Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №766/12618/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/12618/25

н/п 2/766/3273/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026р. Херсонський міський суд Херсонської області

у складі: головуючої судді Зуб І.Ю.,

при секретарі Федоровій О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального провадження цивільну справу за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: 21037, Німеччина, Humburg. Durchdeich 164) про визнання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просить: 2. Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Долинське, Чаплинського району Херсонської області, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , - батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивований наступним.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому Ювілейненською сільською радою Цюрупинського району Херсонської області з 12.06.2008 р., що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (копія додається до позову). Також це підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

Офіційно шлюб було розірвано 10.04.2023 р. за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області (копія рішення додається до позову). Так, згідно Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.04.2023 р. причиною припинення сімейних відносин стало погіршення відносин, як результат між подружжям зникло взаєморозуміння. Як зазначено у Рішенні від 10.04.2023 р.: «… від шлюбу сторони дітей не мають» (копія рішення додається). Станом на сьогодні позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 (далі - співвідповідач), що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Попри те, що офіційно шлюб з відповідачем було розірвано у квітні 2023 року, позивачка повідомила відповідачу про те, що хоче припинити з ним сімейні відносини у листопаді 2021 року, і вже у грудні 2021 року позивач з`їхала від відповідача у інше житло.

Як стверджує позивачка, інтимні стосунки з відповідачем були відсутні протягом останніх 5 років, оскільки відповідач мав проблеми зі здоров`ям, але проходити лікування відмовлявся. Були неодноразові спроби завести дитину, проте стан здоров`я відповідача на той час цього не дозволяв.

У жовтні 2021 року, позивачка зустріла знайомого дитинства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (станом на сьогодні це офіційний чоловік позивача). До цієї зустрічі вони не мали дружніх або товариських відносин, а тільки знали один одного з дитинства. У листопаді 2021 у них зав`язалися романтичні стосунки, і вже у грудні 2021 року вони почали проживати разом. Тобто, відносини між позивачкою та ОСОБА_3 розпочалися після того, як позивачка повідомила відповідачу, що має намір припинити з ним подружні стосунки.

Проживаючи спільно з ОСОБА_3 позивачці вдалося завагітніти та 13.02.2022 р. на прийомі у лікаря їй повідомили, про те що вона перебуває на п`ятому тижні вагітності. І вже у жовтні 2022 р. у позивачки та ОСОБА_3 народилася донька – ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження за реєстраційним номером НОМЕР_5 .

Позивачка мала намір офіційно розірвати шлюб ще у листопаді 2021 року, проте відповідач не бажав цього, перебував у пригніченому емоційному стані, тому було прийнято рішення почекати, з надією, що з часом він прийме це. І вже у лютому 2022 позивачка та відповідач домовилися йти до органів ДРАЦС для розірвання шлюбу, тобто за згодою двох сторін. У лютому 2022 деякий час позивачка перебувала у Києві по роботі, вони мали звернутися до ДРАЦС після повернення позивача з Києва, проте вже на шляху до Херсону розпочалася війна. Херсон було окуповано майже одразу, тому через закриті державні установи розлучення було неможливе, крім того, всі перебували у наляканому стані та не розуміли, що буде далі.

Батьківство щодо дитини ОСОБА_6 підтверджується генетичним тестом.

Ухвалою суду від 22.08.2025 року залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 15.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

В підготовчому засідання розглянуто клопотання та залучено ОСОБА_6 в якості співвідповідача та виключено його як третю особу, ухвала занесена до протоколу судового засідання.

В засіданні позивач підтримала позовні вимоги, з підстав, зазначених в позові, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в засідання не з`явився, про дату та час розгляду повідомлявся належним чином, надав заяву про визнання позову та обставин позову, яка нотаріально посвідчена.

Відповідач ОСОБА_3 в засіданні визнав позовні вимоги, обставини позову не заперечував.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає за можливе ухвалити рішення в підготовчому засіданні. Що узгоджується із вимогами ст. 200 ЦПК України.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_7 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому Ювілейненською сільською радою Цюрупинського району Херсонської області з 12.06.2008 р., що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 .

Шлюб було розірвано 10.04.2023 р. за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області, справа № 504/276/23. Так, згідно Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.04.2023 р. причиною припинення сімейних відносин стало погіршення відносин, як результат між подружжям зникло взаєморозуміння. Як зазначено у Рішенні від 10.04.2023 р.: «… від шлюбу сторони дітей не мають».

ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати – ОСОБА_7 , батько – ОСОБА_2 , що вбачається з свідоцтва про народження за реєстраційним номером G 616/2022.

ОСОБА_7 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 29.03.2024 року, після одруження прізвище дружини – « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_6 .

Сторони визнали факт не проживання однією сім`єю ОСОБА_10 із ОСОБА_2 з грудня 2021 року, як і факт початку проживання з грудня 2021 року ОСОБА_10 та ОСОБА_6 разом. Також сторони визнали факт батьківства по відношенню до ОСОБА_8 – ОСОБА_6 .

Відповідно до експертного висновку про генетичну спорідненість, (який був складений в Інституті Серології та генетики (справа за №АА60704/25), за оцінкою результатів дослідження, ймовірність батьківства (W) за ОСОБА_11 становить 99,999999% для наявної констеляції мати-дитина. Це відповідає індексу батьківства (PI) >10 000 000. Це означає, що гіпотеза про те, що передбачуваний батько ОСОБА_12 третичний розглядається, як батько дитини ОСОБА_8 у >10 000 000 разів вірогідніша, ніж гіпотеза про те, що можливим батьком дитини є інший неспоріднений чоловік.

Вказане свідчить про походження дитини ОСОБА_8 від ОСОБА_6 , доказів на спростування даного факту не надано.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах для формування доказової бази. Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

До вказаних правовідносин застосовуються норми права, визначені Сімейним кодексом України. Зокрема, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя (ст. 122 СК України).

При розгляді спору щодо визнання батьківства суд має виходити зі змісту ч. 2 ст. 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до ст.129 Сімейного Кодексу України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Частиною 2 ст. 136 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Відповідно до п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про: визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Пунктами 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті126, 127 СК). Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Разом з тим, що стосується правил про виключення із актового запису про народження відомостей про батьківство іншої особи, суд дійшов наступних висновків. Вимоги Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, та ст. 134 СК України поширюються на актові запису про народження, складені органами державної реєстрації актів цивільного стану України. У матеріалах справи відсутні відомості про народження ОСОБА_4 внесені до актових записів цивільного стану України.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Враховуючи зазначений висновок дослідження, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки під час судового розгляду знайшов своє підтвердження факт того, що позивач є біологічним батьком дитини, тому суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 78, 79, 89, 259, 263, 264, 265, 352, 354 Цивільно-процесуального кодексу України, ст. ст. 122, 124, 126, 127, 133, 136 Сімейного Кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Долинське, Чаплинського району Херсонської області (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) - батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяІ. Ю. Зуб