Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №160/11801/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/11801/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року (суддя Н.Є. Сліпець)

у справі № 160/11801/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо поновлення на військовому обліку позивача;

- визнати протиправну бездіяльність щодо невнесення запису/відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, у зв`язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів;

- зобов`язати відповідача привести у відповідність відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача, шляхом внесення змін щодо статусу позивача у зв`язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів та згідно з відміток у тимчасовому посвідченні позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.11.2002 позивач був засуджений вироком Заводського районного суд м. Дніпродзержинська (Кам`янське) за ст.ст. 141 ч.2, 101 ч.1, 185 ч.3, 42 КК України до 8 років позбавлення волі, окрім того у 1993 році - за ч.2 ст.140 КК України. Відповідно до п. «г» ч. 5 ст. 37 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», позивач був виключений з військового обліку як засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів. На письмове звернення позивача щодо його статусу військовозобов`язаного, відповідач повідомив, що 18.05.2024 зі ст. 37 Закону №2232-XII була виключена норма, на підставі якої позивач був виключений із військового обліку, відтак на думку відповідача, позивача був поновлений на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього передбачені статтею 37 Закону №2232-XII. Суд врахував, що з 18.05.2024 редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, проходити військову службу.

Суд, з`ясувавши, що позивач є старшим 25 років, не перебував на військовому обліку та є військовозобов`язаним, дійшов висновку, що відповідач на законних підставах за чинними нормами Закону №2232-XII поновив позивача на військовому обліку військовозобов`язаних.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник вказує, що факт виключення позивача з військового обліку підтверджується записами у тимчасовому посвідченні, про що зроблено відмітки 29.05.2008. Позивач вважає, що суд першої інстанції помилково застосував ст. 37 Закону №2232-ХІІ в чинній редакції, адже на позивача така норма не поширюється, оскільки він ще до набрання чинності змін вже був виключений з військового обліку і не може бути повторно взятий на військовий облік. Зазначає, що законодавство не передбачає автоматичне поновлення на військовому обліку раніше виключено з такого обліку громадянина. Зауважує, що він не давав згоду для взяття на військовий облік. Відсутність інформації про виключення позивача з військового обліку у Реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів свідчить про недотримання відповідачем його обов`язків щодо ведення військового обліку.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно довідки від 06.06.2007 форми «Б» серії №311116 Державного департаменту України з питань виконання покарань, 04.11.2002 позивач був засуджений вироком Заводського районного суд м. Дніпродзержинська за ст.ст. 141 ч.2, 101 ч.1, 185 ч.3, 42 КК України, у минулому судимостей не мав. Позивач відбув покарання з 27.11.2000 по 06.06.2007, був звільнений умовно-достроково.

Тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 (замість військового квитка), видане 29.05.2008 на ім`я позивача за формою №3, дійсне до «отримання бланків військових квитків», на звороті містить штамп «знятий з обліку» ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.05.2008 «як раніше засуджений до позбавлення волі, арешту та до виправних робіт».

24.03.2025 позивач звернувся з письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 з проханням усунути невідповідність відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку як раніше засудженого за тяжкий злочин з урахуванням відміток у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка) позивача.

Листом від 09.04.2025 №4/2771 відповідач відмовив, посилаючись на зміни до Закону №2232-XII та Порядок №560, згідно яким з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період. Таким чином, позивач поновлений на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 та зобов`язаний пройти військово-лікарську комісію для призначення ступеня придатності до проходження військової служби.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо поновлення позивача на військовому обліку та протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення запису/відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ (в редакції на час видачі позивачу Тимчасового посвідчення (замість військового квитка) - 29.05.2008) взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України:

звільнені з військової служби в запас;

звільнені з альтернативної (невійськової) служби;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

звільнені зі служби начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, Державного

департаменту України з питань виконання покарань, Державної податкової адміністрації України;

які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

виключені з військового обліку Служби безпеки України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.

В свою чергу, стаття 18 Закону №2232-ХІІ передбачала, що від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України, в тому числі, які були засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт, у тому числі із звільненням від відбування покарання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин) взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу;

жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.37 Закону №2232-ХІІ (в редакції станом на 29.05.2008) зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах підлягають громадяни України:

які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;

які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ, податкової міліції;

які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;

в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.

За приписами п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (в редакції чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 і яким внесені зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема, частину 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Виходячи з наведених правових норм, зняття з обліку військовозобов`язаних та виключення із військового обліку мають різні підстави та правові наслідки.

В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, підтверджено відповідною відміткою у виданому позивачу Тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка) від 29.05.2008 позивач знятий з військового обліку військовозобов`язаних «як раніше засуджений до позбавлення волі, арешту та до виправних робіт». Відмітка у Тимчасовому посвідченні «виключений з військового обліку» відсутня.

Виходячи з наведеного вище правового регулювання в контексті спірних відносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поновлення позивача на військовому обліку як особи, що не досягла граничного віку та була раніше знята з обліку з підстав «як раніше засуджений» не є порушенням діючого законодавства.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що приписи законодавства не передбачають необхідності отримання від позивача згоди для взяття на військовий облік.

Існування у позивача підстав для виключення з військового обліку військовозобов`язаних станом на час виникнення спірних правовідносин матеріалами справи не підтверджено. Зокрема, приписи ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачають такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а в силу приписів ч.1 ст. 37 Закону №2232-ХІІ позивач є громадянином України, який підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі № 160/11801/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров