Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №280/4287/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/4287/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 року (головуючий суддя Максименко Л.Я.)

в адміністративній справі №280/4287/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 26.05.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив:

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 06.01.2025 року, зарахувавши його роботу за період з 05.02.1985 по 28.06.1996 роки на Дизелебудівному заводі ім. С. М. Кірова до трудового стажу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що звернувся із заявою встановленого зразка в якій просив призначити пенсію за віком. Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило в призначені пенсії посилаючись на неможливість зарахувати періоди роботи позивача з 05.02.1985 по 28.06.1996, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення містить печатку УРСР. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком, оскільки вважає, що має право на призначення пенсії, досяг встановленого пенсійного віку та має необхідний стаж роботи.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.01.2025 №084850005009 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 05.02.1985 по 28.06.1996, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1982 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цьому рішенні та зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 цим судовим рішенням.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що період роботи позивача з 05.02.1985 по 28.06.1996 підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці позивача, що є достатнім для зарахування цього періоду роботи до загального трудового стажу останнього, а тому дії щодо неврахування відповідачем цього періоду до загального трудового стажу позивача є протиправними та підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, відтак оскаржуване рішення прийняте відповідачем без всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів, є протиправним, а отже підлягає скасуванню. З метою ефективного поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 05.02.1985 по 28.06.1996, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1982 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 про призначення пенсії за віком.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказує, що у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу з урахуванням страхового стажу 22 роки 10 місяців 13 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 05.02.1985 по 28.06.1996, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення містить печатку УРСР, необхідно надати уточнюючу довідку.

Ухвалами суду від 15.10.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 15.12.2025 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 року в адміністративній справі №280/4287/25 на п`ятнадцять днів.

У період з 19.12.2025 до 20.12.2025 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відрядженні. У період з 01.01.2026 до 05.01.2026 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відпустці, у зв`язку з чим розгляд апеляційної скарги здійснюється у перший день виходу судді-доповідача із відпустки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 06.01.2025 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування“ № 1058-IV від 09.07.2003.

Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення від 14.01.2025 №084850005009, яким у призначенні пенсії за віком відмовлено зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу з урахуванням страхового стажу 22 роки 10 місяців 13 днів.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1982: з 05.02.1985 по 28.06.1996, оскільки запис на звільнення завірено печаткою УРСР, що є порушенням Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України 18.10.1993 № 643 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.10.1993 за № 164. Необхідно надати уточнюючу довідку та довідку про перейменування підприємства.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII від 05.11.1991 та Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону № 1058-IV:

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Приписами частин 1-3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною 1 статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною 1 статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Слід взяти до уваги, що згідно ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Водночас, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1)

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

До того ж, згідно з пунктом 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637.

Відтак, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності звернення до даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.01.2025 №084850005009 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу з урахуванням страхового стажу 22 роки 10 місяців 13 днів.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1982:

з 05.02.1985 по 28.06.1996, оскільки запис на звільнення завірено печаткою УРСР, що є порушенням Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України 18.10.1993 № 643 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.10.1993 за № 164.

Відповідачем вказано позивачу про необхідність надати уточнюючу довідку та довідку про перейменування підприємства.

Отже, позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу з урахуванням страхового стажу 22 роки 10 місяців 13 днів.

При цьому, зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 05.02.1985 по 28.06.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1982, оскільки запис на звільнення завірено печаткою УРСР, що є порушенням Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України 18.10.1993 № 643 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.10.1993 за № 164.

Суд першої інстанції критично оцінив (з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції) обґрунтування відповідача щодо незарахування окремих періодів через наявність у трудовій книжці відбитка печатки УРСР.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Оскільки період роботи позивача з 05.02.1985 по 28.06.1996 підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці позивача, то наявні достатні підстави для зарахування цього періоду роботи до загального трудового стажу позивача.

Як наслідок, дії відповідача щодо неврахування цього періоду до загального трудового стажу позивача є протиправними, а вказані періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Отже, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу прийняте без всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (Порядок № 22-1).

При цьому, 30.03.2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 року за № 339/35961 (Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів:

єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій;

мінімізація особистих контактів з громадянами;

відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу;

попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем при прийнятті рішення від 14.01.2025 №084850005009 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком не проведено всебічного, повного і об`єктивного розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії та доданих документів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.01.2025 №084850005009 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо способу захисту прав позивача, суд зазначає, що частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

В силу ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, з метою ефективного поновлення прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 05.02.1985 по 28.06.1996, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1982 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 про призначення пенсії за віком.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії, суб`єкт владних повноважень не може покладатися на свої висновки, які були спростовані судом в ході розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 06.01.2026 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко