Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №727/13360/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/13360/25

Провадження № 2/727/10/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

09 січня 2026 року

Шевченківський районний суд міста Чернівців у складі:

головуючої судді Бойко М.Є.,

за участю секретаря судового засідання Васківчук В.В.,

розглянувши у відритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Глинська Інна Павлівна, до ОСОБА_2 , третя особа : Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав,

встановив :

У жовтні 2025 року представник позивачки - адвокат Глинська І.П. звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці із позовом в інтересах ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , обґрунтовуючи такі свої вимоги наступними обставинами.

16.11.2016 року заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22.04.2005 року у відділі РАЦСу Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис № 414.

За час перебування у шлюбі з відповідачем у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .З 2016 року позивачка самостійно здійснює виховання цієї дитини, забезпечує її фізичний, духовний та моральний розвиток, піклується про її здоров`я та навчання, тоді як відповідач жодної участі у житті доньки не бере та не виявляє бажання спілкуватися з нею, має заборгованість у виконавчому провадженні щодо нього зі сплати аліментів у загальному її розмірі 102 778,90 грн.

Зазначене свідчить про тривале та умисне ухилення ОСОБА_2 від матеріального забезпечення дитини, від виконання своїх батьківських обов`язків та свідоме нехтування ним інтересами малолітньої дитини, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 жовтня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання, яке закрито ухвалою суду від 08 грудня 2025 року; справу призначено до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Глинська І.П. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, подали до суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі, за наявними у ній матеріалами, вимоги позову підтримали та просили їх задовольнити.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Виконавчого комітету Чернівецької міської ради в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання також жодного разу не з`явився, неодноразово був належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, зокрема за допомогою рекомендовних повідомлень, надісланих на його останню відому зареєстровану адресу місця проживання в Україні, а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки та їх поважність суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

З огляду на викладене суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача та інших учасників справи, ухваливши заочне рішення відповідно до вимог ст.280 ЦПК України , проти чого позивачка та її представник не заперечували.

Також, за таких обставин та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, судове засідання не фіксувалося звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступних встановлених судом обставин та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками її є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 14).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 16.11.2016 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22.04.2005 року у відділі РАЦСу Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис № 414, було розірвано (а.с.21).

Згідно з довідкою комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка» від 07.05.2025 р. N? 81 на прийом до лікаря педіатра у разі захворювань та з метою профілактичних оглядів малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертається мати ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_2 за медичною допомогою за період укладеної декларації із дитиною до лікаря не звертався (а.с.17).

Відповідно до характеристики із Чернівецького ліцею N? 7 Чернівецької міської ради від 19.05.2025 р. N? 01-13/293 вихованням ОСОБА_3 займається тільки її мати - ОСОБА_1 , яка дбає про доньку, турбується про її навчання, повідомляє потрібну інформацію про дитину, телефонує класному керівнику, завжди присутня на батьківських зборах. Батько ж не цікавиться навчальним процесом доньки, жодного разу не відвідував освітній заклад, не спілкувався з учителями, не цікавився успіхами дитини, не відвідував батьківські збори (а.с.20).

Відповідно до розрахунків Першого відділу державної виконавчої служби у Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 по виконавчому провадженні N?59492601 станом на листопад 2024 р. становить 89 905.71 грн., по виконавчому провадженні N? 77959312 станом на квітень 2025 р. становить 12 873.19 грн. (а.с.а.с.15,16)

24.07.2025 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за частиною 1 статті 164 Кримінального кодексу України (а.с.9).

Відповідно до психологічного висновку, наданого психологом ОСОБА_4 02.07.2025 р. у ОСОБА_3 сформовані добрі, теплі та довірливі стосунки з матір`ю. Виявлено їх тісний емоційний зв?язок, дівчинка почувається поруч із мамою захищеною, спокійною, відкритою. У ході бесіди дитина чітко висловила власне бажання проживати разом із матір?ю. Вона аргументувала це наявністю емоційного комфорту, турботи та підтримки з боку мами. На даний момент спілкування з батьком відсутнє, що викликає певне емоційне напруження та може впливати на психологічний стан дитини, в зв`язку із чим їй рекомендовано психологічну підтримку з метою збереження емоційної рівноваги (а.с.18).

Також, згідно із психологічним діагностуванням, опитувальник для підлітків «Підлітки для батьків» стосовно батька викликав труднощі у наданні відповідей на запитання, адже дівчинка з ним взагалі не спілкується та не прагне зустрічі ; всі питання залишилися без відповідей. Рекомендовано в подальшому звертатися до дитячого психолога (а.с.19).

26 серпня 2025 року виконавчий комітет Чернівецької міської ради надав висновок № 433/20 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , оскільки він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків (а.с.7).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №638/6919/16-ц).

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» у рішенні від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у рішенні по справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Європейський суд з прав людини також зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 року у справі №344/6374/18, від 08.04.2020 року у справі №645/731/18, від 29.01.2020 року у справі №127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі №643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі №712/14772/17, від 25.11.2019 року у справі №640/15049/17, від 24.04.2019 року у справі №331/5427/17, від 13.03.2019 року у справі №631/2406/15-ц.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши надані суду позивачкою докази, суд вважає, що необхідність та пропорційність застосування заходом такого крайнього заходу впливу як позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, за обставин цієї справи позивачкою не доведено.

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин у справі не встановлено.

Так, з огляду на наявні у матеріалах справи відомості, відповідач дійсно не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, недостатньо вживає заходів до нормалізації їх відносин, проте зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності не є безумовними підставами для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, їх можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками. Доведення таких обставин покладено на позивача, при цьому простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.

Разом з тим, позивачка не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно доньки, що могли б бути підставою для позбавлення його батьківських прав, а також не надала доказів неможливості зміни його поведінки як батька у кращу сторону.

При цьому із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача суд не погоджується , оскільки він не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.

Зазначений висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків та є недостатньо обґрунтованим, адже складений без врахування всіх обставин справи, зокрема, на підставі пояснень матері, без з`ясування причин не виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків та надання їм відповідної оцінки та фактично суперечить інтересам дитини щодо можливості збереження сімейних зв`язків із батьком.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів.

Наведені ОСОБА_1 у позові доводи про те, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається лише мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає приймати участь в утриманні доньки та її вихованні, тобто умисно, а не у зв`язку із збігом життєвих обставин нехтує своїми батьківськими обов`язками.

У цій справі судом також не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, яка залишилася проживати з матір`ю.

Письмові пояснення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, долучені до позову, суд вважає неналежними доказами та не бере їх до уваги, оскільки зазначені особи в судовому засіданні як свідки не допитувались, отже, про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань і відмову від надання показань не попереджалися, а також не приводилися судом до присяги.

Та обставина, що відповідач має заборгованість по сплаті аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення його батьківських прав(постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року, справа №199/5032/16-ц).

Думка дитини – ОСОБА_8 , яка досягла 13 років, а тому в силу свого віку може висловити свою позицію щодо вирішення спірного питання (ст. 171 СК України) заслухана судом не була, оскільки вона також не з`явилася в судове засідання. Виявлене нею під час спілкування з психологом бажання проживати разом із матір`ю не свідчить про ухилення батька від виконання батьківських обов`язків та наявність підстав для позбавлення його батьківських прав. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23 (провадження № 61-14891св23).

Слід також зазначити, що позивачка при розгляді спору не вказала і те, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, як це сприятиме захисту інтересів дитини та змінить існуючу ситуацію на кращу.

Таким чином, виходячивикладеного, конкретних обставин справи та інтересів дитини, а також, враховуючи, що законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, суд дійшов висновку про недоведеність стороною позивачки факту винної поведінки ОСОБА_2 та відсутність підстав для застосування крайнього заходу – позбавлення його батьківських прав стосовно дитини, оскільки судом не встановлено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, не виконує свої батьківські обов`язки.

Отже, вимоги позову є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У постанові Верховного Суду від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18 вказано, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З огляду на наведене та встановлені обставини суд вважає доцільним попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Глинська Інна Павлівна, до ОСОБА_2 , третя особа : Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 12.01.2026 року.

Суддя М.Є. Бойко