Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №120/16065/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16065/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

13 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 382 КАС України у якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №120/16065/23 шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області подати звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року, позовні вимоги задоволено частково, зокрема:

"Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Акт №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023, складений за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії №50 від 18.04.2023, а також інші матеріали, необхідні для розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок його пенсії від 21.04.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області після отримання матеріалів переглянути своє рішення від 25.04.2023 із врахуванням Акту №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023, складеного за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 за №50 від 18.04.2023 та з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні",

У подальшому позивачем, подано заяву в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення в якій вказав на невиконання ГУ ПФУ в Чернігівській області рішення суду від 20.02.2024, оскілки отсаннім переглянуло своє рішення від 25.04.2023 із врахуванням Акту №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023, однак без урахування висновків суду, викладених у судовому рішенні від 20.02.2024.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості заяви.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Так, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17.

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року, позовні вимоги задоволено частково, зокрема:

"Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Акт №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023, складений за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії №50 від 18.04.2023, а також інші матеріали, необхідні для розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок його пенсії від 21.04.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області після отримання матеріалів переглянути своє рішення від 25.04.2023 із врахуванням Акту №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023, складеного за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 за №50 від 18.04.2023 та з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні",

Приймаючи відповідне рішення, суд виходив із того, що рішенням від 25.04.2023 ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовило позивачу в зарахуванні заробітної плати для перерахунку пенсії до надання акту зустрічної перевірки відділом контрольно-ревізійної роботи. Підставою для відмови було вказано те, що довідка про заробітну плату №50 від 18.04.2023 не підтверджена первинними документами.

Однак, в ході судового розгляду справи було встановлено, що провівши зустрічну звірку у Спеціалізованому колективному підприємстві №26 щодо достовірності видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії від 18.04.2023 №50 за період з 16.12.1986 по 29.01.1987, ГУ ПФУ у Вінницькій області не надіслало до ГУ ПФУ в Чернігівській області складений за наслідком звірки Акт №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023.

При цьому, суд критично оцінив твердження Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про те, що достовірність заробітної плати, включеної у довідку №50 від 18.04.2023 для обчислення пенсії по інвалідності за наслідком зустрічної перевірки підтверджена не була.

Оцінюючи наведені вище твердження Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області суд виходив із того, що відображені в акті №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023 розрахунки в повній мірі відповідають інформації, відображеній в довідці №50 від 18.04.2023.

Як наслідок, з метою відновлення прав позивача, суд зобов`язав ГУ ПФУ у Вінницькій області направити до ГУ ПФУ в Чернігівській області Акт №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023, складений за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії №50 від 18.04.2023, а також інші матеріали, необхідні для розгляду заяви позивача про перерахунок його пенсії від 21.04.2023.

Крім того, враховуючи зміст рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 25.04.2023, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області переглянути своє рішення від 25.04.2023 із врахуванням Акту №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023, складеного за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії №50 від 18.04.2023 та з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

На виконання вказаного рішення суду, ГУ ПФУ у Вінницькій області направило до ГУ ПФУ в Чернігівській області Акт №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023, складений за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії №50 від 18.04.2023.

Крім того, ГУ ПФУ в Чернігівській області на виконання рішення суду у даній справі переглянуло своє рішення від 25.04.2023 із врахуванням Акту №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023, складеного за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії №50 від 18.04.2023.

За наслідком такого перегляду ГУ ПФУ в Чернігівській області прийняло рішення від 16.05.2024 про відмову в перерахунку пенсії на виконання рішення суду Вінницького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №120/16065/23.

Рішення від 16.05.2024 мотивоване тим, що за результатами проведеної перевірки первинних документів не підтверджено достовірність сум заробітної плати, зазначених у довідці №50 від 18.04.2023.

Зокрема, Головним управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в рішенні від 16.05.2024 зазначено, що у наданому акті зустрічної перевірки не обумовлено документи на підставі яких визначався розмір денної тарифної ставки, суми донарахованої (виплаченої) заробітної плати за роботу у зоні відчуження, нарахування премії та збереженого заробітку. В рішення зазначено, що такими документами могли бути, наприклад, відомості про додаткове нарахування заробітку, особові рахунки з сумами доплаченої заробітної плати, накази на проведення донарахування заробітної плати та преміювання за роботу у зоні відчуження. Також вказано, що в доданому Акті наведені власні розрахунки денної тарифної ставки та заробітку, що суперечить порядку проведення перевірки. В рішення зауважено, що органи Пенсійного фонду не мають повноважень самостійно проводити розрахунки заробітної плати за роботу в зоні відчуження.

Із наведеного вище слідує, що приймаючи рішення від 16.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надало оцінку Акту №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023, складеного за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії №50 від 18.04.2023, та вказало на наявні, на думку територіального органу Пенсійного фонду, недоліки відповідного Акту.

Так, у рішенні від 16.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надало оцінку Акту №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023 та поставило під сумнів відображену в ньому інформацію щодо розрахунків, в тому числі денної тарифної ставки та заробітку. Зокрема зазначено, що в Акті наведені власні розрахунки денної тарифної ставки та заробітку, що суперечить порядку проведення перевірки, адже органи Пенсійного фонду не мають повноважень самостійно проводити розрахунки заробітної плати за роботу в зоні відчуження.

Таким чином, відповідні обставини, які слугували підставою для прийняття рішення від 16.05.2024, є відмінними від тих, що були предметом дослідження в межах даної справи, адже судом надавалась оцінка відповідності інформації, зазначеної в довідці №50 від 18.04.2023, результатам зустрічної звірки, які відображені в Акті №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023.

Поряд із цим, судом не надавалась оцінку Акту №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023 на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства.

Більше того, рішення суду від 20.02.2024 не містить висновків щодо необхідності безумовного врахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області Акту №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023.

Таким чином, переглянувши своє рішення від 25.04.2023 та надавши оцінку Акту №0200-1102-1/4766 від 01.06.2023, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виконало рішення суду від 20.02.2024.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.