Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №396/1597/25 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1597/25

Провадження № 2/396/51/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08.01.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого – судді Цесельської О.С., за участі секретаря судових засідань Трохимчук Я.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Чехун Юлії Віталіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТзОВ «Споживчий центр» -Чехун Ю.В. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 05.10.2024 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 05.10.2024 - 100000752, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 9000 гривень, строком на 140 днів. У свою чергу, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим, станом на час звернення з позовом, виникла заборгованість у розмірі 23440, 12 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 8995, 47 грн, по процентам – 10075, 59 грн, по комісії – 319, 06 грн, по неустойці – 4050 грн.

Натомість, відповідачка добровільно відмовляється сплатити суму заборгованості, а тому представник позивача звернулася із позовом про стягнення суми заборгованості в судовому порядку.

Ухвалою суду від 05.08.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала, повідомлялася про час та місце розгляду справи повторно судовою повісткою за місцем реєстрації.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.10.2024 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 05.10.2024 - 100000752, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 9000 гривень, строком на 140 днів. Кредитні кошти було перераховано відповідачці за реквізитами електронного платіжного засобу, що були вказані нею у Заявці, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).

Договір між сторонами укладено у вигляді електронного договору, який був підписаний з використанням електронного підпису відповідачки одноразовим ідентифікатором. Крім того, відповідачкою також було підписано паспорт споживчого кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, взятих на себе зобов`язань за кредитним зобов`язанням, відповідачка добровільно не виконує, у зв`язку із чим, станом на час звернення з позовом, виникла заборгованість у розмірі 23440, 12 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 8995, 47 грн, по процентам – 10075, 59 грн, по комісії – 319, 06 грн, по неустойці – 4050 грн.

Дані правовідносини регулюються нормами Цивільного Кодексу України.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У відповідності з ст. ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як свідчать подані по справі докази, на момент звернення позивача до суду, зобов`язання за Договором, відповідачкою не виконані.

Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача суми заборгованості за основним боргом, по процентам та комісії.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати пені.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачці було неправомірно нараховано пеню у розмірі 4050 грн. за кредитним договором від 05.10.2024 року, а тому слід відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.

З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та враховуючи факт не виконання відповідачем умов кредитного зобов`язання, а також те, що він не подав до суду відзив на позовну заяву, чим не спростував доводи представника позивача щодо заявлених позовних вимог, а тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2003, 86 гривень, виходячи з розрахунку: 19390, 12 грн (розмір задоволених позовних вимог)*2422, 40 грн (сума сплаченого судового збору) / 23440, 12 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 551, 553, 554, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12,13,19,76-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором ) № 05.10.2024 - 100000752 від 05.10.2024 року у розмірі 19390 гривень12 копійок, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 8995, 47 гривень, по процентам – 10075 гривень 79 копійок, по комісії – 319 гривень 06 копійок та витрати по сплаті судового збору в сумі 2003 гривні 86 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: ТзОВ «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. С. Цесельська