Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №320/21013/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/21013/23 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» (далі - позивач/ТОВ «Рейл Лоджистікс») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач/апелянт/ЦМУ ДПС по роботі з ВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 лютого 2023 року № 245/ж10/3100040202 в частині податкових накладних № 110 та № 112, винесене ЦМУ ДПС по роботі з ВПП, яким в частині податкової накладної № 110 визначено штраф у розмірі 5 820, 84 грн, а в частині податкової накладної № 112 визначено штраф у розмірі 1 020, 00 грн

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині, оскільки не було порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкові накладні своєчасно подані до Реєстру, а подальші технічні дії та функціонування інформаційних систем податкових органів не залежать від волі позивача.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позов ТОВ «Рейл Лоджистікс» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02 лютого 2023 року № 245/ж10/3100040202 у частині нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 6 840, 84 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ЦМУ ДПС по роботі з ВПП на користь ТОВ «Рейл Лоджистікс» судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року заяву ТОВ «Рейл Лоджистікс» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 320/21013/23 задоволено частково.

Стягнуто з ЦМУ ДПС по роботі з ВПП за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Рейл Лоджистікс» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 100, 00 грн (вісім тисяч сто гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини заяви представника ТОВ «Рейл Лоджистікс» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 320/21013/23 відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у первісному рішенні у справі не було вирішено питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України є підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт надання адвокатським бюро правничої допомоги, її обсяг, вартість та зв`язок таких витрат із розглядом саме цієї адміністративної справи, зокрема шляхом подання договору про надання правничої допомоги, додаткових угод до нього, акту приймання-передачі наданих послуг та детального опису виконаних робіт. Оцінюючи доводи відповідача про неспівмірність заявлених витрат, суд зазначив, що саме на відповідача покладається обов`язок доведення їх надмірності, проте таких доказів надано не було. При цьому суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, а також практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, дійшов висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 100, 00 грн є співмірною зі складністю справи, обсягом та характером виконаних адвокатом робіт, значенням спору для позивача і не є завищеною. Водночас суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання апеляційної скарги на ухвалу про повернення позовної заяви, оскільки питання його повернення відповідно до вимог процесуального закону має вирішуватися судом апеляційної інстанції, який переглядав таку ухвалу, і не може бути предметом додаткового рішення суду першої інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2026 року апеляційну скаргу ЦМУ ДПС по роботі з ВПП залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року - без змін.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення ЦМУ ДПС по роботі з ВПП просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, зокрема статті 132, 134 та 139 КАС України, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Позивачем не доведено реальність, необхідність та фактичність понесених витрат, оскільки до матеріалів справи не надано належних доказів оплати гонорару адвоката, а також відсутній детальний і належним чином обґрунтований розрахунок вартості кожної конкретної процесуальної дії. Подані договір, додаткові угоди та акт приймання-передачі послуг не підтверджують співмірності заявленої суми зі складністю справи, обсягом фактично виконаних адвокатом робіт та витраченим часом, а зміст наданих послуг не конкретизований настільки, щоб дозволити суду перевірити їх безпосередній зв`язок із розглядом саме цієї адміністративної справи. Також скаржник посилається на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, згідно з якою відшкодуванню підлягають виключно документально підтверджені, фактичні та неминучі витрати розумного розміру, і стверджує, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача, не надав належної оцінки цим критеріям та вийшов за межі допустимого суддівського розсуду.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положеннями статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ця норма закону кореспондується з частиною сьомою статті 139 КАС України, згідно з якою розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Про це саме зазначено в частині третій статті 143 КАС України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначених умов дотримано, оскільки представник позивача у позові заявив про понесення витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що докази їх понесення будуть подані після ухвалення рішення по суті.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий самий правовий підхід застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Про таке йдеться також в іншій практиці ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2021 року між Адвокатським бюро «ОПРИСНЯК» та ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги № 10/1221-Ю. Розмір гонорару та порядок розрахунків визначається умовами договору про надання правничої (правової) допомоги.

22 грудня 2022 року між Адвокатським бюро «ОПРИСНЯК» та ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» укладено додаткову угоду № 1, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2025 року.

10 квітня 2023 року між Адвокатським бюро «ОПРИСНЯК» та ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» укладено додаткову угоду № 2, якою погоджено вартість правничої допомоги, яка складає, якщо інше не буде погоджено в додаткових угодах, 2 700,00 (дві тисячі сімсот) грн, без ПДВ, за 1 (одну) години роботи адвоката у справах Замовника.

Надання правничої (правової) допомоги підтверджується Актом № 3 прийому-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 26 листопада 2024 року, звітом про надані послуги від 26 листопада 2024 року.

Відповідно до зазначених документів Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги, пов`язані з господарською діяльністю Замовника, що полягають у наданні професійної правничої (правової) допомоги ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» у справі № 320/21013/23 в Київському окружному адміністративному суді на суму 8 100, 00 грн за 3 години роботи.

Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку суд зобов`язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

У цій правовій ситуації колегія суддів вважає, що визначений стороною та її адвокатом розмір гонорару у розмірі 8 100, 00 грн є обґрунтованим та не є завищеним щодо іншої сторони спору, з урахуванням конкретних обставин справи.

Тому, враховуючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, характер та складність цієї справи, предмет спору, який стосується правомірності податкового повідомлення-рішення, обсяг здійснених представником позивача процесуальних дій, а також час, витрачений на підготовку процесуальних документів і правову позицію у справі, колегія суддів вважає, що визначена судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 100, 00 грн є обґрунтованою, співмірною складності справи та відповідає принципам розумності й справедливості.

Доводи апелянта про завищеність суми витрат на правничу допомогу та їх неспівмірність зі складністю справи колегія суддів вважає необґрунтованими. Сам по собі розмір гонорару не може свідчити про його невідповідність вимогам розумності без встановлення конкретних даних, які б підтверджували надмірність чи недоцільність понесених витрат. Водночас апелянтом не надано доказів того, що зазначена сума не відповідає середньоринковому рівню адвокатських послуг або що окремі із заявлених послуг фактично не надавалися.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Штульман І.В.