Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №620/11778/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/11778/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) 21.10.2025 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткових відпусток, відповідно до статті 19 Закону України ''Про відпустки'' за 2019-2025 роки, як батьку двох дітей віком до 15 років, при виключенні зі списків особового складу;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за всі дні додаткових відпусток за 2019-2025 роки, як батьку двох дітей віком до 15 років у відповідності до статті 19 Закону України ''Про відпустки'', виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що всупереч вимогам частини 1 статті 19 Закону України «Про відпустки», відповідачем протиправно не виплачена компенсація за невикористані дні додаткових відпусткок, як батьку двох дітей.

Ухвалою судді від 11.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення їм даної ухвали для надання відзиву на позов.

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, у якому зазначено, що позивачем не надана інформація до військової частини НОМЕР_1 , що дружина позивача не отримувала грошову компенсацію за відпустку за період з 2019 по 2025 роки, а тому військова частина НОМЕР_1 не може розглядати питання щодо виплати грошової компенсації. Додатково зазначено, що військова частина НОМЕР_1 готова розглянути питання щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як батьку двох дітей віком до 15 років у відповідності до ст. 19 Закону України «Про відпустки», за період з 2019 по 2025 роки включно, після надання до управління прикордонного загону інформації, що дружина позивача не отримувала грошову компенсацію.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.08.2025 №1144-ОС, підполковника ОСОБА_1 , начальника групи організації протиповітряної оборони штабу, звільнено з військової служби у запас наказом Голови Державної прикордонної служби України від 25.07.2025 №1461-ОС згідно з підпунктом «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин. перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці, не висловили бажання продовжувати військову службу) перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами), з 05 серпня 2025 року (а.с.38).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції серії НОМЕР_2 , у графі батько вказано: ОСОБА_1 , у графі мати: ОСОБА_3 (а.с.45).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції серії НОМЕР_3 , у графі батько вказано: ОСОБА_1 , у графі мати: ОСОБА_3 (а.с.46).

21.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

12.09.2025 в/ч НОМЕР_1 на заяву позивача листом повідомила, що для виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2019 по 2025 роки, передбаченої статтею 19 Закону України «Про відпустки» (із змінами), необхідно надати до ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджуючий документ, що ОСОБА_3 грошову компенсацію за вищевказану відпустку за період з 2019 по 2025 роки не отримувала (а.с.15).

23.09.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою до в/ч НОМЕР_1 , у якій просив долучити до заяви від 21.08.2025 (вхідний від 25.08.2025 №С-11691) відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 22.09.2025, за період з січня 2019 року по липень 2025 року відносно дружини, ОСОБА_3 та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки») за період з 2019 по 2025 роки (а.с.17-18).

03.10.2025 в/ч НОМЕР_1 на заяву позивача листом повідомила, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 22.09.2025, за період з січня 2019 року по липень 2025 року відносно ОСОБА_3 долучено до заяви від 21.08.2025 (вхідний від 25.08.2025 №С-11691). Виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2019 по 2025 роки, передбаченої статтею 19 Закону України «Про відпустки» (із змінами), немає можливості, так як не надано до ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджуючий документ (довідку), що ОСОБА_3 грошову компенсацію за вищевказану відпустку за період з 2019 по 2025 роки не отримувала. Додатково повідомлено, що для розгляду вищевказаного питання для нарахування та виплати грошової компенсації мають бути надані оригінали або завірені належним чином документи та довідки (а.с.19).

Вважаючи таку бездіяльність в/ч НОМЕР_1 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує такі норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон №504/96-ВР) установлені такі види відпусток: щорічні відпустки; основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно із ч. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про відпустки» додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надається одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Частиною 2 статті 19 Закону України «Про відпустки» встановлено, що за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Вказана норма діє з 01.01.2010, тобто з часу набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05.2009 №1343-V та до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1992 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII).

Відповідно до частини 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Згідно із пунктом 17 статті 10-1 Закону №2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6, 8 (у частині надання одноразової відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 19-1 Закону України "Про відпустки"), 9, 10 і 12 цієї статті. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки, передбачені пунктами 9 і 10 цієї статті, військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів.

Пунктом 18 статті 10-1 Закону №2011-XII встановлено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, додаткова відпустка, визначена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з дозволу командира (начальника) військової частини, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

В частині 2 пункту 20 статті 10-1 Закону №2011-XII зазначено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв`язку з оголошенням демобілізації, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткових відпусток за 2019-2025 роки, оскільки позивачем не надано доказів, що дружина позивача ОСОБА_3 не отримувала грошову компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток за період з 2019 по 2025 роки.

Разом з тим, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 виданої 01.08.2006, останній запис про роботу внесений 12.12.2018 (а.с.24).

Відповідно до відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб підтверджується факт, що ОСОБА_3 була звільнена з роботи 12.12.2018 (а.с.26-27).

Згідно із довідкою Державного центру зайнятості Чернігівського обласного центру зайнятості від 05.08.2025 №18.2/1276, ОСОБА_3 перебуває на обліку, як зареєстрована безробітна в Чернігівській філії Чернігівського обласного центру зайнятості з 01.01.2019 по теперішній час, та не була працевлаштована в зазначений період (а.с.30).

Крім того, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 22.09.2025 та станом на 14.10.2025 ОСОБА_3 , за період з січня 2019 року по серпень 2025 року відсутня інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків (а.с.34-35).

Отже, на підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що дружина позивача ОСОБА_3 не працювала у період з 2019 по 2025 рік, та відповідно не могла отримувати компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивачка набула за період проходження військової служби.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 620/4218/18.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.

Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому в особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період.

Тобто, особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, на час прийняття наказу про звільнення позивача з військової служби, відповідач протиправно не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків, зокрема щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2019-2025 роки як батька, який має двох дітей віком до 15 років.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткових відпусток, відповідно до статті 19 Закону України ''Про відпустки'' за 2019-2025 роки, як батьку двох дітей віком до 15 років.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток за 2019-2025 роки, як батьку двох дітей віком до 15 років у відповідності до статті 19 Закону України ''Про відпустки'', виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 січня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ).

Суддя С.В. Бородавкіна