Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №340/2670/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2026 року м. Дніпросправа № 340/2670/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року (суддя Г.П. КАЗАНЧУК) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії від 25.11.2024 № 111250001400; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.04.1997 по 01.07.1997 та період роботи з 15.05.1998 по 04.01.2001 згідно із записами трудової книжки № НОМЕР_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19 листопада 2024 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25.11.2024 № 111250001400. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.04.1997 по 01.07.1997 та з 15.05.1998 по 04.01.2001. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не відмовляло в призначенні пенсії позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 19.11.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності ця заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, яким прийнято рішення № 111250001400 від 25.11.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У рішенні зазначено: « Загальний страховий стаж складає 24 роки 3 місяці 23 дні. Не враховано до стажу періоди роботи з 01.04.1997 по 01.07.1997 (відсутня назва підприємства, куди зараховано), з 15.05.1998 по 04.01.2001 (запис про звільнення завірено печаткою старого зразку — УРСР та відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, який є обов`язковим з 01.07.2000)».

Вважаючи протиправним вказане рішення, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам сторін, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Як вбачається з оскаржуваного рішення УПФУ, страховий стаж позивача складає 24 роки 3 місяці 23 дні, що є меншим, ніж визначений п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», таким чином з`ясуванню підлягає правомірність дій відповідача у не зарахуванні позивачу періодів роботи з 01.04.1997 по 01.07.1997 та з 15.05.1998 по 04.01.2001 згідно з записами трудової книжки № НОМЕР_1 .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 24 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Як свідчать матеріали справи, пенсійним органом не зараховано позивачеві період роботи з 01.04.1997 по 01.07.1997 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва підприємства, куди зараховано на роботу позивача.

Колегія суддів у свою чергу зазначає, що трудова книжка позивача містить такі записи: 01.04.1997 прийнятий механіком по обслуговуванню оборудування (наказ № 1 від 01.04.97); 01.07.1997 звільнений за власним бажанням (наказ № 4 від 01.07.1997).

Вказані записи завірені підписом уповноваженої особи та місять відбиток печатки.

При цьому відповідачем не спростовується, що вказані записи скріплені підписом та печаткою Науково-виборничого підприємства «Фірма Веста А».

З огляду на це колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні записи у трудовій книжці щодо періоду роботи з 01.04.1997 по 01.07.1997 містять усю необхідну інформацію для обрахунку страхового стажу роботи позивача.

Щодо не врахування до страхового стажу період роботи з 15.05.1998 по 04.01.2001, підставою не зарахування спірного періоду слугувала та обставина, що запис про звільнення завірено печаткою старого зразку УРСР та відсутності даних в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, який є обов`язковим з 01.07.2000.

Так, згідно з записами трудової книжки позивача останній працював на Малому підприємстві НАІРІ: 15.05.1998 прийнятий водієм автомобіля (наказ № 11 від 15.05.98); № 10 від 04.01.2001 звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (наказ № 2 від 04.01.2001).

Колегія судів зазначає, що вказані записи завірені підписом уповноваженої особи та місять відбиток печатки, проте відбиток печатки не є належним до прочитання.

Водночас колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив правову позицію, згідно з якою певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими висновки відповідача про відсутність даних в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, який є обов`язковим з 01.07.2000, з огляду на актуальну правову позицію Верховного Суду, зокрема у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 400/2492/24 щодо не зарахування спірних періодів до страхового стажу з мотивів відсутності сплати внесків/даних персоніфікованого обліку Верховний Суд зазначив, що працівник (застрахована особа) не повинен нести негативні наслідки за невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати внесків; відсутність відомостей у реєстрі чи заборгованість страхувальника не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, якщо факт трудових відносин та виконання роботи підтверджені належними доказами (трудова книжка, накази, довідки, платіжні та облікові документи, дані перевірок тощо).

У цій справі записи трудової книжки підтверджують факт роботи позивача у спірний період на Малому підприємстві «НАІРІ».

При цьому суд апеляційної інстанції не вважає слушними зауваження апелянта, що вказане підприємство знято з обліку у фіскальних органах з 01.01.2004, а дані щодо правонаступника відсутні, адже позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 25.11.2024 року № 111250001400 та зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи позивача з 01.04.1997 по 01.07.1997 та період роботи з 15.05.1998 по 04.01.2001.

Щодо зауважень апелянта, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не відмовляло в призначенні пенсії позивачу, суд апеляційної інстанції зазначає, що розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ГУ ПФУ в Кіровоградській області не є належним відповідачем щодо правовідносин даної справи, а відтак, дії щодо відновлення порушеного права позивача має вчиняти саме той орган, який порушив право позивача на призначення пенсії – ГУ ПФУ в м. Києві.

Таким чином зі змісту судового рішення чітко вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, заявлених до ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Натомість суд в резолютивній частині рішення зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.04.1997 по 01.07.1997 та з 15.05.1998 по 04.01.2001.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції допущено описку в назві відповідача, яка має бути виправлена судом першої інстанції у визначений процесуальним законом спосіб.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року в адміністративній справі № 340/2670/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 13 січня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 13 січня 2025 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова