Постанова від 02 грудня 2025 р. у справі №2-2997/11 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 2-2997/11

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/15545/2025

Головуючий у суді першої інстанції Т. В. Войтенко

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

03 грудня 2025 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

учасники справи

заявник ОСОБА_1

заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова

компанія «Арбімаркет»

заінтересована особа ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року, постановлену у складі судді Т. В. Войтенко, в приміщенні Подільського районного суду м. Києва,

у с т а н о в и в:

17 квітня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 10.11.2009р. у справі №2-2997/09 таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, в провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала справа за позовом ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», в особі філії «Центральне регіональне управління» ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Арбімаркет» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів та пені.

На підставі судового рішення ухваленого у даній справі було видано виконавчий лист, який було пред`явлений до виконання до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Про наявність судового провадження та наявність виконавчого провадження заявнику нічого відомо не було.

11.11.2022 ОСОБА_1 стало відомо про наявність арешту на його нерухоме майно, накладеного постановою державного виконавця №1603/8 від 20.08.2010 року. Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна тип обтяження - арешт нерухомого майна боржника, реєстраційний номер обтяження 10367103, об`єкт обтяження - невизначене майно, все майно. Зазначає, що відповідний запис №10367103 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не містить відомостей про номер виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт на майно Боржника.

Як виявилось, в автоматизованій системі виконавчих проваджень містяться дані про виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 , на підставі виконавчого листа № 2-2997 від 22.06.2010 року, виданого Подільським районним судом м. Києва, на користь ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії Центральне регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» боргу в сумі 115 483,80 грн. При цьому ОСОБА_1 стверджує, що ніколи не мав заборгованості перед ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та не отримував жодних судових рішень чи постанов державного виконавця щодо стягнення зазначеної заборгованості.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник зазначає, що станом на 15.04.2025 зазначений арешт продовжує обліковуватися у реєстрі, що підтверджується Інформаційною довідкою № 422847551 від 15.04.2025.

Листом Вишневого відділу ДВС від 20.06.2023 року за вих. №23089 було повідомлено, що у зв`язку з тим, що вищезазначені виконавчі провадження знищені, надати копії виконавчих документів та інформацію в рамках якого виконавчого провадження було внесено обтяження №10367103 не виявляється можливим. Аналогічну за змістом інформацію було надано Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) у листі №35951/3.2-23/вx.34417/3-23 від 11.07.2023.

Заявник зазначає, що вже мав 2 судових провадження, в рамках яких намагався скасувати арешт з його майна.

Так, ОСОБА_1 звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести інформацію до Автоматизованої системи виконавчих проваджень про закриття виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та зняття арешту з його майна (справа № 369/12754/22).

Ухвалою від 06.06.2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області постановив закрити провадження у справі № 369/12754/22. Закриття провадження у справі суд мотивував тим, що позивач не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України.

Керуючись вказаною вище ухвалою у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладеного відповідно до постанови державного виконавця №1603/8 від 20 серпня 2010 року (реєстраційний номер обтяження 10367103).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва по справі № 2-2997 від 19 жовтня 2023 року названу скаргу задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного відповідно до постанови державного виконавця № 1603/8 від 20 серпня 2010 року (реєстраційний номер обтяження 10367103). Знято арешт з нерухомого майна, тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 10367103; зареєстровано: 15 жовтня 2010 року 11:01:15 за № 10367103 реєстратором Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81 літ. А; підстава обтяження: постанова 1603/8, 20 серпня 2010 року, відділ Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник ОСОБА_1 ; обтяжувач та заявник: відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, код 34903037.

Однак, постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року було скасовано, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Законузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Так, повернення виконавчого документа на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає обов`язку державного виконавця щодо зняття раніше накладеного арешту в рамках даного виконавчого провадження.

Заявник зазначає, що відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вих. №35951/3.2-23/вx.34417/3-23 від 11.07.2023 року:

- виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2997 від 22.06.2010 року було відкрите 20.08.2010 року та завершилося 30.12.2011 року винесенням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови) (відсутність у боржника майна);

- виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2997 від 22.06.2010 року було відкрите 18.12.2012 року та завершилося 27.12.2013 року винесенням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови) (відсутність у боржника майна).

Заявник вважає, що сплив строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є обставиною, що унеможливлює його виконання у примусовому порядку, а тому є правовою підставою для припинення зобов`язання, визначеного виконавчим листом.

Зазначає, що після 27.12.2013 (тобто з моменту останнього повернення виконавчого листа без виконання) стягувач, не пред`являв повторно виконавчий лист № 2-2997 від 22.06.2010 року до виконання та не звертався із заявами про поновлення строку для його пред`явлення.

Крім того, стягувачем за виконавчим листом № 2-2997 від 22.06.2010 року є ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії Центрального регіонального управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», який в подальшому був перейменований у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит». Станом на актуальну дату ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» перебуває у процесі припинення, ліквідаційна процедура якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з 18.12.2015 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а також інформацією з офіційного веб-сайту Національного банку України.

14 вересня 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час розгляду Подільським районним судом м. Києва скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця подав повідомлення про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором від 25.09.2006 року №02-196/06-ШД, укладеним між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 , було відступлене на користь ТОВ «ФК «АРБІМАРКЕТ» (ідентифікаційний код 38814674) на підставі договору №000123-а про відступлення прав вимоги від 12.06.2018 року. Враховуючи те, що на момент укладення договору №000123-а про відступлення прав вимоги від 12.06.2018 року, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-2997 від 22.06.2010 року вже сплив (27.12.2014 року), вважає, що новий кредитор фактично не набув права вимоги до ОСОБА_1 . Вважає, що таке свідчить про відсутність боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед новим кредитором та про неможливість примусового стягнення за виконавчим листом № 2-2997 від 22.06.2010 року.

Вважає, що на сьогоднішній день є усі підстави для визнання виконавчого листа №2-2997 від 22.06.2010 року таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з відсутністю обов`язку боржника та неможливістю повторного пред`явлення цього виконавчого документа до виконання.

Вичерпавши можливість скасувати арешт, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, у якій просить суд визнати виконавчий лист № 2-2997 від 22.06.2010, виданий Подільським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії Центральне регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» боргу в сумі 115 483,80 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , провизнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 10.11.2009р. у справі №2-2997/09 таким, що не підлягає виконанню залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подано до суду апеляційну скаргу.

Заінтересовані особи ТОВ «ФК «Арбімаркет», ОСОБА_2 своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Йовенко О.В. у судовому засідання суду апеляційної інстанції підтримав подану апеляційну скаргу, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року просив скасувати, заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи ТОВ «ФК «Арбімаркет», Юшкова О.В. у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у відповідності до вимог закону, своїх представників для участі у розгляді справи не забезпечили. Будь - яких заяв, клопотань від заінтересованих осіб на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Враховуючи те, що заінтересовані особи ТОВ «ФК «Арбімаркет», ОСОБА_2 повідомлялися про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності заінтересованих осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника ОСОБА_1 - адвоката Йовенка О.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Судом встановлено, що заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10.11.2009 задоволено позов ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів та пені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», в особі філії «Центральне регіональне управління» відкритого акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість по кредиту у розмірі 14 583,00 грн., заборгованість по оплаті щомісячної комісії у розмірі 8 137,50 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 91 372,37 грн., судовий збір в сумі 1 140, 93 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 250, 00 грн., а всього стягнути 115 483, 80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи представник ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» отримав виконавчі листи по вказаній справі та пред`явив їх до виконання.

В межах виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника - заявника ОСОБА_1 , запис про який на даний час зберігається.

Відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вих. №35951/3.2-23/вx.34417/3-23 від 11.07.2023 року:

- виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2997 від 22.06.2010 року було відкрите 20.08.2010 року та завершилося 30.12.2011 року винесенням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови) (відсутність у боржника майна);

- виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2997 від 22.06.2010 року було відкрите 18.12.2012 року та завершилося 27.12.2013 року винесенням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови) (відсутність у боржника майна).

Посилаючись на те, що до ТОВ «Фінансова компанія «Арбімаркет» не перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , виконавчий лист не може бути пред`явлений до виконання повторно, адже сплинули строки пред`явлення виконавчого документу до виконання, а у божника відсутній обов`язок за виконавчим документом, заявник просить визнати виконавчий документ - виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи заявнику у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, судом зазначено що закон не передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у випадку пропуску строку на його пред`явлення до виконання, якщо він виданий компетентним судом у відповідності до вимог закону і є належним виконавчим документом, який не виконано боржником.

Судом зауважено, що позиція представника заявника, виходячи зі змісту заяви, зводиться до того, що оскільки строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився, є підстави для визнання такого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суперечить нормам процесуального закону, що регулює спірні правовідносини, письмовим доказам і правовим позиціям Верховного Суду.

Суд звернув увагу заявника на ту обставину, що у заяві не наведено жодних належних доводів, які б дали підставу суду визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

За положеннями ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Тобто, діючим ЦПУ України передбачені чіткі і конкретні підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018р. у справі № 61-1592св17, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015р, наведені встатті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

У частині другій статті 432 ЦПК України, на яку посилався заявник у цій справі, закон не дає чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року (справа № 2-118/2001).

У апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що сплив строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є обствиною, що унеможливлює його виконання у примусовому порядку, а тому правовою підставою, для припинення зобов`язання визначеного виконавчим листом.

Однак, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 10.11.2009 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» суми заборгованості за кредитним договором від 25.09.2006 № 02-196/06-ШД, процентів та пені не виконано, заборгованість не сплачено.

Право вимоги за кредитним договором від 25.09.2006 № 02-196/06-ШД відступлене стягувачем на користь ТОВ «ФК «Абрімаркет» на підставі договору № 000123-а від 12.06.2008.

Та обставина, що на момент укладення договору № 000123-а від 12.06.2008, на думку заявника, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-2997 від 22.06.2010 вже сплив, не є свідченням відсутності боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед кредитором, адже з урахуванням того, що рішення суду про стягнення заборгованості боржниками не виконано, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, може призвести до порушення прав стягувача на звернення до суду за вирішенням питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання (якщо такий строк пропущено), а заявник (як боржник) не позбавлений права доводити відсутність поважних причин пропуску такого строку та про відсутність підстав для поновлення такого строку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 12 січня 2026 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна