Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №160/7130/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/7130/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року (суддя Луніна О.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/7130/25 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погодившись з додатковим рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення на професійну правничу допомогу та прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити повністю. Вважає, що стягнуті судові витрати не є співмірними зі складністю справи.

ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у відшкодуванні судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу та відмови у покладенні на відповідача понесених позивачем судових витрат на підготовку експертного висновку на замовлення позивача та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн та витрати на підготовку експертного висновку на замовлення ОСОБА_1 у розмірі 21 000,00 грн.

А також просить витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, пов`язані із апеляційним розглядом справи, покласти на відповідача та стягнути дані витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між адвокатським бюро «Костянтина Потапова «Легіс Юніон» та ОСОБА_1 укладено Договір №1301/25-ПД про надання професійної правничої допомоги від 13 січня 2025 року.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано такі документи:

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Костянтина Потапова «Легіс Юніон» із метою надання правничої допомоги ОСОБА_1 на виконання Договору про надання професійної правничої допомоги та здійснених Токарєвим Артуром Валентиновичем витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- договір №1301/25-ПД про надання професійної правничої допомоги від 13 січня 2025 року (оригінал наявний у позивача);

- акт здачі-прийняття правничої допомоги від 20 червня 2025 року за Договором №1301/25-ПД про надання професійної правничої допомоги від 13 січня 2025 року;

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського бюро «Костянтина Потапова «Легіс Юніон» (оригінал наявний у Адвокатського бюро «Костянтина Потапова «Легіс Юніон»);

- свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3334 від 28 квітня 2017 року на ім`я адвоката ОСОБА_2 (оригінал наявний у адвоката Потапова К.О.)

Відповідно до долученого до акта здачі-прийняття правничої допомоги від 20 червня 2025 року за Договором №1301/25-ПД про надання професійної правничої допомоги від 13 січня 2025 року:

- складено та подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заяву ОСОБА_1 про звірку даних від 06.03.2025 – 5 000,00 грн/2 год;

- складено та подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 від 06.03.2025 – 25 000,00 грн/10 год.

Згідно акта здачі-прийняття правничої допомоги, сторонами погоджено, що вартість послуг (винагороди), яка підлягає оплаті за надані послуги, з урахуванням об`єму і складності послуг, витраченого часу на їх виконання, становить 30 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.

Частина 4 статті 134 КАС України передбачає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (за умови попередження про це до прийняття рішення по суті).

Аналогічний висновок щодо застосовування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.10.2021 в адміністративній справі №620/2936/20.

З матеріалів справи встановлено, що представником позивача в позовній заяві заявлялась вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати. Також слід додатково зазначити, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, винесено в порядку письмового провадження без виклику сторін та надіслано позивачу в його електронний кабінет. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ доставлено представнику позивача 18.06.2025, о 20:15 та вважається врученим 19.06.2025,. Заяву про ухвалення додаткового рішення сформовано представником позивача в системі «Електронний суд» 20.06.2025 та отримано судом першої інстанції 20.06.2025.

Отже, представником позивача дотримано процедуру звернення до суду із заявою про стягнення додаткових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Перевіривши зміст наданих позивачем документів стосовно витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 по справі №922/2685/19.

З огляду на вказані норми, колегія суддів вважає, що позивач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Однак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлена представником позивача сума понесених позивачем витрат на правову допомогу є завищеною.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При цьому колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами 7, 8, 9 ст. 139 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02.09.2020 по справі №826/4959/16 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 по справі №640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом адвокатом.

Дана справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справі в порядку письмового провадження.

Враховуючи критерії реальності, розумності та співмірності розміру судових витрат та обставини справи, апеляційний суд погоджується с судом першої інстанції, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу на загальну суму складає 6 000,00 грн.

Щодо відшкодування витрат на проведення експертизи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Стаття 137 КАС України визначає, що спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи встановлено, що у заяві, поданій до суду першої інстанції, представником ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення витрат, понесених у зв`язку із залученням експерта у розмірі 21 000,00 грн.

Як зазначалося, судом першої інстанції 24 січня 2025 року до судового експерта Федорова Дмитра Федоровича надійшла заява та було укладено договір з ОСОБА_1 на проведення будівельно-технічного дослідження на підставі ст.7-1 та п.6 ст.13 ЗУ «Про судову експертизу».

На вирішення дослідження поставлені наступні запитання:

1. Чи відносився об`єкт нежитлової нерухомості 123011912101: корпус одноповерховий виробничий для ремонту і зарядки електрокар літ. Ш-1, добудова до ТП-25 зарядна електрокар літ.ША-З, загальною площею 1426.9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав та належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у 2019 році, 2020 році, 2021 році, 2022 році та 2023 році до будівель промисловості, віднесених до групи «Будівлі промислові склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000?;

2. Чи відносився об`єкт нежитлової нерухомості РНОНМ 123011912101: корпус одноповерховий виробничий для ремонту і зарядки електрокар літ. Ш-1. Добудова до ТП-25 зарядна електрокар літ.ША-З, загальною площею 1426,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав та належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до будівель промисловості, віднесених до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 у 2024 році?

Відповідно до п.п.1.1. п.1 вказаного договору замовник доручає, а експерт приймає на себе зобов`язання надати послуги по проведенню експертного будівельно-технічного дослідження на підставі ст. 7-1 та п.6 ст.13 ЗУ «Про судову експертизу», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

В пункті 3.1 договору визначено, що вартість послуг, що передбачені Договором, складає 21 000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п.п.3.2 Договору розрахунок за виконані експертом послуги проводиться у 2 етапи:

1) 50% вартості – аванс – до початку проведення дослідження.

2) 50% вартості – залишок за фактом наданих послуг.

Судом першої інстанції зазначено, що у частині щодо стягнення витрат на залучення судового експерта, позивачеві слід відмовити, виходячи з того, що зазначена експертиза судом не призначалася, складений висновок експерта за замовленням та ініціативи позивача судом не вимагався, тому зазначена сума витрат на залучення судового експерта не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає, що висновок експерта не був визначальним доказом у цій справі, його зміст не охоплює частину питань, виходячи з яких судом першої інстанції прийнято рішення у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що заявлена позивачем сума судових витрат на проведення експертизи в розмірі 21 000,00 задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Щодо вимог позивача, викладених в апеляційній скарзі про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн апеляційний суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, що між адвокатським бюро «Костянтина Потапова «Легіс Юніон» та ОСОБА_1 укладено Договір №1301/25-ПД про надання професійної правничої допомоги від 13 січня 2025 року.

До матеріалів справи долучено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Костянтина Потапова «Легіс Юніон» із метою надання правничої допомоги ОСОБА_1 на виконання Договору про надання професійної правничої допомоги та здійснених Токарєвим Артуром Валентиновичем витрат, необхідних для надання правничої допомоги; Договір №1301/25-ПД про надання професійної правничої допомоги від 13 січня 2025 року; акт здачі-прийняття правничої допомоги від 09 вересня 2025 року за Договором №1301/25-ПД про надання професійної правничої допомоги від 13 січня 2025 року.

Відповідно до акта здачі-прийняття правничої допомоги від 09 вересня 2025 року за Договором №1301/25-ПД про надання професійної правничої допомоги від 13 січня 2025 року:

- складено та подано до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на додаткове рішення– 10 000,00 грн/4 год.

З наведеного вище слідує, що позивач просить стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 05.06.2018 у справі №904/8308/17 дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що співмірною сумою витрат на правничу допомогу є саме 1 000,00 грн, а не 10 000,00 грн, як заявлено представником позивача.

При цьому колегія суддів враховує, що на користь позивача стягнуто витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 6 000,00 грн, в той час як за апеляційну скаргу на додаткове рішення заявлено суму у розмірі 10 000,00 грн, що не відповідає співмірності та пропорційності використаного часу. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в цій справі надання правничої допомоги здійснювалося з приводу вирішення питань в апеляційному порядку щодо оскарження додаткового рішення, а не рішення по суті спору.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров