Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №160/20123/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/20123/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року (головуючий суддя Турлакова Н.В.)

в адміністративній справі №160/20123/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області,

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви в редакції заяви від 22.10.2024, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо неналежного здійснення заходів із охорони земель сільськогосподарського призначення із статусом несільськогосподарських угідь (полезахисні лісові смуги, природні овраги), які перебували у державній власності за кадастровими номерами 1221486200:01:058:0079; 1221486200:02:002:0008; 1221486200:02:002:0009, 1221486200:01:058:0080, 1221486200:01:058:0081;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.11.2020 №1260-УБД “Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 ”;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.11.2020 №1259-УБД “Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_7 ”;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 20.04.2017 №4-2224/15-17-СГ “Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_8 ”;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЭДРПОУ 39835428) від 19.04.2017 №4-2185/15-17-СГ “Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_9 ”;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 20.01.2016 №4-642/15-16-СГ “Про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою”;

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що виявились у протиправному внесенні змін до даних Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки, виду використання та складу угідь на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:01:058:0079 від 23.10.2023 та 1221486200:02:002:0008 від 19.10.2023;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області внести зміни до даних Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельних ділянок, виду використання та складу угідь, - на землі сільськогосподарського призначення із статусом несільськогосподарських угідь щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:01:058:0079; 1221486200:02:002:0008; 1221486200:02:002:0009, 1221486200:01:058:0080, 1221486200:01:058:0081.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року закрито провадження в адміністративній справі №160/20123/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі обґрунтована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки ця справа віднесена до юрисдикції загального суду, що здійснює її розгляд за правилами цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви.

Вказує, що предметом даного позову є саме бездіяльність Держгеокадастру – суб`єкта владних повноважень, яка полягала у невиконанні ним прямих обов`язків, покладених на нього статтею 168 Земельного кодексу України («Охорона ґрунтів») та статтею 47 Закону України «Про охорону земель» («Охорона земель від ерозії та зсувів»). Відповідач, як орган, що здійснював розпорядження землями державної власності, був зобов`язаний забезпечити їх охорону, ідентифікувати особливий статус (полезахисні лісові смуги, яри) та не допускати їх передачі у власність з порушенням встановленого режиму.

Зазначає, що вимоги про скасування наказів про передачу цих земель у приватну власність є похідними від основної вимоги. Адже саме протиправна бездіяльність Відповідача (непроведення належного обстеження, не встановлення спеціального статусу земель, ігнорування їх захисних функцій) уможливила прийняття цих наказів. Отже, спір виник не між позивачем та новими власниками ділянок щодо їхнього права власності, а між позивачем як громадянином та державою в особі її уповноваженого органу щодо невиконання цим органом своїх публічних функцій у сфері охорони довкілля та управління земельними ресурсами.

Ухвалами суду від 15.10.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 15.12.2025 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року в адміністративній справі №160/20123/24 на п`ятнадцять днів.

У період з 19.12.2025 до 20.12.2025 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відрядженні. У період з 01.01.2026 до 05.01.2026 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відпустці, у зв`язку з чим розгляд апеляційної скарги здійснюється у перший день виходу судді-доповідача із відпустки.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом приписів п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом приписів п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій.

Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 591/6396/16-а.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Так у постанові, Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року по справі №727/2878/19 сформульовані наступні висновки.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Відповідно частини 1 та 3 статті 3 Цивільно процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 19 Цивільно процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Приватно правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Також у зазначеній вище постанові Верховного Суду сформульовано висновок, відповідно до якого

“… розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення.

Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.”.

Суд першої інстанції встановив, що предметом спору у даній справі є визнання бездіяльності відповідача щодо незабезпечення ним належної охорони земель та правомірність передачі у приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:01:058:0079,1221486200:02:002:0008,1221486200:02:002:0009,1221486200:01:058:0080, 1221486200:01:058:0081.

Згідно уточненої позовної заяви від 05.08.2024 року, позивач звертаючись до суду за захистом публічного інтересу, зазначає при цьому відомості щодо складання виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради відносно нього припису про усунення порушення та порушення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом самочинного будівництва споруд біля земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:05:012:0034 та 1221486200:05:012:0035.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області:

від 06.11.2020 №1260-УБД “Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 ”;

від 06.11.2020 №1259-УБД “Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_7 ”;

від 20.04.2017 №4-2224/15-17-СГ “Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_8 ”;

від 19.04.2017 №4-2185/15-17-СГ “Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_9 ”;

від 20.01.2016 №4-642/15-16-СГ “Про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою”, стосуються права власності на спірні земельні ділянки третіх осіб у справі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі накази про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою, затвердження документації із землеустрою та відведення у власність земельних ділянок є актами індивідуальної дії, тому породжує виникнення прав та обов`язків лише у тієї особи, щодо якої такий наказ винесено.

Приймаючи оскаржувані накази відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не здійснював безпосередньо щодо позивача владні управлінські функції, відтак позивач не є учасником публічно-правових відносин, пов`язаних з відведенням у власність третім особам земельних ділянок.

До адміністративного суду має право звернутися особа, яка бажає отримати судовий захист (захистити своє суб`єктивне право), і коли особа реалізовує свій намір шляхом подання до суду позовної заяви, то така особа в позовній заяві має зазначити суб`єкта владних повноважень, який порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями / бездіяльністю (рішенням) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони особі-позивачу та які обставини про це свідчать.

Отже, на переконання суду першої інстанції, зазначені у справі фактичні обставини, предмет та підстави позову вказують на виникнення відносин, які мають приватно-правовий характер.

Позивачем не обґрунтовано у позовній заяві наявність публічно-правового спору між ним та відповідачем.

Суд першої інстанції зазначив, що вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 04.04.2018 року у справі №817/1048/16, від 18.04.2018 року у справі №804/1001/16, від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 року у справі № 821/1297/17, від 21.08.2019 року у справі № 805/2857/17-а під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Отже, у зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування відповідних рішень, й особами, за якими зареєстровано відповідне право.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Суд першої інстанції зазначив, що даний спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, оскільки існує спір про право.

Спірні правовідносини стосуються набутого третіми особами права власності на земельні ділянки, і в разі скасування оскаржуваних наказів, майнові права цих осіб можуть бути порушені.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зважаючи на заявлені вимоги позивача ( ОСОБА_1 ), фактичні обставини справи, судову правозастосовну практику, яка склалася за наслідками розгляду справ за подібних спірних правовідносин, ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Натомість з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Положеннями ст. 2, 4, 19 КАС України закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу.

Оспорювані або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу державної влади.

Отже, сама по собі участь органу державної влади у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Водночас, предметом спору у цій справі є бездіяльність Держгеокадастру – суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним прямих обов`язків, покладених на нього статтею 168 Земельного кодексу України («Охорона ґрунтів») та статтею 47 Закону України «Про охорону земель» («Охорона земель від ерозії та зсувів»).

Вимоги про скасування наказів про передачу зазначених земель у приватну власність є похідними від основної вимоги.

При цьому, спір виник не між позивачем та новими власниками ділянок щодо їхнього права власності, а між позивачем (як громадянином) та відповідачем Держгеокадастром (як уповноваженим органом щодо виконання цим органом своїх публічних функцій).

Вказане дає підстави для висновку, що даний спір є публічно-правовим та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Водночас, саме в ході розгляду даної справи суд має дати оцінку та вирішити чи підлягають задоволенню позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо скасування наказів відповідача, якими відповідач не здійснював безпосередньо щодо позивача владні управлінські функції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі згідно пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки дана справа не віднесена до юрисдикції загального суду, та не здійснюється розгляд такої справи за правилами цивільного судочинства. Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу ухвали суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для її скасування.

Спір у даній справі є публічно-правовим спором, тому його належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, що призвело до помилкових висновків про закриття провадження у даній справі.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Як наслідок, ухвалу про закриття провадження слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 19, 238, 250, 311, 312, 320, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року – скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття 06 січня 2026 року та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко