Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №755/7348/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/7348/25 Номер провадження 22-ц/814/846/26Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

розглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Турченко Т. В., повний текст рішення складений – 01 жовтня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

16.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просив суд: - визнати виконавчий напис №99997, виданий 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. таким, що не підлягає виконанню; - стягнути з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 всі витрати, понесені на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №65150351 від 14.04.2021, яку було винесено приватним виконавчем виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В., з ОСОБА_1 було вирішено стягнути на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованість у розмірі 12 680 грн. Зазначену постанову було винесено на підставі виконавчого напису №99997, який було видано 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. Також, у постанові про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №65150351 зазначається те, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути виконавчий збір/основну винагороду виконавця. У подальшому приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №65150351. Договір між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не було укладено та особисто підписано, внаслідок чого такий договір не було посвідчено нотаріально, отже приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було видано виконавчий напис №99997 безпідставно, необгрунтовано, а отже незаконно. Про відкриття виконавчого провадження №65150351 ОСОБА_1 дізався тільки 09.04.2025 із єдиного реєстру боржників. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. перед вчиненням нотаріальної дії щодо видачі виконавчого напису №99997 не звернув увагу на те, що відсутній факт безспірності заборгованості за кредитним договором та відсутність відповідного нотаріально посвідченого договору. Вважає, що нотаріусу не було надано підтвердження того факту, чи справді на момент вчинення виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, який зазначено у виконавчому написі.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2025 року - позов задоволено.

Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича №99997 від 20.11.2020 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь держави понесені судові витрати у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у судовому засіданні встановлено, що позивач не згодний з нарахованою сумою заборгованості по кредиту, суду першої інстанції пояснив, що не укладав з відповідачем кредитного договору, тобто наявний спір, отже відсутня вимога закону про безспірність заборгованості, що і потягло за собою вчинення виконавчого напису, який суперечить закону, і повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Виходячи з того, що адвокатам Морозовим В.Ю. було надано позивачу правничу допомогу на суму 10 000,00 грн, що підтверджується документально, а також те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В апеляційній скарзі на рішення суду ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу – скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат за надання правничої допомоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що як докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача додає до матеріалів справи: договір про надання юридичних послуг від 10.04.2025, акт наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 10.04.2025, квитанцію про сплату коштів від 10.04.2025, ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до п. 1.3 виконавець надає замовнику юридичну послугу з супроводу цивільної справи до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Отже, наданий адвокатом договір про надання юридичних послуг від 10.04.2025 свідчить про надання юридичних послуг, які не є витратами на правничу допомогу. Тим паче зазначають, що акт наданих послуг був наданий щодо іншого договору – договору про надання правової допомоги від 10.04.2025, а не до договору про надання юридичних послуг, що був наданий позивачем до справи. Таким чином позивачем не було надано головного доказу щодо понесених судових витрат – договору про надання правової допомоги від 10.04.2025, на який посилається акт наданих послуг, наданий позивачем. Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності Отже, проаналізувавши надані документи представником позивача, можна прийти до висновку, що вартість виконаних робіт представником позивача є завищеною, необґрунтованою такою, що не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України, є неспівмірною зі складністю справи та документально не підтверджена.

Таким чином, предметом даного апеляційного перегляду є законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судових витрат – стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис №99997 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором №581143589 від 29.05.2020 у розмірі 12 680 грн (а.с. 18).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. від 14.04.2021 відкрито виконавче провадження №65150351 за даним виконавчим написом (а.с. 16-17).

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 надавав правничу допомогу адвокат Морозов В.Ю. (а.с. 24-25)

З наданих до суду документів вбачається, що за надані адвокатами послуги позивач сплатив 10 000,00 грн (а.с. 21-23).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява №19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2025 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4, 6, 9 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як встановлено ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.01.2021 при розгляді справи №925/1137/19.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц наведено, що із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Згідно матеріалів цієї справи, у позовній заяві позивачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про стягнення витрат на правову допомогу. До позовної заяви додано копії таких документів: договору про надання юридичних послуг від 10.04.2025, акту наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 10.04.2025, квитанції про оплату коштів від 10.04.2025 про сплату послуг адвоката від у розмірі 10 000 грн (а.с. 19-23).

З урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про неспівмірність витрат на правничу допомогу у даній справі не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи не обґрунтовані належними доказами.

За таких обставин та враховуючи, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, стороною відповідача в порушення вимог ст. 137 ЦПК України не обґрунтовано підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що надані ОСОБА_1 документи у їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а саме 10 000 грн. Вказаний розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та підлягає розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2025 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн - залишити без змін.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2025 року не оскаржувалося та не переглядалося.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 січня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов