Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №420/23153/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23153/23

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів – Бойка А.В., Єщенка О. В.,

при секретарі – Жигайловій О.Е.

за участю представника апелянта – Білоконь Н.С.,

за участі представника позивача – Толпиги Д.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, 3-тя особа: Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі – відповідач, ГУ ДМС в Одеській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №344046 від 16.08.2023 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 13.05.2016»;

Також в позовній заяві ставилося питання про стягнення з ГУ ДМС в Одеській області, за рахунок бюджетних асигнувань, судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення відповідача ухвалене без здійснення належної оцінки відомостей суб`єкта ініціювання скасування дозволу, ГУ СБУ, а саме: запитування додаткової інформації, запрошення іммігранта для надання пояснень, прийняте недобросовісно, нерозсудливо та без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. При цьому, як зазначає позивач, орган міграційної служби не врахував той факт, що на території України він має сім`ю, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, а тому рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну фактично розлучає його із сім`єю. На переконання позивача, спірне рішення є протиправним та не відповідає вимогам статті 2 частини 2 КАС України, а тому має бути скасоване.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення №344046 від 16.08.2023 ГУ ДМС України в Одеській області «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 13.05.2013».

Стягнуто з ГУ ДМС в Одеській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмір 1073,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ГУ ДМС в Одеській області надало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення ГУ ДМС в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну, прийняте відповідно до вимог Закону України «Про імміграцію» № 2491-III від 07.06.2001 (далі – Закон № 2491-III ) та Порядку проведення процедури перевірки обставин, за яких факт перебування у шлюбі з громадянином України або іммігрантом не визнається підставою для надання дозволу на імміграцію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок №1983). Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що вказане рішення прийняте з метою унеможливлення та припинення зловживань з боку позивача та з урахуванням того, що діяльність останнього є однією з потенційних загроз національним інтересам і державній безпеці, у вигляді нелегальної міграції. На переконання апелянта вказана обставина є цілком правомірною підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення позову.

Позивач, своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Головне управління СБУ у м. Києві та Київській області у відповідь на подану апеляційну скаргу направило до суду апеляційної інстанції пояснення по справі, в яких посилаючись на доводи, які узгоджуються із аргументами органу міграційної служби, наведеними в апеляційній скарзі. Зокрема, підтверджує достовірність викладеної у листі № 51/1/3-4808 від 06.07.2023 інформації про дії позивача, які становлять загрозу національній безпеці України, та інформації, що отримана у ході виконання завдань, визначених Законом України «Про Службу безпеки України». Таким чином, скаргу просить задовольнити, рішення суду – скасувати, з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до статті 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що громадянин Вірменії ОСОБА_1 проживає в Україні та 13.05.2013 був документований посвідкою на постійне проживання НОМЕР_1 .

Згідно матеріалів особової справи, заведеної ГУ ДМС в Одеській області, 24.12.2012 ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону № 2491-III.

ГУ ДМС в Одеській області 13.05.2013 виданий громадянину Вірменії ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону № 2491-III.

17.07.2023 за вхід. №7923/1/5101-23 до ГУ ДМС в Одеській області надійшло подання ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 06.07.2023 № 52/1/3-4807 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 (а.с. 76).

В обґрунтування подання ГУ СБУ зазначає, що за результатами виконання визначених законодавством завдань у сфері забезпечення державної безпеки отримана інформація стосовно громадянина Вірменії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за наявними даними причетний до організації та функціонування каналу нелегальної імміграції співвітчизників, вихідців з країн так званого «міграційного ризику» та їх подальшої легалізації за фіктивними підставами на території України. Наявні дані свідчать, що діяльність ОСОБА_1 становить загрозу національній безпеці України в міграційній сфері, що в своєму розвитку може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян, у зв`язку із чим ГУ СБУ планується прийняти рішення про заборону вказаному іноземцю в`їзду на територію України. Враховуючи викладене, з метою забезпечення національної безпеки України, захисту громадського порядку та правоохоронних інтересів громадян, керуючись положеннями пункту 3 частини 1 статті 12 Закону № 2491-III, підпунктом 1 пункту 64 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання» від 25.04.2018 № 321 (далі – Порядок №321), ГУ СБУ просило відповідача розглянути питання щодо скасування громадянину Вірменії ОСОБА_1 дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 .

16.08.2023 начальник ГУ ДМС в Одеській області затвердив Висновок за результатами розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 (а.с. 79-84).

Згідно Висновку за результатами розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 Закону № 2491-III, пунктів 21-23 Порядку провадження, підпункту 1 пункту 64, підпункту 4 пункту 72 Порядку оформлення, рекомендовано:

- прийняти рішення, яким скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 13.05.2013 № 344046 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання НОМЕР_1 .

Висновок мотивований тим, що питання щодо скасування дозволу мають право порушувати, в тому числі, регіональні органи СБУ, якщо були встановлені обставини, згідно яких дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню відповідно до статті 12 Закону №2491-III та пунктів 21-23 Порядку № 1983.

ГУ ДМС в Одеській області встановило, що громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 отримав дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону № 2491-III, оскільки його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 від 05.09.2008.

Попередньо проект Висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 був опрацьований у Департаменті у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України, який підтримав проект висновку та рекомендував його до затвердження (а.с. 78).

16.08.2023 ГУ ДМС в Одеській області прийняте рішення №344046 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі пункту 3 частини 1 статті 12 Закону № 2491-III (а.с. 14. 83).

Не погоджуючись з вказаним рішенням про скасування дозволу на імміграцію в Україну, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що ані подання ГУ СБУ, ані оскаржуване рішення ГУ ДМС Одеській області не містять фактичних даних щодо вчинення або можливість вчинення саме позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України, або громадському порядку в Україні. Також, суд врахував, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, в разі набрання законної сили, неминуче призведе до негативних наслідків для позивача, зокрема, безальтернативний обов`язок особи, стосовно якої прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію, а особа яка не виїхала протягом місяця підлягає видворенню в порядку, передбаченому Законом. Суд указав, що відповідач не довів необхідність та пропорційність скасування дозволу на імміграцію в Україну та вважав цей захід «невиправдано суворим». З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення та наявність підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 26 Конституції України визначає, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частина 1 статті 26 Конституції України визначає, що іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011№3773-VI (далі – Закон №3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до статті 1 Закону №3773-VI іноземцями визнаються іноземні громадяни - особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства - особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Стаття 2 Закону №3773-VI визначає, що іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він: - має в Україні законне джерело існування; - перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України; - перебуває на утриманні громадянина України; - має на своєму утриманні громадянина України; - в інших передбачених законами України випадках.

Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов`язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Так, Закон України «Про імміграцію» № 2491-III від 07.06.2001 (далі – Закон №2491-III ) визначає умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.

Абзац 2 частини 1 статті 1 Закон № 2491-III унормовує, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

Згідно абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону № 2491-III, дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Підстави для надання дозволу на імміграцію визначені статтею 4 Закону №2491-ІІІ.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 4 Закону №2491-ІІІ, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Відповідно до статті 6 Закону №2491-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів:

1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;

2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;

3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються;

4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;

5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Статтею 11 Закону №2491-ІІІ визначений порядок в`їзду іммігрантів в Україну і видачі посвідки на постійне проживання, згідно якої особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в`їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно приписів статті 12 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Стаття 13 Закону №2491-ІІІ визначає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

У разі скасування дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України протягом місяця з дня відбуття покарання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 затверджена Процедура провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, за поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенція центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначена Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим (далі - Процедура провадження).

Пункт 21 Порядку № 1983 визначає, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Державна прикордонна служба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону №2491-ІІІ, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відповідно до пункту 23 Положення № 1983 територіальні органи і підрозділи ДМС всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Повертаючись до матеріалів справи колегія суддів враховує, що предметом даного спору є правомірність прийнятого органом міграційної служби рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини 1 статті 12 Закону №2491-ІІІ, зокрема, оскільки дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України та громадському порядку в Україні.

Як мовилося вище, оскаржуване рішення №344046 від 16.08.2023 прийняте ГУ ДМС в Одеській області за результатами розгляду подання ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 06.07.2023 № 52/1/3-4807 щодо скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в України ОСОБА_1 .

Зі змісту висновку ГУ ДМС в Одеській області випливає, що в основу спірного рішення про скасування дозволу на імміграцію покладено подання ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, без жодної додаткової перевірки інформації щодо вчинення або можливості вчинення саме позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України. Відповідач обмежився тим, що інформація, викладена у поданні складала достатні підстави для прийняття рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

З цього приводу варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 14.04.2020 у справі № 480/296/19 вирішуючи спір у подібних правовідносинах наголошував на тому, що обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке у свою чергу повинно відповідати критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України.

Також суд зазначив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині 2 статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень. Цей обов`язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окремо колегія суддів звертає увагу на обґрунтованість тверджень позивача про те, що йому не було забезпечене право бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органам влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду. Щодо необхідності дотримання таких гарантій також наголошував Верховний Суд у постанові від 30.07.2020 у справі №824/875/19, яка також має бути врахована судами в силу приписів статті 242 КАС України.

Колегія суддів враховує, що за змістом статті 2 Закону № 2229-XII на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 24 Закону № 2229-XII Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Отже, саме Служба безпеки України наділена компетенцією надавати оцінку наявності у діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також повноваженнями щодо вжиття заходів превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України, тим більше в умовах воєнного стану.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 14.04.2020 у справі № 480/296/19 наголошував, що подання спеціально уповноважених органів про скасування особі дозволу на імміграцію не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Тож обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке у свою чергу повинно відповідати критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд. Також Суд зазначив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині 2 статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень. Цей обов`язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Апеляційний суд констатує, що як у поданні ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 06.07.2023 № 52/1/3-4807, так і в оскаржуваному рішенні відповідача ГУ ДМС в Одеській області №344046 від 16.08.2023, не зазначено фактичних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Тобто на час прийняття оскаржуваного рішення ГУ ДМС України в Одеській області не мало належних та допустимих доказів вини позивача у вчинені тяжких злочинів, зазначених у поданні ГУ СБУ у м. Києві та Київській області. У ході розгляду справи відповідачем не надано доказів існування вироку суду, яким позивача засуджено за вчинення злочинів, чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення.

Аналогічні висновки зробив Верховний суд у постанові від 17 квітня 2025 року у справі № 420/17661/23.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що право особи на безпосередню участь у проведенні процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україну гарантоване національним законодавством України, а саме: пунктом 23 Порядку № 1983, а тому не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.

До того ж, невід`ємною частиною верховенства права є принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

Аналізом наведеного слід констатувати, що рішення ДМС як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.

Також слід зазначити, що при прийнятті рішення щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну суб`єкт владних повноважень повинен виходити із конкретних обставин, ураховувати особу іммігранта, його спосіб життя та поведінку, а також оцінити чи є достатньою наявна інформація для прийняття відповідного рішення, з урахуванням наслідків які воно матиме для іммігранта.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що у питаннях, які стосуються прав людини, суд має виходити із конституційного принципу їх пріоритету та необхідності дотримання міжнародних зобов`язань України у цій сфері, зокрема, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до статті 1 якої договірні сторони зобов`язуються поважати права людини, що гарантовано кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією.

Від цього обов`язку договірна держава може відступити тільки в порядку статті 15 Конвенції, якою передбачено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом. Про ці заходи будь-яка Сторона у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття.

Тож у цій справі необхідно виходити з того, що скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну становить аспект права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції.

Враховуючи, що орган міграційної служби при прийнятті рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну стосовно ОСОБА_1 не дотримався процедури розгляду вказаного питання (щодо сповіщення особи), а також враховуючи, що таке рішення прийняте виключно на підставі подання ГУ СБУ без проведення відповідної перевірки щодо наявної у поданні інформації, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність такого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 та скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про правомірність рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та спростовуються наведеним вище, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За таких підстав, колегія суддів констатує, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правильним, ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає неведеним вище нормам матеріального права.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, на думку колегії суддів, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, 3-тя особа: Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя О. В. Єщенко