Вирок від 12 січня 2026 р. у справі №624/1078/25 — Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/1078/25

провадження № 1-кп/624/27/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025221090000753 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вовківка, Кегичівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення: прокурора Кегичівського відділу Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 ,

- захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

16.07.2025 після 21 години до магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зайшов ОСОБА_6 , який перебував в стані сп`яніння, поводився неадекватно, чіплявся до присутніх в магазині покупців, в тому числі до ОСОБА_3 .

Близько 22:00 години ОСОБА_6 та ОСОБА_3 пішли за магазин поспілкуватись. В ході вказаної розмови ОСОБА_6 почав ображати ОСОБА_3 нецензурними словами, внаслідок чого між вказаними особами виник конфлікт.

Під час цього раптово виниклого конфлікту ОСОБА_3 , реагуючи на сказані на його адресу ОСОБА_6 образливі слова, діючи із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливого настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, та не маючи умислу на заподіяння смерті чи тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , умисно наніс йому по черзі кулаком правої та лівої руки два удари по обличчю.

У результаті вищевказаних дій ОСОБА_6 втратив рівновагу та впав назад з прискоренням з висоти власного зросту, забився потиличною частиною голови об цегляну стіну будівлі магазину, розташованого за адресою: вул. Центральна, 3, с. Вовківка, Берестинського району, Харківської області. Внаслідок ударів по обличчю, подальшого падіння та удару об стіну головою, ОСОБА_6 отримав закриту черепно-мозкову травму, субдуральну та субарахноїдальну гематоми, крововиливи м`яких покривів голови з боку внутрішньої поверхні, синець на обличчі.

24.07.2025 труп ОСОБА_6 було виявлено в будинку за тимчасовим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Смерть ОСОБА_6 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, травматичних крововиливів у головний мозок та його оболонки, що ускладнились порушенням мозкового кровообігу.

Згідно з п.п. 2.1.1.а 2.1.2, 2.1.3.г «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, закрита черепно-мозкова травма з ушкодженнями на голові, відноситься до тяжких тілесних ушкоджена, що були небезпечними для життя.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та розповів про обставини скоєного кримінального правопорушення так, як про них зазначено в обвинувальному акті.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 119 КК України, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що претензій до обвинуваченого не має.

Визнавальні свідчення обвинуваченого суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності позицій обвинуваченого, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Суд, заслухавши обвинуваченого, дослідивши всі наявні матеріали кримінального провадження, доходить висновку, що вина останнього у вбивстві, вчинене через необережність, є доведеною поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України - вбивство, вчинене через необережність.

Обвинувачений ОСОБА_3 винний у скоєнні цього злочину і підлягає покаранню.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_3 скоїв нетяжкий злочин.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії нетяжкого злочину, ставлення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності раніше не притягався, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, органу пробації не перебуває, не працює, за місцем фактичного проживання характеризується формально, як такий, що комісіями селищної ради не розглядався.

Суду надана досудова доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній.

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України, пом`якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Суд доходить висновку, що обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченому не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшує суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України – призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Берестинським районним сектором №2 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, згідно висновку якої орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. У разі прийняття судом рішення про звільнення від відбуття покарання з випробуванням, орган пробації вважає за доцільне, крім обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого додаткові обов`язки, передбачені ч. 3 ст. 76 ККК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно зі ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставини, яка пом`якшує, відсутність обставин, що обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та ставлення обвинуваченого до скоєного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, та вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі передбаченому санкцією статті ч. 1 ст. 119 КК України, без ізоляції від суспільства, з застосуванням до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Саме таке покарання сприятиме виправленню обвинуваченого, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення. Суд призначає покарання про яке просив прокурор.

На думку суду це покарання є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення та відповідатиме меті гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого судом не обирався.

Судові витрати відсутні. Арешт на майно не накладався. Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до обвинуваченого до набрання вироку законної сили не обирати.

Речові докази: оптичний компакт-диск DVD-R («ALERUS») та оптичний компакт-диск DVD-R («Му Media») з відеозаписами залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1