Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №420/22925/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22925/25

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 420/22925/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач) від 23.05.2025 №156050026304 про відмову у проведені перерахунку; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу Позивачки який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій період роботи з 14.05.1984 р. по 15.08.1987 р. зав.здравпунктом Міської поліклініки №13 при заводі ім. дзержинського;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити Позивачці грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7.1 Прикінцевих положень закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач досяг пенсійного віку та вийшов на пенсію за віком. Однак при визначенні страхового стажу та наявності права на отримання грошової допомоги Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не врахувало період роботи позивача, а саме: з 14.05.1984 по 15.08.1987 зав.здравпунктом Міської поліклініки №13 при заводі ім.Дзержинського. Відповідач протиправно не врахував запис у трудовій книжці як документ, який підтверджує спірний період роботи який дає право на призначення грошової допомоги. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив у якому вимоги не визнає та вказує, що за матеріалами електронної пенсійної справи встановлено, що період роботи з 14.05.1984 по 15.08.1987 в Міській поліклініці №13 не зараховано до спецстажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, оскільки не надано уточнюючої довідки, яка підтверджує роботу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на відповідних посадах на день досягнення пенсійного віку.

За матеріалами електронної пенсійної справи страховий стаж на посаді працівника охорони здоров`я становить 28 років 07 місяців 15 днів, що не достатньо для визначення права на виплату грошової допомоги.

Враховуючи зазначене, головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу відповідно до пунктів “е”-“ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Вважає, що дії головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України, а відтак вимоги позивача, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що з доводами, викладеними позивачем у позовній заяві, не погоджується, та вказує, що засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі по тексту Головне управління в Харківській області), яке уповноважене розглянути подану Позивачем заяву від 14.05.2025 №5190. Головним управлінням в Харківській області на підставі заяви та наданих документів було винесено Рішення №156050026304 від 23.05.2025 про відмову в перерахунку пенсії та результатами розгляду документів не виявлено підстав щодо проведення перерахунку, оскільки стаж працівника охорони здоров`я на дату права складає 28 років 07 місяців 15 днів, що не достатньо для визначення права на виплату грошової допомоги. Оскільки у Позивача відсутній необхідний стаж роботи на спецпосадах відсутнє право на нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058. Враховуючи вищевикладене, Позивач не підпадає під дію п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому і відсутнє право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій.

З урахуванням наведеного, відсутні законні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.05.2025 №156050026304

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16.09.2025 у справі № 420/22925/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області від 23.05.2025р. №156050026304 про відмову у виплаті грошової допомоги.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій період роботи з 14.05.1984 р. по 15.08.1987 р. зав.здравпунктом Міської поліклініки №13 при заводі ім. дзержинського.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7.1 Прикінцевих положень закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не звернув увагу, що оскільки у Позивача відсутній необхідний стаж роботи на спецпосадах, відтак відсутнє право на нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058;

- інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 1964р.н. з 06.01.2025 отримує пенсію за віком та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Одеській області згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Страховий стаж позивача визначено 41 роки 10 місяців 19 днів до якого входить й період з 14.05.1984 по 15.08.1987 (дані форми РС-право).

04.04.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про про виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій у якій просила зарахувати до медичного стажу період роботи з 14.05.1984 по 15.08.1987 по запису у трудовій книжці, оскільки відсутні архівні дані. До заяви додала документи серед яких довідка Державного архіву Одеської області від 19.03.2025 вих №2104/06-21 про відсутність книг наказів з особового складу полікліники №13 Одеського сталепрокатного виробничого об`єднання ім.Дзержинського за будь які роки, так як на зберігання не надходили.

14.05.2025 позивач вдруге подала заяву до ГУ ПФУ в Одеській області щодо виплати грошової допомоги у розміру 10 пенсій.

Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області яке рішенням №156050026304 від 23.05.2025 відмовило у призначення одноразової грошової допомоги.

В рішенні №156050026304 від 23.05.2025 з посиланням на пункт 7-1 розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV, ст. 44 Закону та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, зазначено, що період роботи з 14.05.1984 по 15.08.1987 в Міській поліклініці №13 не зараховано до спецстажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, оскільки не надано уточнюючої довідки, яка підтверджує роботу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на відповідних посадах на день досягнення пенсійного віку. За матеріалами електронної пенсійної справи страховий стаж на посаді працівника охорони здоров`я становить 28 років 07 місяців 15 днів, що не достатньо для визначення права на виплату грошової допомоги.

Вважаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій протиправним, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до р. 2 “Охорона здоров`я” Переліку №909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Суд зауважив, що пунктом 2 примітки до Переліку №909 встановлено, що робота за спеціальністю зокрема, лікарі та середній медичний персонал в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Приписами п. 7-1 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено в Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі Порядок № 1191).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Згідно з п. 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

В п. п. 6, 7 Порядку № 1191 зазначено, що для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону № 1058-IV станом на день її призначення (п.6). Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (п.7).

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІІ, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.

Тотожні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 13.03.2018 у справі № 234/13835/17.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірне питання в контексті розгляду даної справи, в межах доводів апеляційної скарги, стосується права позивачки на зарахування до спеціального стажу періодів роботи з 14.05.1984 р. по 15.08.1987 р. на посаді зав.здравпунктом Міської поліклініки №13 при заводі ім. Дзержинського, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ та дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з таких міркувань.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909), визначені заклади і установи охорони здоров`я та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до р. 2 “Охорона здоров`я” Переліку №909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Пунктом 2 примітки до Переліку №909 встановлено, що робота за спеціальністю зокрема, лікарі та середній медичний персонал в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Поряд з тим, приписами ст. 62 Закону України №1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Матеріалами справи встановлено, що в трудовій книжці позивача від 14.05.1984 р. наявний запис №1 від 14.05.1984 про зарахування позивача до Міської поліклініки № 13 при заводі ім.Дзержинського на посаду завідуючою здравпунктом, наказ №202 від 14.05.1984р.; запис №2 від 23.10.1084 року про переведення на посаду завідуючою здравпунктом канатного виробництва наказ №278 від 23.10.1984р.; запис №3 від 15.08.1987 р. про звільнення з займаної посади за власним бажанням наказ №72 від 03.08.1987р. на якому стоїть посада підпис ПІБ особи (главврача полікліники), яка виконала запис та печатка закладу.

Та з вказаних записів у трудовій книжці позивача чітко міститься займана посада позивачем у спірному періоді та заклад у якому вона працювала.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції доцільно зауважив, що із даних записів у трудовій книжці вбачається, що цей період повинен зараховуватися відповідачем до страхового стажу набутого у сфері охорони здоров`я та для цього не потрібно уточнююча довідка. При цьому позивач намагався отримати таку та державний архів відповів про відсутність відповідних книг заводу для видачі необхідної інформації.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Враховуючи вищенаведене апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області від 23.05.2025 №156050026304 про відмову у виплаті грошової допомоги є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 420/22925/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк