Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №173/2236/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2236/25

Провадження №2/173/196/2026

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 січня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Кожевник О.А.

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати комунальних платежів

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати комунальних платежів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому не проживає з 2004 року. Позивач зазначає, що в даному будинку проживають відповідачі, які є фактичними користувачами даного будинку та відповідно комунальних послуг. На дату звернення до суду між сторонами склалися не приязні стосунки та не врегульовано питання щодо сплати комунальних платежів. Позивач стверджує, що ОСОБА_2 , який є його сином та ОСОБА_3 , яка є невісткою позивача, не сплачують комунальних послуг з 2022 року, через що утворилася значна заборгованість.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 25 серпня 2025 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників розгляду справи в судове засідання.

У судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідачів просив ухвалити заочне рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.

Відповідно до вимог ст. 190, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.

За приписами ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2026 року постановлено розгляд справи проводити у заочному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав.

Відповідно до відповіді № 1696553 від 25 серпня 2025 року та № 1696527 від 25 серпня 2025 року, отриманої з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані факти підтверджуються також копією розділу з домової книги, долученої до матеріалів справи.

Відповідно до довідки про стан розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01 грудня 2022 року по 31 січня 2025 року загальний розмір заборгованості складає 3926 грн. 34 коп.

Згідно з повідомленням про оплату за електроенергію сума до сплати становить 3265 грн. 26 коп., рекомендована сума до сплати 3744 грн. 48 коп., за послуги з розподілу газу за лютий 2025 року борг станом на 01 лютого 2025 року становить 3191 грн. 75 коп. Відповідно до Акту звірки № 3833769-в від 18 лютого 2025 року заборгованість за послуги постачання природного газу станом на 18 лютого 2025 року становить 48573 грн. 31 коп.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Житлового кодексу України громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Відповідно до ст. 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди (ст. 150 Житлового кодексу України).

Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (ст. 156 Житлового кодексу України).

За приписами ст. 160 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

За приписами ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

В частині першій статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Як встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачами, позивач проживає окремо та фактично не користується комунальними послугами, за які існує заборгованість.

Так, довідкою депутата Верхньодніпровської міської ради від 23 жовтня 2024 року зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично з 2004 року проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, а також те, що відповідачі з початку нарахування заборгованості користувалися комунальними послугами, заборгованість за якими не сплачували, що не спростовується відповідачами, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, у повному обсязі доведеними з його боку, а тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути заборгованість за нараховані житлово-комунальні послуги.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому, за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачі не надали належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків.

Водночас матеріалами справи підтверджується нарахування заборгованості за користування комунальними послугами у розмірі 59436 грн. 18 коп., тобто позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги судом задоволено частково, суд стягує з відповідачів в рівних частинах з кожного на користь позивача сплачені останнім та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору відповідно до частини задоволених вимог в розмірі 1199 грн. 82 коп. (59436,18 * 100% : 60000 * 1211,20)

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 509, 526, 610, 625, 629 ЦК України, ст. 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати комунальних платежів – задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) заборгованість зі сплати комунальних платежів в сумі 59436 (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 18 коп.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1199 (одна тисяча сто дев`яносто дев`ять) грн. 82, тобто по 599 грн.94 коп. з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.А. Кожевник