Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №695/4830/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4830/25

номер провадження 2-а/695/30/26

08 січня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря – Оніщенко Н.В.,

представника позивача – адвоката Погасій С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Золотоноша справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача - адвокатом Погасій Світланою Миколаївною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 235 від 14.04.2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 №235 від 14.04.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за змістом оскаржуваної постанови правопорушення полягало у неприбутті до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою на 11.12.2024 року. Оскільки стягнення накладено 14.04.2025, відповідачем порушено передбачений ст. 38 КУпАП тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення з дня виявлення правопорушення.

Також позивач стверджує, що всупереч вимогам Інструкції №3 від 01.01.2024, відповідачем не було складено протокол про адміністративне правопорушення та не сформовано належним чином справу. Справа розглядалася без участі позивача. Його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості надати пояснення, докази та скористатися правничою допомогою адвоката. Про існування постанови позивач взагалі дізнався лише 17.10.2025 після блокування банківських рахунків виконавчою службою.

Крім того позивач заперечує факт отримання повістки, за якою він нібито не з`явився 11.12.2024. В матеріалах справи відсутні підтвердження вручення такої повістки або відмови від її отримання. Крім того, у постанові не зазначено мету виклику до РТЦК.

При цьому відносно позивача за аналогічних підстав (неявка 11.12.2024) вже виносилася постанова №846 від 12.04.2025, яка була скасована рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 27.08.2025 у справі №695/1717/25, що свідчить про подвійне притягнення до відповідальності за одне і те саме діяння.

За цих підстав позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.10.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Роз`яснено обов`язок відповідача, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов.

ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_5 ) 07.11.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_6 , хоч і є відокремленим підрозділом без статусу юридичної особи, проте в розумінні п. 7 ст. 4 КАС України є самостійним суб`єктом владних повноважень. Оскільки оскаржувана постанова №235 винесена саме посадовою особою районного рівня (ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ), то саме цей орган має виступати належним відповідачем у справі. Відповідач вказує, що згідно з Положенням №154, обласний ТЦК здійснює координацію та контроль, проте право розглядати справи про адміністративні правопорушення за ст. 235 КУпАП та виносити постанови належить безпосередньо керівникам територіальних центрів на відповідній території. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 не приймав оскаржуване рішення, він не є суб`єктом, чиї дії чи рішення оскаржуються. Відповідач наголошує, що органи військового управління діють виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). На думку відповідача, позов подано до неналежної особи, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог щодо ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Представником позивача, адвокатом Погасій С.М. 07.11.2025 подано до суду відповідь на відзив, у якій остання, аналізуючи положення Постанови КМУ №154 та приписи КАС України, погоджується з аргументами про те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 , попри відсутність статусу юридичної особи, є самостійним суб`єктом владних повноважень у розумінні ст. 46 КАС України. Відтак, позивач підтримує позицію про те, що обов`язок відповідати за позовом покладається саме на ІНФОРМАЦІЯ_8 як орган, посадова особа якого винесла оскаржувану постанову. Однак позивач категорично заперечує твердження Обласного ТЦК про «незаконність» чи «необґрунтованість» позовних вимог. Адвокат наголошує, що факт порушення ІНФОРМАЦІЯ_8 процедури, передбаченої Інструкцією МОУ №3 від 01.01.2024 та нормами КУпАП (зокрема ст.ст. 247, 268, 280), є очевидним, а за наявності грубих процедурних порушень та відсутності доказів вини, постанова №235 від 14.04.2025 (у тексті відповіді також згадується №846) є протиправною, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закриттю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні поясненням, які викладені у позовній заяві, зауважувала, що відповідачем не надано до суду жодного доказу правомірності притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за інкриміноване йому правопорушення.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Відзив не надали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

На підставі ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом встановлено, що 14.04.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , в порушення вимог частини 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 1, 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року (зі змінами), будучи належним чином оповіщеним 09.12.2024 повісткою про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 00 хв. 11.12.2024, але у зазначений час та день до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, причин неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Вказаною постановою на позивача накладено штраф розміром 17 000 грн.

Фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, стало його неявка за повісткою до відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП- вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про борону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки

Відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560:

«Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».

Змінами, внесеними постановою уряду від 8 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Як вбачається з матеріалами справи доказів повідомлення позивача та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні.

З приводу цього суд зазначає, що це є суттєвим порушенням порядку надсилання та вручення поштової кореспонденції в даній категорії відправлень, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваній Постанові не зазначено з якою метою позивача викликають до ТЦК та СП, а зазначено лише про те, що він був належним чином оповіщений 09.12.2024 повісткою про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 11.12.2024, але у зазначений день не прибув.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач прийшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не враховано об`єктивні обставин по справі, такі як необізнаність позивача з фактом направлення йому повістки та неможливість отримання або уточнення даних самостійно ТЦК та СП (досягнення мети виклику без особи, або неможливість досягнення за відсутності особи).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд вважає, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність прибути до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

У силу викладеного, виникає обґрунтований сумнів в тому, що працівниками Укрпошти взагалі дотримані всі передбачені Порядком №1147 жовтня 2024р. Правил надання послуг поштового зв`язку щодо належного вручення позивачу повістки.

Суд вважає даний сумнів має бути трактованим на користь позивача при розгляді цієї справи.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови № 235 від 14.04.2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за діяння, яке вчинено 11.12.2024.

Статтею 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вказане правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУПАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Проте, суд зауважує, що адміністративне стягнення за вчинення вказаного правопорушення накладено на позивача 14.04.2025, тобто в порушення строків, визначених ч. 7 ст. 38 КУпАП.

Будь-яких доказів неможливості складення постанови відповідачем у передбачений статтею 38 КУпАП строк, суду не надано.

Вказане, як наслідок, виключає притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити та скасувати постанову №235 про адміністративне правопорушення від 14.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача понесених судових витрат: сплаченого судового збору.

Згідно з приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України, оскільки судом задоволено позовну заяву немайнового характеру, то понесені позивачем витрати на сплату судового збору за подання позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що позивачем за подання даного позову було сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн. Проте, враховуючи, що позовну заяву подано в електронній формі через систему «Електронний суд», відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» до ставки судового збору застосовується коефіцієнт 0,8.

Таким чином, належна до сплати сума судового збору становить 484,48 грн (605,60 грн ? 0,8). Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, вказана сума підлягає стягненню з відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 посадовою особою якого було складено оспорювану постанову, за рахунок його бюджетних асигнувань на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України. Різниця у сумі 121,12 грн, що була сплачена позивачем понад встановлений законом розмір, є помилково сплаченою та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 72, 77, 90, 241 - 247, 255, 286, 289, 292, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , поданий представником позивача - адвокатом Погасій Світланою Миколаївною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 235 від 14.04.2025 року, – задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 235 від 14.04.2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000.00 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.

Повернути ОСОБА_1 помилково сплачений судовий збір у сумі 121.12 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст рішення складено 13 січня 2026 року.

Суддя Середа Л.В.