Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №760/21966/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

____________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/5963/26

В справі 760/21966/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

13 січня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання неповнолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

ІІ. Описова частина

08 серпня 2025 року Позивач Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відібрання неповнолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

У позовній заяві Позивач зазначив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір разом з дитиною проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

В поле зору служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації родина ОСОБА_2 потрапила вперше в січні 2024 року. До Служби надійшов лист сектору ювенальної превенції відділу превенції Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про те, що ОСОБА_2 по спецлінії 102 заявила, що її донька ОСОБА_1 пішла з дому та вчасно не повернулася.

Під час проведення цілодобових районних рейдів «Діти вулиці» 11.01.2024 та 24.01.2024 спеціалістами Служби спільно із залученими працівниками служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Київської міської ради та інспектором сектору ювенальної превенції відвідувалася родина за місцем проживання, проте потрапити до оселі не вдалося, оскільки дверей ніхто не відчинив.

16.01.2024 Службу відвідала матір разом з донькою. Від надання пояснення стосовно ситуації, яка трапилася в родині, ОСОБА_2 відмовилася, була категорично налаштована проти спілкування із спеціалістами Служби, відмовилася надавати доступ до помешкання для обстеження умов проживання неповнолітньої.

Відповідно до інформації середньої загальноосвітньої школи № 69 м. Києва, ученицею якої є ОСОБА_1 , дитина навчається в 8-Б класі, має здібності до вивчення гуманітарних та природничих предметів, домашні завдання не виконує. Вихованням дитини займається матір, яка через зайнятість на роботі до школи не приходить. До школи ОСОБА_1 приходить лише в чорному одязі. Від роботи психолога з дитиною матір написала відмову ще коли ОСОБА_1 навчалася у п`ятому класі.

У провадженні слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебували матеріали кримінального провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України. Солом`янським УП встановлено, що 29.12.2023 близько 17:00 ОСОБА_1 зникла безвісти та перестала виходити на зв`язок. Під час огляду місця події 30.12.2023 за місцем проживання дитини слідчими було виявлено та вилучено блокнот, який належав неповнолітній. У даному блокноті містився запис під назвою «передсмертна записка». В цей же день працівниками правоохоронних органів було встановлено місце знаходження ОСОБА_1 та повернуто її додому.

З інформації Солом`янського районного в місті Києві центру соціальних служб від 07.02.2024 вбачається, що при відвідуванні родини за місцем проживання фахівцями із соціальної роботи виявлено, що в квартирі прибрано, але шпалери на стінах обідрані. ОСОБА_2 повідомила, що не працює. Вона була дуже знервована та агресивно налаштована до фахівців. ОСОБА_1 була спокійною, але відчувалась емоційна напруга та занепокоєння в розмові з матір`ю.

При психологічному обстеженні ОСОБА_1 психолог Центру соціальних служб виявила, що у неповнолітньої переважають негативні емоції, які свідчать про наявність проблем, які дитина не може подолати самостійно. В бесіді з дівчиною вона повідомила психолога, що мати кричить на неї, обзиває, іноді здійснює рукоприкладство, в результаті чого в неї виникають суїцидальні думки, селфхарм. ОСОБА_2 запропоновано послуги Центру соціальних служб, на які вона погодилася. Однак в подальшому відмовилася у формі нецензурної лайки та повідомила, що нікого впускати в помешкання не буде.

20.02.2024 в черговий раз спеціалістами Служби здійснено візит за місцем проживання родини, проте дверей помешкання ніхто не відчинив.

До Центру соціальних служб від Центру життєстійкості Солом`янського району міста Києва надійшла інформація про те, що 03.07.2025 під час проведення психологічної консультації неповнолітня ОСОБА_1 повідомила, що її матір ОСОБА_2 здійснює проти неї психологічне та фізичне насильство, а саме: постійно принижує, звинувачує, погрожує та б`є. При конфліктах з матір`ю за дитину інколи заступається рідна тітка. Мали місце факти, що дитина різала свої руки та ноги.

Також ОСОБА_1 розповіла, що останнім часом погано харчується, а останні чотири дні її організм не сприймає їжі та в неї виникає блювота. З її слів, не знає, як вгамувати внутрішній біль, тому у неї виникають думки про суїцид.

Враховуючи отриману інформацію Центру соціальних служб під час чергового проведення цілодобових районних рейдів «Діти вулиці» спеціалістами Служби та іншими суб`єктами із соціальної роботи 08.07.2025 та 30.07.2025 відвідано родину за місцем проживання, проте дверей оселі ніхто не відчинив, ОСОБА_2 залишено запрошення до Служби для з`ясування всіх обставин.

ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_1 31.07.2025 відвідали Службу. В ході бесіди неповнолітня повідомила, що її матір регулярно вчиняє відносно неї психологічне та фізичне насильство, а саме: ображає, сварить, виганяє з дому у нічній час, постійно погрожує. В результаті чого ОСОБА_1 має депресивний, пригнічений стан та не хоче повертатися додому, бо боїться матір.

В свою чергу ОСОБА_2 заперечувала насильство над донькою. З її слів, якщо мінімальне щось було, то лише з виховною метою. В ході спілкування ОСОБА_2 застосовувала нецензурну лексику, була збуджена, агресивна, підвищувала голос, погрожувала спеціалістам Служби.

Враховуючи зазначене вище Службою здійснено виклик по спецлінії 102 для вжиття термінових заходів відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Сектором з протидії домашньому насильству відділу поліції Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серія АА № 482861 від 31.07.2025 терміном на 10 діб та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серія ВАД № 632393 від 31.07.2025 відносно ОСОБА_2 .

Спеціалістами Служби спільно з фахівцем із соціальної роботи Центру соціальних служб та інспекторами сектору ювенальної превенції проведено оцінку рівня безпеки неповнолітньої ОСОБА_1 . За результатами якої виявлено факт безпосередньої загрози життю та здоров`ю дитини, вжито невідкладних заходів до забезпечення її безпеки та невідкладно направлено до закладу охорони здоров`я комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна лікарня №1».

01.08.2025 Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 521 «Про негайне відібрання неповнолітньої дитини» від матері ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене Позивач просив:

-відібрати від ОСОБА_2 неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передати її на опікування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування.

-стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до повноліття дитини на її користь.

20 листопада 2025 року до суду надійшли письмові пояснення Відповідачки, в яких вона зазначила, що не заперечує проти позовних вимог, проте бажає сплачувати аліменти добровільно.

У підготовче судове засідання 13 січня 2026 року представник Позивача не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність. Відповідачка ОСОБА_2 також не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов визнала.

Враховуючи неявку Сторін, які подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, а також визнання Відповідачкою позову, суд вирішив розглянути справу на підставі наявних доказів та постановити рішення у підготовчому засіданні відповідно до статті 207 Цивільного процесуального кодексу України.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши та оцінивши наявні в справі письмові докази, вивчивши пояснення Сторін, викладені у письмових матеріалах справи, суд звертає увагу на наступне.

Оцінюючи встановлені обставини з точки зору норм чинного законодавства, суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-12 від 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною 2 статті 27 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до пункту 2 статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з пунктом 1 статті 152 Сімейного кодексу України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до пункту 2 статті 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами 1 та 2 статті 170 Сімейного кодексу України передбачено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

Частинами 3 та 4 статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до повноважень органів опіки та піклування, служб у справах дітей у сфері запобігання та протидії домашньому насильству віднесено розгляд у порядку, встановленому Сімейним кодексом України, питання про доцільність відібрання дитини або позбавлення батьківських прав стосовно дитини, якщо кривдниками дитини є батьки або один із них, а також розгляд у порядку, встановленому законодавством, питань про доцільність відібрання дитини в опікуна, прийомних батьків, батьків-вихователів у разі здійснення домашнього насильства стосовно дитини або за участю дитини.

Судом встановлено, що з січня 2024 року родина ОСОБА_2 перебувала в полі зору служби у справах дітей у зв`язку із проявами неблагополуччя. Впродовж усього періоду спостереження за родиною, а саме з січня 2024 року до серпня 2025 року, встановлено систематичне ухилення матері від співпраці з фахівцями, відмову надавати доступ до помешкання для обстеження умов проживання неповнолітньої, агресивну поведінку та застосування нецензурної лексики при спілкуванні зі спеціалістами Служби та інших соціальних служб.

Матеріалами справи підтверджено, що неповнолітня ОСОБА_1 неодноразово повідомляла різним фахівцям про психологічне та фізичне насильство з боку матері, наявність у неї суїцидальних думок та проявів селфхарму. Виявлення в блокноті дитини «передсмертної записки» у грудні 2023 року є сигналом, що свідчить про глибокий психологічний стан дитини та відсутність належної підтримки з боку матері.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 систематично вчиняла щодо неповнолітньої доньки психологічне та фізичне насильство, що виразилося в криках, образах, рукоприкладстві, вигнанні з дому у нічній час, погрозах. Такі дії матері призвели до важкого психологічного стану дитини, наявності у неї депресії, суїцидальних думок, проявів селфхарму, соматичних розладів у вигляді відмови організму сприймати їжу. Неповнолітня неодноразово повідомляла фахівцям, що боїться матір та не хоче повертатися додому.

Поведінка ОСОБА_2 , яка заперечувала насильство, пояснюючи свої дії виховною метою, при цьому демонструючи агресивність, збудженість, застосування нецензурної лексики та погрози на адресу спеціалістів Служби, свідчить про неусвідомлення матір`ю неправомірності своїх дій та відсутність бажання змінювати свою поведінку.

Винесення щодо ОСОБА_2 термінового заборонного припису та складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 173-2 КУпАП підтверджує факт вчинення нею домашнього насильства щодо неповнолітньої доньки.

Проведена фахівцями оцінка рівня безпеки неповнолітньої встановила факт безпосередньої загрози її життю та здоров`ю, що зумовило необхідність негайного відібрання дитини від матері та її госпіталізації до закладу охорони здоров`я.

Наявні матеріали справи свідчать про систематичне невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо забезпечення належного догляду та виховання дитини, створення безпечних умов для її життя та розвитку. Залишення неповнолітньої ОСОБА_1 у матері є небезпечним для її життя, здоров`я, фізичного, психологічного та морального розвитку.

Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є насамперед способом захисту прав та інтересів дитини, направленим на позитивний результат у долі неповнолітньої. Ця міра має тимчасовий характер та надає матері можливість у майбутньому, за умови зміни способу життя, усвідомлення своєї поведінки та виправлення, відновити можливість виховувати дитину.

Враховуючи встановлені обставини, а також визнання Відповідачкою позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відібрання неповнолітньої ОСОБА_1 від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 5 статті 167 Сімейного кодексу України, якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Згідно з пунктом 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Оскільки неповнолітня ОСОБА_1 не може бути передана бабі, дідові чи іншим родичам, суд дійшов висновку про необхідність передачі її на опікування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування.

Розглядаючи вимогу про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 4 статті 170 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Згідно з частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи обов`язок матері утримувати дитину до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя, а також визнання Відповідачкою позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_1 .

Позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів в розмірі не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд, враховуючи визнання Відповідачкою позовних вимог, вважає за необхідне таку вимогу задовольнити.

Аліменти підлягають стягненню на користь неповнолітньої ОСОБА_1 починаючи з дня подачі позову, тобто з 08 серпня 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно зі статтею 207 Цивільного процесуального кодексу України, якщо відповідач до закінчення підготовчого провадження визнав позов і це визнання прийнято судом, у підготовчому засіданні суд ухвалює рішення, яким затверджує умови примирення, про задоволення позову чи про часткове задоволення позову. Суд не приймає визнання відповідачем позову, якщо воно суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Про прийняття або неприйняття визнання позову відповідачем зазначається в рішенні суду.

Оскільки Відповідачка ОСОБА_2 повністю визнала позов, а таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову і постановляє рішення про задоволення позову в повному обсязі у підготовчому засіданні.

IV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 3, 8, 12, 23 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 150, 152, 155, 167, 170, 180, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, статтями 3, 9 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 207, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

Відібрати від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Передати неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на опікування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування.

Стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 серпня 2025 року і до повноліття дитини.

2.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3.Позивач: Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, адреса: м. Київ, просп. Повітряних Сил, 41, 03151, код ЄДРПОУ: 37378937

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: