Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №527/243/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/243/25 Номер провадження 22-ц/814/703/26Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гусача Сергія Юрійовича, представника ОСОБА_1 , на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року (час ухвалення рішення суду, дата виготовлення повного текста рішення суду не зазначені) у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, за участю заінтересованих осіб: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Міністерства оборони України, ОСОБА_1 .

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаною заявою, просила ухвалити рішення, яким встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на утриманні свого племінника ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання.

Заявлена вимога обґрунтована тим, що ОСОБА_3 був рідним племінником заявниці, який з 2019 року регулярно допомагав і підтримував її, його допомога була основним джерелом її існування, оскільки інших джерел доходів вона не мала. Після його загибелі на війні вона поховала його за власні кошти.

Заявниця є непрацездатною особою і як особа, яка перебувала на утриманні свого племінника, має право на отримання виплат, передбачених законодавством.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на утриманні свого племінника ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання.

В апеляційній скарзі адвокат Гусач С.Ю., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції неналежно оцінив подані заявницею докази, які не підтверджують ні ступінь спорідненості заявниці із ОСОБА_3 , ні факт перебування заявниці на його утриманні.

Суд не врахував існування спору про право, адже ОСОБА_1 , яка з 2010 року постійно проживала однією сім?єю із ОСОБА_3 , а з 2014 року уклала із ним шлюб, заперечує сам факт перебування заявниці на утриманні ОСОБА_3 та, відповідно, її право на отримання виплат від держави.

У відзиві адвокатка Селецька О.В., представниця ОСОБА_2 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стверджується, що факт кровної спорідненості між заявницею і ОСОБА_3 , а також факт спільного проживання у будинку разом із сім?єю рідного брата заявниці підтверджені належними і допустимими доказами, яким суд дав правильну оцінку.

Матеріалами справи також підтверджено, що заявниця була для ОСОБА_3 як рідна мати, тому він, усвідомлюючи свій родинний обов?язок, піклувався про неї, отже твердження апеляційної скарги про обов?язок повнолітніх працездатних дітей утримувати своїх батьків не спростовують фактичних обставин, які встановлені судом.

Звертається увага, що сповіщення про загибель ОСОБА_3 було надіслано саме ОСОБА_2 .

Стверджується, що незгода ОСОБА_1 із поданою заявою не породжує спір про право, оскільки задоволення такої заяви лише призведе до перерозподілу виплат.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Відповідно до п.4 ч.1 ст.374, ч.1 ст.377 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі скасувати судове рішення повністю або частково або залишити заяву без розгляду.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним племінником заявниці ОСОБА_2 (а.с.11-22)

Згідно довідки № 293 від 30.09.2024 року ОСОБА_2 стоїть на обліку у сімейного лікаря з 2020 року з діагнозом: цукровий діабет ІІ типу, гіпертонічна хвороба ІІ ст. (а.с.24)

Відповідно до повідомлень № 836/11208 від 20.12.2022 року, № 4 від 16.01.2023, №7 від 24.01.2023 ОСОБА_2 повідомлялася про зникнення безвісти, а в подальшому про загибель ОСОБА_3 (а.с.26, 28, 29)

Згідно довідки № 14014.19/12 від 27.01.2023, виданої Троїцьким старостинський округом Кременчуцького району Полтавської області, і довідки виконавчого комітету Глобинської міської ради №02-43.19/71 від 09.05.2023 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , похований за власні кошти рідної тітки ОСОБА_2 (а.с.30,35)

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що зібрані у справі докази вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 .

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі – «Постанова №884»)

Відповідно до Постанови №884 цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці). У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.

За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Згідно ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», члени сім`ї, які вважаються утриманцями, - це члени сім`ї померлого, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема непрацездатні.

Крім того, Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому отримання особою інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні .

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Надані у справу докази (а.с.9-46) не містять достатніх і достовірних відомостей про те, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні ОСОБА_3 з огляду на наведені вище приписи закону і сталу судову практику у такій категорії справ.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду від 13 серпня 2024 року у справі № 489/1313/21 зроблено висновок, що: «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

За таких обставин, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними, такі справи розглядаються судами за правилами позовного провадження.

Таким чином, ураховуючи, що між позивачами та відповідачкою виник спір про право, суди попередніх інстанцій правильно розглянули справу у повному обсязі за правилами позовного провадження».

Обгрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_2 зазначила, що встановлення факту їй необхідно для отримання виплат, передбачених законом.

Згідно долучених до справи доказів ОСОБА_1 (а.с.120-124, 147-149,168,169) з 2014 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_3 , отримала сповіщення про смерть свого чоловіка, прийняла спадщину після його смерті і заперечує як факт перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_3 , так і її право на отримання виплат у зв?язку із його смертю.

З наведених підстав заявлені ОСОБА_2 вимоги підлягають розгляду в порядку позовного провадження.

Керуючись ст.367, п.4 ч.1 ст.374, ч.1 ст.382, ст.384 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Гусача Сергія Юрійовича, представника ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року скасувати.

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду.

Роз?яснити ОСОБА_2 її право звернутися до суду із позовом в поряду позовного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 12 січня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І. Дорош

В.М. Триголов