Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №160/16774/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16774/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Держаної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року (головуючий суддя Калугіна Н.Є.)

у справі №160/16774/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ЕЛЕВАТОР»

до Держаної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

27.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ЕЛЕВАТОР» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Держаної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.05.2024 №ПШ 040692 на суму 17000 грн;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем постановою від 08.05.2024 №ПШ 040692 протиправно застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону, оскільки в діях позивача відсутній склад заявленого правопорушення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення норм вказаного Закону України «Про автомобільний транспорт» притягнуто до відповідальності позивача за порушення, яке він не вчиняв та застосовано санкцію за нормою, яка не підлягала застосуванню (абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №№2344-ІІІ), оскільки відсутність особистої картки водія в слоті тахографа, на думку суду, не є тотожним поняттю відсутності у водія передбачених законодавством документів, а може свідчити про порушення водієм (в разі його вчинення) обліку робочого часу та часу відпочинку, оскільки саме з такою метою вона там розміщується.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством. Згідно вимог Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом. Роздруківка даних роботи тахографа відбувається з карткою водія, таким чином, якщо картка була встановлена у тахограф, на роздруківці обов`язково буде зазначено прізвище водія, однак в даному випадку при роздрукуванні відсутні ідентифікаційні дані водія, а тому інформація щодо праці та відпочинку водія відсутня. Скаржник вважає, що лише наявність у водія картки водія без її фактичного використання, не свідчить про дотримання вимог законодавства в частині наявності всіх необхідних документів в момент проведення перевірки, а тому відповідачем правомірно застосовано санкцію, передбачену абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області, відповідно до Порядку 1567, перевірено транспортний засіб марки RENAULT С440, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), та напівпричеп BODEX KIS 3B, реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ).

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, останній належить ТОВ «Перший кооперативний елеватор» (код ЄДРПОУ 39548143).

Вказаний транспортний засіб обладнаний діючим та перевіреним цифровим тахографом, а в момент перевірки транспортним засобом керував водій ОСОБА_1 .

Водій надав для перевірки: протокол перевірки та адаптації тахографа UA139N000487B, та індивідуальну картку водія НОМЕР_5 . Інші документи для перевірки не надавались.

Під час перевірки виявлено, що на момент перевірки водій у слоті цифрового тахографа не використовує особисту картку водія, відсутній реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася, відповідно до направлення на рейдову перевірку № 001658 від 25.03.2024 року.

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР 015669 від 27.03.2024, в якому зазначено, зокрема, що 27.03.2024 о 09:00 проведено перевірку транспортного засобу марки RENAULT, BODEX, номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 . Під час перевірки встановлено порушення - перевозився вантаж і на момент перевірки у водія не була вставлена в слот цифрового тахографа картка водія, відсутній реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія, чим порушено вимоги абз. 3 ч. 1 - Перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водій ОСОБА_1 в акті надав пояснення: «інспектор Рудий А.В. не вміє користуватися тахографом. Протокол виписаний неправомірно, карта водія була вставлена в тахограф. З даним актом не згоден» та відмовився від підпису акту. Посадова особа ознайомила водія з актом та зробила відповідний запис у акті, відповідно до вимог пункті 22 Порядку № 1567.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області винесено постанову №040692 від 08.05.2024 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ «Перший кооперативний елеватор», у сумі 17 000 грн., за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абзацом 3 частиною 1 статі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи постанову відповідача про застосування адміністративно-господарських санкцій протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

В спірному випадку, сторонами не спростовується, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів як суб`єкт господарювання, використовуючи найману працю водія, вантажні перевезення здійснювались позивачем вантажним автомобілем в межах України. Належний позивачеві транспортний засіб марки RENAULT, BODEX номерний знак НОМЕР_6 , обладнаний цифровим тахографом.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до ст.6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (п.4 Порядку).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік питань, що з`ясовується під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), серед яких зазначено: перевірка наявності визначених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

В спірному випадку, як встановлено судом, підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу стало виявлене посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті порушення, суть якого полягає у відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме: на момент перевірки у водія не була вставлена в слот цифрового тахографа картка водія, відсутній реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, відповідно до ч.1, 2 ст.48 цього Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно ст. 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, оскільки у наведеній нормі визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

За правилами ч.2 ст.49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов`язаний:

мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;

перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);

дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Відповідно до ст.18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385.

Згідно цієї Інструкції вона розроблена відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з п. 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до п.3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікована Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з ч. 3 ст. 10 зазначеної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Відповідно до п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, що затверджене Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року за № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв (п. 1.5 Положення).

Згідно з п. 6.3 вказаного Положення водій, що керує ТЗ (транспортним засобом), який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (п. 1.3 Положення).

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

В спірному випадку, наявними у справі доказами підтверджено, скаржником не заперечується, що транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, обладнаний працюючим та повіреним цифровим тахографом.

Відповідач вказує, що особиста картка водія не використовується у відповідному слоті цифрового тахографа, не заповнена, відсутні ідентифікаційні дані водія, а тому інформація щодо праці та відпочинку водія відсутня, чим фактично порушено вимоги ст.48 Закону №2344-ІІІ.

Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, відсутність особистої картки водія в слоті тахографа, не є тотожним поняттю відсутності у водія передбачених законодавством документів, тому не є свідченням наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ.

За встановлених у справі обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не доведено факт недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону №2344-ІІІ, а тому підстави для застосування адміністративно-господарського штрафу згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344 відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність постанови від 08.05.2024 №ПШ 040692 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ЕЛЕВАТОР» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Держаної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі №160/16774/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров