Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №420/1189/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1189/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року у справі №420/1189/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «АРІСТА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, а також карток відмов в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

У С Т А Н О В И В:

14 січня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «АРІСТА» (далі – позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000195/1 від 04.11.2024 року, №UA500020/2024/000198/1 від 06.11.2024 року, №UA500020/2024/000202/1 від 07.11.2024 року;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500020/2024/000435 від 04.11.2024 року, №UA500020/2024/000440 від 06.11.2024 року, №UA500020/2024/000448 від 07.11.2024 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що визначення відповідачем митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, а не за основним (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються), як здійснено Товариством, суперечить вимогам Митного кодексу України.

Як стверджував позивач, декларантом надано до митного органу всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та в підтвердження заявленої ним митної вартості останнього. За таких обставин, на переконання Товариства, оскаржувані рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 21 серпня 2025 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «АРІСТА» задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000195/1 від 04.11.2024 року, №UA500020/2024/000198/1 від 06.11.2024 року, №UA500020/2024/000202/1 від 07.11.2024 року.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500020/2024/000435 від 04.11.2024 року, №UA500020/2024/000440 від 06.11.2024 року, №UA500020/2024/000448 від 07.11.2024 року.

Приймаючи означене судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем подано належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, та як наслідок, відсутність у митного органу підстав для застосування при митному оформленні імпортованого Товариством товару іншого (резервного) методу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеською митницею (далі – скаржник, митний орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки документів, які надані Товариством до митного органу разом з митною декларацією, відповідачем правомірно скориговано митну вартість товарів за резервним методом у зв`язку із не підтвердженням позивачем правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), зокрема:

- її транспортної складової (документів про вартість перевезення), а також відсутністю, поданих до митного оформлення, документів, які б містили відомості про вартість упаковки або пакувальних матеріалів, та документів, що стосуються оцінюваного товару.

У відзиві на апеляційну скаргу представник товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «АРІСТА» спростовує доводи апеляційної скарги митного органу, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції та з`ясовано судовою колегією, 28.03.2024 року між ТОВ «Торгівельно-промислове об`єднання «АРІСТА» (далі – покупець) та компанією «EVERGROW COMPANY FOR SPECIALIZED FERTILIZERS» (далі – продавець) укладено контракт №15, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити хлорид кальцію (далі – товар).

За умовами вказаного контракту асортимент, номенклатура товару та його кількість визначаються у проформах-інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Для здійснення митного оформлення товару декларантом ТОВ «Торгівельно-промислове об`єднання «АРІСТА» подано до Одеської митниці митні декларації (МД) №24UA500020009195U5 від 04.11.2024 року, №24UA500020009302U1 від 06.11.2024 року, №24UA500020009355U1 від 07.11.2024 року, відповідно до яких за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар, а саме:

(МД) №24UA500020009195U5 - товар № 1 - хлорид кальцію гранульований / Calcium Chloride Granular (94- 97%), хімічна формула CaCl2, CAS № 10043-52-4, вміст CaCl2 - 95,25%, партія 81024/234MT у біг-бегах, виробництво 10.2024 року, термін придатності - 3 роки. Торгівельна марка: нема даних. Виробник: EVERGROW FOR SPECIALITY FERTILIZERS. Країна виробництва: EG Єгипет;

(МД) № 24UA500020009302U1 - товар № 1 - хлорид кальцію гранульований / Calcium Chloride Granular (94- 97%), хімічна формула CaCl2, CAS № 10043-52-4, вміст CaCl2 - 95,25%, партія 81024/234MT у біг-бегах, виробництво 10.2024 року, термін придатності - 3 роки. Торгівельна марка: нема даних. Виробник: EVERGROW FOR SPECIALITY FERTILIZERS. Країна виробництва: EG Єгипет;

(МД) № 24UA500020009355U1 - товар № 1 - хлорид кальцію гранульований / Calcium Chloride Granular (94- 97%), хімічна формула CaCl2, CAS № 10043-52-4, вміст CaCl2 - 95,25%, партія 81024/234MT у біг-бегах, виробництво 10.2024 року, термін придатності – 3 роки. Торгівельна марка: нема даних. Виробник: EVERGROW FOR SPECIALITY FERTILIZERS. Країна виробництва: EG Єгипет.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митними деклараціями (далі - МД) №24UA500020009195U5 від 04.11.2024 року, №24UA500020009302U1 від 06.11.2024 року, №24UA500020009355U1 від 07.11.2024 року, Товариством подані документи, які зазначені у графі 44 МД.

За наслідками дослідження документів, які подані для здійснення митного оформлення товару, Одеською митницею повідомлено декларанта про те, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, декларанта зобов`язано надати (за наявності) додаткові документи. Додатково повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

04.11.2024 року на вимогу митного органу декларантом надано додаткові документи, а саме проформа - інвойс G98-2024 від 04.11.2024 року, платіжна інструкція 15.141 від 04.11.2024 року, та лист № 3-1/1463 від 04.11.2024 року, відповідно до змісту якого повідомлено про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть.

04.11.2024 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000195/1. У вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено про те, що надані декларантом додаткові документи не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, і не спростовують вимогу митного органу щодо їх запиту.

Так, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено обставини прийняття спірного рішення, а саме:

1) Згідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 53 цього Кодексу, та документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Водночас, разом з митною декларацією не надано зазначені вище документи. Разом з цим, надані до митного органу рахунки - фактури СФ-0001550, СФ-0001551, СФ-0001552, СФ-0001557, СФ-0001559 від 31.10.2024 року не містять посилання на контракт, інвойс або перелік контейнерів, щодо яких здійснюється оплата транспортно-експедиційних послуг. Це не надає змоги митному органу ідентифікувати належність оплати саме до цієї поставки;

2) У пункті 8.4 Контракту вказано, що продавець зобов`язується забезпечити видачу наступних документів: коносамент, інвойс, пакувальний лист, сертифікат аналізу, експортну декларацію. Однак, до митного оформлення не надана експортна декларація;

3) До митного оформлення надано платіжний документ 15.141 від 12.09.2024 року щодо оплати товару. В графі 70 платіжного документу містяться посилання на реквізити контракту та інвойсу. Зазначений в цьому документі номер інвойсу G98-2024 від 24.07.2024 року не відповідає номеру інвойсу G127- 2024 від 10.10.2024 року наданого до митного оформлення. Це унеможливлює підтвердження суми 100 відсоткової передплати за товар, як умови поставки зазначеної в інвойсі.

Крім того, в графі 45 митної декларації зазначену суму митної вартості товару не можливо ідентифікувати з сумами, вказаними в інвойсах, банківських платіжних документах та товаро-транспортних документах, наданих до митного оформлення;

4) Відповідно до підпункту в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Разом з тим, у пункті 5.1 контракту зазначено, що ціни на товари включають в себе вартість упаковки та пакування. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Крім цього, 06.11.2024 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000198/1. Так, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено обставини прийняття спірного рішення, а саме:

1) Згідно із п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано.

До митного оформлення надані довідки про вартість перевезення ТОВ «ТЕК Координатор», але фактичне перевезення здійснено іншим перевізником. У наданому коносаменті № COEU9018558610 від 17.10.2024 року зазначено «Freightcollect», тобто фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем, про що підтверджуюча інформація відсутня. Тобто зазначені документи не можуть розглядатись для підтвердження транспортних витрат стосовно зазначеної партії;

3) Згідно до платіжної інструкції у іноземній валюті від 12.09.2024 року №15.141, наданій для митного оформлення як банківський платіжний документ, що стосується товару, отримувачем вказаний «EVERGROW FOR SPECIALITY FERTILIZERS» та зазначений номер банківського рахунка, який не відповідає рахунку у контракті;

4) У п. 8.4 контракту вказано, що продавець зобов`язується забезпечити видачу наступних документів: коносамент, інвойс, пакувальний лист, сертифікат аналізу, експортну декларацію. Водночас, експортна декларація до митного оформлення надана не була.

Також, 07.11.2024 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000202/1. Як слідує зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів, у графі 33 митним органом зазначено обставини прийняття спірного рішення, а саме:

1) У відповідності із п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Разом з цим, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) Згідно до платіжної інструкції у іноземній валюті від 12.09.2024 року №15.141, наданій для митного оформлення як банківський платіжний документ, що стосується товару, отримувачем вказаний «EVERGROW FOR SPECIALITY FERTILIZERS» та зазначений номер банківського рахунка, який не відповідає рахунку у контракті;

3) У п.8.4 контракту вказано, що продавець зобов`язується забезпечити видачу наступних документів: коносамент, інвойс, пакувальний лист, сертифікат аналізу, експортну декларацію. Однак, експортна декларація до митного оформлення надана не була.

У відповідності із означеними вище рішеннями, митну вартість товарів, що імпортуються, скориговано та визначено відповідачем із застосуванням резервного методу згідно до наявної у митному органі інформації.

Згідно із пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України:

митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованих товарів, яка вказана у митних деклараціях, декларантом визначено за основним методом у розмірі 45630 доларів США.

Апеляційним судом установлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивачем митної вартості імпортованого в Україну товару поставлено під сумнів правильність визначення його митної вартості.

Так, в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення митний орган посилається на те, що Товариством не підтверджено правильність визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною договору (контракту), зокрема, її транспортної складової (документів про вартість перевезення), а також відсутністю, поданих до митного оформлення, документів, які б містили відомості про вартість упаковки або пакувальних матеріалів, та документів, що стосуються оцінюваного товару.

Надаючи оцінку доводам митного органу щодо ненадання декларантом документів в підтвердження понесених транспортних витрат, а також документів, які б містили відомості про вартість упаковки або пакувальних матеріалів, суд апеляційної інстанції вказує про таке.

Так, згідно із частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є:

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, як і не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи.

Разом з тим, відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Як установлено апеляційним судом, поставка товару за контрактом №15 від 28.03.2024 року здійснювалась на умовах «ІНКОТЕРМС 2020», які погоджуються сторонами в кожній проформі-інвойсі, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії проформи-інвойсу №G98-2024 від 24.07.2024 року, умови поставки імпортованого товару є FCA EGYPT, загальна вартість якого складає 45630 доларів США.

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2020) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі

Пунктом А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA передбачено, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.З "а".

Також, за вказаних умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.

Згідно до п. А.4. розділу FCA продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Так, під час митного оформлення товарів в підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, Товариством надано:

- контракт №11 від 16.06.2023 року, договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №АрК25/04/2024 від 25.04.2024 року, а також, зокрема, коносамент, автотранспортні накладні, довідки щодо транспортних витрат вантажу, рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг, платіжні інструкції.

У відповідності до змісту наданих документів, а саме контракту №11 від 16.06.2023 року компанією «VEMAR LOGISTIK SOLUTES» SLR (експедитор) організоване морське перевезення вантажу за маршрутом Александрія (Єгипет) – Константа (Румунія). Відомості про експедитора - «VEMAR LOGISTIK SOLUTES» SLR містяться у графі 3 коносаменту №COUE9018558610 від 17.0.2024 року

Експедитором «VEMAR LOGISTIK SOLUTES» SLR виставлено рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №11173 від 25.10.2024 року, №11174 від 25.10.2024 року, №11175 від 25.10.2024 року на загальну суму 30 384 дол. США. Відповідно зазначена вартість заявлена позивачем як складова митної вартості.

30.10.2024 року ТОВ «ТПО «АРІСТА»» здійснило оплату на користь компанії «VEMAR LOGISTIK SOLUTES» SLR за надані послуги у розмірі 30 384 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №15.189 від 30.10.2024 року.

Зазначена вища платіжна інструкція в графі 70 «Призначення платежу» містить відомості про те, що оплата здійснюється в межах контракту « 11 від 16.06.2023 року та рахунків-фактур №11173 від 25.10.2024 року, №11174 від 25.10.2024 року, №11175 від 25.10.2024 року.

Як з`ясовано апеляційним судом, відповідно до пакувального листа №G127/2024 від 10.10.2024 року та коносаменту №COEU9018558610 від 17.10.2024 року загальна вага брутто товару, який поставлений за інвойсом G127-2024 від 10.10.2024 року складала 236 250 кг.

Товар завантажений у контейнери CCLU7778916, CSNU7113605, CSNU7604300, CSNU8451377, DFSU7061341, DRYU9727098, OOCU7354310, TCNU6969064, WBPU703726.

Після доставки товару морським перевезенням до порту Констанца (Румунія), експедитор - ТОВ «ТЕК КООРДИНАТОР» здійснював доставку товару на митну територію України автомобільним транспортом, що підтверджується наданими при митному оформленні рахунки-фактури №СФ-0001550, №СФ-0001551, №СФ-0001552, №СФ-0001557, №СФ-0001559 від 31.10.2024 року.

Окрім того, відносини між експедитором - ТОВ «ТЕК КООРДИНАТОР» та позивачем врегульовані умовами Договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №АрК25/04/2024 від 25.04.2024 року.

Більше того, ТОВ «ТЕК КООРДИНАТОР» залучило компанію «Trans-Town LLC», яка безпосередньо здійснювала автомобільне перевезення вантажу. В підтвердження вказаних обставин під час митного оформлення товару до митного органу надані:

- автотранспортна накладна №061269 від 04.11.2024 року, перевізник Trans-Town LLC., н/з автомобіля НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , автотранспортна накладна №062238 від 04.11.2024 року, перевізник Trans-Town LLC., н/з автомобіля НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , автотранспортна накладна №062252 від 04.11.2024 року, перевізник Trans-Town LLC., н/з автомобіля НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , автотранспортна накладна №199230 від 04.11.2024 року, перевізник Trans-Town LLC., н/з автомобіля НОМЕР_7 , НОМЕР_8 .

Зазначення у автотранспортних накладних перевізником – «Trans-Town LLC», а не ТОВ «ТЕК КООРДИНАТОР» відповідає умовам Договору №АрК25/04/2024 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

При цьому, зі змісту рахунку-фактури №СФ-0001550 від 31.10.2024 року убачається, що рахунок виставлений за транспортно - експедиторські послуги за маршрутом: м. Констанца (Румунія) - м/п Джурдулешти-Рені. Перевезення здійснювалось автомобілем МАН н/з № AE1651XE п/п НОМЕР_9 . Водій ОСОБА_1 . Зазначені відомості кореспондуються з відомостями вказаними у наданій до митного оформленні автотранспортній накладній CMR №062213 від 31.10.2024 року.

Також, з рахунку-фактури №СФ-0001551 від 31.10.2024 року слідує, що рахунок виставлений за транспортно-експедиторські послуги за маршрутом: м. Констанца (Румунія) - м/п Джурдулешти-Рені. Перевезення здійснювалось автомобілем марки RENO н/з № НОМЕР_10 , п/п НОМЕР_11 . Водій ОСОБА_2 . Зазначені відомості кореспондуються з відомостями, вказаними у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній CMR №061426 від 01.11.2024 року.

Як з`ясовано апеляційним судом, згідно до рахунку-фактури №СФ-0001552 від 31.10.2024 року, рахунок виставлений за транспортно-експедиторські послуги за маршрутом: м. Констанца (Румунія) - м/п Джурдулешти-Рені. Перевезення здійснювалось автомобілем марки VOLVO н/з НОМЕР_12 , п/п НОМЕР_13 . Водій ОСОБА_3 . Зазначені відомості кореспондуються з відомостями, вказаними у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній CMR №878597 від 01.11.2024 року.

Серед іншого, в рахунку-фактурі №СФ-0001557 від 31.10.2024 року зазначено про те, що такий рахунок виставлений за транспортно-експедиторські послуги за маршрутом: м. Констанца (Румунія) - м/п Рені. Перевезення здійснювалось автомобілем марки MAN н/з НОМЕР_14 , п/п НОМЕР_15 . Водій ОСОБА_4 . Зазначені відомості кореспондуються з відомостями, вказаними у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній CMR від 30.10.2024 року.

Крім цього, у відповідності із рахунку-фактури №СФ-0001559 від 31.10.2024 року рахунок виставлений за транспортно-експедиторські послуги за маршрутом м. Констанца (Румунія) - м/п Джурдулешти-Рені. Перевезення здійснювалось автомобілем марки MAN н/з НОМЕР_16 , п/п НОМЕР_17 . Водій ОСОБА_5 . Зазначені відомості кореспондуються з відомостями вказаними у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній CMR №б/н від 01.11.2024 року.

Відтак, зазначені у рахунках-фактурах СФ-0001550, СФ-0001551, СФ-0001552, СФ-0001557, СФ-0001559 від 31.10.2024 року відомості узгоджувалися з відомостями, зазначеними у автотранспортних накладних CMR №062213 від 31.10.2024 року, CMR №061426 від 01.11.2024 року, CMR №878597 від 01.11.2024 року, CMR від 30.10.2024 року та CMR №б/н від 01.11.2024 року.

Більше того, зі змісту рахунків-фактур СФ-0001550, СФ-0001551, СФ-0001552, СФ-0001557, СФ-0001559 від 31.10.2024 року убачається, що такі містять посилання на Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №АрК25/04/2024 від 25.04.2024 року, та відомості щодо вартості перевезення за маршрутом м. Констанца ( Румунія) до м/п Джурджулешти-Рені, яка у загальному розмірі склала 100 000 грн. Відповідно зазначена вартість заявлена позивачем як складова митної вартості.

У свою чергу, відсутність у рахунках-фактурах посилання на контракт, інвойс або перелік контейнерів, щодо яких здійснювалась оплата транспортно-експедиційних послуг жодним чином не вплинуло на складові митної вартості товару, та відповідно, не могло бути підставою для коригування митної вартості імпортованого товару.

При цьому, згідно із пунктом 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України до переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Враховуючи приписи пункту 5 частини 10 статті 58, пункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості оцінюваних товарів включаються транспортні витрати понесені до перетину кордону України.

Як установлено апеляційним судом, під час митного оформлення імпортованого Товариством товару, декларантом визначено митну вартість товару за ціною договору (контракту) у розмірі 45 630 доларів США), та її транспортної складової у загальному розмірі 30 384 дол. США та 100 000 грн. відповідно.

Отже, судова колегія вказує, що наявні в матеріалах справи документи містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до оспорюваної поставки товарів. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «ТПО «АРІСТА»» належним чином документально підтвердило понесені ним витрати на перевезення товару.

Крім цього, згідно до підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Так, відповідно до умов п. 3.2 та 4.2 контракту №15 ціна на товар, зазначений в проформі-інвойс, включає в собі безпосередньо вартість самого товару, а також витрати на його упакування, маркування, вантаження на транспортний засіб, а також інші витрати, понесені продавцем на виконання зобов`язань за цим контрактом. Вартість пакування входить до вартості товару.

При цьому, згідно до умов поставки FCA, визначеної у проформі-інвойсу №G98-2024 від 24.07.2024 року, продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі звичайно прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки.

Враховуючи умови поставки товару - FCA, та приписи контракту №15 28.03.2024 року, ціна товару включає в себе всі витрати із завантаження, пакування товару та поставки до зазначеного порту, а тому відповідно до приписів підпункту «в» пункту 1 ч. 10 статті 58 Митного кодексу України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості, та, відповідно вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, сумніви митного органу щодо не підтвердження Товариством числового значення транспортних витрат, та вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів і робіт, пов`язаних із пакуванням є безпідставними.

Також, згідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є:

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Як установлено апеляційним судом та слідує з матеріалів справи, у відповідності до змісту платіжної інструкції в іноземній валюті №15.141, а саме у графі 70 «Призначення платежу» міститься запис «Prepaymentforcalciumchloride (UKTZED 2827) contrakt 15 from 28.03.2024, inv.G98-2024 from 24.07.2024», що відповідає номеру контракту, поданого для митного оформлення товару, а також додатково наданій до митного оформлення проформі-інвойс.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно до умов контракту контрактом №15 від 28.03.2024 року поставка товару здійснювалась на умовах «ІНКОТЕРМС 2020», які погоджуються сторонами в кожній проформі-інвойсі, яка є невід`ємною частиною цього контракту.

Сума здійсненого платежу за вказаною вище платіжною інструкцією складає 45 630 дол. США, що також відповідає відомостям, вказаних у проформі-інвойс №G98-2024 від 24.07.2024 року.

Відтак, у наданому платіжному дорученні, що додано до митного оформлення, наявні посилання (у призначенні платежу) на контракт №15 від 28.03.2024 року та проформу-інвойс №G98-2024 від 24.07.2024 року, а отже наданий банківський платіжний містить реквізити, необхідні для ідентифікації оплати за ввезений товар.

З урахуванням установлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданий під час митного оформлення товару банківський документ є належним доказом в підтвердження оплати митної вартості товару.

Більше того, безпідставними є доводи скаржника про те, що під час митного оформлення товару декларантом не надано до митного органу експортну декларацію, оскільки відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України надання такого документу не є обов`язковим.

Разом з цим, під час розгляду даної справи митний орган не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах недоліків, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за цей товар.

Відтак, колегія суддів вказує, що жодна із вказаних у спірних рішеннях підстав для коригування митної вартості товарів не відповідає випадкам, визначеним у частині шостій статті 54 МК України, які надають митному органу право здійснити коригування митної вартості товарів.

З урахуванням викладеного у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що правильність визначення Товариством митної вартості товару за ціною договору (контракту), а також об`єктивна можливість застосування першого методу не спростовані відповідачем.

Що ж стосується посилань на факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, то з цього приводу необхідно зазначити таке.

Використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи безпосередньо передбачено, зокрема, Главою 52 Митного кодексу України та «Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю» (затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 року за №1021/27466).

Дійсно, наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Разом з цим, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного або ідентичного товару, не може розцінюватись як заниження Товариством митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Згідно до вимог п.2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» (затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року), посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60, 64 Митного кодексу України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

За результатами дослідження спірних рішень судовою колегією з`ясовано, що у рішеннях про коригування митної вартості товарів, а саме в графі 33 «Обставини прийняття рішення», Одеською митницею не зазначено обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованого митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо здійснених коригувань.

Так, відповідачем не зазначено про те, митна вартість якого товару бралася за основу, фактурну вартість, країну та час імпорту в Україну, виробника, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.

За таких обставин, оскаржувані рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Товариством надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Доводи ж апеляційної скарги митного органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом попередньої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена, що, в свою чергу, також унеможливлює задоволення апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Стосовно розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає про таке.

Правила розподілу судових витрат визначено приписами статті 139 КАС України.

Згідно із приписами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, ураховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

В постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі № 280/1765/19 зазначено, що до переліку документів, які підтверджують витрати на правничу допомогу та які підлягають дослідженню судами відносяться договір про надання допомоги (або доручення), документи, якими підтверджується оплата послуг (робіт): (рахунок на оплату, квитанція до прибуткового ордеру, платіжне доручення про оплату, касові та фіскальні чеки, документи на відрядження тощо). Відсутність підтверджуючих документів матиме наслідком відмову в задоволенні стягнення таких витрат.

Так, 10.10.2025 року представником Товариства подано відзив на апеляційну скаргу Одеської митниці, у якому викладено заяву про компенсацію судових витрат, зокрема витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000 грн.

Додатково, 12.11.2025 року на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду від Товариства надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи звіту щодо наданих послуг від 12.11.2025 року за Додатковою угодою №3 до Договору про надання правової допомоги №02/01/23 від 13.01.2023 року.

Як слідує зі змісту звіту щодо наданих послуг від 12.11.2025 року, адвокатське об`єднання «ЕДВАЙЗЕРС» в межах виконання обов`язків з представництва ТОВ «ТПО «АРІСТА» у суді апеляційної інстанції по справі №420/1189/25, надало наступні види правової допомоги, а саме:

1) Ознайомлення з апеляційною скаргою.

2) Підготовка та подача до П`ятого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу.

3) Підготовка та подача до П`ятого апеляційного адміністративного суду клопотання про долучення доказів.

Вартість послуг за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції за вказаним вище звітом є фіксованою та складає 30 000 грн.

Як установлено апеляційним судом та слідує з матеріалів справи, 13.01.2023 року між ТОВ «ТПО «АРІСТА» та адвокатським об`єднанням «ЕДВАЙЗЕРС» укладено договір №02/01/23 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу на умовах, передбачених даним договором. Обсяг необхідної правової допомоги та її вартість узгоджується сторонами у додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до укладеної між сторонами Додаткової угоди №3 від 18.11.2024 року, сторони домовились про встановлення спеціальної вартості послуг виконавця за даною додатковою угодою, зокрема за представництво інтересів замовника у суді апеляційної інстанції у розмірі 30000 грн. (п.2.1 Додаткової угоди №3)

Вказані в п.2.1 та 2.2 даної додаткової угоди суми замовник сплачує виконавцеві шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку-фактури на умовах 100% передоплати.

З матеріалів справи убачається, що 06.10.2025 року адвокатським об`єднанням «ЕДВАЙЗЕРС» виставлено рахунок-фактуру ТОВ «ТПО «АРІСТА» за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у справі №420/1189/25 на суму 30 000 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №4687 від 07.10.2025 року ТОВ «ТПО «АРІСТА» сплачено на користь адвокатського об`єднання «ЕДВАЙЗЕРС» грошові кошти у розмірі 30 000 грн.

Слід зазначити, що наведеними вище нормами КАС України передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

У розумінні умов частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з цим, у частині дев`ятій статті 139 КАС України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі №911/3312/21 і підтримані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 року у справі №686/5757/23.

У постановах від 19.02.2022 року по справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 року у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою №19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України (критерії співмірності) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема критерії пропорційності і обґрунтованості), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи обставини конкретно цієї справи, суть виконаних послуг, колегія суддів уважає, що з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсягу опрацьованого матеріалу, впливу наданих послуг на кінцевий результат розгляду справи, відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року у справі №420/1189/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «АРІСТА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, а також карток відмов в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення – залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «АРІСТА» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький