Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №545/4534/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/4534/24 Номер провадження 22-ц/814/885/26Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

розглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2025 року, ухвалене суддею Путря О. Г., повний текст рішення складений – дата не вказана

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

В С Т А Н О В И В:

16.10.2024 ТОВ «Полтаваенергозбут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 23 113,73 грн, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.07.2022 ОСОБА_1 став власником житлового будинку АДРЕСА_1 . 19.07.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Полтаваенергозбут» укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (побутовим споживачам) №1310045357, підписана заява-приєднання, боржник фактично споживав та сплачував за електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , ЕІС - код точки постачання 6272553750509867, на підставі чого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . З моменту акцептування вказаного договору в установленому ПРРЕЕ порядку ОСОБА_2 та ТОВ «Полтаваенергозбут» набули всіх прав та обов`язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання). За період з 01.09.2023 по 01.09.2024 відповідач споживав електричну енергію, а оплату за нею не здійснював, чим порушив свої зобов`язання по договору про постачання електроенергії постачальником універсальних послуг перед ТОВ «Полтаваенергозбут», внаслідок чого виникла заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 23 113,73 грн. 21.08.2024 ОСОБА_1 був відключений від постачання електричної енергії. 24.09.2024 лічильнику СОЭ-1.02/2 за заявою відповідача була зроблена експертна повірка, у висновку якого вказано на його справність та відсутність самоходу. Відповідно до адвокатського запиту представника позивача від 02.10.2024 Полтавською дільницею районних електромереж Полтавської об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» надані обсяги споживання електричної енергії споживачам за адресою: АДРЕСА_1 , помісячно, починаючи з 01.09.2023 по 01.09.2024.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 23 113,73 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» понесені судові витрати у розмірі 3 028 грн.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 16 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 - задоволено. Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року у цивільній справі №545/4534/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - скасовано і призначено до підготовчого розгляду на 12.02.2025 о 16.00 год за правилами загального позовного провадження (а.с. 101-102).

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 23 113,73 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» понесені судові витрати у розмірі 3 028 грн (а.с. 211-217).

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг позивача, які отримав за адресою: АДРЕСА_1 , але кошти за спожиті послуги не сплатив. Оскільки відповідач покладені як споживача обов`язки належним чином не виконував, за отримані послуги не сплачував, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 23 113,73 грн.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції – скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач зазначає, що з жовтня 2022 по липень 2024 зафіксовано постійний за коливаннями приріст споживання електричної енергії у порівнянні з попередніми звітними періодами. Вказані обставини можуть бути наслідком некоректної роботи лічильника тип СОЭ 1.02/2, заводський номер 0404266 рік випуску 2004, встановленого за адресою: АДРЕСА_1 , у вказаний період. Крім того, після заміни лічильника: тип СОЭ 1.02/2 заводський номер 0404266 рік випуску 2004; покази Т 353, Т1 05; дата повірки 2/20; ввідний комутаційний пристрій (струм) С25А на лічильник: тип NIK 2100 АР6Т.2000 MС 11 заводський номер 20434592 рік випуску 2023; покази: Т 00000, дата повірки: 10/23 ввідний комутаційний пристрій (струм) С25А, також відбулися незрозумілі перевищення даних обліку без використання відповідачем додаткових потужностей. Таким чином, розмір у 23 113,73 грн заборгованості за послуги за спожиту електричну енергію є некоректним та підлягає коригуванню з жовтня 2022. Відібрання лічильника на експертизу відбулося 22.07.2024. Відповідач здійснює оплату за електроенергію в межах середньомісячних показників. Судом першої інстанції проігноровано та не вирішення питання щодо заяви про призначення судової електротехнічної експертизи у цивільній справі №545/4534/24 з переліком питань щодо мотивів заперечень. Судом першої інстанції проігноровано та не вирішення питання щодо заяви про залучення третьої особи у цивільній справі №545/4534/24, а саме залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, АТ «Полтаваобленерго». Згідно посвідчення НОМЕР_2 від 02.11.2015 відповідач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавство України для ветеранів війни – учасників бойових дій. ТОВ «Полтаваенергозбут», вбачаючи наявність заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг з боку відповідача, не має достатніх підстав та доказів наявності заборгованості, обґрунтувань розрахунків сум наданих послуг, обґрунтувань їх належності. Судом першої інстанції зазначено, що відповідач не має правових підстав для застосування п.5. ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» при здійсненні розрахунку заборгованості. Згідно вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про кооперацію», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» чинне законодавство України наділяє ТОВ «Полтаваенергозбут» повноваженнями щодо застосування соціальної пільги зі сплати житлово-комунальних послуг. Зміна ціни електричної енергії за 1 кВт/год не було погоджено з відповідачем та не зафіксовано документально в межах наявних договорів. Позивач є приватною юридичною особою. Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, незаконними, безпідставними, зазначаючи, що ТОВ «Полтаваенергозбут» на пряму не здійснює постачання електроенергії до покупця, здійснює через компанію посередника АТ «Полтаваобленерго». Відсутні прямі договірні відносини, через відсутність договорів, укладених належним чином; відсутність актів приймання-передачі, які б вказували на те, що позивач дійсно надавав якісь послуги. ТОВ «Полтаваенергозбут» не надало належних доказів, а сама позовна заява ґрунтується на припущеннях.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Полтаваенергозбут» просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 11.07.2022 ОСОБА_1 став власником житлового будинку номер АДРЕСА_1 (а.с. 12-15).

3 19.07.2022 ОСОБА_1 приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №1310045357 на умовах фактичного споживання та оплати електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , ЕІС - код точки постачання 6272553750509867, на підставі чого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 7-8, 9).

Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за ЕІС-кодом, зазначеним у заяві-приєднання, та присвоєним особовим рахунком № НОМЕР_1 , а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Постановою №1268 Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕЕКП) від 26.10.2018, на ТОВ «Полтаваенергозбут» покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, а саме виконання функцій постачальника універсальних послуг.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Полтаваенергозбут» та ОСОБА_1 виникли правовідносини з надання послуг постачання електричної енергії, за яким постачальник ТОВ «Полтаваенергозбут» продає електричну енергію споживачу ОСОБА_1 для забезпечення потреб електроустановок споживача, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі. Обставини щодо факту приєднання відповідача до умов договору постачання послуг електроенергії шляхом фактичного споживання наданих послуг та їх часткової оплати не спростовані.

За період з 01.09.2023 по 01.09.2024 відповідач спожив електричну енергію, а оплату за неї не здійснив, чим порушив свої зобов`язання по договору про постачання електроенергії постачальником універсальних послуг перед ТОВ «Полтаваенергозбут», внаслідок чого виникла заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 23 113,73 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (для побутового споживача) №1310045357 (а.с. 6).

Відповідно до повідомлення Полтавської дільниці районних електромереж Полтавської об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» від 03.10.2024 №14-4.6/305, зафіксовано обсяг споживання електричної енергії споживачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.09.2023 по 01.09.2024 (а.с. 18).

22.07.2024 Полтавською РЕМ дільниці АТ «Полтаваобленерго» за о/ НОМЕР_3 , було складено акт технічної перевірки вузла електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідками технічної перевірки вузла обліку електроенергії було здійснено заміну лічильника. (а.с. 135).

Згідно квитанції №627947 було здійснено оплату за рахунком №0091220873 від 28.08.2024 за заміну однофазного електролічильника. (а.с. 137).

21.08.2024 відповідач був відключений від постачання електричної енергії. (а.с. 135).

24.09.2024 ТОВ «Рівнестандарт» лічильнику СОЭ-1.02/2 була зроблена експертна повірка. Згідно висновку про експертну повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки встановлено, що лічильник придатний до експлуатації та відповідає технічним характеристикам. (а.с. 19).

Отже, доводи відповідача про некоректну роботу лічильника та, відповідно, неправильне нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію не знайшли свого підтвердження. Крім того, даний висновок відповідач не оспорював, доказів щодо його недійсності не надав.

Комерційні пропозиції встановленні на сайтах АТ «Полтаваобленерго» та ТОВ «Полтаваенергозбут», отже позивач не повинен був інформувати про зміну цін на тарифи електроенергії.

Крім того, посилання відповідача про те, що позивач не повідомляв про нараховану заборгованість не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач інформував про наявність у відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 23 638, 61 грн, про що свідчить копія рахунку (повідомлення) за спожиту електроенерію за липень 2024 (борг станом на 01.08.2024), яка була направлена відповідачу (а.с. 86).

Згідно посвідчення учасника бойових дій, виданого 02.11.2015 т.в.о військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій.(а.с. 63).

Відповідач має статус ветерана війни - учасника бойових дій, а тому на нього поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів та гарантії їх соціального захисту».

Позивач ТОВ «Полтаваенергозбут» не є підрозділом Пенсійного фонду України та не є розпорядником бюджетних коштів.

А отже, позивач не має правових підстав для застосування п.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» при здійсненні розрахунку заборгованості.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно згідно Постанови Кабінету Міністрів №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утворені після 24.02.2022 з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.

Згідно даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 №376, та є чинним станом на час вирішення справи судом, c. Шевченки Полтавського району Полтавської області не відноситься до територій, на якій з 24.02.2022 по теперішній час ведуться (велися) бойові дії.

З врахуванням вищевказаного, вказану постанову не можливо застосувати у даному випадку.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

У відповідності до п. 2. та п. 7 Постанови №312 Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 та п. 3.1.5. «Правил роздрібного ринку електричної енергії», що затверджені даною постановою, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно споживача сплатити товариству кошти до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Обов`язок споживача сплатити товариству кошти за отримані послуги з газопостачання випливає з приписів ст.ст.526, 611, 901, 903 ЦК України.

Положенням «Про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії», затвердженим Постановою КМУ від 05.06.2019 №483, встановлено фіксовані ціни на електричну енергію для побутових споживачів.

Постановою КМУ №632 від 31.05.2024 внесено зміни до Положення, відтак, з 01.06.2024 по 30.04.2025 включно встановлено фіксовану ціну на електроенергію для побутових споживачів (індивідуальні та колективні), а також споживачів (цілі споживання), які визначені в абзацах одинадцятому- чотирнадцятому пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, а саме 4,32 грн за 1 кВт/год (незалежно від обсягу споживання).

Так, відповідно до п.п. 7 п. 9.6.3 ПРРЕЕ електропостачальник та споживач за ініціативою однієї зі сторін оформлюють акт звірки спожитої та сплаченої електричної енергії відповідно до отриманих електропостачальником фактичних показів засобу вимірювання за даними адміністратора комерційного обліку, який безоплатно надається споживачу.

Відтак, оформлення між електропостачальником та споживачем акту звірки по виставленим рахункам за спожиту електричну енергію не передбачена чинним законодавством.

Пунктом 5 ч.1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів та гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Спосіб реалізації вищезазначеної пільги встановлений Порядком надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі (далі - Порядок), що затверджений Постановою Кабінету Міністрів Україні «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» №373 від 16.04.2019.

Так, пунктом 3-1 Порядку встановлено що, для призначення пільг пільговики, які перебувають на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, або їх законні представники, або дієздатні повнолітні члени сім`ї пільговика, на яких поширюються пільги і відомості про якого наявні в Реєстрі, звертаються з відповідною заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу за формою згідно з додатком (далі - заява), до якої додається у разі потреби довідка про наявність у житловому приміщенні пічного опалення та/або кухонного вогнища на твердому паливі: до 30.11.2022 включно - до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та у м. Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) за зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (або фактичним місцем проживання - у разі перебування на обліку в Реєстрі за фактичним місцем проживання); починаючи з 01.12.2022 - до органів Пенсійного фонду України.

Більш того, окремим абзацом постанови Кабінету Міністрів України від №373 від 16.04.2019 встановлено, що з січня 2023 пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються виключно у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Положеннями п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до комунальних послуг належать, в тому числі, послуги з постачання та розподілу природного газу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов`язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Статтею 162 ЖК України передбачено обов`язок особи, як власника квартири, своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.

Згідно п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються у тому числі учасники бойових дій - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Велика Палата Верховного Суду 09.10.2019 у постанові у справі №9901/311/19 та 12.02.2020 у постанові у справі №545/1149/17 виснувала, що зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи,яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи),для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12,22 Закону №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 23 113,73 грн

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно з частинами першою, другої ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про ринок електричної енергії» основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; кодексом комерційного обліку; правилами роздрібного ринку.

Оператором системи передачі є суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії (ч.1 ст. 31 Закону).

Розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (ч.1, ч.2 ст. 45 Закону).

До повноважень оператора системи розподілу віднесено, зокрема забезпечення комерційного обліку відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (п.8 ч.1 ст. 46 Закону).

Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (ч.1,2,6 ст. 56 Закону).

Споживач має право купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії (ч.1, ч.3 ст. 58 Закону).

Підпунктами 1, 2, 3 пункту 5.5.5 «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 визначено, що споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

Пунктом 4.12 Розділу 4 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Згідно п. 5.1.2. Розділу 5 ПРРЕЕ оператор системи зобов`язаний:

приймати від споживачів та електропостачальників дані про покази розрахункових лічильників електричної енергії та враховувати їх під час визначення обсягів споживання (розподілу/передачі) електричної енергії;

у випадку відхилення (неврахування) наданих показів розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, оператор системи має повідомити сторону, що їх надала, про їх відхилення (неврахування) та причину такого відхилення (п.п.53);

щомісяця надавати електропостачальнику інформацію про значення попередніх та поточних показів засобу вимірюваної техніки по кожному EIC-коду та обсяги споживання, у тому числі за періодами часу доби (п.п.37).

Згідно з пунктом 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа).

За змістом наведених спеціальних нормативних актів, які регулюють діяльність учасників ринку електроенергії, законодавцем розділені функції постачання електричної енергії споживачам і розподілу (передачі) електричної енергії споживачам. При цьому постачальник електричної енергії формує рахунки для споживача на оплату спожитої електричної енергії на підставі інформації, що надається йому оператором системи, який здійснює діяльність з розподілу (передачі) електроенергії, про обсяги спожитої електроенергії, які визначаються згідно показників лічильників, переданих споживачем та/або ж отриманих безпосередньо працівниками оператора системи.

Згідно п.5 ч.2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець, взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Положеннями ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням ст. 633, ст. 634, ст. 641, ст. 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови цього договору є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у межах поноважень, визначених Законом, затвердила Правила роздрібного ринку електричної енергії (постанова №312 від 14.03.2018).

Пунктом 3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача за заявою-приєднання до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, розміщеної на офіційному вебсайті електропостачальника.

Пунктом 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні полодення» ЗУ «Про ринок електричнорї енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Наведене узгоджується із сталою судовою практикою, згідно якої відсутність письмово оформленого договору із виконавцем послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати фактично надані йому послуги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №14-280цс18).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11.07.2022, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Воронковою О.А., зареєстрованого в реєстрі за №1185 (а.с. 12-15).

19.07.2022 ОСОБА_1 приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №1310045357 на умовах фактичного споживання та оплати електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , ЕІС - код точки постачання 6272553750509867, на підставі чого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 7-8, 9).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за ЕІС-кодом, зазначеним у заяві-приєднання, та присвоєним особовим рахунком № НОМЕР_1 , а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

22.07.2024 Полтавською РЕМ дільниці АТ «Полтаваобленерго» за о/ НОМЕР_3 було складено акт технічної перевірки вузла електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідками технічної перевірки вузла обліку електроенергії було здійснено заміну лічильника. (а.с. 135).

Згідно квитанції №627947 було здійснено оплату за рахунком №0091220873 від 28.08.2024 за заміну однофазного електролічильника. (а.с. 137).

21.08.2024 відповідач був відключений від постачання електричної енергії. (а.с. 135).

24.09.2024 ТОВ «Рівнестандарт» лічильнику СОЭ-1.02/2 була зроблена експертна повірка. Згідно висновку про експертну повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки встановлено, що лічильник придатний до експлуатації та відповідає технічним характеристикам. (а.с. 19).

За період з 01.09.2023 по 01.09.2024 ОСОБА_1 спожив електричну енергію, а оплату за неї не здійснив, чим порушив свої зобов`язання по договору про постачання електроенергії постачальником універсальних послуг перед ТОВ «Полтаваенергозбут», внаслідок чого виникла заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 23 113,73 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (для побутового споживача) №1310045357 (а.с. 6).

Відповідно до повідомлення Полтавської дільниці районних електромереж Полтавської об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» від 03.10.2024 №14-4.6/305, зафіксовано обсяг споживання електричної енергії споживачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.09.2023 по 01.09.2024 (а.с. 18).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг ТОВ «Полтаваенергозбут», які отримав за адресою: АДРЕСА_1 , але кошти за спожиті послуги не сплатив. Відповідач покладені на нього як споживача обов`язки належним чином не виконував, за отримані послуги не сплачував, в результаті чого у нього утворилася заборгованість.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір заборгованості у сумі 23 113,73 грн за послуги за спожиту електричну енергію є некоректним та підлягає коригуванню з жовтня 2022, то ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції проігноровано та не вирішення питання щодо заяви про призначення судової електротехнічної експертизи та заяви про залучення третьої особи у цивільній справі №545/4534/24, то ці доводи колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги, оскільки ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 28.04.2025 у задоволенні вказаних заяв ОСОБА_1 було відмовлено, з обгрунтуванням причин такої відмови.

Доводи апеляційної скарги про те, що зміну ціни електричної енергії за 1 кВт/год не було погоджено з відповідачем та не зафіксовано документально в межах наявних договорів, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки комерційні пропозиції встановленні на сайтах АТ «Полтаваобленерго» та ТОВ «Полтаваенергозбут», тому позивач не повинен був інформувати про зміну цін на тарифи електроенергії.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні прямі договірні відносини, через відсутність договорів, укладених належним чином; відсутність актів приймання-передачі, які б вказували на те, що позивач дійсно надавав якісь послуги, то ці доводи також спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про кооперацію», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» чинне законодавство України наділяє ТОВ «Полтаваенергозбут» повноваженнями щодо застосування соціальної пільги зі сплати житлово-комунальних послуг, то ці доводи колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №490/8128/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №545/1149/17.

Крім того, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №567/79/23, зазначено, що згідно з відкритими та загальнодоступними даними Офіційного вебпорталу парламенту України, у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України). До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України, з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності, а саме запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав». Проте, Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України). Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання. Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що із часу прийняття нею 09.10.2019 постанови у справі №9901/311/19, як і постанови від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону №3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості. Наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону №3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними.

Згідно матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію. Тобто, даний спір не стосується порушення прав ОСОБА_1 як учасника бойових дій у розумінні положень статей 12, 22 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості відповідає вимогам закону та ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 січня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов