Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №379/2305/25 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/2305/25

Провадження № 2-а/379/2/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Корженко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

про скасування постанови № 3/549 від 21.11.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача 12.12.2025 звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд:

скасувати постанову №3/549, яка 21 листопада 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він до 2010 року перебував як призовник на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вже через значний проміжок часу у березні 2022 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 по питанню заміни військово-обліковий документу як військовозобов`язаного.

Де посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка відповідає за облік військовозобов`язаних, при огляді медичної документації позивача було повідомлено, що в зв`язку з повномаштабним вторгненням росією питанням позивача ніхто займатися не буде і він має чекати в порядку черговості повістку про виклик до ТЦК.

Одночасно позивач виконав вимогу Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 щодо обов`язку актуалізації військово-облікових даних. Зазначеним законом внесено зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та встановлено обов`язок усіх військовозобов`язаних своєчасно уточнити персональні дані, у тому числі адресу проживання та контактні дані. На виконання цього припису позивач 14.07.2024 року оновив свої військово-облікові дані, що підтверджується електронним військово-обліковим документом «Резерв+». У витягу, сформованому 06.10.2025 року, прямо зазначено: «Дані уточнено вчасно. Дата уточнення даних: 14.07.2024».

Крім того, після внесення оновлених даних 14.07.2025 р. позивачу створено електронний військово-обліковий документ та присвоєно унікальний номер у реєстрі «Оберіг» -220520256202644800034. Докази надаються.

Це свідчить про те, що військово-облікові дані позивача офіційно оновлені та оброблені, внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів та мають повну юридичну силу. Постанова Кабінету Міністрів України № 563 від16.05.2024 передбачає можливість подання і ведення таких даних через електронні сервіси, а електронний військово-обліковий документ прирівнюється до паперового.

Таким чином, позивач належним чином і в установлені законом строки до 16.07.2024 року оновив свої військово-облікові дані, а факт присвоєння номера Оберіг: НОМЕР_1 підтверджує створення та чинність електронного військово- облікового документа.

06.10.2025 року під час чергового оновлення застосунку «Резерв+» позивач виявив, що за моїми персональними даними відображається статус «у розшуку», із зазначенням причини «не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та датою початку розшуку.

04.08.2025 органом, який ініціював такий розшук, визначено 3 відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ). Витяг із застосунку з відповідними реквізитами та номером у реєстрі «Оберіг» 220520252620644800034 додається.

Позивач відразу з власної ініціативи звернувся до посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 та прохав надати пояснення, чому його було оголошено у розшук.

При цьому позивач повідомив, що тривалий час не перебував за місцем реєстрації так як перебував на лікуванні. Так, 26.06.2025 у КЛ «Феофанія» його було госпіталізовано та було проведено ургентну коронарографію та стентування правої коронарної артерії у зв`язку з гострим інфарктом міокарда.

Надалі 24.07.2025 у ДУ «Інститут серця МОЗ України», позивачу було встановлено діагноз - постінфарктний кардіосклероз, проведене стентування, порушення серцевого ритму.

08.08.2025 у КНП «Обухівська БЛІЛ» зафіксовано стан після інфаркту та серцеву недостатність.

Всі документи, які підтверджують зазначені обставини були надані до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач розуміючи те, що його було безпідставно оголошено у розшуку письмово звернувся зі скаргами до ІНФОРМАЦІЯ_6 , Міністерства оборони України та Командування Сухопутних військ. Також , позивач отримав інформацію від АТ«Укрпошта» з якої чітко вбачаються, що ніякі повістки з 01.01.2025 року не надсилалися. Дане підтверджується листом за № 1853-П-2025101410219-В додається.

Після загострення хвороби позивач вже не мав можливості не мав самостійно з`являтися до ТЦК та СП. Жодні повістки до листопада 2025 року про виклик від ТЦК та СП за місцем свого проживання позивач не отримував.

12 листопада 2025 року через АТ «Укрпошта» позивач отримав повістку № 5438401, відповідно до якої йому необхідно було прибути 21.11.2025 року о 09:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження медичного огляду.

На цю ж дату та день позивачу заздалегідь призначено медичне обстеження у Київській обласній клінічній лікарні, що підтверджується талоном № 228837126, сформованим 31.10.2025 року. Прийом призначено на 21.11.2025 року о 13:40, кабінет № 402 (ЕКОКГ, функціональна Діагностика).

Обстеження записане раніше, його перенесення на інший день лікарнею не здійснюється У зв`язку з великим навантаженням та станом здоров`я позивача після перенесеного гострого інфаркту міокарда, ургентного стентування, реабілітації та перебування під наглядом кардіолога

У зв`язку з наведеними обставинами позивач особисто 12.11.2025 р. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 та подав письмове клопотання про перенесення дати відвідування з 21.11.2025 р. на іншу дату.

Тоді ж посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_7 молодшим сержантом ОСОБА_3 позивачу було надано направлення за № 5488730 від 12.11.2025 року.

Далі молодшим сержантом ОСОБА_3 без будь-яких додаткових пояснень повідомлено позивачу, що на його думку ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме не звірив власні персональні дані з обліковими даними районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не рідше одного разу на п`ять років, в особливий період, порушив вимоги підпункту 10 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1487 від 30.12.2022 (Додаток 2), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_7 молодшим сержантом ОСОБА_3 12.11.2025 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП серія ІНФОРМАЦІЯ_8 № 3/549 адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

08 грудня 2025 року від своєї мами позивач дізнався, що на адресу його реєстрації від 3- го відділу ІНФОРМАЦІЯ_9 надійшов лист за № 1*067049651675. В даному листі містився супровідний лист за № 3/3391-11 від 03.12.2025 р. за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 та постанова за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення за № 3/549, яка 21.11.2025 року винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 полковник ОСОБА_5 .

Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомлений своєчасно, надав клопотання від 14.11.2025 про відкладення розгляду справи. Проте як вбачається далі з даної постанови дане клопотання позивача начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 полковник ОСОБА_5 було проігноровано.

Відповідно і розгляд справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 21.11.2025 року відбувся заочно без участі позивача.

Крім того постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. відповідачем надіслано лише 04.12.2025 чим фактично позбавлено права на її оскарження. До тексту оскаржуваної постанови позивач отримав доступ лише 09 грудня 2025 року.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 16.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 26.12.2025. Крім того, відповідачу запропоновано подати до суду матеріали адміністративної справи, на підставі яких винесено оскаржувану постанову, у строк до 26.12.2025.

25.12.2025 представником позивача подано заяву про проведення судового засідання 26.12.2025 у його відсутність та у відсутність позивача . Позовні вимоги підтримує повністю.

Протокольною ухвалою суду від 26.12.2025, судове засідання відкладено до 12.01.2026 у зв`язку з неявкою відповідачів.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належно.

Представник позивача – адвокат Якименко О.В. у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належно. 12.01.2026 подав заяву про проведення розгляду справи без його участі.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належно.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належно.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 205 КАС України).

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч. 4 ст. 229 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 250 КАС України).

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

15.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 полковником поліції Демченко Д.В. винесено постанову № 3/549 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн (а.с.18).

Як убачається з постанови, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.11.2025, громадянин ОСОБА_1 являючись військовозобов`язаним не звірив власні персональні дані з обліковими даними районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не рідше одного разу на п`ять років, в особливий період, порушив вимоги підпункту 10 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1487 від 30.12.22, чим вчинив правопорушення, передбачене . 3 ст. 210 КУпАП.

Крім того у витягу, сформованому у застосунку «Резерв+» 06.10.2025 року, зазначено: «Дані уточнено вчасно. Дата уточнення даних: 14.07.2024». відображається статус «у розшуку», із зазначенням причини «не прибув за повісткою до ТЦК та СП» та датою початку розшуку. (а.с.28)

Відповідно до виписки стаціонарного хворого №25/3/4474 26.06.2025 у КЛ «Феофанія» ОСОБА_1 було госпіталізовано та проведено ургентну коронарографію та стентування правої коронарної артерії у зв`язку з гострим інфарктом міокарда.(а.с.32-33)

24.07.2025 у ДУ «Інститут серця МОЗ України», позивачу було встановлено діагноз - постінфарктний кардіосклероз, проведене стентування, порушення серцевого ритму, що підтверджується консультативним висновком кардіолога. (а.с.35)

Відповідно до повістки №5438401 ОСОБА_1 потрібно було з`явитися 21.11.2025 для проходження медичного огляду.(а.с.23)

Проте відповідно до виписки-епікриз із медичної карти 19.11.2025 ОСОБА_1 госпіталізований до КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» (а.с.34)

З супровідного листа до постанови від 21.11.2025 вбачається, що постанова була направлена ОСОБА_1 за місцем реєстрації 04.12.2025. (а.с.19)

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) (ч. 2 ст. 286 КАС України).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235КУпАП).

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.1, 2 ст. 2 КАС України).

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП).

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 210-1 КУпАП).

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної постанови було те, що являючись військовозобов`язаним не звірив власні персональні дані з обліковими даними районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не рідше одного разу на п`ять років, в особливий період, порушив вимоги підпункту 10 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1487 від 30.12.22, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зокрема повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Зі змісту ст. ст. 245, 248 КУпАП випливає, що одним із основних завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є об`єктивне з`ясування обставин справи, рівність всіх громадян перед законом і органом, що розглядає справу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1, 4 ст. 73 КАС України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74 КАС України).

Статтею 62 Конституції України передбачено, що в Україні діє презумпція невинуватості, коли особа вважається невинуватою у вчиненні будь-якого правопорушення, доки її вину не буде доведено в установленому Законом порядку.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено судом, позивач категорично заперечує проти рішення відповідача за № 3/549 від 21.11.2025, в тому числі і з підстав відсутності будь-яких доказів вчинення нею правопорушення за ст. 210 ч. 3 КУпАП. При цьому доказів, які б підтверджували факт вчинення саме позивачем 12.11.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 ч. 3 КУпАП, відповідачем суду надано не було, тобто відповідач не надав суду жодних доказів щодо наявності складу адміністративного правопорушення.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, єдиними доказами нібито вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ст. 210 ч. 3 КУпАП є протокол про адміністративне правопорушення та оскаржуване рішення, винесене за наслідками розгляду цього протоколу, інших відомостей оскаржуване рішення не містить.

В свою чергу, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є достатнім доказом вчинення правопорушення, оскільки протокол є предметом оцінки органу, який уповноважений на розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи у сукупності з іншими доказами, які в даній справі відсутні.

Натомість, відповідно до практики Верховного Суду навіть визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності інших доказів не може бути достатнім доказом такого порушення (ВСКАС у справі № 177/525/17 від 08.07.2020).

Відповідно до рішення Європейського суду з людських прав у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року по справі за № 215/5304/16-а (2-а/215/47/17) - притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування усіх обставин вчиненого нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених ст. ст. 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю, доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та, відповідно, правомірність оскаржуваної постанови.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний зокрема має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 7, 9, 210, 213, 245, 248, 251, 280 КУпАП, статтями 2, 5, 9, 16, 20, 72, 73, 75, 77, 122, 139, 246, 255, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови № 3/549 від 21.11.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП – задовольнити.

Постанову № 3/549 за справою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 21.11.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 полковником ОСОБА_5 – скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП – закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження згідно ст. 295 КАС України.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_12 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄРДПОУ НОМЕР_3 .

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_13 , місце знаходження: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 12.01.2026.

Головуючий:В. І. Зінкін