Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №539/4999/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/4999/24 Номер провадження 22-ц/814/370/26Головуючий у 1-й інстанції Коваленко О. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголова В.М.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Антіховича Володимира Володимировича, представника ОСОБА_1 , на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту рішення не зазначені) у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

установив:

У листопаді 2024 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до суду із вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у сумі 88 320,64 грн, з яких:

по договору №2001280138301 від 02.04.2019 заборгованість у розмірі 41 485,08 гривень, з яких: 25 296, 21 гривень – заборгованість за кредитом; 16 188,87 гривень – заборгованість за процентами;

по договору №1001454721302 від 21.11.2019 заборгованість в розмірі 46 835,56 гривень, з яких: 23 803,63 гривень – заборгованість за кредитом; 9,63 гривень – заборгованість за процентами, 23 022,30 гривень - заборгованість за комісією.

Заявлені вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеними кредитними договорами.

Рішенням Лубенського районного суду Полтавської області від 16 червня 2025 року позов ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість в сумі 88 320 грн 64 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп.

В апеляційній скарзі адвокат Антіхович В.В., представник ОСОБА_1 ,

посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Також просив вирішити питання судових

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд залишив поза увагою той факт, що позивачем було об`єднано декілька окремих позовних вимог, не пов`язаних між собою, та не застосував ст.188 ЦПК України чи п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України.

Вважає, що самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог є відсутність доказів:

надання відповідачу кредитних коштів, оскільки платіжна інструкція, надана банком, містить відомості про отримання коштів ОСОБА_1 ;

кошти, які були перераховані згідно платіжної інструкції, на рахунки, які не передбачені договором;

відповідачем не підписані умови та правила надання банківського обслуговування фізичних осіб.

Зазначається, що заявлена до стягнення комісія у розмірі 23 022,30 грн за обслуговування кредитної заборгованості є незаконною, оскільки цей платіж не пов`язаний з наданням певного роду послуг.

Нараховані банком проценти є завищеними відповідно до суми тіла кредиту та не мають перевищувати 50% суми кредиту.

Звертається увага, що зауваження викликають докази подані банком на підтвердження наявності кредитних відносин. Виписка по рахунку не містить ознак первинного документу та не може бути складеною в довільній формі довільного набору представником сторони.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року за клопотанням адвоката Антіховича В.В., представника ОСОБА_1 , витребувано у ПАТ «ПУМБ» заяви №1001454721302 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 21.11.2019; паспорт споживчого кредиту від 21.11.2019 до договору №1001454721302; заяву № 2001280138301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 02.04.2019; паспорт споживчого кредиту від 02.04.2019 до договору №1001454721301; платіжну інструкцію № TR38995961.41164.8811 від 21.11.2019; публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичної особи (нова редакція діє з 03.04.2018); публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичної особи (нова редакція діє з 12.06.2019).

На підставі ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.

Ураховуючи, що згідно з ч.1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Полтавського апеляційного суду.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення місцевого суду скасувати з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2019 ОСОБА_1 підписав заяву № НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ" на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чим підтвердив, що приймає Публічну пропозицію на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ".

При підписанні вказаної заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що дана заява складає між ним та банком договір комплексного банківського обслуговування (далі - ДКБО) та відповідач ознайомлений з положеннями та умовами ДКБО і Тарифами Банку, що діяли на момент підписання заяви.

У заяві №2001280138301 від 02.04.2019 вказано, що він просить відкрити на його ім?я рахунок № НОМЕР_2 у гривнях та надати кредитну картку, номер кредитної картки миттєвого випуску (не персоніфікованої) НОМЕР_3 ; також просить встановити на його поточний рахунок, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у сумі 15 500 грн. Розрахунковий день - 30 число кожного місяця; платіжна дата - 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюється відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. (а.с.11)

02.04.2019 ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок, на який зараховано кредитні кошти в розмірі 15 500 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором за станом на 30.11.2021 у ОСОБА_1 наявна заборгованість в сумі 41 485,08 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25 296 грн 21 коп.; заборгованості за процентами в розмірі 16 188 грн 87 коп.; заборгованості за комісією в розмірі 0 грн.(а.с.38 зворот- 40)

21.11.2019 ОСОБА_1 підписав заяву №1001454721302 в АТ "ПУМБ" на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чим підтвердив, що приймає Публічну пропозицію на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ".

При підписанні вказаної заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що дана заява складає між ним та банком договір комплексного банківського обслуговування (далі - ДКБО) та відповідач ознайомлений з положеннями та умовами ДКБО і Тарифами Банку, що діяли на момент підписання заяви.

У заяві №1001454721302 від 21.11.2019 вказано, що він просить надати йому споживчий кредит у розмірі 30 000 грн та переказати кошти на рахунок НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ» код отримувача 2775939457 відкритий на ім?я ОСОБА_1 .. Вказаною заявою відповідач погодився також, що строк кредитування буде становити 24 місяці, розмір процентної ставки складає 0,01%, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості буде становити 3,99% ( а.с.8)

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором за станом на 09.09.2024 у ОСОБА_1 наявна заборгованість в сумі 46 835,56 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 803,63 грн; заборгованості за процентами в розмірі 9,63 грн; заборгованості за комісією в розмірі 23 022,30 грн.(а.с.37-38)

09.09.2024 АТ "ПУМБ" надіслало ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення), в якій повідомило про наявність заборгованості в розмірі 88 320,64 грн за кредитним договором №2001280138301 від 02.04.2019 та №1001454721302 від 21.11.2019 та про необхідність сплати такої заборгованості протягом тридцяти календарних днів з дня отримання повідомлення.(а.с.32 зворот-34)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався Банк в обґрунтування заявлених вимог.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Щодо укладення договорів кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Згідно ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписав заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.8, 11), які містять Загальні умови договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, отже слід виходити з того, що сторони – Банк і ОСОБА_1 , у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з виписок про рух коштів, відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість, а отже доводи апеляційної скарги про відсутність доказів отримання та користування відповідачем кредитних коштів є необгрунтованим, окрім того слід звернути увагу, що відповідачем не надано жодних доказів неналежності саме йому рахунків у банку, на які було перераховано кошти (ст.81 ЦПК України).

Вимога про стягнення заборгованості зі сплати комісії.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5.7.3 публічної пропозиції AT «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту), розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредит), надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у Частині 5 Розділу II цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.

Проте, банк не надав належних та допустимих доказів того, що саме з цією редакцією публічної пропозиції AT «ПУМБ» був ознайомлений відповідач ОСОБА_1 та погодився з нею, відтак відсутні підстави вважати, що сторони договору належним чином обумовили та визначили умови та порядок сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктом 4 Заяви №1001454721302 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 3,99%. Необхідність внесення плати (комісії) за обслуговування кредиту передбачена в розділі «Графік платежів». Розмір такої комісії за кредитним договором №1001454721302 складає 3,99% щомісяця, що становить 1197 грн (а.с. 8).

Однак, у Заяві №1001454721302 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 21.11.2019 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 4 Заяви №1001454721302 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 21.11.2019 щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона, за загальним правилом, може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №496/3134/19.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У зв`язку з викладеним, відсутні підстави стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості на суму 23 022,30 грн, й доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Стосовно доводів про неправомірне об?єднання різних позовних вимог слід зазначити, що банком заявлені вимоги про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами, укладеними однією особою – відповідачем у справі, тобто обидві вимоги пов?язані між собою підставою виникнення зобов?язань між сторонами спору – укладення і виконання (невиконання, неналежне виконання) умов однотипних кредитних договорів (ч.1 ст.188 ЦПК України).

Обгрунтовуючи доводи про неспівмірність нарахованих процентів, відповідач, його представник посилається на правові висновки Верховного Суду у справах, де проценти нараховувалися згідно умов укладених договорів в якості відповідальності за прострочення виконання грошового зобов?язання, проте у цій справі як слідує зі змісту укладених угод проценти нараховані саме за правомірне користування кредитними коштами, що відповідає змісту ч.1 ст.1048 ЦК України, тобто це не є сумою компенсації за невиконання грошового зобов?язання у розумінні приписів ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», на які зроблене посилання в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитними договорами у розмірі 65 298,34 грн, які складаються з:

по договору №2001280138301 від 02.04.2019 - заборгованість у сумі 41 485,08 гривень: 25 296, 21 гривень – заборгованість за кредитом; 16 188,87 гривень – заборгованість за процентами;

по договору №1001454721302 від 21.11.2019 - заборгованість у сумі 23 813,26 гривень, з яких: 23 803,63 гривень – заборгованість за кредитом; 9,63 гривень – заборгованість за процентами.

Здійснюючи розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд виходить з такого.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що банк, подаючи позовну заяву, до суду сплатив 2 422,40 судового збору (а.с.1)

Позовні вимоги банку задоволено частково на 73,93 % .

Таким чином, ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» має право на відшкодування за рахунок ОСОБА_1 2 422,40 х 73,93% = 1 790,88 грн судових витрат.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 3 633,60 грн судового збору (а.с.183)

Апеляційну скаргу задоволено частково на 100% - 73,93 % = 26,07% .

Таким чином, ОСОБА_1 має право на відшкодування за рахунок ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» 3 633,80 х 26,07 % = 947,33 грн судових витрат.

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 790,88 грн, а з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 947,33 грн, то, враховуючи приписи ч.10 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 1 790,88 – 947,33 = 843,55 грн, а також звільнити ПАТ «ПУМБ» від обов`язку сплачувати ОСОБА_1 частину судового збору.

Керуючись ст.141, ст.367, ст.374 ч.1 п.2, ст.376 ч.1 п.1,3,4, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Антіховича Володимира Володимировича, представника ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2025 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 65 298,34 які складаються з:

по договору №2001280138301 від 02.04.2019 заборгованість у розмірі 41 485,08 гривень: 25 296, 21 гривень – заборгованість за кредитом; 16 188,87 гривень – заборгованість за процентами;

по договору №1001454721302 від 21.11.2019 заборгованість у розмірі 23 813,26 гривень, з яких: 23 803,63 гривень – заборгованість за кредитом; 9,63 гривень – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 843,55 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 12 січня 2026 року.

Головуючий: О.А. Лобов

Судді: А.І. Дорош

В.М. Триголов