Рішення від 02 жовтня 2025 р. у справі №705/1857/20 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1857/20

2/705/117/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Піньковського Р.В.

при секретарі Заповітряній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_2 , в обґрунтування зазначивши наступне.

26.07.2019 на прохання відповідача він позичив йому кошти в сумі 71 234,00 грн. строком до 27.11.2019, про що відповідач склав розписку, яку віддав йому.

Свої зобов`язання в строк відповідач не виконав. Також на час звернення до суду з цим позовом позичені кошти відповідач не повернув, уникає з ним зустрічі, не відповідає на телефонні дзвінки, з чого, на думку позивача, можливо зробити висновок про його небажання відповідати за своїми зобов`язаннями.

Крім того, він дізнався, що відповідач позичив кошти не тільки у нього, а і у інших кредиторів, яким кошти також не повернув, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Згідно розписки, складеної ОСОБА_2 про позику від 26.07.2019, сторонами встановлено розмір відсотків від суми позики, що становить 15 % від суми запозичених коштів та становить, у відповідності до наданого розрахунку 373 978,50 грн.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , борг за договором позики, що посвідчений розпискою від 26 липня 2019 року, в сумі 71 234,00 грн. та 15 %, які обумовлені договором, в сумі 373 978,50 грн., а всього 445 212,50 грн.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 направив на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне.

Отримавши від суду ухвалу про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками, він вперше побачив розписку про нібито отримання ним коштів від позивача. Він тривалий час працював у позивача трактористом, хоча відповідної фахової освіти не має. З липня 2019 року по листопад 2019 року він працював в ФОП ОСОБА_1 , робочий день тривав з ранку до пізньої ночі, понаднормово, але останній з ним не розрахувався, заробітну плату не платив, лише обіцяв, що після здачі зернових культур виплатить йому заробітну плату та премію. Очікувати зарплати у нього не вистачило сил, тому він розрахувався та став на облік по безробіттю.

В так званій розписці, зазначена велика сума коштів, для нього це непід`ємна сума. Крім того, підтвердженням того, що такі кошти він не мав, є той факт, що за 2019-2020 роки він нічого не купував, та не придбав.

Його матеріальний стан важкий, на утриманні він має неповнолітніх дітей, тому ніколи б не міг би зобов`язатися повернути якийсь борг та ще й з пенею 15 %. Вважає, що ОСОБА_1 , таким чином хоче заставити його працювати у господарстві, оскільки ніхто не хоче працювати у нього.

Позивач вказав суму 71 234,00 грн., неокруглена сума, як зазвичай визначається борг. Також у борговій розписці вказано не процент за користування коштів, а пеня, незрозуміло чому.

Як правило, в інтересах позикодавця та позичальника, потрібно укладати договір позики тільки в письмовій формі та на підтвердження його укладення видавати розписку, написану позичальником. Він договір не підписував, розписку не писав, тому вважає, що факт написання розписки саме ним потребує підтвердження спеціалістом.

Хоча боргова розписка не відноситься до обов`язкових договорів, що підлягають нотаріальному посвідченню, але при позиці такої суми, позивач обов`язково мав би засвідчити підписи нотаріально. Вважає, що все зводиться до того, що позивач звертаючись до суду з цим позовом має інший прихований намір, тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 на адресу суду подав заперечення на відзив, у якому вказав наступне.

Отримавши у нього в борг 26.07.2019 строком до 27.11.2019 грошові кошти в розмірі 71 234,00 грн., відповідач ОСОБА_2 склав розписку.

Таку розписку ОСОБА_2 підписував особисто в присутності ОСОБА_1 , вказував, що кошти позичає для того, щоб погасити борги його доньки ОСОБА_3 , на суму близько 65 000,00 грн. у ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» на суму 6048,90 грн. по договору № 36515094613-255591, ТОВ «Фінансова компанія «Верона» на суму близько 10 000,00 грн., ТОВ «Алекс Кредит» на суму 4843,40 грн. по договору № 2424365, ТОВ «Манівео» та фінансова компанія «Мілано» також в сумах близько по 10 000,00 грн., про що йому достовірно відомо, оскільки кошти пересилати по електронних терміналах допомагав його син ОСОБА_1 , за допомогою якого звернувся сам відповідач. Куди відповідач подів решту коштів йому невідомо.

Зазначене може підтвердити як його син, у разі виклику його в судове засідання як свідка, так і витребувані договори та грошові перекази.

Отже, позивач вказує, що відповідач маніпулює в запереченнях тим, що він нібито нічого не купив за ці кошти, а насправді їх використав для допомозі своїй дочці.

Свої зобов`язання в строк відповідач не виконав, кошти не повернув, уникає з ним зустрічей, на телефонні дзвінки не відповідає, тому і виникла необхідність у примусовому стягненні цих коштів.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, від представника позивача – адвоката Прудивуса М.А. надійшла письмова заява, у якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутність та у відсутність його довірителя, позовні вимоги підтримують та просять суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти задоволення позову, в подальшому в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд, врахувавши позицію позивача, представника позивача, відповідача та дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Також, у відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що згідно розписки від 26.07.2019 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Новоархангельським РВ УМВС України в Кіровоградській області, 09.04.1996, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , 26 липня 2019 року отримав в борг від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Уманським РВ УМВС України в Черкаській області, 29.03.2000, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , суму коштів (готівкою) 71234,00 грн. та зобов`язується повернути суму коштів в повному обсязі в строк до 27 листопада 2019 року. У разі недотримання цього, зобов`язався виплатити пеню 15 відсотків від суми за кожен день прострочення. Вказана розписка складена рукописним текстом, підписана від імені ОСОБА_2 із засвідченням її підписом, також у розписці наявні підпис, прізвище та ініціали ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи за клопотанням відповідача судом було призначено судову почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 21172?21174/20-32 від 05.03.2021 підпис від імені ОСОБА_2 в розписці від 26.07.2019 виконаний письмовим приладдям без застосування технічних засобів та без попередньої підготовки.

Рукописний запис « ОСОБА_2 » у розписці від 26.07.2019 виконано ОСОБА_2 .

Підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 26.07.2020 виконано ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Також, згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Особа, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, вважається позикодавцем при відсутності належних і допустимих доказів, визначених частиною другою статті 76 ЦПК України, що спростовують зміст боргового документа, або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє (рішення правоохоронних органів тощо).

Зазначене узгоджується зі змістом статті 545 ЦК України, відповідно до якої кредитор, прийнявши виконання зобов`язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх правових висновках, висловлених в постановах від 18 вересня 2013р. по справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015р. по справі № 6-1967цс15, а саме: письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1046, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

З матеріалів справи вбачається, що 26.07.2019 ОСОБА_2 , позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 71 234,00 гривні, які зобов`язувався повернути в строк до 27.11.2019 та на підтвердження отримання грошових коштів відповідачем складено боргову розписку, що за своєю правовою природою є договором позики, який встановлює грошові зобов`язання відповідача та розмір неустойки, яка підлягає передачі кредиторові в разі порушення відповідачем зобов`язання.

Даних, які б свідчили про повернення відповідачем запозиченої суми позивачу у встановлений строк або сплати виниклої заборгованості позивачу судом не встановлено.

Заперечуючи проти позовних вимог, а саме отримання коштів та написання розписки про отримання позичених коштів, відповідач ставив питання про призначення судової почеркознавчої експертизи, за висновком якої не було спростовано, що розписка від 26.07.2019 була написана не відповідачем по справі ОСОБА_2 та при цьому, було підтверджено, що рукописний запис « ОСОБА_5 » та Підпис від імені ОСОБА_2 , виконаний саме останнім.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність досліджених у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики, в розмірі 71 234,00 грн.

За встановлених обставин, наявні правові підстави застосування кредитором фінансових санкцій за порушення строків виконання грошового зобов`язання, зокрема нараховувати та отримати пеню в розмірі, встановленому договором позики.

Відповідно розрахунку наданого позивачем та згідно розписки про отримання коштів у борг, пеня за несвоєчасне виконання по договору позики від 26.07.2019 становить 15% від суми позики за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня від завершення дії договору позики. Позивачем надано розрахунок пені за період з 27.11.2019 і до 13.12.2019, який становить 373 978,50 грн., що не спростовано відповідачем по справі, а також позивачем в ході розгляду справи не надано нового розрахунку, в зв`язку з чим визначений позивачем розмір неустойки (пені) 373 978,50 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 4453,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1709111162.1 від 18.05.2020, то відповідний розмір судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 549-552, 611, 625, 638, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 4, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) борг в сумі 71 234 грн. та пеню в розмірі 373 978,50 грн., а всього кошти в сумі 445 212 (чотириста сорок п`ять тисяч двісті дванадцять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 4453,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 13.10.2025.

Суддя: Р. В. Піньковський