Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №515/2028/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/2028/25

Провадження № 2-о/515/302/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю: секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

представника заявниці: Ковпака О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження в залі суду у м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Татарбунарська міська рада Одеській області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ковпака О.В. звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з заявою із залученням заінтересованої особи - Татарбунарської міської ради Одеській області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці ОСОБА_2 . За життя спадкодавиці на підставі договору купівлі-продажу від 22 липня 1963 року належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . 30 травня 2017 року ОСОБА_2 уклала заповідальне розпорядження, посвідчене секретарем Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Євчевою В.Г. та зареєстроване в реєстрі за №25, яким на випадок своєї смерті усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і в загалі все, що їй належатиме, на що за законом матиме право, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 -заявниці по справі. Звернувшись після смерті матері до державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про відкриття спадкової справи до майна померлої матері, 23 січня 2024 року отримала відмову з причини втрати строку звернення із заявою про прийняття спадщини та ненадання доказів сумісного проживання зі спадкодавицею на день відкриття спадщини. Заявниці рекомендовано звернутись до судових органів з метою захисту своїх спадкових прав шляхом визначення додаткового строку для прийняття спадщини або визнання факту сумісного проживання зі спадкодавцем на день відкриття спадщини. Зазначила також, що строк для прийняття спадщини нею не пропущений та вона вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки з народження та до дня смерті матері ОСОБА_2 проживала разом із нею за її адресою: АДРЕСА_1 , протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявила про відмову від спадщини, тому вважається такою, що прийняла спадщину.

Вказуючи на те, що встановлення факту її спільного проживання зі спадкодавицею необхідне для реалізації права на оформлення спадкового майна, законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, окрім судового, прийняти спадщину за заповітом в установленому законом порядку заявниця позбавлена можливості через відмову нотаріуса у вчинені нотаріальної дії, просила встановити юридичний факт її постійного проживання, як спадкоємиці за заповітом, зі спадкодавицею ОСОБА_2 до часу відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2025 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської від 23 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні в порядку окремого провадження.

Заявниця у судове засідання не з`явилась. Про дату та час судового засідання повідомлена належним чином.

Представник заявниці – адвокат Ковпак О.В., у судовому засідані просив заяву задовольнити з підстав зазначених у заяві.

Представник заінтересованої особи Татарбунарської міської ради Одеської області Логінов О.Г. у судове засідання не з`явився, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, проти задоволення заяви у повному обсязі не заперечував.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона проживає в с.Дельжилер по сусідству з ОСОБА_1 , родину заявниці знає добре, оскільки проживає у своєму будинку з народження. У будинку по АДРЕСА_1 завжди проживала заявниця зі своїми батьками, яких вона доглядала. Батько помер раніше, а ОСОБА_1 проживала зі своєю матір`ю до самої її смерті у 2020 році, доглядала її та саме вона займалася організацією поховання матері. Щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 пояснень не може надати, оскільки їй з цього приводу нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що заявниця народилася та проживає в АДРЕСА_1 . Одружившись, вона проживала за іншою адресою приблизно 6-7 років, а у 1992 році повернулася та проживає у будинку своїх батьків по сьогоднішній день. З самого народження заявниця проживала з батьками, доглядала їх та згодом поховала.

Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Зоря Саратського району Одеської області у віці 84 роки померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 09 квітня 2020 року зроблено актовий запис №151 на видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.5).

За життя, 13 травня 2017 року ОСОБА_2 уклала заповіт, посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Євчевою В.Г., яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і в загалі все, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт зареєстрований в Реєстрі за №25 (а.с.10).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 27 вересня 1965 року Дмитрівською с/радою Татарбунарського району Одеської області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області народилася ОСОБА_5 та її батьками мовою оригіналу зазначені « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 » (а.с.12).

Як вбачається зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , 06 грудня 1984 року Дмитрівською с/радою Татарбунарського району Одеської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , прізвище дружини зі « ОСОБА_9 » змінено на « ОСОБА_10 » (а.с.13).

З довідки № 278, виданої 19 грудня 2025 року виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з моменту народження по теперішній час проживала у житловому будинку в АДРЕСА_1 разом зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.7).

Також судом встановлено, що за життя 22 липня 1963 року спадкодавця придбала житловий будинок в с.Дмитрівка Татарбунарського району, який розташований на земельній ділянці розміром 0,23га (а.с.6-7).

29 листопада 2019 року на замовлення ОСОБА_2 ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» виготовило технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с.8).

Згідно з довідкою Татарбунарського БТІ №343 від 29 листопада 2019 року на час складання договору купівлі-продажу від 22.07.1963 року № 07 житлового будинку АДРЕСА_1 технічна інвентаризація не проводилась. Загальна площа будинку складає 115,9 кв.м., житлова площа - 74,8 кв.м. (а.с.9).

Із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №63778874 вбачається, що 03.03.2021 року Саратською районною державною нотаріальною конторою заведено Спадкову справу до майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 та зареєстровано у Спадковому реєстрі за №67288732. Номер Спадкової справи у нотаріуса 28-2021 (а.с.11).

23 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Саратської державної нотаріальної контори звернулася з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №30/02-31 від 23 січня 2024 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , їй було відмовлено у зв`язку з тим, що вона пропустила встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини та не надала документи, які підтверджують факт її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.16).

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів (ч.1, п.5 ч.2 ст.293 ЦПК).

Згідно з п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.

Статтею 315 ЦПК визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Також, Пленум Верховного Суду України в п. 1Постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 визначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Також, в ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч.1 ст. 1216 ЦК України с падкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.1 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.1222, 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

На підставі ч.5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.ч.1,3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні суду, окрім відомостей про факт, встановлений судом, доказів, на підставі яких суд установив цей факт, суд зазначає мету його встановлення (ст.319 ЦПК України).

Метою встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавицею до часу її смерті є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Від встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавицею на час смерті залежить виникнення та зміна майнових та немайнових прав ОСОБА_1 , що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Суд вирішує питання у сукупності, керуючись принципом верховенства права, вважає, що наданих доказів по справі достатньо для задоволення заяви про встановлення факту родинних відносин. Окрім цього, вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів.

Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в судовому засіданні, у тому числі враховуючи покази свідків, допитаних у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення факту, що заявниця ОСОБА_1 , яка є донькою спадкодавиці, постійно проживала разом з нею на час відкриття спадщини та протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не заявила про відмову від спадщини. Встановлення факту спільного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини необхідно їй для реалізації свого права на спадкування майна померлої, нотаріального оформлення свого права та отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно-житловий будинок садибного типу, що залишився після смерті ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 2,4,12,15,16, 76,77,80,81,89,263,293,294,315,319 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Татарбунарська міська рада Одеській області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (рнокпп НОМЕР_4 ) - спадкоємиці за заповітом зі спадкодавицею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до часу відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А.Дем`янова