Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №569/23606/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/23606/24

Провадження № 22-ц/4815/149/26

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Ковальов І.М.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено

у м. Рівне Рівненської області

о 09 год. 42 хв. 17 вересня 2025 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна,

в с т а н о в и в :

У грудні 2024 року в суд звернувся ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна шляхом виділу позивачу у натурі приміщення облаштованого горища 1-18 площею 9, 9 м2 та 1-19 площею 9, 7 м2 загальною площею 19, 6 м2, що становить 66/100 часток від загальної площі горища, необлаштоване горище – ІІ та вхідні східці з балконом "а7" (додаток №5 до висновку експерта за результатами проведення судового інженерно-технічного дослідження від 14 листопада 2024 року №57/Є24) житлового будинку АДРЕСА_1 , а відповідачу – приміщення облаштованого горища 1-20 площею 9, 9 м2, що становить 34/100 часток від загальної площі горища та необлаштоване горище – І (додаток №5 до висновку експерта за результатами проведення судового інженерно-технічного дослідження від 14 листопада 2024 року №57/24).

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що рішенням Рівненського міського суду від 26 жовтня 2006 року у справі №2-8557/06 визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 право приватної власності на самочинно побудовані приміщення, а саме прибудови "а-2", тамбур "а-3", веранду "а-5", сарай "Б", гараж "Д", загальною вартістю 53 074 гривні, до будинку АДРЕСА_1 .

Цим рішенням визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право приватної спільної сумісної власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , до складу якого входить житловий будинок "А-1" з прибудовою "а-2", тамбуром "а-3", верандою "а-5", з надвірними будівлями: літня кухня – сарай "Б", гараж "Д", сарай "В", вбиральня "Г", огорожа №1, замощення №1, загальною вартістю, 91 037 гривень у АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_2 у натурі приміщення "1", "1-5", "1-6", "1-7", "1-8", "1-9", "1-10", "1-11", "1-12", що входять до складу житлового будинку, гараж "Д", частину огорожі №1, частину замощення №1 вартістю 59 321 гривню, що становить 65 % усього будинковолодіння, визнавши за ним право приватної спільної часткової власності на 65% будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_1 у натурі приміщення "1-1", "1-2", "1-3", "1-4", "1-13", "1-15", "1-16", "1-17", що входять до складу житлового будинку "А-1", літню кухню-сарай "Б", сарай "В", вбиральню "Г", частину огорожі №1, частину замощення №1 вартістю 31 806 гривень, що становить 35 % від усього будинковолодіння, визнавши за ОСОБА_1 право приватної спільної часткової власності на 35% будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

20 березня 2024 року між сторонами укладено договір про поділ нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Сергатюк О.В., зареєстровано в реєстрі за №256, за умовами якого вони домовилися здійснити поділ у натурі об`єкта нерухомого майна, що належить їм на праві спільної часткової власності, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями і спорудами, таким чином:

1.) у власність ОСОБА_1 перейшли 1-1 – коридор площею 1, 8 м2, 1-2 – коридор площею 2, 9 м2, 1-3 – коридор площею 3, 9 м2, 1-4 – кухня площею 6, 3 м2, 1-5 – житлова площею 11, 1 м2, 1-7 – житлова площею 12, 6 м2, 1-6 – передпокій площею 11, 1 м2, 1-7 – житлова площею 12, 3 м2, 1-8 – санвузол площею 4, 0 м2, 1-9 – допоміжна площею 3, 1 м2, загальною площею 58, 0 м2, житловою площею 24, 9 м2 та надвірні будівлі і споруди, які примикають до нього, а саме "а" – прибудова, "а5" – веранда, "а4" – сходи, "Пд/а" – погріб, "Б" – літня кухня-сарай, "В" – сарай, "Г" – вбиральня, №1 – огорожа, "І" – замощення, що складають цілий окремий об`єкт нерухомого майна – житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, з подальшим присвоєнням йому поштової адреси (пункт 7.1 договору);

2.) у власність ОСОБА_2 перейшли 2-1 – коридор площею 5, 0 м2, 2-2 – коридор площею 4, 6 м2, 2-3 – туалет площею 1, 4 м2, 2-4 – ванна площею 5, 0 м2, 2-5 – кухня площею 9, 8 м2, 2-6 – допоміжна площею 6, 6 м2, 2-7 – житлова площею 11, 9 м2, 2-8 – житлова площею 11, 6 м2, 2-9 – житлова площею 12, 6 м2, загальною площею 68, 5 м2, житловою площею 36, 1 м2, та надвірні будівля і споруди, а саме "а2" – прибудова, "а3" – тамбур, "а6" – сходи, "Д" – гараж, №1 – огорожа, №2 – огорожа, "І" – замощення, що складають цілий окремий об`єкт нерухомого майна – житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, з подальшим присвоєнням йому поштової адреси (пункт 7.2 договору).

На підставі ст. 367 ЦК України право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 припинено (пункт 6 договору).

Право власності ОСОБА_2 на житловий будинок садибного типу загальною площею 68, 5 м2, житловою – 36, 1 м2 по АДРЕСА_1 зареєстроване 04 квітня 2024 року.

Разом з тим до умов договору не увійшли горище житлового будинку площею 29, 5 м2 та вхідні східці з балконом "а7" до нього.

При зверненні до суду позивач покликався, як на підставу для задоволення своїх вимог, на висновок експерта у судовому інженерно-технічному дослідженні від 14 листопада 2024 року №57/243, яким запропоновано варіанти поділу спірних приміщень, оскільки співвласники житлового будинку АДРЕСА_1 не досягли добровільної згоди щодо поділу горища будинку.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 вересня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Поділено у натурі між співвласниками – ОСОБА_2 і ОСОБА_1 горище житлового будинку (літ. А-1) по АДРЕСА_1 загальною площею облаштованого приміщення 29, 5 м2 згідно із першим варіантом висновку судового експерта за результатами проведеного судового інженерно-технічного дослідження від 14 листопада 2024 року №57/Є24 таким чином:

- виділено ОСОБА_2 у натурі приміщення облаштованого горища 1-18 площею 9, 9 м2 та 1-19 площею 9, 7 м2 загальною площею 19, 6 м2, що становить 66/100 часток від загальної площі горища, необлаштоване горище – ІІ та вхідні східці з балконом "а7" (додаток №5 до висновку експерта за результатами проведення судового інженерно-технічного дослідження від 14 листопада 2024 року №57/Є24) житлового будинку АДРЕСА_1 ;

- виділено ОСОБА_1 у натурі приміщення облаштованого горища 1-20 площею 9, 9 м2, що становить 34/100 часток від загальної площі горища та необлаштоване горище – І (додаток №5 до висновку експерта за результатами проведення судового інженерно-технічного дослідження від 14 листопада 2024 року №57/24).

Право спільної часткової власності на горище житлового будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 припинено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 211, 20 гривень судового збору та 10 612, 00 гривень витрат за проведення і виконання висновку будівельно-технічної експертизи.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, що полягало у неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати, залишивши позов без задоволення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про те, що після поділу у натурі житлового будинку між сторонами на підставі договору від 20 березня 2024 року на кожний новий житловий будинок було розроблено технічний паспорт, присвоєна поштова адреса та окремо зареєстровано право власності. 04 квітня 2024 року кожна зі сторін зареєструвала своє право власності на новостворений і закінчений будівництвом об`єкт – житловий будинок садибного типу.

Оскільки горище не є самостійним об`єктом нерухомості і право власності на нього не реєструється, тому витяги про реєстрацію права власності з Державного реєстру речових прав №373694769 від 10.04.2024, №373685972 від 10.04.2024, технічні паспорти на житлові будинки АДРЕСА_2 не містять інформації щодо горища як об`єкта нерухомості.

Вважає, що відповідно до договору про поділ у натурі житлового будинку від 20 березня 2024 року спірне горище також було поділене між сторонами. З огляду на це кожній зі сторін у власність фактично перейшла та частина горища, що розміщена над приміщеннями, якими вони володіють та розташовані на першому поверсі їх будинків, тобто по лінії поділу – як це відображено у технічному паспорті від 27 березня 2024 року на новостворений будинок.

Оскільки після поділу будинку у натурі припинено право часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , тому у власності сторін не залишилося приміщень у спільній частковій власності, в т.ч. і спірного горища. При цьому зверталася увага, що горище не може існувати окремо від будинку, а будинку АДРЕСА_1 уже не існує. Технічним паспортом від 19 березня 1998 року на житловий будинок АДРЕСА_1 та пунктами 7.1, 7.2 договору від 20 березня 2024 року не встановлено тих обставин, що до складу новостворених об`єктів входили облаштовані горища. Також відсутня будь-яка інформація про наявність на горищі приміщень та їх площі.

Між тим, судовий експерт Сапунова А.І. вказувала про можливий поділ облаштованого горища загальною площею 29, 5 м2, яке складається із трьох приміщень площею 9, 9 м2, 9, 7 м2, 9, 9 м2, та ще двох необлаштованих горищ без зазначення їх площі. При цьому з наданих позивачем документів не можна встановити, яким чином горище у будинку АДРЕСА_1 після його поділу на підставі договору від 20 березня 2024 року стало облаштованим та ще й перебувати у спільній частковій власності сторін. Не надав ОСОБА_2 і доказів про реєстрацію права власності на горище, адже за рахунок його облаштування збільшується площа будинку і воно повинно бути належно перереєстрованим. Тому без відповідної реєстрації це є самочинною реконструкцією горища, а відносини з приводу поділу об`єктів нерухомого майна можуть вирішуватися лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

В зв`язку з наведеним судом не застосовано норми ст.ст. 376, 316, 317, 328 ЦК України, пункт 2.3 Інструкції щодо проведення проділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року №55 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за №774/14041), а також висновки Верховного Суду, що зроблені у постановах від 06 березня 2019 року у справі №361/4685/17, від 15 квітня 2020 року у справі №307/3957/14-ц, від 03 червня 2020 року у справі №562/542/19, від 15 листопада 2021 року у справі №279/790/18, від 17 листопада 2021 року у справі №182/4522/19, від 16 лютого 2022 року у справі №495/6053/19, від 09 березня 2023 року у справі №127/28862/21, та Великої Палати Верховного Суду у постановах 23 червня 202 року у справі №680/214/16 і від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17.

У поданому відзиві ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 жовтня 2006 року у справі №2-8557/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво, про визначення часток у праві приватної спільної часткової власності, визнання права на спадкове майно, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 право приватної власності на самочинно побудовані приміщення: прибудови «а-2», тамбуру «а-3», веранди «а-5», сараю Б, гаража Д загальною вартістю 53 074 гривні до будинку АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 право приватної спільної сумісної власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до складу якого входить житловий будинок «А-1» з прибудовою «а-2», тамбуром «а-3», верандою «а-5», з надвірними будівлями: літня кухня-сарай «Б», гараж «Д», сарай «В», вбиральня «Г», огорожа №1, замощення №1 загальною вартістю 91 037 гривень, що у АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_2 у натурі приміщення «1», «1-5», «1-6», «1-7», «1-8», «1-9», «1-10», «1-11», «1-12», що входять до складу житлового будинку «А-1», гараж «Д», частину огорожі №1, частину замощення №1 вартістю 59 321 гривню, що становить 65% від всього будинковолодіння, визнавши за ним право приватної спільної часткової власності на 65% будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_1 у натурі приміщення «1-1», «1-12», «1-3», «1-4», «1-13», «1-14», «1-15», «1-16», «1-17», що входять до складу житлового будинку «А-1», літню кухню сарай «Б», сарай «В», вбиральню «Г», частину огорожі №1, частину замощення №1 вартістю 31 806 гривень, що становить 35% від всього будинковолодіння, визнавши за ОСОБА_1 право приватної спільної часткової власності на 35% будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

В подальшому, 20 березня 2024 року, між сторонами у справі укладено договір про поділ нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Сергатюк О.В., зареєстровано в реєстрі за №256.

За умовами договору вони домовилися здійснити поділ у натурі об`єкта нерухомого майна, що належить їм на праві спільної часткової власності, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями і спорудами, таким чином:

1.) у власність ОСОБА_1 перейшли 1-1 – коридор площею 1, 8 м2, 1-2 – коридор площею 2, 9 м2, 1-3 – коридор площею 3, 9 м2, 1-4 – кухня площею 6, 3 м2, 1-5 – житлова площею 11, 1 м2, 1-7 – житлова площею 12, 6 м2, 1-6 – передпокій площею 11, 1 м2, 1-7 – житлова площею 12, 3 м2, 1-8 – санвузол площею 4, 0 м2, 1-9 – допоміжна площею 3, 1 м2, загальною площею 58, 0 м2, житловою площею 24, 9 м2 та надвірні будівлі і споруди, які примикають до нього, а саме "а" – прибудова, "а5" – веранда, "а4" – сходи, "Пд/а" – погріб, "Б" – літня кухня-сарай, "В" – сарай, "Г" – вбиральня, №1 – огорожа, "І" – замощення, що складають цілий окремий об`єкт нерухомого майна – житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, з подальшим присвоєнням йому поштової адреси (пункт 7.1 договору);

2.) у власність ОСОБА_2 перейшли 2-1 – коридор площею 5, 0 м2, 2-2 – коридор площею 4, 6 м2, 2-3 – туалет площею 1, 4 м2, 2-4 – ванна площею 5, 0 м2, 2-5 – кухня площею 9, 8 м2, 2-6 – допоміжна площею 6, 6 м2, 2-7 – житлова площею 11, 9 м2, 2-8 – житлова площею 11, 6 м2, 2-9 – житлова площею 12, 6 м2, загальною площею 68, 5 м2, житловою площею 36, 1 м2, та надвірні будівля і споруди, а саме "а2" – прибудова, "а3" – тамбур, "а6" – сходи, "Д" – гараж, №1 – огорожа, №2 – огорожа, "І" – замощення, що складають цілий окремий об`єкт нерухомого майна – житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, з подальшим присвоєнням йому поштової адреси (пункт 7.2 договору).

На підставі ст. 367 ЦК України право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 припинено (пункт 6 договору).

До умов договору не увійшли горище житлового будинку площею 29, 5 м2 та вхідні східці з балконом "а7" до нього.

Наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26 березня 2024 року №112 звернення ОСОБА_2 від 22 березня 2024 року щодо зміни адреси об`єкту нерухомого майна, утвореному у разі поділу, задоволено.

Змінено адресу: АДРЕСА_1 , загальною площею 68, 5 м2 на адресу: АДРЕСА_3 .

Наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26 березня 2024 року №113 звернення ОСОБА_1 від 22 березня 2024 року щодо зміни адреси об`єкту нерухомого майна, утвореному у разі поділу, задоволено.

Змінено адресу: АДРЕСА_1 , загальною площею 58, 0 м2 на адресу: АДРЕСА_3 .

З витягу з Державного реєстру речових прав №373685971 від 10 квітня 2024 року видно, що 04 квітня 2024 року за ОСОБА_2 зареєстровано на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 68, 5 м2, житловою – 36, 1 м2.

З витягу з Державного реєстру речових прав №373694769 від 10 квітня 2024 року видно, що 04 квітня 2024 року за ОСОБА_1 зареєстровано на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 58 м2, житловою – 24, 9 м2.

Вважаючи, що його право на частку у натурі у горищі будинку АДРЕСА_1 не визнається і заперечується відповідачем, у грудні 2024 року в суд звернувся ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна, виділивши йому приміщення облаштованого горища 1-18 площею 9, 9 м2 та 1-19 площею 9, 7 м2 загальною площею 19, 6 м2, що становить 66/100 частки від загальної площі горища, необлаштоване горище – ІІ та вхідні східці з балконом "а7" та виділивши відповідачу приміщення облаштованого горища 1-20 площею 9, 9 м2, що становить 34/100 частки від загальної площі горища та необлаштоване горище – І, а також припинивши за сторонами право спільної часткової власності на горищу у будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки сторони після поділу житлового будинку АДРЕСА_1 є власниками житлового будинку АДРЕСА_2 . При цьому правовий режим горища у будинку не визначено.

Тому з урахуванням першого варіанту поділу горища, що запропоновано висновком експерта у судовому інженерно-технічному дослідженні від 14 листопада 2024 року №57/24, який судом обрано через його доцільність, пропорційність до часток у житловому будинку і меншу витратність для власників, позов задоволено таким чином:

поділено в натурі між співвласниками ОСОБА_2 і ОСОБА_1 горище житлового будинку (літ. А-1) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею облаштованого горища 29,5 м2 згідно з першим варіантом висновку судового експерта Сапунової А.І. за результатами проведеного судового інженерно-технічного дослідження від 14 листопада 2024 року №57/24,

-виділивши ОСОБА_2 у натурі приміщення облаштованого горища 1-18 площею 9,9 м2 та 1-19 площею 9,7 м2, загальною площею 19,6 м2, що становить 66/100 частки від загальної площі горища, необлаштоване горище ІІ та вхідні східці з балконом «а7» (додаток №5 до висновку експерта);

-виділивши ОСОБА_1 приміщення облаштованого горища 1-20 площею 9,9 м2, що становить 34/100 частки від загальної площі горища та необлаштоване горище І (додаток №5 до висновку експерта).

Право спільної часткової власності на горище житлового будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 припинено.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Згідно із ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 355, 356, 367, 382 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові від 25 травня 2021 року у справі №461/9578/15 Велика Палата Верховного Суду висновує, що в розумінні статей 377, 382, 385, 812 ЦК України багатоквартирним слід вважати житловий будинок, який складається з двох чи більше квартир. Інший підхід (запровадження поділу будинків на одноквартирні, двоквартирні та багатоквартирні) вимагає відповідного корегування норм Цивільного кодексу України.

Так, у приміщень, розташованих у дво- та багатоквартирних будинках, однаковий правовий статус, і на приміщення у двоквартирних будинках розповсюджуються правові норми про приміщення в багатоквартирних будинках. Опосередковано це підтверджує частина друга статті 382 ЦК України, яка визначає спільним майном багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), а також різного роду конструкції та обладнання, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення.

Тому вважаємо, що в допоміжних приміщень, розташованих у дво- та багатоквартирних будинках, однаковий правовий статус.

Допоміжні приміщення багатоквартирного (у тому числі двоквартирного) будинку не можуть бути окремо відчужені як такі, не можуть бути сформовані як окремий об`єкт нерухомості й речове право на них не може бути зареєстроване (у тому числі й за власниками квартир в будинку).

Тобто допоміжні приміщення багатоквартирного (у тому числі двоквартирного) будинку, як і елементи спільного майна такого будинку взагалі, є обмежено оборотоздатними.

Частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку.

Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно зі статтею 152 ЖК УРСР (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76 (далі - Правила).

Пунктом 3.2.1 Правил установлено, що на горищах та технічних поверхах повинен забезпечуватися: температурно-вологісний режим горищних приміщень, що перешкоджає випаданню конденсату на поверхні захисних конструкцій; доступ до всіх елементів і чистота горищного приміщення. Горищні приміщення не повинні бути захаращені будівельним сміттям, домашніми й іншими речами та обладнанням; використання горищних приміщень під майстерні, для сушіння білизни і під складські приміщення не допускається (пункти 3.2.5, 3.2.7 Правил).

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що співвласники горища - власники квартир у багатоквартирному будинку, зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, у якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення.

Допоміжні приміщення, а саме горище, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, не підлягає приватизації та не може бути поділене і виділене власнику квартири в багатоквартирному житловому будинку без втрати його функціонального призначення.

Приходячи до переконання про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги, що хоча de jure житлові будинки АДРЕСА_2 і зареєстровані як два окремих об`єкти нерухомості, однак фактично вони складають один двоквартирний будинок, адже поєднані між собою спільним фундаментом, стінами, дахом, будівельними конструкціями та інженерними мережами.

Отже, до спірних правовідносин слід застосувати правила законодавства, яке регулює права і обов`язки щодо багатоквартирного будинку.

Тому горище у цьому житловому будинку є допоміжним приміщенням, функціональним призначенням якого є забезпечення експлуатації всього будинку та побутове обслуговування його жителів. При цьому спірне горище не підлягає поділу і виділу власникам квартир без втрати його призначення.

За наведених обставин ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна необхідно відмовити.

Щодо аргументів відзиву на апеляційну скаргу про те, що обґрунтованість вимог позивача узгоджується та підтверджується висновком судового експерта за результатами проведення судового інженерно-технічного дослідження від 14 листопада 2024 року №57/24, то вони не заслуговують на увагу.

Так, згідно зі ст.ст. 76, 89, 102, 106, 110 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Натомість висновок судового експерта у судовому інженерно-технічному дослідженні від 14 листопада 2024 року №57/24 неприйнятний для використання судом при оцінці доказів у справі на користь ОСОБА_2 , адже цей засіб доказування не може підтверджувати обставини, на яких ґрунтується позов, що не може бути задоволений з огляду на відсутність правових підстав. Отже, зазначений висновок експерта є недопустимим доказом у справі.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на зазначені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що спонукало до порушення норм процесуального права і застосування норм матеріального права, які не підлягали застосуванню.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2025 року скасувати.

ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків