Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №175/4097/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2026 року м. Дніпросправа № 175/4097/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року в адміністративній справі №175/4097/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: Краматорський відділ ДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: Краматорський відділ ДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), в якому просив: скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке було зафіксоване не автоматичному режимі, постанову серії ЕНА № 4191002 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, яку було винесено поліцейським роти № 5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Скориком Едуардом Євгеновичем, провадження відносно позивача закрити.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:

Скасував постанову серії ЕНА № 4191002 від 04.03.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Стягнув з рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , понесені судові витрати, а саме судовий збір у сумі 605,60 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду яке прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначено, що до відзиву на позовну заяву були додані відеофайли під назвами «ехрой- Іzwf6.mp4» та «Факт руху т.з.», а також інші докази: витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень, знімок вебсторінки з унікальним номером справи, підтвердження направлення копії відзиву учасникам справи.

Всі вказані матеріали були подані через офіційну підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) з дотриманням процесуальних вимог, у тому числі шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

Суд не дослідив надані відповідачем докази та фактично проігнорував їх наявність, що прямо суперечить процесуальним вимогам.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

04.03.2025 поліцейським роти № 5 батальйону, № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Скорик Едуардом Євгеновичем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА № 4191002 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Так, Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону, який є вичерпним.

Так, п.п.1,3 ч.1 вказаної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Аналіз зазначених норм свідчить, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17, від 22.10.2019 року по справі №161/7068/16-а.

При цьому, згідно пункту 3, 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.

Забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") (частина перша статті 37 Закону).

За статтею 53 Закону, посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Щодо наявності в діях позивача порушень, суд зазначає наступне.

За положенням частини 4 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до пп. «а» п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Отже, особа - власники транспортних засобів зобов`язані зареєструвати транспортний засіб, та мати документ за результатами такої реєстрації.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч.2 ст. 33 КУпАП).

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що в силу приписів статті 77 КАС України у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.

Так, законодавством встановлена заборона та відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Матеріали справи свідчать, що 04.03.2025 року поліцейським роти № 5 батальйону, № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Скорик Едуардом Євгеновичем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА № 4191002 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн, яку у свою чергу позивач хоче скасувати та закрити провадженні у справі.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17 дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.

Відповідачем, у підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення, не надано належного та допустимого доказу, а саме доказу який би свідчив про відсутність у позивача полісу посвідчення на час зупинки.

Суд не приймає посилання апелянта на до відзиву на позовну заяву були додані відеофайли під назвами «ехрой- Іzwf6.mp4» та «Факт руху т.з.», а також інші докази витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень, знімок вебсторінки з унікальним номером справи, підтвердження направлення копії відзиву учасникам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а визначено, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності повинна містити інформацію про будь-яку фіксацію правопорушення.

У спірній постанові не міститься відомостей щодо відеозапису. Так у постанові зазначено, що до постанови додається «Зафіксовано 70 маі бк 471775»

Інших доказів (відеозапису) скоєння позивачем цього адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.

Отже, у даному випадку , матеріали справи не свідчать про відсутність у позивача такого документа або пред`явлення його у спосіб, який не дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані у ньому.

Також, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що патрульним поліцейським після зупинки транспортного засобу, було попереджено позивача про здійснення відеозапису, роз`яснено його права передбачені законодавством, отриманні пояснення щодо обставин скоєння правопорушень, наданні можливості скористуватися юридичною допомогою адвоката, ознайомлено з матеріалами адміністративної справи. Зазначене також підтверджується копією спірної постанови яка не містить підпису позивача про ознайомлення його з правами та строк її оскарження.

Отже, матеріали справи не містять доказів додержання відповідачем вищезазначених вимог, а саме: повідомлення відповідачем позивачу свого прізвища, посади, спеціального звання; надання можливості позивачу користуватись допомогою адвоката; ознайомлення позивача з правами, визначеними статтею 63 Конституції України, статтями 307, 308, 268, 287-289 КУпАП.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 524/9827/16-а від 18 лютого 2020 року дійшов висновку, що невжиття поліцейським дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги тягне за собою закриття справи про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про недоведеність відповідачем складу адміністративного правопорушення та відсутності підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення ним правил дорожнього руху, ознаки якого підпадають під дію ч.4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши доводи, викладені скаржником в скарзі, суд не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року в адміністративній справі №175/4097/25 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року в адміністративній справі №175/4097/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Сафронова