Вирок від 12 січня 2026 р. у справі №504/2593/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/2593/25

Провадження №1-кп/504/373/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_5 ,

захисника-адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Доброслав Одеського району Одеської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Наурзум Авангельдийського району Кустанайської області Республіки Казахстан, громадянина України, пенсіонера, освіта середня, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого

ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

01.04.2025р. близько 15:00 год. водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes-Benz Vito 114», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух на 45 км. + 700 м. автодороги М-28 сполученням Одеса-Південне, в Одеській області, збоку м. Південне у бік м. Одеса, по асфальтному сухому та чистому дорожньому покриттю, у денний час доби, в умовах необмеженої видимості. У цей час в автомобілі знаходилися крім водія ОСОБА_7 чотири пасажири.

Під час руху ОСОБА_7 був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, відволікся від керування цим засобом, не враховував дорожню обстановку, не забезпечив рух керованого автомобіля в межах своєї смуги руху, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, а навпаки, нехтуючи особистою безпекою та безпекою пасажирів, за відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 (б), 10.1, 12.1, 14.2 (в) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1036 від 10.10.2001 (далі – Правил), якими передбачено:

1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

14.2. Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:

в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

втратив контроль над керуванням цього транспортного засобу, в результаті чого допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини на ліве за ходом його руху узбіччя та подальше потрапляння у вибоїну, яка перебувала поза межами проїзної частини, через що автомобіль, водія і пасажирів неконтрольовано підкинуло догори.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди та підкидання догори пасажир автомобіля ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вдарилася головою об внутрішню частину даху автомобіля і отримала при цьому тілесні ушкодження у вигляді закритих компресійних переломів тіл 10-го та 11-го грудних хребців без зміщення уламків, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Шляхом належного виконання вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 10.1, 12.1, 14.2 (в) Правил, водій автомобіля «Mercedes-Benz Vito 114» ОСОБА_7 , мав технічну можливість запобігти події, його дії знаходяться в прямому причинному зв`язку дорожньо-транспортною пригодою та отриманням ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства, при цьому пояснив, що він має великий стаж водіння та орендував мікроавтобус для підробітку. Так, 01.04.2025р. близько 15:00 год. він керував автомобілем «Mercedes-Benz Vito 114», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по а/д М-28 сполученням Одеса-Південне, збоку м. Південне у бік м. Одеса, з ним їхало чотири пасажири. Під час руху він допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини на ліве за ходом його руху узбіччя та потрапив у вибоїну, через що вдарився дном автомобіля від чого його підкинуло догори. Пасажир ОСОБА_4 вдарилася головою об внутрішню частину даху автомобіля і отримала при цьому тілесні ушкодження. Він запропонував потерплій викликати швидку, в цей час по дорозі як раз їхав автомобіль швидкої допомоги, він зупинив його. Однак лікарі повідомили, що їдуть на виклик і передали виклик іншій бригаді, яка потім забрала ОСОБА_4 . Він надавав потерпілій матеріальну допомогу на лікування, а саме виплатив ту суму, яку вона сама назвала. У вчиненому злочині розкаявся, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч.3 ст.349 КПК України, з чим також погодилися прокурор, захисник, потерпіла та представник потерпілої. Заявлені позовні вимоги визнав частково з підстав, викладених у відзиві, про що зазначено нижче.

Зі вступною промовою учасники процесу виступити відмовилися.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 01.04.2025р. вона їхала до м.Одеси на маршрутці (мікроавтобусі), номер знайшла на порталі «бла-бла кар». По дорозі в районі м.Південне Одеської області виникла ДТП. На дорозі була яма, в яку потрапив автомобіль, в результаті чого її підкинуло догори та вона вдарилася головою об внутрішню частину даху автомобіля. Їй одразу стало погано, з місця ДТП її забрала карета швидкої допомоги та її доставили до обласної лікарні. Після проведення МРТ, лікар сказав, що можливо буде зробити операцію. Влітку їй зробили операцію, проте постійно потрібна реабілітація, щоб м`язи не отрафувалися. Обвинувачений добровільно частково відшкодував їй витрати на лікування. Заявлений цивільний позов підтримує повністю.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз`яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину).

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винуватого, в тому числі матеріали наданої досудової доповіді, згідно якої ризик небезпеки для суспільства та ризик вчинення повторного кримінального правопорушення є низькми, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд, зокрема, враховує те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, на обліку у лікарів: нарколога, психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, скоїв необережне кримінальне правопорушення (злочин), яке відноситься до категорії нетяжких відповідно до ст.12 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до положень ст.66 КК України являється щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні (злочині), добровільне часткове відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.

В судових дебатах прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 просив призначити обвинуваченому покарання у виді трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Потерпіла ОСОБА_4 в судових дебатах участі не брала, однак її представник – адвокат ОСОБА_5 щодо призначення покарання погодився із позицією прокурора та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_7 повідомив, що вину у вчиненому визнає, просив не призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки це є єдиним видом його заробітку.

Захисник-адвокат ОСОБА_6 зауважив, що обвинувачений повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро кається, тому просив призначити покарання виді трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керувати транспортними засобами. Стосовно цивільного позову, підтримує позицію, яка викладена у відзиві.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винуватого, обставин що пом`якшують покарання, відсутність обставин що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді мінімального штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, що передбачено санкцією частини статті за якою інкриміновано його діяння.

Стосовно цивільного позову, заявленого потерпілою, суд зазначає наступне.

ОСОБА_4 пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_7 про стягнення моральної та матеріальної шкоди в розмірі 270 100 грн. Так, в ході проведення медичного обстеження та лікування потерпілою були понесені витрати на загальну суму 70 100 грн. Внаслідок отриманої травми позивач до теперішнього часу змушена займатися відновленням здоров`я. Протиправними діями відповідача завдано шкоди честі, гідності і діловій репутації позивача, завданого фізичного болю, нанесено психоемоційну травму та завдано моральної шкоди у вигляді негативних наслідків, які ставлять під загрозу майбутнє кар`єри позивача, тому остання вважає достатнім стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

Представник відповідача (обвинуваченого) – адвокат ОСОБА_6 надав відзив на позов, в якому вказав, що з договору про надання медичних послуг, укладеного між ТОВ «АРТРОМЕД» та ОСОБА_4 , виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ТОВ «АРТРОМЕД» від 26.06.2025, консультативного висновку спеціаліста ТОВ «АРТРОМЕД» від 07.07.2025р. вбачається, що лікування потерпілої здійснювалось медичним центром «АРТРОМЕД» (ТОВ «АРТРОМЕД»). За умовами пунктів 1, 4, 5 вищенаведеного договору про надання медичних послуг, ОСОБА_4 мала оплатити лікування саме ТОВ «АРТРОМЕД», іншого не передбачено. Позивачем не було надано копії виставлених їй ТОВ «АРТРОМЕД» рахунків на оплату послуг/робіт, актів наданих послуг підписаних сторонами, які обов`язково мали бути та є невід`ємною частиною договору. Втім згідно наданих копій фіскального чеку № 4663942631 від 26.06.2025р., № 4663967228 від 26.06.2025р., № 4736772546 від 07.07.2025р. вбачається, що кошти за медичні послуги (пункційна-вертебропластика 1-го хребця, пункційна вертебропластика 1-го хребця, масаж) були сплачені ФОП ОСОБА_8 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ). Згідно виписки з ЄДРПОУ на ФОП ОСОБА_8 вбачається, що ця особа припинила свою підприємницьку діяльність 30.07.2021 року (дата запису: 30.07.2021, номер запису: 2005560060002163157, підстава: власне рішення). Крім того до припинення підприємницької діяльності, ця особа немала жодного відношення до провадження медичної практики. До видів її діяльності входили: 69.10 Діяльність у сфері права (основний) 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у. 62.02 Консультування з питань інформатизації 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Пунктом 15 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» закріплено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як медична практика. Серед іншого ліцензія надається лише суб`єкту господарювання (особі яка зареєстрована відповідно до закону як підприємець), який здійснює господарську діяльність за такими видами діяльності, які підлягають ліцензуванню. За відомостями ліцензійного реєстру МОЗ України з медичної практики (https://moz.gov.ua/uk/licenzijnij-reyestr) ФОП ОСОБА_8 ніколи не мала ліцензії на провадження медичної практики. Таким чином, ФОП ОСОБА_8 не мала права та не могла надавати ОСОБА_4 медичні послуги, і відповідно отримувати кошти за такі послуги. За такого, надані позивачем докази - копії фіскального чеку № 4663942631 від 26.06.2025р., № 4663967228 від 26.06.2025р., № 4736772546 від 07.07.2025р. - є недопустимими доказами, оскільки отриманні з порушенням закону, а тому не повинні братися судом до уваги. У зв`язку з чим, позивачем не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами факт понесення витрат на своє лікування у сумі 67000 (пункційна-вертебропластика 1-го хребця, пункційна-вертебропластика 1-го хребця, масаж). Враховуючи надані документи, відповідач вважає, що позивачем належним чином підтверджені лише витрати у сумі 3100 грн., понесені 25.06.2025 року у ТОВ «ДІМ МЕДИЦИНИ» на здійснення МРТ грудного відділу хребта.

Стосовно матеріальної шкоди, представник відповідача у відзиві зазначив, що позивач не надала доказів завдання їй відповідачем шкоди честі, гідності, і діловій репутації. Також позивач є пенсіонером, а тому посилання на загрозу її майбутньої кар`єри є непереконливими. Відповідач визнає, що своїми діями спричинив позивачці моральної шкоди, яка виразилась у моральних переживаннях потерпілої за своє здоров`я та життя під час ДТП; моральних переживаннях потерпілої у зв`язку зі спричиненими тілесними ушкодженнями, які потребували часу для лікування. У той же час відповідач просить суд врахувати ті обставини, що він є особою похилого віку, пенсіонером, має невеликий місячний дохід. З початку збройної агресії росії проти України до грудня 2022 року перебував в окупації у Бериславському районі Херсонської області. У подальшому був змушений переїхати до м. Миколаєва, що підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО №4801-5002389613 від 13.12.2022р. Все майно, що було нажите ним за життя, залишилося на окупованій території. Належний йому житловий будинок було знищено. Наразі відповідач взяв у знайомого в користування автомобіль та іноді підробляє перевезеннями, оскільки пенсії на життя йому та його сім`ї не вистачає. На підставі викладеного відповідач визнає цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди на суму 25 000 гривень.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 та її представник-адвокат ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги у повному обсязі. При цьому потерпіла пояснила, що вона проходила лікування в медичному центрі, де робила відповідні платні обстеження, про що наявні квитанції про сплату. Їй, як пацієнту не відомо, яка саме особа здійснює відповідний вид господарської діяльності, вона робила призначені їй лікарем аналізи/дослідження, сплачувала кошти на надані їй медичною установою рахунки, про що їй надавали квитанції, наявністю дозволів, ліцензій, тощо не цікавилася.

Дослідивши та проаналізувавши докази по цивільному позову, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 ст.129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Так, внаслідок травм отриманих від ДТП, потерпіла ОСОБА_4 , проходила лікування в медичному центрі «Артромед», що підтверджено відповідними копіями виписки з медичної карти та консультаційного висновку (призначено ЛФК, масаж, проведено пункційну біопсію тощо). Вказані документи відображають зв`язок призначеного лікування із отриманою внаслідок ДТП травмою. В додатку до позову, потерпілою надано: копію фіскального чеку № 4663967228 від 26.06.2025р., про сплату 29 600 грн. за послуги – пункційна-вертебропластика 1-го хребця; копію фіскального чеку № 4663942631 від 26.06.2025р. про сплату 37 000 грн. за послуги – пункційна-вертебропластика 1-го хребця; копію квитанції від 25.06.2025р. про сплату 3100 грн. на здійснення МРТ грудного відділу хребта; копію фіскального чеку № 4736772546 від 07.07.2025р., про сплату 400 грн. за послуги лікувальний масаж, а всього на суму на загальну суму 70 100 грн. Згідно квитанції, медичні обстеження проводилися за адресою розташування медичного центру.

Суд вважає вказані докази належними та допустимими, і відхиляє доводи представника відповідача, про те, що ФОП ОСОБА_8 не мала права та не могла надавати ОСОБА_4 медичні послуги, при цьому суд враховує, що такі послуги фактично були надані за медичним призначенням, при цьому ОСОБА_4 , як пацієнт, на повинна перевіряти правомірність здійснення того чи іншого виду господарської діяльності відповідною установою. Таким чином, витрати на суму 70 100 грн. є доведеними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

За правилами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування

Щодо визначення розміру відшкодування потерпілій моральної шкоди, то в цьому випадку суд бере до уваги роз`яснення п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 лютого 1995 року № 4, який зазначає, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди, на думку суду, не повинен призводити до збагачення особи.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує ступінь вини обвинуваченого, наслідки, що настали, тривалість втрати працездатності та, відповідно, тривалість лікування, понесені потерпілою моральні страждання, які полягали в порушенні нормальних життєвих умов, суть позовних вимог, характер діяння особи, що заподіяла шкоду. Суд погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що позивач не надала доказів завдання їй відповідачем шкоди честі, гідності, і діловій репутації. Також позивач є пенсіонером, а тому посилання на загрозу її майбутньої кар`єри є непереконливими. За таких обставин суд вважає справедливим задовольнити заявлені вимоги про відшкодування спричиненої потерпілій моральної шкоди, в розмірі 30 000 гривень. На думку суду, саме ця сума є справедливою і співрозмірною з понесеними потерпілою моральними стражданнями.

Таким чином, цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

Речові докази по справі, а саме: транспортний засіб марки «Mercedes Vito» н/з НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , який зберігається на території гаражного кооперативу «Перемога» за адресою: м.Миколаїв, пров. Транспортний, 1 – необхідно повернути власнику.

Процесуальні витрати по справі на залучення експерта з проведення криміналістичної експертизи, документально підтвердженні, тому відповідно до ст.124 КПК України підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст.100, 124, 127, 128, 349, 371-373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Речові докази по справі, а саме: транспортний засіб марки «Mercedes Vito» н/з НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , який зберігається на території гаражного кооперативу «Перемога» за адресою: м.Миколаїв, пров. Транспортний, 1 – повернути власнику.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , суму матеріальної шкоди у розмірі 70 100 грн., суму моральної шкоди в розмірі 30 000 грн., а всього стягнути 100 100 (сто тисяч сто) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , процесуальні витрати на залучення експерта з проведення криміналістичних експертиз в сумі 10 696 (десять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн. 80 коп., на користь держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1