ОСОБА_17 , у тому числі навіть після початку стосунків з ОСОБА_1 . У протилежному випадку контролюючі органи влади США могли помітити ознаки фіктивності зазначеного шлюбу. Тому шлюб з ОСОБА_17 було розірвано лише після того, як пройшов певний час з моменту завершення процедури отримання всіх необхідних документів.

ОСОБА_2 підтвердив показання свідка ОСОБА_7 щодо обставин набуття активу № 3. ОСОБА_2 також зазначив, що купував актив № 3 для ОСОБА_1 за свої кошти, однак оформлення майна здійснювалося на ОСОБА_3 . Оформлення активу № 3 на ОСОБА_3 здійснювалося за вказівкою ОСОБА_1 , виконанням якої ОСОБА_2 хотів засвідчити серйозність своїх намірів щодо стосунків з ОСОБА_1 . Розрахунки за спірний актив здійснювалися між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 в готівковий спосіб у приміщенні нотаріуса, де оформлювався відповідний договір купівлі-продажу.

Необхідність придбання активу № 3 для ОСОБА_1 ОСОБА_2 пояснив тим, що до моменту розірвання шлюбу з ОСОБА_9 . ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність з продажу штор та мала відповідне приміщення для цього. Однак після розірвання шлюбу ОСОБА_1 вимушена була покинути зазначене приміщення. Оскільки ОСОБА_2 хотів допомогти ОСОБА_1 та зробити внесок у розвиток їх родини, то вирішив придбати для ОСОБА_1 актив № 3, де було відкрито салон штор. Дохід від активу № 3 є доходом подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і використовується ними в спільних цілях.

Ті обставини, що під час досудового розслідування в кримінальному провадженні № 62024140150000031 ОСОБА_2 надавав показання, в яких повідомляв про те, що розрахунок за актив № 3 здійснювався ним шляхом перерахування грошових коштів на іноземний рахунок ОСОБА_7 , ОСОБА_2 пояснив неправильним викладом змісту його показань. У кінцевому підсумку ОСОБА_2 зазначив, що розрахунок за актив № 3 здійснювався між ним та ОСОБА_7 у готівковий спосіб у приміщенні нотаріуса.

З приводу набуття активу № 6 ОСОБА_2 надав показання наступного змісту. На початку 2022 року ОСОБА_2 вирішив придбати для ОСОБА_1 та її дітей відповідний автомобіль сімейного типу, для чого у відповідності до побажань ОСОБА_1 придбав транспортний засіб Range Rover Autobiography. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 очікували, що автомобіль приїде з-за кордону у найближчий час, однак станом на 2023 рік він не був поставлений на територію України. У зв`язку з цим вони вирішили придбати ще один автомобіль. Під час перебування в автосалоні ОСОБА_1 побачила «кубік» (позначення автомобіля марки та моделі Mercedes-Benz G 63 AMG) та попросила подарувати їй цей автомобіль, на що ОСОБА_2 погодився. Оскільки ОСОБА_1 вже перебувала в офіційному процесі розірвання шлюбу з ОСОБА_9 , то домовилися, що автомобіль буде оформлений на ОСОБА_3 . При цьому автосалоном було виставлено вимогу про сплату частини грошових коштів особою, яка буде виступати покупцем за договором.

ОСОБА_2 зазначив, що для оплати вартості активу № 6 він перерахував на банківські рахунки ОСОБА_1 близько 1,5 млн грн, а також передав їй готівку в сумі 200 000 доларів США. Зазначені грошові кошти були сплачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь автосалону за придбання активу № 6. Витрати на реєстрацію спірного автомобіля на території України, його оформлення на ОСОБА_3 , добровільне страхування (КАСКО) також покривалися за рахунок ОСОБА_2 .

Через деякий час з моменту придбання активу № 6 ОСОБА_3 подарувала автомобіль ОСОБА_1 , на ім`я якої транспортний засіб не переоформлювався.

Після початку кримінального провадження № 62024140150000031 ОСОБА_2 почав переживати щодо можливої конфіскації активу № 6, який був придбаний за його законні доходи, у зв`язку з чим попросив переоформити автомобіль на нього. ОСОБА_2 зазначив, що не купував актив № 6 у ОСОБА_3 , а укладення договору купівлі-продажу було формальністю для переоформлення автомобіля на ім`я ОСОБА_2 . Жодних розрахунків за договором купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проводилося. При цьому чому в цих цілях не міг бути укладений договір дарування активу № 6 ОСОБА_2 не зміг пояснити.

Вечірній час складання нотаріусом всіх документів, пов`язаних з оформленням договору купівлі-продажу активу № 6, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , сам ОСОБА_2 пояснив тим, що цей час був зручний для нього з огляду на специфіку його роботи. Ці обставини не пов`язані з поданням та розглядом клопотань про накладення арешту, у тому числі, на актив № 6 у межах кримінального провадження № 62024140150000031.

З моменту придбання активу № 6 ОСОБА_5 не володів, не користувався та не розпоряджався спірним транспортним засобом. Автомобіль протягом всього часу перебував у володінні та користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На момент судового розгляду спірним активом користується ОСОБА_2 .

На питання з приводу того, чому ОСОБА_2 не міг безпосередньо придбати майно з подальшим даруванням на користь ОСОБА_1 або не міг придбати це майно з наступним переоформленням на ОСОБА_1 вже після розірвання її попереднього шлюбу, ОСОБА_2 зазначив, що діяв у відповідності до прохань та вказівок ОСОБА_1 та над можливими варіантами оформлення права власності на спірне майно не задумувався.

ОСОБА_2 дійсно оплачував спільний відпочинок подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_1 з її дітьми за кордоном. Оплачувати їх відпочинки почав з 2021 року і продовжує це робити станом на сьогодні. Подружжя ОСОБА_1 в обмін на це нічого не давало та не пропонувало ОСОБА_2 . У такий спосіб ОСОБА_2 хотів зробити приємно батькам своєї дружини.

ОСОБА_2 підтвердив, що у 2019 році під час виборів Президента України разом з ОСОБА_5 робив внески у виборчий фонд кандидата на пост Президента України. Точну суму своїх внесків та внесків ОСОБА_5 ОСОБА_2 не пам`ятає.

ОСОБА_2 підтвердив, що приблизно 15 років тому притягувався до кримінальної відповідальності за внесення завідомо недостовірних даних, пов`язаних з наданням особі дозволу (візи) на в`їзд до іншої держави. Тоді ОСОБА_2 був власником туристичного агентства, яке займалося оформленням документів для отримання дозволів (віз) на в`їзд до інших держав та перебування на їх території. Особою, якій потрібен був відповідний дозвіл, було зроблено «неправильні речі», а ОСОБА_2 підписав відповідні документи, що призвело до внесення завідомо недостовірних даних до відповідних реєстрів.

У свою чергу, адвокат Римарук Ю.І. також заперечив проти задоволення позовних вимог в частині, що стосується визнання необґрунтованими та стягнення в дохід держави активів № 3, 6. В обґрунтування своїх заперечень представником відповідача було надано пояснення, які відповідають змісту відзиву на позовну заяву. Додаткових пояснень, заперечень, у тому числі щодо іншої частини позовних вимог, не було надано.

3.2.4. Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_20 .

Відповідач ОСОБА_4 під час судового розгляду в судові засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце їх проведення. Судовий розгляд проводився за відсутності ОСОБА_4 , представництво якої в судових засіданнях здійснювалося адвокатом Межирицьким А.О.

У свою чергу, адвокат Межирицький А.О. заперечив проти задоволення позовних вимог в частині, що стосується визнання необґрунтованим та стягнення в дохід держави активу № 4. В обґрунтування своїх заперечень представником відповідача було надано пояснення, які відповідають змісту відзиву на позовну заяву. Додаткових пояснень, заперечень, у тому числі щодо іншої частини позовних вимог, не було надано.

4. Норми права, що підлягають застосуванню для врегулювання спірних правовідносин, фактичні обставини, встановлені судом, та мотиви, з яких суд виходить при ухваленні рішення

Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України (у редакції Закону України № 4496-IX від 17.06.2025, що була чинною на момент здійснення судового розгляду) позов пред`являється, зокрема, щодо:

активів, набутих після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів", якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за статтею 368-5 Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України і відповідне рішення набуло статусу остаточного;

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів" набрав чинності 28.11.2019. На момент набрання ним чинності положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було закріплено на рівні 2007 грн.

Таким чином, у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниця між вартістю спірних активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави, має становити не менше 1 505 250 грн (750 * 2007 грн).

Для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття (ч. 3 ст. 290 ЦПК України).

Згідно з приписами ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Термін "активи" означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на рахунках/електронних гаманцях, у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

Під "набуттям активів" слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

Фактичне володіння через третіх осіб (частина четверта статті 290, пункт 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України) «за дорученням»: 1) вказує на відносини, відмінні від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повіреного; 2) означає набуття суб`єктом декларування активів через третіх осіб з метою приховання факту набуття цих активів; 3) вчинення дії «за дорученням» може бути встановлене із сукупності вторинних ознак, які дозволяють дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб`єкта декларування, а суб`єкт декларування, у свою чергу, отримує вигоду від набутого активу, тоді як «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження», означає: 1) можливість контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності; 2) трактується ширше передбаченої статтею 16 ЦК України складової права власності (постанова КЦС ВС від 16.10.2024 у справі № 991/366/22, провадження № 61-12631св22).

Про можливість суб`єкта декларування прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, можуть свідчити різні обставини, які мають бути оцінені судом у сукупності, зокрема, але не виключно: (1) користування активом, у тому числі без оформлення правових відносин між власником та суб`єктом декларування; (2) систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом суб`єктом декларування (при чому таке користування не обов`язково має бути постійним або безперервним); (3) наявність між власником та суб`єктом декларування родинних, дружніх або інших зв`язків, відносин підпорядкування тощо; (4) набуття активу номінальним власником на підставі правочину, в якому задіяна повірена особа, що діє формально за дорученням від первісного власника та яка одночасно пов`язана із суб`єктом декларування в інтересах якої набувається актив; (5) фінансова неспроможність третьої особи самостійно набути актив у власність; (6) створення суб`єктом декларування умов для набуття активів третьою особою; (7) здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням витрат, пов`язаних з утриманням активу; (8) здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням правочинів, пов`язаних з ефективним використанням активу; (9) поліпшення властивостей активу або підлаштування умов його використання під власні потреби; (10) можливість суб`єкта декларування визначати користування активом іншими особами (наприклад, членами своєї сім`ї); (11) можливість суб`єкта декларування відмовитися від активу; (12) можливість суб`єкта декларування впливати на долю активу, в тому числі шляхом надання відповідного доручення власнику тощо.

Будь-який із зазначених критеріїв як окремо так і в сукупності з іншими може свідчити про спроможність особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчиняти щодо активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, якщо ця особа здійснює усвідомлений вольовий акт. Без волі особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчинення таких дій неможливе. Вольовий компонент визначає динаміку відносин особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з активом, необґрунтованість якого презюмується.

Отже, дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження в сенсі визнання активів необґрунтованими, повинні трактуватися ширше передбаченої ст. 316 ЦК України складової права власності.

У свою чергу, особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" (п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що: «обговорюваний порядок, незважаючи на термінологію, яка використовується у національному законодавстві, має мало спільного з виключно адміністративною конфіскацією, а, навпаки, стосується попередньої наявності кримінального обвинувачення державної посадової особи, і тому за своєю суттю є цивільною процедурою in rem, яка спрямована на повернення майна, набутого незаконним шляхом або походження якого неможливо пояснити і яке належить державним посадовим особам та їхньому близькому оточенню»;

«тягар доведення законності походження майна, яке, як стверджувалось, було отримано незаконним шляхом, міг бути законним чином перекладений на відповідачів цих некримінальних проваджень щодо конфіскації, у тому числі цивільних проваджень in rem. У випадку, коли рішення про конфіскацію було видано в результаті цивільного провадження in rem, яке стосувалося доходів від серйозних злочинів, у таких процедурах суду не потрібні докази «поза сумнівом» щодо незаконності походження майна. Натомість доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна в поєднанні з неможливістю власником цього майна довести протилежне був достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу № 1. Національні органи влади відповідно до Конвенції надалі отримали свободу дій у питанні застосування конфіскаційних заходів не лише стосовно осіб, безпосередньо обвинувачених у злочинах, а й членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які могли володіти та неформально управляти незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, а також будь-кого, хто не мав необхідного статусу добросовісності (bona fide)» (GOGITIDZE AND OTHERS v. GEORGIA, № 36862/05, § 91, 105, ЄСПЛ, 12 серпня 2015 року).

Політико-правовий підхід допускає існування різних конструкцій конфіскації. Як наслідок, у світовій практиці сформувалося дві різновиди конфіскації: проти особи (особиста конфіскація, in personam); проти речі (речова конфіскація, in rem). Традиційно зазначені різновиди конфіскації розмежовуються: процедурою вилучення майна: конфіскація in personam застосовується в кримінальному судочинстві (або в тому яке кваліфікується як кримінальне), а in rem - в цивільному судочинстві; стандартами доказування, які застосовуються: для конфіскації in personam має застосовуватися кримінально-правовий стандарт «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Натомість в конфіскації in rem використовується стандарт «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (див.постанову Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22 (провадження № 61-8529св23)).

Українська модель конфіскації in rem отримала своє вираження в конструкції «необґрунтовані активи», що мають досить нетиповий правовий режим. Такий специфічний правовий режим: виявляється в досить суттєвих особливостях правового регулювання. Матеріально-правове регулювання конструкції необґрунтованих активів відбувається частково в: ЦК; ЦПК; Законі України «Про запобігання корупції». У ЦК України міститься тільки фрагментарне регулювання певних аспектів позовної давності, кваліфікацію рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як спростування презумпції правомірності набуття права власності та підстави припинення права власності; характеризується суб`єктами, до яких може бути пред`явлений позов про визнання активів необґрунтованими, є публічні особи та «пов`язані» з ними особи (частина четверта статті 290 ЦПК) (постанова Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22 (провадження № 61-8529св23)).

Правовий режим необґрунтованих активів є свого роду додатковим обмеженням для публічних фізичних осіб. Натомість для звичайних суб`єктів така конструкція нехарактерна і невластива; законодавець не здійснює конструювання правового режиму необґрунтованих активів через використання конструкції недійсності. З урахуванням сутності та призначення конструкції недійсності правочину очевидно, що вона не розрахована на її використання при визнанні необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, оскільки в цьому разі достатньо спростувати презумпцію правомірності набуття права власності (частина друга статті 328 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22 (провадження № 61-8529св23)).

Згідно з ст.291 ЦПК суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

При цьому положенням абз.2 ч.2 ст.81 ЦПК визначено, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної ч.2 ст.290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч.4 ст.89 ЦПК).

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність (ст. 12 ЦПК України). Зміст цього принципу розкривається в тому числі через те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При чому обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони. Тобто застосовується стандарт доказування «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence) або так званий баланс імовірностей (balance of probabilities). Тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж ні. Такий підхід при оцінці доказів становить процесуальну особливість інституту цивільної конфіскації.

Як доказування зв`язку суб`єкта декларування з активом (ствердження чи заперечення опосередкованого набуття його через третіх осіб), так і доказування необґрунтованості активу за вартісним критерієм, у кінцевому рахунку може зводитись не тільки і не стільки до надання кожною з протилежних сторін своєї сукупності доказів на підтвердження своєї позиції, які суд має зважити (співставити), і визначити ту сторону, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони, скільки до співставлення версій сторін, пояснення ними фактів, встановлених на підставі загальної сукупності доказів, наданих суду. Вирішення судом питання «переваги більш вагомих доказів» або «балансу імовірностей» в такому випадку може трансформуватися в питання - яка з протилежних версій сторін видається більш переконливою (правдоподібною) і такою, що заслуговує на довіру. Зазначене відповідає положенням ст.80, 89 ЦПК та не протирічить положенням ч.6 ст.81 ЦПК, яка передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КЦС ВС від 24 березня 2021 року у справі №320/4186/18, від 08 червня 2022 року у справі №757/18772/19-ц, п.81 постанови ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Отже, використаний в національній системі термін «більша переконливість доказів» означає, що існують розумні підозри вважати, що факт скоріше має місце. При цьому, вказаний стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

При вирішенні питання про визнання активів необґрунтованими для задоволення позовних вимог достатньою є підтверджена доказами сукупність фактичних обставин, з якими закон пов`язує набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та відповідна різниця між їх вартістю та законними доходами.

Застосування для визнання необґрунтованих активів методів цивільного процесу пов`язане з покладенням на відповідача тягаря доказування обґрунтованості набуття майна. Власник активу має довести законність походження майна, а якщо має місце опосередковане набуття через третіх осіб, - спростувати свій зв`язок з цим активом. Доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна у сумісності з неможливістю власником цього майна довести протилежне достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного, в межах даної справи суд, вирішуючи позовні вимоги по суті, за результатами змагального судового процесу на підставі переваги більш вагомих доказів має з`ясувати наступні обставини:

1) чи має суб`єкт, який за твердженням позивача набув необґрунтовані активи, статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

2) чи поширюються на активи, про необґрунтованість яких стверджує позивач, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», який набрав чинності 28.11.2019;

3) чи наявний зв`язок активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

4) чи відбулося набуття особою активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, а саме:

(а) особою, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпосередньо у власність

(b) іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що

(і) таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,

або

(ii) особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

5) чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів були набуті за рахунок законних доходів;

6) чи відповідають заявлені позивачем об`єкти ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи;

7) чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідачів.

Враховуючи, що позовні вимоги стосуються декількох об`єктів рухомого та нерухомого майна, які згідно з позицією позивача у різні періоди часу або безпосередньо набуті ОСОБА_5 , у тому числі з подальшим відчуженням на користь відповідачів, або опосередковано набуті ним завдяки третім особам, враховуючи характер та вид такого майна, конкретні обставини його набуття, а також враховуючи кількість відповідачів, які пов`язані зі спірними активами та до яких пред`явлено позовні вимоги, суд вважає за доцільне з`ясувати обставини, що позначені у п. 1-2 вище, одночасно щодо всіх спірних активів, а обставини, що позначені у п. 3-7 вище, - окремо щодо кожного спірного активу.

Зазначений спосіб викладення тексту судового рішення забезпечить надання рішенню лаконічності та достатньої обґрунтованості без зайвого, надмірного викладення тексту і його повторення, а також у випадку не підтвердження статусу ОСОБА_5 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або не підтвердження можливості застосування цивільної конфіскації до спірного майна звільнить суд від обов`язку встановлення інших обставин, що входять до юридичного складу, який використовується при оцінці активів як необґрунтованих.

4.1. Щодо наявності у ОСОБА_5 статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави, на момент стверджуваного набуття спірних активів

Наказом Державної екологічної інспекції України № 62-о від 02.03.2020 (Т. 2, а.с. 116) ОСОБА_5 з 03.03.2020 було призначено на посаду начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу.

Зі змісту особової картки державного службовця № 110, заведеної на ім`я ОСОБА_5 (Т. 2, а.с. 122-129), присяги державного службовця від 03.03.2020 (Т. 2, а.с. 130), довідки Державної екологічної інспекції Карпатського округу Державної екологічної інспекції України від 20.06.2024 (Т. 2, а.с. 131) судом встановлено, що 03.03.2020 ОСОБА_5 склав присягу державного службовця та приступив до виконання службових обов`язків начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу. Зі змісту наведених документів також вбачається, що посада, яку обіймав ОСОБА_5 , належить до категорії «Б» посад державної служби.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що 03.03.2020 ОСОБА_5 набув правовий статус державного службовця.

Відповідно до пп. в п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» державні службовці є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, та суб`єктами, на яких поширюються вимоги антикорупційного законодавства.

Таким чином, з 03.03.2020 ОСОБА_5 був особою, уповноваженою на виконання функцій держави у розумінні п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

Наказом Державної екологічної інспекції України № 447-о від 11.12.2020 (Т. 2, а.с. 117) ОСОБА_5 звільнено з займаної посади датою, яка є першим робочим днем наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, у зв`язку з вчиненням державним службовцем дисциплінарного проступку.

Зі змісту особової картки державного службовця № 110 (Т. 2, а.с. 122-129) встановлено, що вищезазначеною датою звільнення ОСОБА_5 з посади державної служби є 24.12.2020.

З відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 300/3980/20 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_5 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Карпатського округу, про визнання протиправними і скасування наказів, зобов`язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням суду першої інстанції від 20.04.2021, зокрема, визнано протиправними та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України № 443-о від 10.12.2020 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 », наказ Державної екологічної інспекції України № 447-о від 11.12.2020 «Про звільнення ОСОБА_5 », а також поновлено ОСОБА_5 на посаді начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу з 25.12.2020.

Наказом Державної екологічної інспекції України № 51-тр/р від 28.04.2021 (Т. 2, а.с. 118) на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 300/3980/20 скасовано наказ Державної екологічної інспекції України № 443-о від 10.12.2020 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 », наказ Державної екологічної інспекції України № 447-о від 11.12.2020 «Про звільнення ОСОБА_5 » та поновлено ОСОБА_5 на посаді начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу з 25.12.2020.

З відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 300/3980/20 задоволено апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України, скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 300/3980/20 та повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 .

Наказом Державної екологічної інспекції України № 129-тр/р від 15.09.2021 (Т. 2, а.с. 119) на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 300/3980/20 скасовано наказ Державної екологічної інспекції України № 51-тр/р від 28.04.2021 «Про поновлення ОСОБА_5 ».

З відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що постановою КАС ВС від 26.05.2022 у справі № 300/3980/20 касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 задоволено частково, скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 змінено в мотивувальній частині щодо мотивів задоволення позовних вимог.

Наказом Державної екологічної інспекції України № 46-тр/т від 07.06.2022 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 та постанови Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 300/3980/20 скасовано наказ Державної екологічної інспекції України № 129-тр/р від 15.09.2021 «Про скасування наказу Держекоінспекції від 28.04.2021 № 51-тр/р «Про поновлення ОСОБА_5 ».

Таким чином, звільнення ОСОБА_5 з посади державної служби, що мало місце 24.12.2020, за результатами судового вирішення публічно-правового спору визнано незаконним, а самого ОСОБА_5 поновлено на займаній посаді з 25.12.2020.

Наказом Державної екологічної інспекції № 45-тр/т від 19.03.2024 (Т. 2, а.с. 121) ОСОБА_5 з 19.03.2024 звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу, у зв`язку з застосуванням відповідного дисциплінарного стягнення.

Відомості про те, що ОСОБА_5 після 19.03.2024 був поновлений на займаній посаді у матеріалах справи відсутні, як і відсутні відомості про те, що після 19.03.2024 ОСОБА_5 обіймав будь-яку іншу посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Докази того, що у періоди між звільненням та поновленням на займаній посаді державної служби ОСОБА_5 займався іншою оплачуваною діяльністю, у матеріалах справи відсутні та сторонами справи не надані.

Вирішуючи питання щодо впливу вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням суб`єкта декларування з посади державної служби, на наявність у цього суб`єкта правового статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, в разі незаконного звільнення працівника і поновлення його на попередній роботі запис про звільнення визнається недійсним. Стаж роботи особи, яка була незаконно звільнена, а потім поновлена, вважається безперервним і така особа вважається застрахованою особою.

Отже, стаж трудової діяльності/публічної служби особи вважається безперервним та включає в себе період вимушеного прогулу, який зумовлений незаконним звільненням.

Аналогічний висновок викладено в постанові КАС ВС від 30.11.2022 у справі № 580/2613/19 (провадження № К/9901/5071/20).

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію. Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання середньої заробітної плати.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року N 9-рп/2013 у справі N 1-18/2013 Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, працівник вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату. Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу є тотожною з правовою природою заробітної плати (постанова ВП ВС від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21).

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що якщо період вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави, зараховується до трудового та страхового стажу такої особи, є підставою для нарахування та виплати заробітної плати, а в період такого прогулу особа не займалася іншою оплачуваною діяльністю, то в цілях інституту цивільної конфіскації відсутні достатні і розумні підстави для розділення періоду державної служби особи на проміжки часу, коли вона дійсно займала посаду та виконувала покладені на неї обов`язки і коли вона фактично не працювала внаслідок незаконного звільнення. Тобто державний службовець у розумінні п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України вважається особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та є суб`єктом антикорупційного законодавства безперервно протягом всього періоду державної служби, включаючи періоди вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням.

При цьому навіть ті обставини, що в період вимушеного прогулу особа, уповноважена на виконання функцій держави, займалася іншою законною оплачуваною діяльністю та отримувала законний дохід з інших джерел, з безумовністю не виключає можливості пред`явлення до такої особи позову відповідно до положень ст. 290 ЦПК України, однак такі доходи повинні враховуватися при визначенні обґрунтованості тих чи інших активів.

Більше того, системний аналіз положень Розділу IV та Розділу VII ЗУ «Про запобігання корупції» дає можливість констатувати, що навіть після правомірного припинення службової діяльності особи, уповноваженої на виконання функцій держави (наприклад, внаслідок звільнення за власним бажанням тощо), на таку особу деякий час продовжують поширюватися окремі вимоги антикорупційного законодавства, у тому числі вимоги щодо фінансового контролю та декларування майнового стану. Це логічно узгоджується з тим, що за відсутності такого контролю після припинення публічної служби особи необґрунтовані активи, які протягом перебування її на публічній службі приховувалися від контролюючих та правоохоронних органів, без будь-яких перешкод будуть вводитися у майнове становище суб`єкта декларування. Тобто у такому випадку механізм звільнення навмисно міг би використовуватися для легалізації необґрунтованих активів.

З вищевикладених міркувань суд відхиляє заперечення відповідачів щодо неможливості пред`явлення позовних вимог до окремих активів як таких, що були набуті у період між звільненням та поновленням ОСОБА_5 на посаді. Оскільки 1) звільнення ОСОБА_5 було визнано незаконним у судовому порядку, а сам ОСОБА_5 у кінцевому підсумку був поновлений на займаній посаді, 2) період вимушеного прогулу був зарахований до трудового, страхового стажу та стажу державної служби ОСОБА_5 , а також використовувався для обрахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 3) у період між звільненням та поновленням на посаді ОСОБА_5 не займався іншою оплачуваною діяльністю, то набуття окремих активів у період вимушеного прогулу ОСОБА_5 не свідчить про те, що ці активи набуті ОСОБА_5 не в якості особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

На підставі цього суд доходить висновку, що ОСОБА_5 у період часу з 03.03.2020 по 19.03.2024, протягом якого відбулося стверджуване набуття спірних активів, був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, що з урахуванням положень ч. 4 ст. 290 ЦПК України дає можливість пред`явлення позову про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх в дохід держави.

4.2. Щодо поширення на спірні активи положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», який набрав чинності 28.11.2019

Позовні вимоги щодо активів № 1-6 пред`явлені з підстав абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України, згідно з приписами якого позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів", якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за статтею 368-5 Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України і відповідне рішення набуло статусу остаточного.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що правовою підставою набуття активу № 1 був договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому, який був укладений 24.03.2021 та розрахунки за яким проводилися у 2021 році. Сам актив № 1 у виді квартири був створений 19.04.2023, коли за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності, що у подальшому безоплатно відчужено на користь відповідача ОСОБА_1 .

Правовою підставою набуття активу № 2 був договір купівлі-продажу № 941565, який був укладений 27.04.2021 та розрахунки за яким проводилися у 2021 році. Право спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на актив № 2 виникло у 2021 році.

Правовою підставою набуття активу № 3 був договір купівлі-продажу № 226, який був укладений 21.02.2022 та розрахунки за яким проводилися у 2022 році. Право спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на актив № 3 виникло у 2022 році і в цьому ж році безоплатно відчужено на користь ОСОБА_1 .

Правовою підставою набуття активу № 4 був договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), що буде створено в майбутньому, який було укладено 05.04.2022 та розрахунки за яким також проводилися у 2022 році. Сам актив № 4 у виді квартири був створений 26.01.2024, коли було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 , яка згідно з позиції позивача при укладенні договору та проведенні розрахунків за квартиру діяла за дорученням ОСОБА_5 .

Правовою підставою набуття активу № 5 був договір дарування від 01.03.2023, за яким ОСОБА_4 безоплатно відчужила квартиру на користь ОСОБА_5 , що мало наслідком реєстрацію права власності за ним.

Правовою підставою набуття активу № 6 був договір купівлі-продажу № 0352607020, який був укладений 26.08.2023 та розрахунки за яким проводилися у 2023 році. Право спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на актив № 6 виникло так само у 2023 році і в подальшому було поступово відчужено до відповідача ОСОБА_1 , а нею - до відповідача ОСОБА_2 .

З наведеного вбачається, що правові підстави (відповідні договори) виникнення права власності на спірні активи, виникнення самого права власності на них, а також розрахунки за укладеними договорами здійснювалися у період перебування ОСОБА_5 на посаді державної служби, тобто коли ОСОБА_5 був особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Відповідно з матеріалів справи простежується, що всі спірні активи були набуті після 28.11.2019.

Таким чином, на спірні активи поширюються положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».

Зі змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (Т. 2, а.с. 8) вбачається, що 02.02.2024 було зареєстровано кримінальне провадження № 62024140150000031 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, а саме за фактом набуття керівником одного із регіональних органів активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи.

28.02.2025 у межах кримінального провадження № 62024140150000031 складено та затверджено обвинувальний акт (Т. 4, а.с. 17-35), яким ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України. Зі змісту сформульованого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_5 , працюючи на посаді начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу, у період з 03.03.2020 по 19.03.2024 набув активів вартістю 20 388 669,19 грн, що більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи.

В обвинувальному акті серед майна, що є предметом незаконного збагачення, зазначається: 1) квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_9 (не є предметом позовних вимог); 2) квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (актив № 1); 3) транспортний засіб марки та моделі Volkswagen Touareg, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 (актив № 2); 4) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (актив № 3); 5) квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 (актив № 4); 6) квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 (актив № 5); 7) транспортний засіб марки та моделі Mercedez-Benz G 63 AMG 2023 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , VIN-код НОМЕР_9 (актив № 6).

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62024140150000031 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України, направлено до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області для розгляду пред`явленого обвинувачення по суті.

Згідно з актовим записом про смерть № 599 від 20.03.2025, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_14 від 20.03.2025 (Т. 4, а.с. 14-16) ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Департаментом адміністративних послуг (Центром надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради складено відповідний актовий запис.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.04.2025 (Т. 4, а.с. 36-51) кримінальне провадження № 62024140150000031 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку зі смертю обвинуваченого. Відповідно до відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала суду від 08.04.2025 про закриття кримінального провадження набрала законної сили 16.04.2025.

Таким чином, судом встановлено, що спірні активи № 1-6 набуті після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (після 28.11.2019) та в період перебування ОСОБА_5 на посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави (у період з 03.03.2020 по 19.03.2024), а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України, предметом якого були спірні активи № 1-6, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , і ухвала суду про закриття кримінального провадження набула статусу остаточної.

У зв`язку з вищевикладеним верхня межа різниці між вартістю спірних активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави, про яку зазначається в абз. 1 ч. 2 ст. 290 ЦПК України, в межах даної справи не застосовується. При вирішенні питання необґрунтованості спірних активів підлягає застосуванню лише нижня межа різниці між вартістю спірних активів та законними доходами, яка для кваліфікації активів як необґрунтованих має у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». Тобто нижня межа різниці між вартістю спірних активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави, має становити не менше 1 505 250 грн (750 * 2007 грн).

На підставі зазначеного суд констатує, що відносно спірних активів № 1-6 відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України може бути пред`явлено позов про визнання їх необґрунтованими та стягнення в дохід держави. У свою чергу, вказані активи підлягають стягненню в дохід держави, якщо за результатами судового розгляду у сукупності буде встановлено 1) зв`язок активів з ОСОБА_5 та набуття ним цього майна в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України; 2) відсутність/недостатність у ОСОБА_5 законних доходів для придбання спірних активів; 3) необґрунтованість активів, тобто наявність різниці між вартістю активів та законними доходами ОСОБА_5 щонайменше в розмірі 1 505 250 грн.

4.3. Щодо необґрунтованості квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (актив № 1), та необґрунтованості транспортного засобу марки та моделі Volkswagen Touareg, 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 (актив № 2)

Необґрунтованість таких активів визначається стороною позивача з огляду на їх сукупну вартість. Застосування сукупного підходу до визначення необґрунтованості майна мотивовано позивачем тим, що зазначені активи загальною вартістю 3 389 710 грн були набуті подружжям ОСОБА_1 в одному звітному періоді, у 2021 році, з різницею в часі в один місяць.

У свою чергу, відповідачі не заперечували проти перевірки обґрунтованості активів № 1-2 виходячи з їх сукупної вартості.

Вирішуючи питання можливості застосування сукупного підходу до кваліфікації активів № 1-2 як необґрунтованих, суд звертає увагу, що предметом доказування у справах цієї категорії є конкретний актив, фінансова можливість придбання якого має бути зіставлена із законними доходами суб`єкта декларування в конкретний момент його набуття. Суд, досліджуючи докази сторін, з`ясовує зв`язок з відповідачем кожного активу, вартість кожного активу і спосіб набуття кожного активу. За такою ж логікою має враховуватися і дата набуття кожного активу. Якщо відбувається кілька покупок із значними часовими інтервалами, потрібно визначати доходи/витрати суб`єкта у кожний із відповідних періодів, після чого наявна різниця між їх вартістю і законними доходами суб`єкта декларування має бути складена між собою.

Лише якщо в період від першого до останнього набуття активів у особи не було доходів (або були суто формальні) або випливає, що вже на момент першої покупки особа витратила суттєво більше, ніж могла мати, а на другу покупку коштів тим більше не було, можливо в сукупності розглядати питання про неможливість охоплення обох (чи кількох) покупок законними доходами. Тобто у певних ситуаціях сукупний підхід може мати місце, коли протягом усього проміжку часу між першою та останньою покупками у особи не було достатніх законних доходів; вже на момент першої покупки суб`єкт витратив більше, ніж міг мати на законних підставах; подальші придбання відбувалися без змін у фінансовому становищі, що могло б обґрунтувати появу нових доходів.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що згідно з матеріалів позовної заяви набуття активів № 1-2 здійснювалося в один звітний період (у 2021 році) з невеликим розривом у часі, зважаючи на те, що згідно з позицією позивача як сукупна вартість активів, так і вартість кожного з них перевищувала законні доходи ОСОБА_5 , а витрати на придбання активу № 2, що здійснювалися раніше за розрахунки за актив № 1, фактично перевищували законний дохід ОСОБА_5 і унеможливлювали здійснення будь-яких розрахунків за актив № 1, зважаючи на те, що сторона відповідача не наполягала на окремій перевірці обґрунтованості кожного з цих активів і не заперечувала проти застосування сукупного підходу, суд вважає за можливе перевірити обґрунтованість активів № 1-2 з огляду на їх сукупну вартість, яка складає 3 389 710 грн.

4.3.1. Щодо зв`язку активів № 1, 2 з ОСОБА_5 та набуття ним зазначених активів в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України

За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Чинне законодавство не розкриває поняття «зв`язок особи з активом», щодо якого ставиться питання про його необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв`язку. Разом з тим, в світлі обставин цієї справи мова йде про конкретні речі матеріального світу - нерухоме майно у виді квартири та транспортний засіб. Отже, при визначенні зв`язку активу, про необґрунтованість якого стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, необхідно дослідити правову або фактичну пов`язаність цієї особи з відповідними речами.

Актив № 1

Судом встановлено, що 24.03.2021 між приватною фірмою «Галицький двір» та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому (Т. 5, а.с. 48-50), відповідно до п. 1.1 якого ПФ «Галицький двір» зобов`язалося передати ОСОБА_5 об`єкт нерухомого майна, який буде створений в майбутньому, а ОСОБА_5 зобов`язався прийняти його у відповідності до умов даного договору та оплатити кошти за нього.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору об`єктом нерухомого майна до завершення будівництва та введення в експлуатацію є майнові права на двокімнатну квартиру № 25, загальною площею 75,80 квадратних метрів, що розташована на 4 поверсі багатоквартирного житлового будинку з приміщенням громадського призначення, який знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_28.

Відповідно до п. 1.3, 1.5 договору купівлі-продажу сторонами погоджено закінчення будівництва на 2 квартал 2022 року. Крім того, сторони узгодили, що право власності ОСОБА_5 на квартиру, що продається за цим договором, підлягає реєстрації. При цьому право власності на квартиру виникає в ОСОБА_5 з моменту повної оплати вартості квартири, зазначеної у протоколі погодження договірної ціни, та підписання акту прийому-передавання майна, але не швидше завершення будівництва (створення майна) та прийняття його до експлуатації.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу від 24.03.2021 (Т. 5, а.с. 48-50) загальна вартість квартири погоджується сторонами протоколом погодження договірної ціни. Оплата коштів здійснюється ОСОБА_5 шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок ПФ «Галицький двір». Загальна сума договору не є остаточною і підлягатиме перерахунку після повного завершення будівництва об`єкта.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 24.03.2021, який є додатком № 1 до договору купівлі-продажу від 24.03.2021 (Т. 5, а.с. 51), ПФ «Галицький двір» та ОСОБА_5 погодили, що вартість квартири, виходячи з площі, що зазначена у п. 1.2 договору, складає суму в національній валюті України в розмірі еквівалентом 729 400 грн. Також сторони погодили, що ОСОБА_5 має сплатити зазначену суму грошових коштів до 20 червня 2021 року.

12.04.2023 між ПФ «Галицький двір» та ОСОБА_5 підписано акт № 25 здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень (Т. 5, а.с. 52), згідно з положеннями якого ОСОБА_5 приймає на виконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому, від 24.03.2021 двокімнатну квартиру АДРЕСА_11 .

Таким чином, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (Т. 5, а.с. 48-50), що 24.03.2021 був укладений між ПФ «Галицький двір» та ОСОБА_5 , було створено актив № 1 і на підставі цього ж договору в ОСОБА_5 виникло право власності на актив № 1.

19.04.2023 право власності ОСОБА_5 на актив № 1 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Т. 6, а.с. 181-183).

02.05.2023 між ОСОБА_5 та АТ «Оператор газорозподільної системи ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ» було укладено договір сервісного (технічного) обслуговування побутового споживача № 62SN760-7262-23 (Т. 2, а.с. 212-214), згідно з положеннями якого АТ «Оператор газорозподільної системи ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ» взяло на себе зобов`язання з надання послуг сервісного (технічного) обслуговування майна, яке перебуває у власності ОСОБА_5 , а саме квартири АДРЕСА_12 . У свою чергу, ОСОБА_5 зобов`язався у встановлений сторонами строк та порядку оплатити вартість наданих послуг. Серед погоджених сторонами послуг сервісного (технічного) обслуговування побутового споживача передбачено, зокрема, технічне обслуговування внутрішнього газопроводу, побутової газової плити.

02.05.2023 ОСОБА_5 шляхом підписання відповідної заяви також приєднався до умов типового договору розподілу природного газу (для побутового споживача) (Т. 2, а.с. 216), на підставі якого АТ «Оператор газорозподільної системи ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ» зобов`язалося надавати послуги розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Серед переліку газових приладів, які встановлено в квартирі, зазначається котел-колонка та газова плита, а кількість зареєстрованих осіб (споживачів) - одна особа. На підставі цієї заяви на ім`я ОСОБА_5 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_15 , а також присвоєно в межах газорозподільної мережі ЕІС-код (56ХМ16С40297487N).

16.06.2023 між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір дарування № 1166 (Т. 5, а.с. 54-55), відповідно до якого ОСОБА_5 подарував, тобто передав безоплатно у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_12 .

Відповідно до п. 6 договору дарування сторони оцінили дарунок в 100 000 грн.

Відповідно до п. 8, 9 договору дарування ОСОБА_5 засвідчив, що в квартирі, яка є предметом договору, ніхто не зареєстрований та не проживає, в тому числі малолітні та неповнолітні діти права користування квартирою не мають. ОСОБА_5 також запевнив, що актив № 1 набутий ним у період перебування в шлюбі з ОСОБА_3 , яка надала свою згоду на укладення договору дарування.

Таким чином, через два місяці з моменту набуття права власності на актив № 1 ОСОБА_5 безоплатно відчужив квартиру на користь ОСОБА_1 , яка була його донькою (Т. 5, а.с. 119). Зазначені обставини учасниками справи не заперечувалися.

У той же час, з долучених до позовної заяви інформаційного листа та рахунків за надані житлово-комунальні послуги (Т. 2, а.с. 218-222) вбачається, що протягом 2023-2024 років особові рахунки щодо постачання житлово-комунальних послуг за адресою активу № 1 були відкриті на ім`я ОСОБА_5 , а сам ОСОБА_5 користувався житлово-комунальними послугами, які надавалися за місцезнаходженням активу № 1, зокрема, послугами постачання та розподілу природного газу, а також регулярно оплачував такі послуги.

При цьому ОСОБА_5 , уклавши 24.03.2021 з ПФ «Галицький двір» договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, та сплативши за цим договором грошові кошти в сумі 729 400 грн, тим самим вчинив у 2021 році правочин, видаток за яким перевищував 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (перевищував 113 500 грн). Внаслідок цього відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про запобігання корупції» ОСОБА_5 у декларації особи, уповноваженій на виконання функцій держави, за 2021 рік у розділі «Видатки та правочини суб`єкта декларування» був зобов`язаний відобразити відомості про вчинений правочин та здійснений за ним видаток. Однак, як вбачається з декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2021 рік (Т. 2, а.с. 70-73), ОСОБА_5 зазначеного обов`язку декларування не виконав.

Необхідність декларування видатків за правочином, яким передбачено будівництво об`єкта нерухомості та виникнення права власності на нього у майбутньому, у випадку перевищенням розміру такого видатку 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 1 січня звітного року, узгоджується з роз`ясненнями Національного агентства з питань запобігання корупції (питання № 94, веб-доступ: https://wiki.nazk.gov.ua/4353/).

Крім того, ОСОБА_5 , набувши у 2023 році право власності на актив № 1 вартістю 729 400 грн внаслідок завершення його будівництва у відповідності до договору купівлі-продажу від 24.03.2021, тим самим вчинив у 2023 році правочин, на підставі якого в нього виникло право власності на нерухоме майно, вартість якого перевищувала 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 01.01.2023 (перевищувала 134 200 грн). У зв`язку з цим відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про запобігання корупції» ОСОБА_5 у декларації особи, уповноваженій на виконання функцій держави, за 2023 рік у розділі «Видатки та правочини суб`єкта декларування» був зобов`язаний відобразити відомості про вчинений правочин та набуття права власності на нерухоме майно за ним. Однак, як вбачається з декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2023 рік (Т. 2, а.с. 50-62) ОСОБА_5 зазначеного обов`язку декларування не виконав.

Необхідність декларування правочину, за яким не здійснювалися видатки у звітному періоді, але за яким у звітному періоді набуто право власності на майно, вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, узгоджується з роз`ясненнями Національного агентства з питань запобігання корупції (питання № 177, веб-доступ: https://wiki.nazk.gov.ua/4637/).

Крім того, суд звертає увагу, що безоплатне відчуження ОСОБА_5 у 2023 році активу № 1 на користь ОСОБА_1 також підлягало б відображенню у розділі «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації ОСОБА_5 за 2023 рік, якщо вартість об`єкта відчуження перевищувала 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (питання № 73, веб-доступ: https://wiki.nazk.gov.ua/4306/). Однак ОСОБА_5 не тільки безоплатно відчужив актив № 1 на користь близької особи (доньки), але й вартість дарунку в договорі дарування від 16.06.2023 була визначена на рівні 100 000 грн, тобто набагато нижче за вартість набуття такого майна та нижче «порогу» декларування.

Вищезазначені обставини у своїй сукупності дають можливість дійти висновку, що ОСОБА_5 навмисно приховав набуття активу № 1 та свій зв`язок з цим майном, у тому числі шляхом безоплатного відчуження нерухомого майна на користь своєї доньки.

Таким чином, з матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_5 набув актив № 1 безпосередньо у власність, не відобразивши набуття права власності на нерухоме майно у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за відповідний рік, і протягом двох місяців з моменту набуття права власності безоплатно відчужив зазначений актив (уникаючи обов`язку декларування правочину щодо відчуження) на користь відповідача ОСОБА_1 , яка була його донькою, і при цьому ОСОБА_5 фактично продовжив користуватися зазначеною квартирою та зберіг правомочності щодо розпорядження зазначеним майном.

Обставини продовження користування ОСОБА_5 активом № 1 після безоплатного відчуження права власності на користь доньки - відповідача ОСОБА_1 , у тому числі без оформлення правових відносин між ними щодо користування цим майном, наявність між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 родинних відносин батька та доньки відповідно, приховування активу № 1 від декларування, здійснення ОСОБА_5 витрат, пов`язаних з утриманням активу № 1 - усі ці обставини вказують на те, що відповідач ОСОБА_1 була лише номінальним власником активу № 1, у цей же час ОСОБА_5 був фактичним (реальним) власником квартири та мав всі правомочності щодо неї.

Вищевикладені обставини дають можливість дійти висновку про наявність зв`язку активу № 1 з ОСОБА_5 та набуття ним цього активу у власність розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, а саме - безпосереднє набуття ОСОБА_5 спірної квартири у свою власність з подальшим безоплатним відчуженням на користь пов`язаної особи (доньки) із збереженням за собою правомочностей, тотожних праву розпорядженню нерухомим майном.

У відзиві на позовну заяву (Т. 18, а.с. 11-20) відповідач ОСОБА_1 заперечила зв`язок ОСОБА_5 з активом № 1. Зміст цих заперечень також викладено у п. 2.4 судового рішення. Аналізуючи наведені у відзиві заперечення, суд звертає увагу на наступне.

Версія про те, що ОСОБА_1 не бажала поширення режиму спільного сумісного майна на актив № 1 у зв`язку з перебуванням на той момент у шлюбі з ОСОБА_9 , шлюбні відносини з яким фактично були припинені та з яким ОСОБА_1 перебувала в процесі розлучення, за обставин даної справи не спростовує зв`язок ОСОБА_5 з активом № 1. Ця версія жодним чином не спростовує та не відміняє тих обставин, що саме ОСОБА_5 був покупцем за договором купівлі-продажу активу № 1 і що саме ОСОБА_5 першочергово набув право власності на цей актив.

Суд вважає малоймовірними ті обставини, що ОСОБА_1 у процес начебто набуття нею права власності на актив № 1 залучила ОСОБА_5 , який був державним службовцем, мав офіційні доходи та обов`язок декларування свого майнового стану, який, у свою чергу, міг підлягати перевірці контролюючими органами.

Тобто, якщо ОСОБА_1 хотіла уникнути поширення режиму спільного сумісного майна на актив № 1 за рахунок його оформлення на номінального власника ( ОСОБА_5 ) з подальшим переоформленням на неї на підставі договору дарування, то для цього ОСОБА_1 обрала, на переконання суду, найбільш нелогічний та найважчий спосіб, оскільки залучила до цього процесу суб`єкта декларування. Набуття такого майна ОСОБА_5 із рівнем його офіційних доходів створило питання щодо законності походження майна. При цьому за таких обставин ОСОБА_5 не виконав вищезазначеного обов`язку декларування правочину щодо активу № 1, що лише посилило сумніви у законності спірного майна.

Таким чином, ОСОБА_1 , начебто намагаючись уникнути поширення режиму спільного сумісного майна на актив № 1 шляхом залучення свого батька до процесу оформлення права власності, лише створила додаткові перешкоди для себе у такий спосіб.

Суд критично оцінює показання ОСОБА_1 щодо необізнаності з юридичними особливостями процесу декларування та щодо необізнаності з приводу того, що оформлення спірного активу на ОСОБА_5 могло створити проблеми з обґрунтуванням законності походження майна. Малоймовірно, що ОСОБА_1 , маючи нормальні стосунки з ОСОБА_5 (іншого під час судового розгляду не встановлено), не знала про те, що її батько є державним службовцем, а отже, і суб`єктом декларування та зобов`язаний подавати декларації з відображенням свого майнового стану. Також малоймовірним є те, що ОСОБА_1 , не знала про юридичні особливості процесу декларування та ризики, які можуть виникнути у випадку оформлення активу № 1 на ОСОБА_5 , але знала як обійти правовий режим спільної сумісної власності подружжя та обов`язок сплати податків з операцій щодо нерухомості. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та самозайнятою особою, що дає підстави вважати наявність у неї більшого обсягу юридичних знань, ніж у пересічної людини.

Навіть якщо припустити, що ОСОБА_1 дійсно не зналася на цьому, то ОСОБА_5 , будучи державним службовцем та суб`єктом декларування, не міг не знати про вимоги антикорупційного законодавства та обов`язки, пов`язані з декларуванням, а тому достеменно розумів всі ризики, які можуть виникнути у випадку оформлення на нього активу № 1, який начебто купувався ОСОБА_1 . Досить малоймовірним є те, що ОСОБА_5 , розуміючи всі ці ризики, «не міг відмовити» ОСОБА_1 (як про це відповідач зазначала у своїх показаннях) в оформленні на нього її майна, оскільки за таких обставин видається, що ОСОБА_5 обумовив виникнення питань до себе, пов`язаних з обґрунтуванням законності походження цього майна.

Крім того, на переконання суду, обґрунтування стороною відповідача обставин оформлення активу № 1 на ОСОБА_5 та подальшого безоплатного відчуження на користь ОСОБА_1 обставинами розірванням шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 є спробою сторони відповідача пояснити одні обставини за рахунок інших непов`язаних обставин.

Так, хоча право власності щодо активу виникло у 2023 році у зв`язку з завершенням його будівництва, однак виникнення речового права на таке нерухоме майно не відбулось би без укладення договору та здійснення розрахунків за ним у 2021 році.

У той же час, станом на 2021 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_9 не перебували в офіційному процесі розірвання шлюбу, який було розпочато лише у серпні 2023 року. Сам шлюб між ними було розірвано 27.09.2023 рішенням Івано-Франківського районного суду Івано-Франківської області у справі № 352/1999/23 (Т. 4, а.с. 10-12). При цьому позовна заява про розірвання шлюбу була подана ОСОБА_9 , а ОСОБА_1 не заперечувала проти розірвання шлюбу, вказавши про це у заяві про розгляд справи за її відсутності. Судом встановлено, що при розірванні шлюбу та після цього між ОСОБА_1 і ОСОБА_9 не вирішувалося питання про поділ спільного майна.

Тобто, офіційно процес розірвання шлюбу був ініційований ОСОБА_9 лише через два роки після укладення договору купівлі-продажу активу № 1 та здійснення розрахунків за ним. При цьому розірвання шлюбу не супроводжувалося поділом спільного майна подружжя.

Учасниками справи не заперечувалися ті обставини, що станом на 2021 рік (як стверджує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 фактично були припинені, сам шлюб продовжував існувати формально, а фактично ОСОБА_1 перебувала у відносинах з ОСОБА_2 .

Однак за таких обставин малоймовірно, що ОСОБА_1 протягом двох років зберігала офіційні шлюбні відносини з ОСОБА_9 (попри їх фактичне припинення), що обумовлювало збереження презумпції спільності їх майна, хоча в цей же період начебто мала потребу у придбанні майна, у тому числі, але не виключно активу № 1. Бездіяльність ОСОБА_1 щодо нерозірвання шлюбу з ОСОБА_9 , який продовжував існувати лише формально, створювала для самої ж ОСОБА_1 штучні перешкоди у набутті права власності на майно, що потребувало махінацій з оформленням активу на ОСОБА_5 та подальшого безоплатного відчуження на користь вже самої ОСОБА_1 .

Суд піддає сумніву ті обставини, що ОСОБА_1 , прийнявши рішення про офіційне припинення шлюбних відносин з ОСОБА_9 шляхом розірвання шлюбу, маючи потребу у придбанні майна і при цьому не бажаючи поширення на це майно режиму спільності з колишнім чоловіком, протягом двох років чекала поки ОСОБА_9 , з яким шлюбні стосунки фактично були припинені, подасть позовну заяву про розірвання шлюбу, а не зробила цього самостійно чи, наприклад, хоча б не уклала з ОСОБА_9 договір про поділ майна подружжя, в якому, зокрема, можна було б визначити особисту приватну власність ОСОБА_1 на все майно, що буде набуто до розірвання шлюбу. У своїх показаннях ОСОБА_1 також не надала будь-якого розумного пояснення цим обставинам.

Непослідовності цій версії додають і ті обставини, що стороною відповідача не доведено, що ОСОБА_9 претендував на майно ОСОБА_1 або що в них був хоч якийсь спір щодо спільного майна, на основі чого можна було б зробити висновок про обґрунтованість побоювань ОСОБА_1 щодо поширення на актив № 1 режиму спільної сумісної власності та необхідність його оформлення на третіх осіб. Ба більше, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у своїх показаннях зазначили, що ОСОБА_9 та його батьки є заможними особами з великою кількістю рухомого/нерухомого майна, бізнесами тощо, що також посилює сумнів у побоюваннях ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_9 міг претендувати на її майно.

Крім того, сторона відповідача не надала обґрунтованої відповіді на питання, чому ОСОБА_1 , маючи начебто потребу у придбанні майна, не залучила до процесу набуття активу № 1 відповідача ОСОБА_2 , з яким на той момент вже тривалий час була знайома. У такому випадку ОСОБА_1 могла б передати ОСОБА_2 грошові кошти для придбання активу № 1, щоб після цього ОСОБА_2 подарував нерухоме майно самій ОСОБА_1 . Набуття майна у такий спосіб виключило б можливість поширення на нього режиму спільності та виникнення будь-яких питань щодо законності набуття, а відповідно і можливості звернення в дохід держави. У такому випадку зберігається лише обов`язок сплати податку, що, однак, на переконання суду, з огляду на задовільне майнове становище ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (про що стверджується в їх відзивах на позовну заяву) та невелику вартість нерухомого майна, що визначала базу оподаткування, не становило б для них надмірного навантаження та суттєво не вплинуло б на їх майнове становище.

Навіть якщо погодитися з версією сторони відповідача про набуття активу № 1 ОСОБА_1 , то суд вважає малоймовірним те, що ОСОБА_1 , розуміючи рівень офіційних доходів свого батька та його обов`язок з декларування, жодним чином не зафіксувала передачу грошових коштів ОСОБА_5 для придбання активу № 1 з метою обґрунтування законності набуття ним цього майна.

За таких обставин пояснення набуття ОСОБА_5 права власності на актив № 1 версією шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 суд розцінює як спробу виправдати появу активу в ОСОБА_5 обставинами, що насправді не були пов`язані з набуттям цього активу. Суд надає перевагу версії, що саме ОСОБА_1 використовувалася в якості номінального власника активу № 1, у той час, коли його реальним власником був ОСОБА_5 .

У матеріалах справи наявні однакові копії двох квитанцій (Т. 3, а.с. 343, Т. 5, а.с. 26, 53), що стосуються договору купівлі-продажу активу № 1. Разом з тим, копії однієї квитанції (Т. 3, а.с. 343, Т. 5, а.с. 26) виготовлені в спосіб, що унеможливлює з`ясування та дослідження їх змісту (дуже погана якість копіювання). При цьому учасниками справи не надано копії цього документа в належній якості. У свою чергу, копії іншої квитанції (Т. 5, а.с. 53) є копією платіжного доручення № 58032279 від 07.09.2021, за яким АБ «УКРГАЗБАНК» перерахувало на рахунок ПФ «Галицький двір» грошові кошти в сумі 399 400 грн з призначенням платежу наступного змісту: «Гарантійний внесок за нерухоме майно, згідно договору № б/н від 24.03.2021, від ОСОБА_1 , в т.ч. ПДВ від ОСОБА_1 ».

У цьому аспекті суд звертає увагу, що зі змісту платіжного доручення платником значиться АБ «УКРГАЗБАНК», а ОСОБА_1 згадується лише в призначенні платежу в якості начебто платника. Це дає розумні підстави вважати, що грошові кошти були сплачені готівкою через касу банку і фактичним платником не обов`язково мала бути ОСОБА_1 . У свою чергу, призначенням платежу є гарантійний внесок за нерухоме майно, однак жодним положенням договору купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено в майбутньому, який 24.03.2021 укладався між ПФ «Галицький двір» та ОСОБА_5 і на підставі якого було створено актив № 1, не передбачено умов щодо необхідності здійснення гарантійного внеску. Датою платежу є вересень 2021 року, хоча протоколом погодження договірної ціни ПФ «Галицький двір» та ОСОБА_5 погодили, що кінцевим терміном проведення розрахунків за актив № 1 є червень 2021 року, а відомостей про те, що строки розрахунків було відтерміновано чи продовжено у матеріалах справи не міститься.

Таким чином, платіжні доручення про начебто оплату ОСОБА_1 вартості активу № 1 на підставі укладеного ОСОБА_5 договору містять відомості про зовсім іншого платника, стосуються гарантійного внеску, який не передбачений умовами договору, складені вже після закінчення строку проведення розрахунків за актив № 1. За таких обставин платіжні доручення, на які ОСОБА_1 посилається у своїй запереченнях, не можуть бути враховані судом на підтвердження здійснення нею оплати вартості активу № 1.

Оскільки суд вважає недоведеними обставини участі ОСОБА_1 у розрахунках за актив № 1, то суд не вбачає потреби у проведенні аналізу її майнового становища та наявності достатніх доходів для сплати коштів за актив № 1.

Проте, навіть якщо брати до уваги зазначені платіжні доручення і враховувати їх як такі, що свідчать про оплату ОСОБА_1 активу № 1, то за вищевикладених обставин, які вказують на номінальну участь ОСОБА_1 у придбанні активу № 1, суд вважає досить вірогідною ситуацію, за якої такі платежі могли здійснюватися ОСОБА_1 за дорученням ОСОБА_5 .

Суд не погоджується з доводами ОСОБА_1 , що документи, які були вилучені під час обшуку активу № 1, зокрема, заяви, рахунки щодо житлово-комунальних послуг, які складені на ім`я ОСОБА_5 , не можуть свідчити про зв`язок ОСОБА_5 з активом № 1. Навпроти, вказані документи підтверджують як правову, так і фактичну пов`язаність ОСОБА_5 з цією квартирою, оскільки засвідчують виникнення між ОСОБА_5 та виконавцями житлово-комунальних послуг відповідних правовідносин, здійснення постачання та споживання таких житлово-комунальних послуг, а також проведення розрахунків між ОСОБА_5 та виконавцями таких послуг. Зазначені документи не вказують, що ОСОБА_5 постійно користувався цією квартирою, однак підтверджують факт здійснення ним витрат на утримання цього майна, навіть тоді, коли він вже не був формальним власником квартири.

Обставини здійснення ОСОБА_1 витрат на утримання активу № 1, зокрема, оплату житлово-комунальних послуг через регулярні платежі в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не знайшли свого жодного доказового підтвердження. При перегляді виписок по рахункам ОСОБА_1 , які відкриті у вказаному банку (Т. 6, а.с. 233 - папка «Банки рахунки + аналіз» - папка «Рахунки_Приватбанк» - папка «Запит 1_ОСОБА_5+дружина+дочка» - файл «Відповідь_Приватбанк»), встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала витрати по утриманню майна, яке не є предметом спору, однак не встановлено жодного платежу, який можна було б ідентифікувати як такий, що стосується утримання активу № 1.

В аспекті вищевикладеного суд звертає увагу, що досить малоймовірною виглядає ситуація, за якої особа, стверджуючи, що нерухоме майно купувалося нею та для неї, однак з оформленням на третю особу, набуваючи після цього це ж майно у свою власність на підставі договору дарування, будучи формальним власником майна протягом декількох років, не може надати жодного доказу своєї фактичної пов`язаності з майном (проживання, оплати житлово-комунальних послуг, здійснення ремонту тощо). Такі обставини лише підтверджують відсутність фактичного зв`язку спірного майна з ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , будучи згідно з її твердженнями формальним та фактичним власником активу № 1, маючи достатні процесуальні можливості, у встановлений законом строк не надала жодних доказів, які б підтверджували її фактичну пов`язаність з активом № 1.

На підставі вищевикладеного суд вважає заперечення ОСОБА_1 щодо відсутності зв`язку активу № 1 з ОСОБА_5 необґрунтованими та недоведеними.

Таким чином, судом встановлено зв`язок активу № 1 з ОСОБА_5 , а також набуття ним активу № 1 безпосередньо у власність як в один із способів, що передбачений п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

Актив № 2

Судом встановлено, що 27.04.2021 між ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу/поставки автомобіля № 941665 (Т. 3, а.с. 143), відповідно до п. 1.1 ст. 1 якого ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» взяло на себе зобов`язання поставити ОСОБА_3 в строк та на умовах, визначених договором, а ОСОБА_3 зобов`язалася оплатити і прийняти у власність поставлений ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» один новий автомобіль 2021 року випуску, марки Volkswagen, моделі Touareg, номер кузова НОМЕР_4 , комплектація якого вказана у специфікації.

Відповідно до ст. 3 договору купівлі-продажу ціна автомобіля на дату укладення договору складає 2 660 310 грн. ОСОБА_3 зобов`язалася сплатити ціну автомобіля шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» банківським переказом у наступному порядку: ОСОБА_3 перераховує ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» платіж в розмірі 1 375 000 грн не пізніше 28.04.2021; а решту вартості автомобіля в сумі 1 285 319 грн ОСОБА_3 може сплатити за рахунок кредитних коштів ОСОБА_5 , отриманих в АТ «Кредобанк».

Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору купівлі-продажу/поставки автомобіля № 941665 від 27.04.2021 (Т. 3, а.с. 144), ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» та ОСОБА_3 погоджено поставку автомобіля з наступною комплектацією: марка Volkswagen, модель Touareg, 2021 року випуску, чорного перламутрового кольору, номер кузова НОМЕР_4 , V8 TDI, дизель, 4.0 л, 422 кінських сили, 8-ступ. автоматична коробка передач.

28.04.2021 ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» видало ОСОБА_3 накладну № 13132061 (Т. 5, а.с. 63) на оплату автомобіля Volkswagen, модель Touareg, номер кузова НОМЕР_4 , в якій загальна вартість транспортного засобу так само визначена в сумі 2 660 310 грн.

28.04.2021 між ОСОБА_5 та АТ «КРЕДОБАНК» було укладено кредитний договір № 38482/2021 (Т. 3, а.с. 148-157), відповідно до п. 2.1 якого АТ «КРЕДОБАНК» зобов`язалося надати ОСОБА_5 кредит в сумі 1 499 533,10 грн з терміном повернення до 27.04.2023 на наступні цілі:

- для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки Volkswagen, моделі Touareg, кузов НОМЕР_4 , укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ»;

- для оплати страхового платежу по КАСКО в сумі 199 523,25 грн;

- для оплати комісії банку за видачу кредиту.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного кредитного договору ОСОБА_5 доручив АТ «КРЕДОБАНК» здійснити видачу кредиту шляхом зарахування кредитних коштів на відкритий в банку транзитний рахунок з наступним переказом суми кредиту з цього рахунку за такими реквізитами:

- в сумі 1 285 310 грн - на поточний рахунок ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ»;

- в сумі 199 523,25 грн - за страхування транспортного засобу на умовах повного КАСКО на поточний рахунок ПАТ «СК «Арсенал страхування»;

- в сумі 14 699,85 грн - для оплати комісії банку за видачу кредиту.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору № 38482/2021 від 28.04.2021 (Т. 3, а.с. 148-157) забезпечення виконання зобов`язань за договором здійснюється, зокрема, шляхом застави майнових прав за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки Volkswagen, моделі Touareg, кузов НОМЕР_4 .

28.04.2021 між ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» та ОСОБА_3 було підписано акт приймання-передачі автомобіля (Т. 5, а.с. 73), згідно з яким у порядку передбаченому умовами договору купівлі-продажу автомобіля № 941665 від 27.04.2021 ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» передало, а ОСОБА_3 прийняла наступний автомобіль: марки Volkswagen, моделі Touareg, кузов НОМЕР_4 , загальною вартістю 2 660 310 грн.

Зі змісту акта звірки взаємних розрахунків за період 2021 року, руху коштів за інтервал дат по контрагентам (Т. 5, а.с. 74-76) вбачається, що

- 28.04.2021 ОСОБА_3 перерахувала на рахунок ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» грошові кошти в сумі 1 275 000 грн в якості часткової оплати за договором купівлі-продажу автомобіля № 941665 від 27.04.2021;

- 28.04.2021 АТ «КРЕДОБАНК» перерахувало на рахунок ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» грошові кошти в сумі 1 285 310 грн на виконання умов кредитного договору № 38482/2021 від 28.04.2021, що був укладений з ОСОБА_5 , та з метою часткової оплати за договором купівлі-продажу автомобіля № 941665 від 27.04.2021;

- 28.04.2021, 29.04.2021, 30.04.2021 ОСОБА_3 на рахунок ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» було перераховано також 100 000 грн в якості часткової оплати за договором купівлі-продажу автомобіля № 941665 від 27.04.2021.

Зі змісту листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях № 31/28/16-11810-2024 від 04.12.2024 та додатків до нього (Т. 2, а.с.98-110) вбачається, що право власності на автомобіль марки Volkswagen, моделі Touareg, кузов НОМЕР_4 , зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 , а самому автомобілю присвоєно державний номерний знак - НОМЕР_3 .

Таким чином, на підставі договору купівлі-продажу/поставки автомобіля № 941665 від 27.04.2021 (Т. 3, а.с. 143) відповідач ОСОБА_3 набула право власності на автомобіль марки Volkswagen, моделі Touareg, кузов НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 .

Разом з тим, зі змісту свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_16 від 18.08.2005 (Т. 4, а.с. 13) встановлено, що 11 жовтня 1980 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_21 ) було зареєстровано шлюб, про що відповідним органом реєстрації актів цивільного стану складено актовий запис № 1940. Факт перебування ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_5 у період з 1980 року по момент смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не заперечувався учасниками справи.

Таким чином, на момент набуття автомобіля марки Volkswagen, моделі Touareg, кузов НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 , відповідач ОСОБА_3 перебувала в офіційно зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

У зв`язку з цим суд звертає увагу, що статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема і з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

У постанові КЦС ВС від 22.01.2020 року у справі № 711/2302/18 зроблено висновок, що «наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя».

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що набуття активу № 2 у період перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в офіційно зареєстрованому шлюбі, а також за умов укладення ОСОБА_5 кредитного договору для часткової оплати вартості зазначеного активу і здійснення його страхування, тобто за умов укладення ним кредитного договору в інтересах сім`ї, створює презумпцію їх спільної сумісної власності на цей автомобіль. Оскільки під час судового розгляду учасники справи не спростували зазначену презумпцію та в цілому не заперечували проти режиму спільності майна, набутого ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у період їх шлюбу, то суд також констатує, що автомобіль марки Volkswagen, моделі Touareg, кузов НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 , був набутий у спільну сумісну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

В аспекті цього судом також враховано, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2021 рік (Т. 2, а.с. 71) ОСОБА_5 задекларував набуття його дружиною ОСОБА_3 права власності на актив № 2, а також задекларував отримання кредиту від АТ «КРЕДОБАНК» у розмірі 1 499 523 грн.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_3 мали рівні права щодо володіння, користування та розпорядження активом № 2.

Конструкція п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України та законодавча техніка викладення цього нормативного припису не дає підстав ототожнювати «набуття активу у власність особи, уповноваженої на виконання функцій держави» лише з ситуаціями, за яких така особа набуває певний актив у приватну власність. Відсутність конкретизації виду та типу власності, в яку можуть набуватися активи, орієнтує на те, що під набуттям активів у власність особи, уповноваженої на виконання функцій держави, слід розуміти як набуття їх у приватну власність, так і набуття у спільну (часткову або сумісну) власність.

На підставі цього судом встановлено, що актив № 2 було набуто ОСОБА_5 у власність як в один із способів, що передбачений п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

Крім того, в межах кримінального провадження № 62024140150000031 від 02.02.2024, яке проводилося відносно ОСОБА_5 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України, ухвалою слідчого судді Івано-Франківського апеляційного суду від 06.03.2024 (Т. 6, а.с. 139-140) було надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_5 , зокрема, аудіо-, відеоконтроль особи, обстеження публічно недоступного місця, житла чи іншого володіння особи, а також приміщення службового кабінету ОСОБА_5 з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю.

Зі змісту протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_5 № 12-08-04/703т від 06.06.2024 (Т. 6, а.с. 143-148) та додатку до нього у виді відеозаписів «2024-04-16_10-51-17», «2024-04-16_10-56-22», «2024-04-16_11-01-27», які записані на DVD-R диск з відповідним маркуванням чорного кольору (Т. 6, а.с. 233 - папка «НСРД»), судом встановлено, що 16.04.2024 о 10 год. 42 хв. до службового кабінету ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_1 ) ввійшла невстановлена органом досудового розслідування особа (далі - НО), після чого між ними мала місце розмова наступного змісту:

*розмова про можливість ОСОБА_5 переїхати до Америки*

ОСОБА_5: «І це. А найкраще, що мені сподобалось, це я зрозумів, що я якби проїхав Домінікану , Гаїті повністю переїхав острів аж до Куби, всьо подивився… Карибське море аж туди… робота легка, розумієте? Просто робота легка. І бабки платять і якби… ну не можу я якби… спати рівно… розуміючи, що мене такий товариш кличе. Та й жінка казала, що якщо хочеш їдь, подивися. Ну лодку дають, катер. Машини дають. Гроші дають. Готелі дають»;

НО: «Ну-ну. Та я чув, що ви собі якусь машину файну собі прикупили?»;

ОСОБА_5: «Ну та я знаю наскільки вона файна…»;

НО: «

Але тисне чи нє?»; ОСОБА_5: « То дурне таке … »;

НО: « Чуєте, а коли прокатаєте? »;

ОСОБА_5: «То таке… Ну я би сказав, що вона якби… не для їзди якби в місті…»;

НО: «А чо? Нє та то би за місто… трохи притопити… Там скільки кубів?»;

ОСОБА_5: «Чотири і два»;

НО: «Це обше капєц. А скільки кінських сил?»;

ОСОБА_1 : «П`ятсот… по моєму п`ятсот двадцять шість»;

НО: «Це обше триндєц. Чуєте, а чо ви так саме Мерседес? Ну цей Таурег якби тоже нормальна машина… Він тисне у вас і ладує просто капєц. Ще і ерлайн»;

ОСОБА_5: «Ну в мене ОСОБА_24 хотіла… візьми, давай купим. Давай то, давай то. Ну давай!»;

НО: « Ну то якби не жіноча машина, то «кубік »;

ОСОБА_1 : «Ну давай… та й вона зараз їздить… а тепер дивлюся класна безпека, там серйозно. Безпека розумієте. От і… по безпеці там вона…»;

НО: «Чуєте, а Ви по трасі пробували втопити?»;

ОСОБА_5: «Так»;

НО: «Але краще йде як Таурег чи нє?»;

ОСОБА_5: «Ну я би сказав, Таурег він рєзвіший… Він обтікаємий… дуже велика. Цей не може так набрати як Таурег набирає…»;

….

ОСОБА_5: «Ну так. Між ними німці зробити Таурег, це якби… але вони більше не роблять таких Таурегів »;

НО: «Та чо, я дивився, що нібито є якийсь рестайловий»;

ОСОБА_1 : «Але моєї комплектації немає»;

НО: «Нє?»;

ОСОБА_5: «Ні. Сємдесят чотири машини було в цій комплектації»;

НО: «Та то трохи дорого та й люди не дуже мають грошей»;

ОСОБА_1 : « Якби цей Таурег не був такий дорогий, якби в Ауді взяти… та Ауді буде в рази, ну не в рази…»;

НО: «Та буде… за сотку… за сто тисяч…»;

ОСОБА_5: «Так, на сорок тисяч буде дорожче, а цей … двигун працює цей краще»;

….

ОСОБА_5: «Аво мій Таурег, скільки йому, два з чимось років, ну якби на десіть тисяч впав»;

НО: «Нє та то якби так, але якщо машина в два рази дорожча то… ну ви на Таурезі втратили десіть відсотків, а там якби втратили десіть відсотків то…»;

ОСОБА_1 : «Так то є різниця….»;

НО: «Це зовсім інша цифра розумієте. Хіба що не будуть робити нові моделі, то цей буде в ціні триматись. Але ви самі трохи їздите, трохи тиснете чи нє?»;

ОСОБА_5: «Їздив якби. Але якби… зараз в місті, то я їду або на Мерседесі цьому Джі Ел Есі або на своєму Таурегу. Що є. Підперли мою, то я пішов другу забрав якби…».

З наведених фрагментів розмови вбачається, що ОСОБА_5 , перебуваючи у службовому кабінеті, спілкується з невстановленою особою, зокрема, про транспортний засіб, який за назвою моделі, роком придбання, технічними характеристиками відповідає активу № 2, що дає можливість констатувати, що в ході розмови ОСОБА_5 обговорював саме автомобіль марки Volkswagen, моделі Touareg, кузов НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 . У свою чергу, зміст наведеного обговорювання, яке стосується активу № 2, дає можливість підтвердити, що з 2021 року, коли було придбано автомобіль, по 16.04.2024, коли відбувалася зафіксована розмова, ОСОБА_5 активно користувався зазначеним автомобілем як особистим.

Сторона відповідача, зокрема, відповідач ОСОБА_3 , яка є формальним власником активу № 2, не заперечували набуття ОСОБА_5 активу № 2 у власність, а також зв`язок цього транспортного засобу з самим ОСОБА_5 .

З урахуванням цього судом встановлено зв`язок активу № 2 з ОСОБА_5 , а також набуття ним активу № 2 безпосередньо у власність як в один із способів, що передбачений п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

4.3.2. Щодо набуття активів № 1-2 за рахунок законних доходів

Враховуючи обставини набуття права власності на активи № 1-2, а також погоджені в договорах порядки та строки проведення розрахунків за це майно, при вирішенні питання наявності законних доходів для придбання зазначених активів суд в наступній хронологічній послідовності має з`ясувати: 1) чи дозволяли законні доходи подружжя ОСОБА_1 станом на кінець квітня 2021 року сплатити на користь ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» особисті грошові кошти в сумі 1 375 000 грн в якості часткової оплати за транспортний засіб марки Volkswagen, моделі Touareg, кузов НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; 2) з`ясувати чи мало подружжя ОСОБА_5 реальну потребу в укладенні з АТ «КРЕДОБАНК» кредитного договору № 38482/2021 з метою отримання кредитних коштів в сумі 1 285 310 грн для подальшого перерахування на користь ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» в якості часткової оплати за актив № 2, чи укладення цього кредитного договору було спрямовано на створення формальної видимості законності походження джерел придбання відповідного активу; 3) чи дозволяли законні доходи подружжя ОСОБА_1 станом на червень 2021 року (кінцевий термін розрахунків за актив № 1 сплатити на користь ПФ «Галицький двір» особисті грошові кошти в сумі 729 400 грн в якості повної оплати за квартиру АДРЕСА_12 .

Відповідно до п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України термін "законні доходи" означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до п. 7, 8 ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи; наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.

При цьому враховуючи еквівалентний характер грошей (грошових активів), неможливість множинного витрачання однієї й тієї ж суми коштів, а також зміст та форму декларації, що подається особою, уповноваженою на виконання функцій держави до НАЗК в електронній формі, суд дійшов висновку, що доходи попередніх періодів в будь-якому випадку трансформуються або в (1) активи та видатки, які підлягають декларуванню в наступному році (придбані об`єкти нерухомості, об`єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, цінні папери, корпоративні права, нематеріальні активи, наявні (накопичені) грошові активи, видатки, що перевищують поріг декларування), або у (2) видатки чи придбане рухоме майно, які за своєю вартістю не досягають порогу декларування. Тобто доходи усіх попередніх періодів поглинаються даними декларації за наступний звітний період або є такими, що витрачені на дрібні («допорогові») придбання. Тому задекларовані доходи різних періодів не можуть додаватися між собою для цілей перевірки обґрунтованості активу за вартісним критерієм.

Крім того, при перевірці обґрунтованості активів суд буде виходити з реальної фінансової спроможності ОСОБА_5 придбати активи за законні доходи. Це означає, що для обґрунтування можливості придбати актив (активи), що є предметом позову у справах цієї категорії, не можуть враховуватися (всупереч законам логіки, арифметики) двічі: (1) фактично здійснені видатки (безповоротного характеру) на проживання та інші цілі, підтверджені документально; (2) не витрачені на момент придбання спірного активу грошові активи відповідача (заощадження, кошти на рахунках, вклади тощо).

Аналогічні висновки викладено в постанові АП ВАКС від 14.12.2022 у справі № 991/366/22 (провадження № 22-ц/991/5/22).

Чи дозволяли законні доходи подружжя ОСОБА_1 станом на кінець квітня 2021 року сплатити на користь ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» особисті грошові кошти в сумі 1 375 000 грн в якості часткової оплати за актив № 2

Залишок грошових коштів, що міг перебувати у розпорядженні подружжя ОСОБА_1 на початку 2021 року

Зі змісту декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2020 рік (Т. 2, а.с. 74-80) ОСОБА_5 було задекларовано наступні доходи: 220 641 грн (заробітна плата ОСОБА_5 ), 169 704 грн (пенсія ОСОБА_5 ), 25 200 грн (пенсія ОСОБА_3 ), 20 240 грн (проценти, які ОСОБА_3 отримала від Державного ощадного банку України). Серед грошових активів ОСОБА_5 також задекларовано 18 000 доларів США заощаджень, які належать ОСОБА_3 .

Крім того, у декларації відображено фінансове зобов`язання ОСОБА_5 перед АТ «КРЕДОБАНК», яке виникло 16.11.2018 в сумі 1 245 557 грн, залишок якого на кінець 2020 року складав 634 330 грн.

До позовної заяви також долучено DVD-R диск (Т. 6, а.с. 233), на якому міститься папка з файлами під назвою «1ДФ», в якій у свою чергу містяться файли з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку, у тому числі щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку (файл «суб`єкт+дружина»), які сформовані на запит № 213 від 10.04.2024, судом встановлено, що у 2020 році ОСОБА_5 отримав також страхове відшкодування на суму 16 661,70 грн, а ОСОБА_3 - основну суму фінансової поворотної допомоги на суму 22 000 грн. Зазначені доходи не відображені у декларації ОСОБА_5 за 2020 рік.

Таким чином, законний сукупний дохід подружжя ОСОБА_1 у 2020 році становив - 474 446,70 грн + 18 000 доларів США. Якщо переводити доларові заощадження в гривневий еквівалент за офіційним курсом НБУ станом на кінець 2020 року (28,2746), то законний сукупний дохід подружжя за 2020 рік становив - 983 389,50 грн (474 446,70 + 508 942,80).

Зі змісту відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7- 240508/45015 від 16.05.2024 (файл «Відповідь_Приватбанк» - папка «Запит 1_ОСОБА_5+дружина+дочка» - папка «Рахунки_Приватбанк»), що міститься на доданому до позовної заяви диску (Т. 6, а.с. 233), судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_5 відкрито три рахунки: НОМЕР_17 - 15.02.2022; НОМЕР_18 - 11.06.2014; НОМЕР_19 - 05.06.2019.

У свою чергу, на ім`я ОСОБА_3 у вказаному банку відкрито два рахунки: НОМЕР_20 - 13.03.2014; НОМЕР_21 - 01.09.2022.

Аналіз обігу грошових коштів на зазначених рахунках дає можливість зробити висновок, що з 2020 року ОСОБА_5 користується лише рахунками НОМЕР_17 (далі - рахунок 0217) та НОМЕР_18 (далі - рахунок 1317). ОСОБА_3 відповідно до 01.09.2022 користувалася лише одним рахунком - НОМЕР_20 .

З матеріалів справи також вбачається наявність у ОСОБА_3 станом на 2020 рік рахунку в Державному ощадному банку, однак виписки по цьому рахунку учасниками справи не надано.

З довідок Пенсійного фонду України № 951 від 14.06.2024, № 950 від 14.06.2021, довідок Державної екологічної інспекції України № 9-13 від 20.06.2024 (Т. 2, а.с. 84-94, 135-139) вбачається, що пенсію ОСОБА_3 отримувала через банківську установу, що, зважаючи на відсутність обігу грошових коштів на рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за 2020 рік, дає можливість припускати, що пенсія виплачувалася на рахунок в Державному ощадному банку України.

У свою чергу, ОСОБА_5 пенсію та заробітну плату отримує на банківський рахунок НОМЕР_22 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Оскільки, як вбачається з декларації за 2020 рік, пенсія та заробітна плата були основними та єдиними доходами ОСОБА_5 , то відповідно обіг грошових коштів на рахунку НОМЕР_22 має вирішальне значення при визначенні залишку коштів на початок 2021 року.

На рахунку 1317 на початок 2020 року знаходилися особисті кошти ОСОБА_5 у сумі 806,71 грн. Надходження на рахунок 1317 за 2020 рік склали 355 639,75 грн. Джерелами цих надходжень є заробітна плата та пенсія (352 810,38 грн), інші надходження (нарахування процентів, скарбничка тощо) - 2829,37 грн.

У свою чергу, витрати особистих коштів на поточні потреби (товари, роботи, послуги) на рахунку 1317 за 2020 рік склали 349 947,06 грн, з яких: 142 131,62 грн перераховано на рахунок 0217, а 65 200 грн знято готівкою. Інша сума коштів витрачена на інші потреби.

Таким чином, залишок особистих коштів на рахунку НОМЕР_22 ОСОБА_5 на початку 2021 року складав 5 692,69 грн (без урахування комісії, яку банк брав за надходження та витрати, що в цілому немає значного сукупного ефекту на визначення остаточної суми).

На рахунку 0217 на початок 2020 року була кредитна заборгованість у розмірі 40 545 грн, яка утворилася внаслідок використання ОСОБА_5 кредитного ліміту. З виписки по рахунку видно, що ОСОБА_5 активно використовує кредитний ліміт. У зв`язку з цим при визначенні витрат та реального залишку коштів суд враховує лише витрати особистих коштів ОСОБА_5 (у тому числі ті, що пішли на погашення кредитної заборгованості), а не витрати коштів, які надавалися банком в кредит.

Надходження на рахунку 0217 за 2020 рік склали 403 366,31 грн, що майже дорівнює сукупному доходу подружжя ОСОБА_1 за 2020 рік. Джерелом цих надходжень є перекази з рахунку 1317 (142 131,62 грн), готівкове поповнення картки через банкомат (243 000 грн), інші надходження (18 234,69 грн).

У свою чергу, витрати особистих коштів, у тому числі на погашення кредитної заборгованості, на рахунку 0217 за 2020 рік склали 399 800,93 грн. При цьому, як вбачається з виписки, ОСОБА_5 не знімав готівку з картки за рахунок власних грошей (тільки декілька разів за рахунок кредитних грошей). Таким чином, залишок особистих коштів на першому рахунку ОСОБА_5 на початку 2021 року складав 3 565,38 грн, що вбачається з виписки по рахунку.

На рахунку ОСОБА_3 ( НОМЕР_20 ) на початку 2020 року був залишок грошових коштів у сумі 908 грн. Надходжень та витрат грошових коштів у 2020 році не було. Відповідно залишок грошових коштів на початку 2021 року так само становив 908 грн.

Оскільки основними та єдиними джерелами доходів ОСОБА_5 у 2020 році була заробітна плата та пенсія, які виплачувалися на рахунок 1317, то відповідно надходження на цей рахунок грошових коштів у сумі 352 810,38 грн є надходженням заробітної плати та пенсії після вирахування податків та обов`язкових зборів. Відповідно саме ці кошти були основними для покриття витрат на поточні потреби, перерахування коштів на інший рахунок, зняття готівки.

Витрати з рахунку НОМЕР_22 у сумі 142 131,62 грн є одночасно надходженням на рахунок 0217, що були використані для погашення кредитної заборгованості, і є частиною загальних витрат на рахунку НОМЕР_23 у сумі 399 800,93 грн. Витрати з рахунку 1317 у сумі 65 200 є зняттям готівки, що могло лише частково покрити внесення готівки на рахунок НОМЕР_23 у сумі 243 000 грн, внаслідок чого виникає питання щодо джерел походження іншої частини готівки в сумі 177 800 грн.

Таким чином, сукупні витрати тільки одного ОСОБА_5 за двома рахунками (при умові, що знята готівка в 65 200 грн була покладена на рахунок НОМЕР_23 ) за 2020 рік становили 542 416,37 грн (142 615,44 грн (витрати на поточні потреби по рахунку 1317) + 399 800,93 грн (витрати по рахунку 0217), що значно більше ніж сукупний дохід подружжя ОСОБА_1 за цей період. І хоча витрати на поточні потреби перевищували законні доходи на рахунках ОСОБА_5 все одно був залишок особистих коштів.

Оскільки документально підтверджені витрати ОСОБА_5 за 2020 рік не відповідають річному законному доходу подружжя ОСОБА_1 за 2020 рік, враховуючи відсутність підтвердження законності джерел поповнення рахунку 0217 готівкою в сумі 177 800 грн, суд не може враховувати залишок грошових коштів за 2020 рік на рахунках ОСОБА_5 при визначенні його фінансової можливості придбання активу № 2 у квітні 2021 року, хоча цей залишок і є відносно невеликим.

За таких умов суд констатує, що на початок 2021 року у розпорядженні подружжя ОСОБА_1 перебували лише 18 000 доларів США як законні заощадження за 2020 рік. Іншого залишку грошових коштів з їх законних доходів не могло залишитися.

Доходи та витрати подружжя ОСОБА_1 станом на квітень 2021 року

Зі змісту декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2021 рік (Т. 2, а.с. 71-73) судом встановлено, що станом на 31.12.2021 ОСОБА_5 задекларував наступні доходи: 142 756 грн (заробітна плата ОСОБА_5 ), 226 080 грн (пенсія ОСОБА_5 ), 30 033 грн (пенсія ОСОБА_3 ), 72 133 грн (заробітна плата ОСОБА_3 ).

За цей же період ОСОБА_5 позначає збільшення валютних заощаджень до 33 000 доларів США та 450 000 грн, а також набуття транспортного засобу (активу № 2) загальною вартістю 2 660 310 грн та набуття нежитлового приміщення загальною вартістю 700 000 грн.

У декларації за 2021 рік ОСОБА_5 не відображає грошове зобов`язання перед АТ «КРЕДОБАНК», що виникло 16.11.2018 в сумі 1 245 557 грн та залишок якого на кінець 2020 року складав 634 330 грн. Ці обставини дають можливість констатувати, що зазначений залишок грошового зобов`язання був погашений у 2021 році.

При цьому ОСОБА_5 у декларації зазначає виникнення перед АТ «КРЕДОБАНК» іншого грошового зобов`язання від 28.04.2021 (отримання кредиту для часткової оплати вартості активу № 2) в сумі 1 499 523 грн, з яких тільки в 2021 році вже було сплачено 749 761 грн. Відповідно залишок цього кредитного зобов`язання на кінець 2021 року становив 749 761 грн.

З відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податку (файл «суб`єкт+дружина» - папка «1 ДФ» - папка, Т. 6, а.с. 233), які сформовані на запит № 213 від 10.04.2024, судом встановлено, що у 2021 році ОСОБА_5 отримав соціальну допомогу у загальній сумі 14 254,14 грн, а ОСОБА_3 - страхове відшкодування та основну фінансову поворотну допомогу у загальній сумі 31 661,50 грн. Відомості про ці доходи не відображені у щорічній декларації.

Таким чином, законний сукупний дохід подружжя ОСОБА_1 у 2021 році становив 516 917,64 грн (сума доходів за 2021 рік [142 756 грн + 226 080 грн + 30 033 грн + 72 133 грн + 14 254,14 грн + 31 661,50 грн]) + 33 000 доларів США (заощадження) + 450 000 грн (заощадження). При конвертації доларових заощаджень в гривневий еквівалент сукупний дохід за 2021 рік становить 1 857 917,64 грн.

При цьому з декларації за 2022 рік (Т. 2, а.с. 66) судом встановлено, що валютні заощадження подружжя ОСОБА_1 у 2022 році тільки зросли до 41 000 доларів США та 610 000 грн. Таким чином, заощадження з 18 000 доларів США у 2020 році зросли до 33 000 доларів США та 450 000 грн у 2021 році, після чого зросли до 41 000 доларів США та 610 000 грн у 2022 році. Зазначені обставини дозволяють зробити висновок, що ані у 2021 році, ані у 2022 році заощадження подружжя ОСОБА_1 не використовуватися для придбання спірних активів, а лише накопичувалися. Законність джерел збільшення заощаджень в такому обсязі за такий період часу з таким рівнем доходів подружжя ОСОБА_1 також є сумнівним.

З урахуванням зазначеного, у 2021 році подружжя ОСОБА_1 мало лише 516 917,64 грн законних доходів, що могли бути використані для придбання рухомого/нерухомого майна, а також оплати поточних витрат (роботи, товари, послуги).

При цьому станом на 28.04.2021 (на момент придбання активу № 2 та проведення розрахунків) сукупні законні доходи ОСОБА_5 становили 1 263,84 грн (заробітна плата (Т. 2, а.с. 138)) + 59 599,92 грн (пенсія (Т. 2, а.с. 87)) + 6 116,61 грн (соціальна допомога) = 66 980,37 грн.

На цей же момент сукупні доходи ОСОБА_3 становили 72 133 грн (заробітна плата у повному розмірі, що задекларований у 2021 році, оскільки невідомо, коли саме та в яких частинах отримувався цей дохід) + 8 600 грн (пенсія (Т. 2, а.с. 84) + 4 000 грн (фінансова поворотна допомога) = 84 733 грн.

Таким чином, сукупний дохід подружжя ОСОБА_1 станом на кінець квітня 2021 року складав 151 713,37 грн, який міг бути використаний для будь-яких цілей.

При проведенні аналізу виписок по рахункам ОСОБА_5 (Т. 6, а.с. 233 - файл «Відповідь_Приватбанк» - папка «Запит 1_ОСОБА_5+дружина+дочка» - папка «Рахунки_Приватбанк») за період з 01.01.2021 по 31.04.2021 встановлено, що на рахунку 0217 надходження за вказаний період становлять 10 000 грн, що є переказом з рахунку 1317. При цьому витрати на поточні потреби за цей період складають 9 743,72 грн. Таким чином, станом на квітень 2021 залишок грошових коштів на рахунку НОМЕР_23 ОСОБА_5 складав 256,28 грн (якщо не враховувати залишок коштів на рахунку за 2020 рік).

На рахунку 1317 за період з 01.01.2021 по 31.04.2021 було 67 038,25 грн надходжень, з яких 66 864,82 грн - заробітна плата та пенсія, 173,43 грн - інші джерела. Витрати на рахунку 1317 за цей період склали 68 318 грн, з яких 10 000 грн - переказ на рахунок 0217, 13 000 грн - зняття готівки. Всі інші витрати здійснені на поточні потреби і не пов`язані прямо чи опосередковано з придбанням активів. Таким чином, станом на квітень 2021 залишок грошових коштів на рахунку 1317 складав 0 грн (якщо не враховувати залишок коштів на рахунку за 2020 рік).

Таким чином, сукупні витрати ОСОБА_5 , що не пов`язані з придбанням активу № 2, за період з 01.01.2021 по 31.04.2021 склали 55 061,72 грн (45 318 грн (витрати на поточні потреби по рахунку 1317 за вирахуванням переказу на рахунок 0217 та зняття готівки) + 9 743,72 грн (витрати на поточні потреби по рахунку 0217).

Надходжень на рахунках ОСОБА_3 за 2021 рік не зафіксовано, серед витрат лише 170 грн на оплату штрафів.

Відповідно станом на кінець квітня 2021 року різниця між законними доходами подружжя ОСОБА_1 та витратами, не пов`язаними з придбанням спірних активів, становила 109 481,65 грн (151 713,37 [сукупний законний дохід подружжя станом на кінець квітня 2021 року] - 55 231,72 грн [сукупні витрати подружжя на поточні потреби станом на кінець квітня 2021] + 13 000 грн [готівка ОСОБА_5 , за умови, що він її не витратив на поточні потреби]). Таким чином, станом на кінець квітня 2021 року подружжя ОСОБА_1 могло використати лише 109 481,65 грн для оплати вартості активу № 2.

Оскільки частка вартості активу № 2, що була сплачена у квітні 2021 року подружжям ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу/поставки автомобіля № 941665 від 27.04.2021, становить 1 375 000 грн, а станом на квітень 2021 року подружжя ОСОБА_1 мало лише 109 481,65 грн (залишок законних доходів з вирахуванням витрат на поточні потреби та без врахування заощаджень, що не використовувалися), то суд доходить висновку, що законні доходи подружжя ОСОБА_1 станом на квітень 2021 року не давали їм можливості сплатити на користь ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» грошові кошти в сумі 1 375 000 грн в якості часткової оплати вартості активу № 2.

Навіть якщо не враховувати поточні витрати подружжя ОСОБА_1 , то станом на квітень 2021 року в них було лише 151 713,37 грн законних доходів, чого також явно недостатньо для здійсненої ними часткової оплати вартості активу № 2. Більше того, навіть річного законного доходу подружжя ОСОБА_1 за 2021 рік в сумі 516 917,64 грн недостатньо для здійсненої ними часткової оплати вартості активу № 2.

Зазначені обставини вказують на те, що подружжя ОСОБА_1 без законного залишку коштів за 2020 рік та без використання наявних грошових заощаджень, які тільки збільшилися у 2021 році, у квітні 2021 року понесли витрати на часткову оплату вартості активу № 2 в сумі, що в два з половиною рази перевищує їх сукупний законний дохід за цілий 2021 рік без вирахування витрат на поточні потреби. Тобто, витрати на придбання активу № 2 повністю поглинули всі законні доходи за весь 2021 рік.

Чи мало подружжя ОСОБА_1 реальну потребу в укладенні з АТ «КРЕДОБАНК» кредитного договору № 38482/2021 з метою отримання кредитних коштів в сумі 1 285 310 грн для подальшого перерахування на користь ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» в якості часткової оплати за актив № 2, чи укладення цього кредитного договору було спрямовано на створення формальної видимості законності походження джерел придбання відповідного активу

Вирішення цього питання має значення з огляду на приписи ч. 2 ст. 292 ЦПК України, відповідно до якої якщо суд відповідно до статті 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. Тобто, набуття активу частково за рахунок законних доходів і частково за рахунок доходів, законність походження яких не підтверджено, може обумовлювати вирішення питання визнання активу необґрунтованим частково та стягнення активу у відповідній частині в дохід держави.

Отримання кредитних коштів для оплати вартості активу може бути як реальним законним доходом, що використовувався для цих цілей, так і формальним обґрунтуванням законності походження самого активу. Про формальність кредитного договору, зокрема, може свідчити повернення кредиту в короткий строк та за відсутності для цього фінансової можливості.

Матеріали позовної заяви не містять детального розрахунку заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором № 38482/2021 від 28.04.2021 (Т. 4, а.с. 120-129), який був укладений з АТ «КРЕДОБАНК» для фінансування часткової оплати вартості активу № 2 в розмірі 1 285 310 грн. Це позбавляє суд можливості конкретно визначити хронологію та порядок погашення ОСОБА_5 кредитної заборгованості.

У зв`язку з цим суд використовує відомості декларацій ОСОБА_5 , в яких відображається сума грошових коштів, що сплачена на погашення зобов`язання в поточному періоді, а також залишок самого грошового зобов`язання.

Зі змісту декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2021 рік (Т. 2, а.с. 70-73), тобто за період, коли було отримано від АТ «КРЕДОБАНК» кредитні кошти в сумі 1 285 310 грн для часткової оплати вартості активу № 2, вбачається, що у цьому ж році ОСОБА_5 погашає кредитну заборгованість на суму 749 761 грн, а залишок грошового зобов`язання на 2022 рік складає 749 761 грн.

Тобто, ОСОБА_5 , маючи сукупно з ОСОБА_3 законний дохід в сумі 516 917,64 грн за весь 2021 рік, до кінця цього ж року повертає АТ «КРЕДОБАНК» половину кредиту в сумі 749 761 грн і при цьому здійснює також інші витрати, у тому числі на часткову оплату вартості активу № 2. Погашення кредитної заборгованості у такому розмірі могло відбутися лише за рахунок заощаджень, однак останні не використовувалися, а лише збільшувалися. Таким чином, законних доходів для погашення кредитної заборгованості у 2021 році в сумі 749 761 грн у подружжя ОСОБА_1 не було.

Зі змісту декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2022 рік (Т. 2, а.с. 64-67) вбачається, що у 2022 році кредитна заборгованість ОСОБА_5 перед АТ «КРЕДОБАНК» зменшується на 684 761 грн, а залишок грошового зобов`язання на 2023 рік складає 65 000 грн. Тобто, у 2022 році ОСОБА_5 додатково повертає АТ «КРЕДОБАНК» кредит в сумі 684 761 грн. Законні доходи подружжя ОСОБА_1 за 2022 рік дозволяли здійснити сплату кредиту в цій сумі лише без урахування витрат (у тому числі на придбання інших спірних активів у зазначеному році), що в цілому є неможливим та лише посилює сумніви в наявності у подружжя ОСОБА_1 реальної потреби в кредитних коштах.

На переконання суду обставини, за яких ОСОБА_5 у 2021 році набуває грошове зобов`язання перед АТ «КРЕДОБАНК» в сумі 1 499 523 грн, кінцевим строком виконання якого сторони погоджують квітень 2023 року, і вже у 2022 році майже повністю повертає кредитні кошти (половину з них в рік отримання кредиту), не маючи достатніх для цього законних доходів, вказують на те, що укладення кредитного договору № 38482/2021 було спрямовано на створення формальної видимості законності походження джерел придбання активу № 2.

Внаслідок цього грошові кошти, що були перераховані АТ «КРЕДОБАНК» на користь ТОВ «АЛЬЯНС-ІФ» в сумі 1 285 310 грн в якості часткової оплати вартості активу № 2, не можуть бути враховані судом при визначенні наявності у ОСОБА_5 законних доходів для придбання активу № 2. Відповідно актив № 2 підлягає перевірці на необґрунтованість в розмірі повної своєї вартості - 2 660 310 грн.

Чи дозволяли законні доходи подружжя ОСОБА_1 станом на червень 2021 року (кінцевий термін розрахунків за актив № 1) сплатити на користь ПФ «Галицький двір» особисті грошові кошти в сумі 729 400 грн в якості повної оплати за квартиру АДРЕСА_12

З урахуванням обставин, що були встановлені вище, суд констатує, що витрати подружжя ОСОБА_1 на придбання активу № 2 (у тому числі з урахуванням погашення у 2021 році половини кредитної заборгованості), що здійснювалися у квітні 2021 року, повністю поглинають сукупні законні доходи подружжя ОСОБА_1 за весь 2021 рік та не дають жодної правомірної фінансової можливості у строк до червня 2021 року здійснити придбання ОСОБА_5 активу № 1 загальною вартістю 729 400 грн. Ці обставини додатково підтверджують можливість застосування сукупного підходу до визначення необґрунтованості активу № 1 та № 2.

Таким чином, відповідно до ст. 291 ЦПК України судом не встановлено, що активи № 1 та № 2 були набуті ОСОБА_5 за рахунок законних доходів.

4.3.3. Щодо різниці між вартістю активів № 1-2 і законними доходами ОСОБА_5 .

Визначення різниці між вартістю активів і законними доходами особи (і відповідно необґрунтованість активів) відбувається за такою формулою:

Р = ЗД (ОД+НГА) - ВА,

де

Р - різниця між вартістю активів і законними доходами особи

ЗД - законні доходи

ОД - отримані суб`єктом декларування та членами його сім`ї доходи

НГА - наявні у суб`єкта декларування та членів його сім`ї грошові активи

ВА - вартість активу, щодо якого заявлений позов

Сукупна вартість активів № 1-2 становить 3 389 710 грн (729 400 + 2 660 310). У свою чергу, законні доходи подружжя ОСОБА_1 за 2021 рік (без урахування витрат на поточні потреби) становлять 516 917,64 грн. Заощадження не враховуються, оскільки у 2021 році не використовувалися, а лише накопичувалися.

Таким чином, різниця між вартістю активів № 1-2 та законними доходами ОСОБА_5 (при умові, що він взагалі їх не витрачав) становить 2 872 792,36 грн (3 389 710 - 516 917,64 грн), що перевищує мінімальну межу різниці, яка визначена у ч. 2 ст. 290 ЦПК України. Якщо враховувати історію витрат, які були здійснені подружжям ОСОБА_1 і описані у п. 4.3.2 судового рішення, то вказана різниця взагалі не підлягає застосуванню, оскільки подружжя ОСОБА_1 не мало вільних грошових коштів для придбання спірного майна.