Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №420/14034/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14034/25

Категорія:112030000 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:11.07.2025р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Ступакової І.Г.

– Шляхтицького О.І.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі – МОУ) про:

- визнання протиправною бездіяльність МОУ щодо не надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині – ОСОБА_2 і доньці – ОСОБА_3 , для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий у банку, відповідно п.13 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №728 від 02 вересня 2015 року (далі – Порядок №728);

- зобов`язання МОУ надати ОСОБА_1 , грошову компенсацію в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині – ОСОБА_2 і доньці – ОСОБА_3 , для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий у банку, відповідно п.13 Порядку №728;

- стягнення з МОУ на користь ОСОБА_1 , на відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади, грошову суму у розмірі 1 538 388 грн;

- стягнення з МОУ на користь ОСОБА_1 , на відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, грошову суму у розмірі 47 186, 80 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не надання ОСОБА_1 , грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині – ОСОБА_2 і доньці – ОСОБА_3 , для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий у банку, відповідно п.13 Порядку №728, попри те, що попередніми рішеннями судів з порушеного питання визнано порушення з боку відповідача. Крім того позивач вважав, що тривала бездіяльність відповідача призвела до понесення позивачем майнової та моральної шкоди.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що МОУ на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/26727/23 затвердило 18 квітня 2025 року список осіб, які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення в який включено ОСОБА_1 та готує зміні в кошторис на поточний рік для перераховування коштів на рахунок позивача. Списки були затвердженні Міністром оборони України 15 квітня 2025 року та після дотримання відповідних бюджетних процедур і внесення змін в кошторис МОУ на поточний рік на виконання вимог Порядку №728 Міністерство здійснить виплату та перерахує кошти на рахунок позивача.

З урахуванням зазначеного, відповідач вказував, що відсутня бездіяльність МОУ, щодо не надання ОСОБА_1 , станом на час подання позову, грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. та як наслідок відсутності підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги про зобов`язання МОУ надати ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 1 273 654,80 грн.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до МОУ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- підставою спору у справі №240/26727/23 є не виконання Міністерством оборони України, в особі Головного управління капітальних вкладень, вимог пункту 12 Порядку №728, щодо подання Списку виплати грошової компенсації в Збройних Силах України із виплатою позивачу грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому та членам його сім`ї жиле приміщення, на затвердження Міністру оборони України. Водночас, підставою спору у справі №420/14034/25 є не виконання Міністерством оборони України вимог п.13 Порядку №728, щодо надання позивачу грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому та членам його сім`ї жиле приміщення шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, відкритий у відповідному банку. Слід зазначити, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (постанови Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №640/5563/19, від 06 лютого 2023 року у справі №140/559/22);

- судом першої інстанції у справі №420/14034/25 фактично залишено без вирішення вищевказані позовні вимоги позивача до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, тим самим незаконно відмовлено позивачу в доступі до правосуддя.

- судом першої інстанції проігноровано доречний та важливий довід, який наведений позивачем у позовній заяві про те, що Порядок №728, на відміну від інших порядків надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення, виданих в розвиток ст. 48-1 ЖК України та затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №719 (п.18), від 28 березня 2018 року №214 (п.18), від 18 квітня 2018 року №280 (п.8), від 20 лютого 2019 року №206 (п.18), не передбачає жодних підстав та умов для перерахунку визначеного остаточного розміру грошової компенсації, в тому числі пов`язаних із зміною показників опосередкованої вартості спорудження житла на час її виплати. Окрім того, наразі жодним законом України не встановлено порядок звернення військовослужбовця задля перерахунку розміру належної йому грошової компенсації, який визначено відповідно до Порядку №728. Отже, за обставин даної справи, внаслідок виключно зумовленої, після прийняття рішення житловою комісією, безпідставної затримки більш ніж на 4 роки 10 місяців з боку МОУіз виплатою грошової компенсації позивачу, враховуючи триваюче у вказаний період грошове знецінення, зробило цю компенсацію неадекватною та, як наслідок, ця різниця, між вартістю компенсації замість житла позивачеві, остаточно визначеною 08 вересня 2020 року, та її фактичною вартістю на момент виплати, призвела до того, що позивач зазнав саме збитків в розмірі зазначеної різниці в сумі 1 538 388 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 є полковником юстиції запасу, має статус учасника бойових дій та ветерана військової служби.

З 03 листопада 2004 року ОСОБА_1 перебував у Вінницькому гарнізоні при військовій прокуратурі Вінницького гарнізону Центрального регіону України на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у складі сім`ї три особи: позивач, дружина – ОСОБА_2 , 1983 р.н. і донька – ОСОБА_3 , 2010 р.н..

Також, з 03 листопада 2004 року позивач перебуває у списках осіб, що користуються правом першочергового одержання житлового приміщення.

10 лютого 2005 року позивача включено до списків осіб, що користуються правом позачергового одержання жилого приміщення протягом шести місяців.

Житловою комісією військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України, враховуючи надану позивачем та членами його сім`ї згоду, прийнято рішення від 11 листопада 2019 року (оформлене протоколом №12), а також повторно 20 травня 2020 року (оформлене протоколом №4) та 04 вересня 2020 року (оформлене протоколом №32), про надання позивачу та членам його сім`ї грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею в розмірах, що встановлюються чинним законодавством.

З огляду на те, що суб`єктами владних повноважень в подальшому не було вжито передбачених законодавством дій по забезпеченню ОСОБА_1 та членів його сім`ї житловим приміщенням або відповідною компенсацією, останній звертався до судів за захистом свого порушеного права.

Так, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2020 у справі №127/24192/19, яке набрало законної сили 17 березня 2020, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині ОСОБА_2 і доньці ОСОБА_3 для отримання житлове приміщення із додатковою жилою площею відповідно до Порядку №728. В задоволенні решти позову відмовлено.

03 вересня 2020 року житлова комісія Вінницького гарнізону, розглянувши питання про забезпечення грошовою компенсацією військовослужбовців та осіб звільнених в запас (відставку) Вінницького гарнізону, які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення, прийняла рішення, яким доручила голові житлової комісії військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України розглянути питання та прийняти рішення щодо виділення позивачу грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення.

Крім того, на підставі отриманих документів та з метою виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2020 року у справі №127/24192/19 у КЕВ м. Вінниці розроблено Список осіб, які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення у військовій прокуратурі Вінницького гарнізону Центрального регіону України із Розрахунком виплати грошової компенсації для отримання житлового приміщення військовій прокуратурі Вінницького гарнізону Центрального регіону України, які затверджені 08 вересня 2020 року виконувачем обов`язків військового прокурора Вінницького гарнізону та направлені 09 вересня 2020 року (за вих. №3090) начальником КЕВ м. Вінниці на розгляд Комісії з контролю.

Міністерством оборони України в особі Комісії з контролю за результатами розгляду зазначеного Списку виплати грошової компенсації, прийнято рішення, оформлене протоколом №86 від 27 жовтня 2020 року, про відмову в погодженні виплати позивачу грошової компенсації за належне жиле приміщення із додатковою жилою площею.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі №520/698/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення МОУ в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яке оформлене протоколом №86 від 27 жовтня 2020 року, у частині відмови в погодженні виплати полковнику юстиції ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині ОСОБА_2 і доньці ОСОБА_3 , для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів. Зобов`язано МОУ в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями повторно розглянути питання щодо погодження виплати ОСОБА_1 відповідної грошової компенсації з урахуванням висновків суду; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Однак, Міністерством оборони України в особі Комісії з контролю повторно прийнято рішення, оформлене протоколом №40 від 10 червня 2022 року, про відмову в погодженні виплати позивачу грошової компенсації за належне жиле приміщення із додатковою жилою площею.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у справі №520/4994/22, яке набрало законної сили 10 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення МОУ в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яке оформлене протоколом №40 від 10 червня 2022 року, про відмову в погодженні виплати полковнику юстиції запасу ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині ОСОБА_2 і доньці ОСОБА_3 , для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів. Визнано протиправною бездіяльність МОУ щодо незабезпечення ОСОБА_1 і членів його сім`ї: дружини ОСОБА_2 і доньки ОСОБА_3 благоустроєним житловим приміщенням із додатковою жилою площею для постійного проживання або грошовою компенсацією в сумі 1 273 654,80 грн. за належне їм для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів на підставі Списку осіб, які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення у військовій прокуратурі Вінницького гарнізону Центрального регіону України, та Розрахунку виплати грошової компенсації для отримання житлового приміщення військовій прокуратурі Вінницького гарнізону Центрального регіону України, затверджених 08 вересня 2020 року виконувачем обов`язків військового прокурора Вінницького гарнізону, що порушує право ОСОБА_1 на житло. Зобов`язано МОУ в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями погодити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині ОСОБА_2 і доньці ОСОБА_3 для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів на підставі Списку осіб, які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення у військовій прокуратурі Вінницького гарнізону Центрального регіону України, та Розрахунку виплати грошової компенсації для отримання житлового приміщення військовій прокуратурі Вінницького гарнізону Центрального регіону України.

В подальшому, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі №520/698/21, яке набрало законної сили 29 листопада 2021 року, Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання №32 від 28 квітня 2023 року, згідно з яким погоджено виплату полковнику юстиції запасу ОСОБА_1 грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в сумі 1273654,80 грн. зі зняттям з квартирного обліку після перерахування коштів. Крім того визначено, що грошова компенсація виплачується за умови фактичної здачі службового житла у м. Житомирі.

Цей індивідуальний акт також був оскаржений ОСОБА_1 в судовому порядку й рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі №240/17376/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, позов задоволено та визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яке оформлене протоколом №32 від 28 квітня 2023 року, в частині вказівки "за умови фактичної здачі службового житла у м. Житомир".

Крім того, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №240/26727/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року: визнано протиправною бездіяльність МОУ, в особі ГУКВ, щодо невиконання п.12 Порядку №728 та п.9 Розділу VІІІ Інструкції №380, в частині неподання Списку виплати грошової компенсації в Збройних Силах України із виплатою ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині – ОСОБА_2 і доньці – ОСОБА_3 , жиле приміщення на затвердження Міністру оборони України; зобов`язано Міністерство оборони України, в особі ГУКВ, подати Список виплати грошової компенсації в Збройних Силах України із виплатою ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині – ОСОБА_2 і доньці – ОСОБА_3 , жиле приміщення відповідно до п.12 Порядку №728 та п.9 Розділу VІІІ Інструкції №380, на затвердження Міністру оборони України.

МОУ в особі ГУКВ, з метою виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №240/26727/23, подано Список виплати грошової компенсації в Збройних Силах України із виплатою ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині – ОСОБА_2 і доньці – ОСОБА_3 , жиле приміщення відповідно до п.12 Порядку №728 та п.9 Розділу VІІІ Інструкції №380, на затвердження Міністру оборони України.

18 квітня 2025 року вищевказаний список Міністром оборони України затверджено.

Позивач зазначає, що починаючи з 18 квітня 2025 року, повноваження Міністерства оборони України щодо надання ОСОБА_1 грошової компенсації регламентовані п.13 Порядку №728. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки зазначеного державного органу – надати грошову компенсацію шляхом перерахування коштів на поточний рахунок особи, що має право на її отримання, відкритий у відповідному банку. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними. Незважаючи на це, ОСОБА_1 , а також члени його сім`ї, в порядку та в присічні строки визначені п.9 Розділу VІІІ Інструкції №380, щодо готовності до виплати грошової компенсації та її розміру не проінформовані, а МОУ відповідно до п.13 Порядку №728, надання ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині - ОСОБА_2 і доньці - ОСОБА_3 , для отримання жиле приміщення, по даний час протиправно не здійснено.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що мотивувальна частина зазначеного рішення суду містить опис задоволених обставин нарахування йому компенсації та порядок її нарахування. Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності МОУ щодо не надання ОСОБА_1 , грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині – ОСОБА_2 і доньці – ОСОБА_3 , для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відкритий у банку, відповідно пункту 13 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №728 від 02 вересня 2015 року та зобов`язання Міністерства оборони України надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошову компенсацію в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині – ОСОБА_2 і доньці – ОСОБА_3 , для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відкритий у банку, відповідно п.13 Порядку №728 по суті вирішено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №240/26727/23.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на тривале невиконання вказаного рішення суду та не виплату йому встановленої зазначеним рішенням суми компенсації не передбачає самостійного звернення до суду, зазначені правовідносини врегульовано ст. 383 КАС України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, 78 КАС України, ЦП України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Щодо доводів апеляційної скарги про нерозгляд по суті справи щодо позовних вимог про зобов`язання МОУ надати ОСОБА_1 , грошову компенсацію за належне жиле приміщення, шляхом перерахування коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №240/26727/23 по суті вирішено позовні вимоги позивача щодо не надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині – ОСОБА_2 і доньці – ОСОБА_3 , для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в зазначеному рішенні мотивувальна частина містить опис задоволених обставин нарахування йому компенсації та порядок її нарахування.

Тобто, вищезазначений спір було вирішено Житомирським окружним адміністративним судом від 29 березня 2024 у справі №240/26727/23.

Колегія суддів зазначає, що посилання на тривале невиконання зазначеного рішення не передбачає самостійного звернення до суду, зазначені правовідносини врегульовано ст. 383 КАС України, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги та позовної заяви апелянтом (позивачем) розраховано майнову шкоду заподіяну органом державної влади наступним чином : 2 812 042,80 грн. (розмір компенсації за належне жиле приміщення, на думку позивача, на день подання позову) – 1 273 654,80 грн. (розмір компенсації за належне жиле приміщення визначена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року) = 1 538 388 грн.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є і завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно ст. 16 ЦК України, одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч.ч.1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Отже, як при порушенні права, встановленого правочином, так і при порушенні права, наданого та гарантованого законом, особа має підстави вимагати відшкодування збитків, завданих таким порушенням.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст. 23 ЦК України).

Загальні положення про відшкодування шкоди наведені у параграфі 1 глави 82 ЦК України. Так, за ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтями 1173-1175 ЦК України встановлено особливості відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, а також посадовими особами вказаних органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч.1 ст. 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).

В обґрунтування суми матеріальної шкоди позивач зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.ст. 2 і 9 Закону №1706-VII, а також абзацу другого п.3 ст. 12 Закону №2011-XII та п.6 Порядку №1081, гарантований ОСОБА_1 законодавством розмір грошової компенсації за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині - ОСОБА_2 і доньці - ОСОБА_3 , для отримання жиле приміщення, відповідно до вимог Порядку №728, на даний час складає 2 812 042,80 грн. = (13,65 Х 3 + 17 + 10) Х 23648 Х 1,75, де 13,65 – визначена законодавством норма жилої площі на одну особу, кв. метрів; 3 - кількість осіб, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (полковник юстиції запасу ОСОБА_1 , дружина – ОСОБА_2 , донька – ОСОБА_3 );

17 - загальна нежила площа житла на сім`ю з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", кв. метрів;

10 – додаткова жила площа, що надана ОСОБА_1 , як особі офіцерського складу в званні полковник, згідно із п.27 Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР №193 від 17.02.1981, у розмірі 10 кв. метрів;

23648 - гранична вартість 1 кв. метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) Одеського регіону, згідно показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 квітня 2025 року), затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 квітня 2025 року №773;

1,75 - збільшення для міста Одеси.

Так за розрахунком позивача майнова шкода, у вигляді витрат, які позивач мусить на даний час зробити для відновлення в повному обсязі свого порушеного права на житло (реальні збитки), складає 1 538 388,00 грн. = 2 812 042,80 грн. – 1 273 654,80 грн., де:

2 812 042,80 – гарантований законодавством на даний час розмір грошової компенсації за належне позивачу та членам його сім`ї для отримання житлове приміщення за формулою, визначеною Порядком №728;

1 273 654,80 – остаточний станом на 08 вересня 2020 року розмір грошової компенсації за належне позивачу та членам його сім`ї для отримання житлове приміщення за формулою, визначеною Порядком №728, який наразі затверджений до виплати Міністерством оборони України.

Колегія суддів вважає необхідним акцентувати увагу на тому, що розмір грошової компенсації за належне для отримання жилого приміщення визначається за правилами Порядку №728.

Згідно п.1 Порядку №728 – цей Порядок установлює механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі – компенсація).

Пункт 11 Порядку №728 встановлює перелік документів, які подаються для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії.

Відповідно до вимог п.12 Порядку №728 – житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні.

Рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та начальниками житлово-експлуатаційних установ (організацій), після чого в порядку, визначеному Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрацією Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальними органами, Національною гвардією, Управлінням державної охорони, ДКА, Адміністрацією Держспецзв`язку, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження відповідно Міністрові оборони, Міністрові внутрішніх справ, Віце-прем`єр-міністру з відновлення України – Міністрові розвитку громад, територій та інфраструктури, Голові Держприкордонслужби, Голові ДСНС, Голові СБУ, керівнику розвідувального органу, начальнику Управління державної охорони, командувачу Національної гвардії, Голові ДКА, Голові Держспецзв`язку.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що для отримання компенсації за належне для отримання жилого приміщення та визначення її остаточного розміру, особа, яка бажає отримати таку компенсацію має звернутися до відповідної житлові комісії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався у встановленому законодавством порядку (Порядок №728) з заявою про перерахунок належної йому грошової компенсації за належне позивачу та членам його сім`ї для отримання житлове приміщення у зв`язку зі зміною обставин його нарахування.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З аналізу викладеного колегія суддів зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 55 Конституції України, ст.ст. 2, 5 КАС України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (ст. 244 КАС України).

Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Стосовно правовідносин, що склалися у даній справі, колегія суддів зазначає, що оскільки, на час звернення до суду, позивач (апелянт) не звертався до відповідної житлової комісії за перерахунком компенсації за належне їм для отримання жилого приміщення, відповідно відсутні підстави для висновку про порушення його прав (в цій частині).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розраховану позивачем суму матеріальних збитків не може бути віднесено до матеріальної шкоди, оскільки ОСОБА_1 не було вчинено дій, зокрема, звернення до відповідача із заявою про перерахунок компенсації.

Відповідно, в даних обставинах, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 12 січня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Ступакова І.Г.

Суддя: Шляхтицький О.І.