Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №632/2127/25 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/2127/25

провадження № 2/632/232/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"13" січня 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Библіва С.В., секретаря судового засідання Кузьменко М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Златополя Лозівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.03.2021 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №TDB.2021.0117.6890 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії. Сторони погодили істотні умови договору, і відповідачка своїм підписом підтвердила, що з умовами Договору (з урахуванням Правил, що розміщені на офіційному сайті Банку) ознайомлена і згодна. Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, відкривши відповідачці поточний рахунок, видавши платіжну картку міжнародної платіжної системи та здійснивши перерахування кредитних коштів в межах лімітів кредитної лінії. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за договором її заборгованість за кредитом становить 31026,23 грн., яка складається з: 9990,23 грн. заборгованість за кредитом; 21036,00 грн. заборгованість по сплаті відсотків.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до Відповідачки - боржника за Кредитним договором №TDB.2021.0117.6890 від 18.03.2021.

27.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами, серед яких і право вимоги до Відповідачки - боржника за Кредитним договором №TDB.2021.0117.6890 від 18.03.2021 року.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №TDB.2021.0117.6890 від 18.03.2021 року у загальному розмірі 31026,23 грн., яка складається з: 9990,23 грн. заборгованість за кредитом; 21036,00 грн. заборгованість по сплаті відсотків.

Крім того, просив стягнути з відповідачки на свою користь судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн.

Ухвалою судді від 21.11.2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням першого судового засідання на 13.01.2026 року.

16.12.2025 року до суду від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона, зокрема, фактично, визнала позов частково у сумі розміру тіла кредиту - 9990,23 грн. Щодо стягнення процентів в силу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України просила відмовити у задоволенні, крім того, заявлено клопотання про застосування наслідків пропущення строку позовної давності до цієї вимоги. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то вона просила їх зменшити до мінімуму через недоведеність розумності надмірно високого їх розміру та неминучості їх понесення.

22.12.2025 року стороною позивача на спростування викладеного у відзиві надано відповідь на відзив.

24.12.2025 року стороною відповідачки надано заперечення на відповідь на відзив.

В судове засідання сторони не прибули.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Сторона відповідачки надала заяву про розгляд справи без її участі на підставі відзиву на позов.

Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України така неявка сторін не є перешкодою у розгляді справи.

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18.03.2021 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір №TDB.2021.0117.6890 про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками для відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії. Цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК». Своїм підписом відповідачка підтвердила, що цей Договір разом із Правилами, Тарифами на послуги Банку складають єдиний договір, а його підписання вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку із чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню.

Банк відкрив поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною системою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро на підставі отриманої від Клієнта Заяви-анкети встановленого зразка, а також видав платіжну картку міжнародної платіжної системи (а.с.10).

Підписавши Заяву-договір відповідачка підтвердила відкриття Банком поточних рахунків у гривні, доларах США, у Євро та отримання платіжної картки.

Оскільки в матеріалах справи на підтвердження укладення кредитного договору наявні докази, які містять всі істотні умови кредитного договору, зокрема суму кредиту, строк користування кредитом, процентну ставка за користування кредитом, заявка та підтвердження кредитного договору підписані власноручним підписом відповідача, суд вважає, що наявні підстави вважати, що відповідач підписала кредитний договір та була проінформована про всі істотні його умови.

Таким чином, АТ «Мегабанк» виконав свої зобов`язання за Договором, а саме п.1.2. Договору, відкривши Відповідачці поточні рахунки, видавши платіжну картку та здійснивши перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Відповідачки в межах ліміту кредитної лінії.

Відповідачка користувалася кредитними коштами, що підтверджується виписками з особового рахунку.

Станом на 03.09.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитом складає 9990,23 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку за період 18.03.2021 по 02.12.2022.

На час розгляду справи судом, відповідачкою не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Враховуючи викладене та часткове визнання позову, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми тіла кредиту підлягають задоволенню, суд приймає таке визнання, що також не суперечить праву відповідачки на визнання позову в цій частині.

В порушення умов Договору відповідачкою не сплачені проценти за користування кредитом в розмірі 21036,00 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам за період 03.12.2022 по 03.09.2024 та розрахунком заборгованості станом на 03.09.2024 р.

Таким чином, загальна сума вимог за КД №TDB.2021.0117.6890 про відкриття рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії від 18.03.2021 становить 31026,23 грн. і складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 9990,23 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 26036,00 грн.

Отже, на виконання умов кредитного договору Банк надав Відповідачці кредитні кошти, а Відповідачка в повному обсязі не повернула кредитні кошти, проценти та інші платежі за Кредитним договором.

09.07.2024 відбувся електронний аукціон з продажу прав вимоги за кредитними договорами в кількості 20054 од., що укладені з фізичними особами. Відповідно до протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024р. переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», код ЄДРПОУ: 40916672.

Згідно з платіжною інструкцією №66895 від 31.07.2024 року, призначення платежу: «НОМЕР_2, оплата за лот GL1N426240, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», код ЄДРПОУ: 40916672, протокол GFD001-UA-20240618- 01260 від 09.07.2024 року, ціна продажу: 23425777,00 грн. без ПДВ».

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» в повному обсязі сплачено запропоновану ціну під час проведення аукціону з продажу майна АТ «МЕГАБАНК».

03.09.2024 Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, уклали Договір №GL1N426240 про відступлення (купiвлi-продажу) прав вимоги.

Відповідно до Додатка №1 до Договору №GL1N426240 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 03.09.2024 року, Банк відступив ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» право вимоги за договорами, зокрема до кредитного договору TDB.2021.0117.6890 від 18.03.2021 р. у розмірі 31026,23 грн.

27.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами, серед яких і право вимоги до Відповідача - боржника за Кредитним договором №TDB.2021.0117.6890 від 18.03.2021 року.

Згідно з платіжною інструкцією №1074 від 27.12.2024 року, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 8030000,00грн., призначення платежу: «аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ.».

Відповідно до Додатка №1 до Договору №1/12 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27.12.2024 року, Банк відступив Позивачу право вимоги за договорами, зокрема до кредитного договору TDB.2021.0117.6890 від 18.03.2021 р. у розмірі 31026,23 грн.

На час розгляду справи судом, відповідачкою не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, та наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.

Таким чином, станом на 03.09.2024, заборгованість Відповідачки перед Позивачем, як правонаступника АТ «МЕГАБАНК» за кредитним договором №TDB.2021.0117.6890 від 18.03.2021, становить 31026,23 грн. і складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 9990,23 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 21036,00 грн.

Відповідно до положень частини першої ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 910/5737/15-г, від 20.03.2020 у справі № 906/703/16, від 06.02.2020 у справі № 908/2251/18, від 15.08.2019 у справі № 904/4253/17, від 16.04.2020 по справі № 5023/5604/11.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Тож, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Згідно з положеннями чинного законодавства України, зокрема, відповідно до норм Цивільного кодексу України, передача права вимоги може здійснюватися шляхом відступлення права вимоги.

У даному випадку ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0117.6890 від 18.03.20219 р. у розмірі 31026,23 грн. і складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 9990,23 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 21036,00 грн., яке раніше належало АТ «МЕГАБАНК», що надає статус правонаступника, згідно з приписів ЦК України. Таким чином, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є новим кредитором Відповідачки.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання.

За правилом частини 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними письмовими доказами. Отже, цілком обґрунтованими є доводи Позивача про порушення Відповідачкою свого зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати інших платежів за користування кредитними коштами.

Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі №298/825/15-ц зазначає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).

Враховуючи викладене, наданий Позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка по рахунку відповідача містять ідентичні відомості щодо руху коштів за кредитним зобов`язанням.

Таким чином, Позивач довів факт надання коштів позичальнику, оскільки надав відповідні докази (зокрема виписки за рахунками Позичальника), та надані Позивачем розрахунки кредитної заборгованості підтверджені належними доказами. Факт отримання кредитних коштів Відповідачем підтверджується, зокрема, попереднім підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого позичальник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

Відповідно до виписок по особовому рахунку відповідачки остання активно використовувала кредитні кошти та здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором. Це свідчить про наявність кредитних зобов`язань та підтверджує, що Позичальниця отримала відповідні грошові кошти. Подальше припинення погашення заборгованості не спростовує сам факт отримання кредиту, а лише свідчить про порушення ним договірних зобов`язань. Отже, здійснення платежів на виконання кредитного договору є належним доказом отримання Позичальником кредитних коштів.

Враховуючи викладене та часткове визнання позову, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми тіла кредиту в розмірі 9990,23 грн. підлягають задоволенню. Суд приймає таке визнання, що також не суперечить праву відповідачки на визнання позову в цій частині.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Доказів, які б свідчили про невірний розрахунок та наявність підстав для звільнення відповідачки від виконання зобов`язань щодо сплати процентів, суду не надано. Сума нарахованих процентів становить 21036,00 грн. і підлягає стягненню.

Так, сторона позивачки заявила клопотання про застосування наслідків пропуску стоку позовної давності щодо стягнення нарахованих відсотків.

Ст.256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За положеннями ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Зі ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.12, згідно якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями), встановлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено, останній раз термін дії карантину було продовжено на всій території України до 30.06.2023.

ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції РНБО України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України, Указами Президента продовжено до теперішнього часу.

У постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №383/1645/23 зазначено, що строк позовної давності в силу положень п.12,19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні. Позовна давність для пред`явлення позовних вимог на день звернення до суду не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 12.03.2020 та продовжувався до 30.06.2023. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.

14.05.2025 прийнято ЗУ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено положення про зупинення перебігу строків позовної давності на період дії воєнного стану (п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Цей Закон набрав чинності з 04.09.2025, відколи поновлено відлік строку позовної давності.

Таким чином, позивачем не пропущений строк позовної давності, тому клопотання представника відповідачки про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Суд, також, зазначає, що дійсно, у п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Проценти за користування кредитом - це плата, яку позичальник сплачує кредитору за користування позиченими коштами. Це винагорода кредитора за надання позики та ризик неповернення коштів, Відсотки нараховуються на суму кредиту (тіло кредиту) протягом терміну кредитування і визначаються у вигляді процентної ставки, встановленої у кредитному договорі (це зобов`язання, а не штрафні санкції за невиконання зобов`язання які перелічені додатково ст. 625 ЦК України). Зазначені нарахування мають характер відповідальності за порушення зобов`язання, а не є частиною самого грошового зобов`язання (тобто не є платою за користування кредитом). Таким чином, санкції, передбачені статтею 625 ЦК України, не є і не прирівнюються до процентів за користування кредитом.

Водночас, проценти за користування кредитом - це складова самого зобов`язання за договором, а не сама санкція. Тому, звільнення від нарахування процентів по кредиту не передбачено п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції чинній в умовах воєнного стану). У цьому Банк діє добросовісно та розсудливо: нарахування штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України (інфляційні витрати та 3% річних), не здійснювалося та не заявлялося до стягнення. Однак, нарахування відсотків за користування кредитом, як частини основного зобов`язання, є правомірним та не скасовуються положеннями п.18, оскільки вони не є санкцією, а суттю самого зобов`язання.

Сторонами в договорі було погоджено проценти за користування кредитом до повного погашення заборгованості, отже, нарахування та стягнення зазначених процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України є правомірним, оскільки воно ґрунтується на умовах договору; вказана проценти пеня не відноситься до штрафних санкцій, заборонених до нарахування та стягнення у період дії воєнного стану; сама по собі наявність воєнного стану не звільняє боржника від виконання договірних зобов`язань та не позбавляє кредитора права на реалізацію договірних заходів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із наданих представником позивача доказів, 01.07.2025 між ТОВ «ФК Єврокредит» та АО «Альянс ДЛС» укладено договір про надання правничої допомоги №1/07. Відповідно до акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12120603 від 14.08.2025, АО «Альянс ДЛС» надано ТОВ «ФК Єврокредит» правову допомогу на загальну суму 11200 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд враховує категорію та складність справи, значення справи для позивача, часткове заперечення відповідачки проти позовних вимог, що зумовило зібрання представником позивача нових доказів у справі та більше вивчення законодавства для доведення заявлених позовних вимог, обсяг документів та додатків, зібраних адвокатом у даній справі для подання позову до суду та представлення інтересів позивача. Крім того, суд бере до уваги заяву сторони відповідачки про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, те, що навіть тільки у даному суді в провадженні перебувала та перебуває велика кількість справ того ж позивача з аналогічними та однотипними позовами до боржників, що само по собі виключає надмірну складність даної категорії. Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у зменшеному розмірі - 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за Кредитним договором №TDB.2021.0117.6890 від 18.03.2021 року у розмірі 31026,23 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Копію рішення направити позивачеві засобами Електронного суду у порядку ч.7 ст.14 та ч.5 ст.272 ЦПК України, а відповідачці засобами поштового зв`язку.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони, яким рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їй копії рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, електронна пошта: court_fc_evrocredit@ukr.net, тел. НОМЕР_3.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: С. В. Библів