Вирок від 12 січня 2026 р. у справі №545/5294/25 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/5294/25

Провадження № 1-кп/545/280/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2026 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

з участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава справу про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

у с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 17 грудня 2024 року близько 08 год, грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, в порушення вимог ст.ст. 17,65 Конституції України, п.п. 1,2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 1, 3, 4, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, самовільно залишив місце служби – розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_2 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи ніяких заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь.

11 лютого 2025 року ОСОБА_5 добровільно з`явився до військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим кримінальне правопорушення було припинено.

Надалі обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді командира гранатометного взводу роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 , діючи повторно, 19 вересня 2025 року близько 13 год, грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, в порушення вимог ст.ст. 17,65 Конституції України, п.п. 1,2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 1, 3, 4, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити службу у військовій частині НОМЕР_2 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, самовільно залишив місце служби – розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі АДРЕСА_3 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи ніяких заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь.

6 жовтня 2025 року близько 10 год ОСОБА_5 було виявлено працівниками поліції СКП ВП №2 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія, буд 10-б, кв. 1 та 07.10.2025 пошуковою групою військової частини НОМЕР_2 останнього доставлено до пункту тимчасової дислокації підрозділу біля АДРЕСА_4 , у зв`язку з чим кримінальне правопорушення було припинено.

Надалі обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді командира гранатометного взводу роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 , діючи повторно, 19 жовтня 2025 року близько 12 год, грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, в порушення вимог ст.ст. 17,65 Конституції України, п.п. 1,2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 1, 3, 4, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити службу у військовій частині НОМЕР_2 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, самовільно залишив місце служби – розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі АДРЕСА_5 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи ніяких заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь.

24 жовтня 2025 року близько 13 год ОСОБА_5 було виявлено працівниками поліції ВП №2 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області за адресою: с. Дачне Одеської області та 26.10.2025 пошуковою групою військової частини НОМЕР_2 останнього доставлено до пункту тимчасової дислокації підрозділу біля АДРЕСА_4 . Надалі 04.11.2025 ОСОБА_5 добровільно з`явився до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтава за адресою: м.Полтава, вул. Гоголя, 25, у зв`язку з чим кримінальне правопорушення було припинено.

ІІ. Кваліфікація дій обвинуваченого судом

Суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 407 КК України - як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений вину у інкримінованих йому злочинах визнав повністю та підтвердив як факти самовільного залишення військової частини, так і обставини скоєного. Щиро розкаюється у вчиненому та просить суворо не карати та не позбавляти волі. Просить також обмежити судове слідство його допитом, пояснивши, що він правильно розуміє фактичні обставини по справі.

Суд, переконавшись у тому, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють фактичні обставини по справі, переконавшись у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини по справі в апеляційному порядку, обмежує судове слідство допитом обвинуваченого щодо фактичних обставин по справі, та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочинів повторно.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

ІV. Мотиви призначення покарання

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що впливають на призначення покарання.

З урахуванням викладеного, враховуючи конкретні обставини скоєного злочину, ступінь його тяжкості, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, виходячи з положень статті 65 КК України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі санкції статті.

Обвинувачений здоровий, працездатний, примусового лікування не потребує.

Правових підстав для застосування ст. 69 та ст. 75 КК України суд не вбачає, оскільки всі обставини повністю враховані про визначенні покарання у мінімальному розмірі санкції статті.

V. Вирішення цивільного позову

Цивільний позов не заявлений.

VІ. Мотиви інших рішень

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів за трьома епізодами злочинної діяльності, з метою запобігання ризикам ухилитися від суду та скоїти новий злочин, суд вважає за необхідне продовжити обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з 13 січня 2026 року.

Зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 строк його попереднього ув`язнення по цій справі з 4 листопада 2025 року по 12 січня 2026 року.

До набрання вироком законної сили обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через районний суд протягом тридцят и днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1