Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №524/5165/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/5165/24 Номер провадження 22-ц/814/537/26Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2024 року, ухвалене в місті Кременчук під головуванням судді Нестеренка С. Г.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 стягнення коштів (аліментів) на час навчання,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на її користь аліментів на її утримання на період навчання у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 04.09.2023 і до досягнення нею 23 років.

Позов мотивовано тим, що відповідач є її батьком та 23.09.2004 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області було видано виконавчий лист на виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу).

ІНФОРМАЦІЯ_2 вона досягла повноліття та з 04.09.2023 року навчається на 1 курсі денної форми навчання гр.УД-23 факультету української та іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ за рахунок коштів фізичних осіб. Термін навчання з 04.09.2023 по 30.06.2027.

У зв`язку з навчанням вона потребує матеріальної допомоги з боку батьків, оскільки працевлаштуватися не має можливості, а тому вважає, що батько зобов`язаний утримувати її до досягнення 23-річного віку.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти (аліменти) на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 вересня 2023 року і до досягнення нею двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

В межах стягнення платежу за один місяць рішення суду допущено до негайного виконання.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з навчанням позивач потребує матеріальної допомоги з боку батьків, яку відповідач повинен та має можливість надавати.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням у частині визначення розміру аліментів на утримання повнолітньої дочки, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, стягнувши з нього на користь позивача аліменти на навчання у твердій грошовій сумі в розмірі по 1 600 грн щомісячно.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд не повідомив його належним чином про час та місце розгляду справи, чим порушив принцип змагальності сторін та позбавив його можливості подати свої заперечення проти позову. Вказане, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування заочного рішення.

Вказує також, що при ухваленні рішення суд не врахував того, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.06.2022 з нього стягнуто заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 138 773,46 грн, на виконання якого на даний час з його заробітної плати щомісяця стягується визначена сума, яка у процентному співвідношенні перевищує 50% його заробітної плати.

Оскільки загальний розмір відрахувань не може в перевищувати 50% заробітної плати, що має бути виплачена працівникові, стягнення з нього аліментів на навчання позивача в розмірі 1/4 частки заробітку перевищить граничний розмір допустимих відрахувань.

Зауважує, що він працює сторожем в гімназії та його оклад становить 8 807,42 грн, з яких після усіх відрахувань на руки він отримує 3 700 грн.

Зазначає, що така загальна сума його скупного доходу на місяць є меншою, ніж встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наголошує, що він ніколи не заперечував свого обов`язку щодо участі у вихованні та утриманні дитини, але така допомога надається по мірі можливостей її надання та не позбавляє матір дитини від аналогічного обов`язку.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду від учасників справи не надходив.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини четвертої статті 19, статті 274, частини першої статті 368, частини першої статті 369 ЦПК України цивільні справи у спорах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, сплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно частин першої, другої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.03.2003, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Автозаводського районного управління юстиції м. Кременчука Полтавської області на підставі актового запису про народження від 24.03.2003 № 277 (а. с. 6).

Згідно довідки від 04.09.2023 № 87-225-266 ОСОБА_2 навчається на І курсі денної форми навчання гр. УД-23 факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Навчання проводиться за рахунок коштів фізичних осіб. Термін навчання з 04.09.2023 до 30.06.2027 (а. с. 7).

Позивачем надано квитанції щодо оплати її навчання від 30.08.2023 та 18.01.2024 на суму по 11 000 грн кожна, платником згідно яких є ОСОБА_3 (а. с. 8).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, встановлює обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати ними аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (частина третя статті 199 СК України).

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У постановах Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц та від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц зроблено правовий висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці чи сину, які продовжують навчання, зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дочка/син.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Обов`язок доведення потреби повнолітньої дочки/сина у матеріальній допомозі з боку батьків та її розміру покладається на позивача, у випадку ненадання таких доказів, суд не має підстав для задоволення позову у заявленому розмірі.

У справі, що переглядається, судом встановлено факт продовження навчання позивачем ОСОБА_2 та її потребу у зв`язку з цим у матеріальній допомозі з боку батьків, що доводами апеляційної скарги не заперечується.

Проте, заявлений позивачем розмір аліментів не відповідає підтвердженому розміру витрат, пов`язаних із навчанням ОСОБА_2 , та не враховує обов`язку матері позивача надавати утримання повнолітній дочці.

Задовольнивши повністю позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції вказаного не врахував та, ухвалюючи заочне рішення, вказав лише на ненадання доказів відповідачем, визнавши таким чином доведеними обставини, про які стверджувала позивач. Суд при цьому не дав належної правової оцінки доказам позивача з огляду на їх належність, допустимість та достатність для присудження заявленого позивачем розміру аліментів, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Враховуючи, що доводи позивача в частині стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача належними та допустимими доказами не підтверджені, а обов`язок надавати утримання повнолітній дочці покладено на обох батьків, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь повнолітньої дочки ОСОБА_2 на її навчання до 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Підстав для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі колегією суддів не вбачається, оскільки право на вибір способу стягнення аліментів (у частці від доходу платника аліментів або у твердій грошовій сумі) належить виключно стягувачеві - особі, яка звернулася до суду із позовом про отримання аліментів.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особи, які беруть участь у справі, мають право брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина четверта статті 223 ЦПК України).

Згідно з частинами другою-п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що судові повістки про виклик у судові засідання на 11:00 год 20.06.2024 та на 08:15 год 22.07.2024 направлялись відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованою в установленому порядку адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено інформацією з Реєстру територіальної громади Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, проте повернулися до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, що свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання відповідно до наведених норм процесуального права (а. с. 12, 18, 23).

Таким чином, повторна неявка у судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, за сукупності умов, передбачених статтею 280 ЦПК України, давали суду підстави для проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Процесуальних порушень під час розгляду справи судом першої інстанції колегією суддів не встановлено і доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом, як безпідставні.

За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення зміні в частині визначення розміру аліментів з відповідача на утримання повнолітньої дочки на період її навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23-річного віку.

Виходячи за межі доводів апеляційної скарги, відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України колегія суддів також дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції і у частині часу, з якого присуджуються аліменти, оскільки судом неправильно застосовано норми статті 191 СК України, яка відповідно до статті 201 СК України поширюється також і на відносини між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання.

Відповідно до статті 191 ЦПК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Матеріали справи не містять доказів, що позивач ОСОБА_2 вживала заходів щодо одержання від батька аліментів на своє утримання під час навчання та його ухилення від їх сплати, тому стягнення судом аліментів, починаючи з 04.09.2023, тоді як з позовом до суду позивач звернулася 07.05.2024, не відповідає встановленим фактичним обставинам справи та нормам права, які регулюють спірні правовідносини.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2024 року змінити, зменшивши розмір аліментів, які стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання на період навчання, з 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Змінити час, з якого присуджуються аліменти, починаючи стягнення з 07 травня 2024 року.

В іншій частині заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна