Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №340/4626/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 січня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4626/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 року (головуючий суддя Казанчук Г.П.)

в адміністративній справі №340/4626/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 07.07.2025 до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій, просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії та щодо застосування з 01.01.2025 обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 без обмеження максимальними розмірами пенсії та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.

Також просив допустити до негайного виконання рішення суду в межах стягнення платежу у розмірі за один місяць його пенсійного забезпечення відповідно ч. 1 ст. 371 КАС України.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Зазначає, що з 01.01.2025 відповідачем було проведено перерахунок його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану”, після якого розмір його пенсії з урахуванням максимального розміру склав 28577,76 грн. Також позивач зазначає, що звернувся до пенсійного органу із заявою щодо протиправності обмеження виплати пенсії максимальним розміром, на яку отримав відповідь про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії та виплату у повному розмірі, оскільки розмір пенсії визначений на виконання постанови КМУ від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та з врахуванням ст.46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" № 4059-ІХ і тому пенсія виплачена із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів у меншому розмірі. Свої дії головне управління пояснює виконанням вимог Постанови КМУ від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". Позивач такі дії відповідача вважає протиправними та з цих підстав просить позов задовольнити.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з 01.01.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром пенсії та з урахуванням раніше проведених виплат.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що оскільки ні Закон №2262-XII, ні Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) не містять положень про обмеження розміру пенсій, що перевищують десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосування до суми перевищення коефіцієнтів, положення статті 46 Закону №4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, а відтак не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Будь-яке підзаконне або інше нормативне обмеження максимального розміру пенсій для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється згідно із Законом №2262-XII, є протиправним і неконституційним.

Також зазначив, що у цій справі судом не вирішувалися вимоги про присудження виплати (стягнення з відповідача на користь позивача) сум пенсії та не визначався розмір такого стягнення, тому підстави для допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць відсутні. Рішення суду в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії не може бути допущено до негайного виконання, оскільки це зобов`язання відповідача є похідним від виконання ним рішення суду про здійснення перерахунку пенсії та подальшого визначення різниці між сумою перерахованої та раніше виплаченої пенсії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказує, що коефіцієнти не застосовуються до частини пенсії, обчисленої зі страхових внесків (розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини 1 статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”), навіть якщо вона більша за 10 розмірів прожиткового мінімуму. Тобто положення пункту 1 постанови № 1 поширюється на розміри пенсій, які становлять від 23610 грн і не покриті страховими внесками до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1279 від 16.12.2020 року "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги" з квітня 2021 року фінансування виплат пенсій здійснюється централізовано Пенсійним фондом України, а ГУ ПФУ в Кіровоградській області не має таких функцій.

Ухвалами суду від 15.10.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 15.12.2025 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 року в адміністративній справі №340/4626/25 на п`ятнадцять днів.

У період з 19.12.2025 до 20.12.2025 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відрядженні. У період з 01.01.2026 до 05.01.2026 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відпустці, у зв`язку з чим розгляд апеляційної скарги здійснюється у перший день виходу судді-доповідача із відпустки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років з 2008 року, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З 01.01.2025 проведено перерахунок пенсії позивача згідно з постановою КМУ від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", після якого розмір його пенсії з урахуванням максимального розміру склав 28577,76 грн (а.с.26).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.06.2025, у якій просив скасувати понижуючі коефіцієнти, що передбачені Постановою №1 та виплачувати пенсію з 01.01.2025 у попередньому розмірі.

Листом від 30.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивача, що з 01.01.2025 виплата пенсії проводиться з урахуванням положень статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 №4059-IX та Постанови №1 і складає 28577,76 грн (а.с.26).

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, кожному громадянину гарантується право на соціальний захист.

Це право охоплює забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з причин, що не залежать від особи, а також у разі настання старості та в інших випадках, передбачених законом.

Держава гарантує реалізацію цього права через систему загальнообов`язкового державного соціального страхування, яка фінансується за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також з державного бюджету та інших джерел соціального забезпечення.

Крім того, держава сприяє розвитку мережі закладів різних форм власності для догляду за непрацездатними особами.

Частина 2 статті 64 Конституції України передбачає, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть запроваджуватися окремі обмеження прав і свобод людини і громадянина з обов`язковим визначенням строку їх дії.

Водночас окремі конституційні права, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 та 63 Конституції України, не підлягають обмеженню за жодних умов.

На підставі статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який був затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану допускається тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян, визначених статтями 30– 34, 38, 39, 41– 44, 53 Конституції України.

Також можливе введення тимчасових обмежень прав та законних інтересів юридичних осіб у межах і обсязі, необхідному для реалізації заходів правового режиму воєнного стану, що передбачено частиною 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Отже, положення статті 46 Конституції України, яка гарантує право громадян на соціальний захист, під час дії воєнного стану, запровадженого Указом №64/2022, не підлягають обмеженню, і це право продовжує діяти в повному обсязі.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

19.11.2024 прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX.

У статті 46 Закону №4059-IX зазначено установити у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 року №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, на виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Отже, як Закон №4059-IX, так і Постанова №1 передбачають правове регулювання, яке вводить додаткові обмеження щодо розміру пенсій, призначених за Законом №2262-XII, шляхом застосування знижувальних коефіцієнтів.

Водночас такі обмеження суперечать вимогам частини 3 статті 1-1 зазначеного Закону №2262-XII, яка прямо забороняє зміну умов пенсійного забезпечення цим категоріям осіб іншим способом, ніж через внесення змін до самого Закону.

Згідно протоколу перерахунку пенсії позивача з 01.01.2025 суд убачає, що підсумок пенсії позивача з надбавками складає 37021,20 грн (а.с.26).

Проте, як встановлено судом вище, з 01.01.2025 до пенсії позивача застосовані понижуючі коефіцієнти, що визначені Постановою №1, і розмір пенсії позивача склав 28577,76 грн (а.с.26).

Саме в такому розмірі пенсія підлягала до виплаті позивачу та виплачувалась з 01.01.2025.

У рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 зроблено правовий висновок про те, що закон про Державний бюджет України не може бути засобом внесення змін до інших законів, тимчасового зупинення їх дії чи скасування, оскільки це призводить до правової невизначеності та суперечностей у правовому полі.

За наявності необхідності у зміні, зупиненні дії або визнанні нечинними норм інших законів має застосовуватися окрема законодавча процедура прийняття відповідного закону.

Також у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 акцентовано, що втручання законом про Державний бюджет України в обсяг прав, гарантій або законодавчого регулювання, закріпленого у спеціальних законах, не відповідає положенням статті 6, частини 2 статті 19 та статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України, норми Конституції є нормами прямої дії.

Отже, у разі суперечності між нормами Закону України "Про Державний бюджет України" та нормами спеціальних законів, які регулюють ті самі правовідносини, перевага надається нормам спеціальних законів.

Таким чином, оскільки ні Закон №2262-XII, ні Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) не містять положень про обмеження розміру пенсій, що перевищують десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосування до суми перевищення коефіцієнтів, положення статті 46 Закону №4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, а відтак не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з частиною 4 статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Слід зазначити, що у постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 Верховний Суд сформував чіткий правовий висновок щодо співвідношення норм Закону №2262-XII та повноважень Кабінету Міністрів України.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз відповідних правових норм дає підстави стверджувати: перерахунок раніше призначених пенсій передбачений статтею 63 Закону №2262-XII, а Кабінет Міністрів України уповноважений виключно на визначення умов, порядку та розміру цього перерахунку.

Обчислення пенсії регламентується статтею 43 Закону №2262-XII, яка має загальний характер і встановлює вихідні дані для визначення розміру грошового забезпечення – як при первинному призначенні пенсії, так і при її перерахунку.

Ці правовідносини є однорідними за своєю природою.

При цьому:

під «умовами» Кабінет Міністрів визначає обставини, за яких можливий перерахунок пенсій;

під «порядком» охоплює послідовність, черговість, методику і механізм проведення такого перерахунку;

під «розміром» перерахунку стосується конкретних величин грошового забезпечення, які може змінювати Кабінет Міністрів у межах уже визначеної законом структури цього забезпечення.

Водночас Кабінет Міністрів України не має повноважень змінювати перелік складових грошового забезпечення, встановлений статтею 43 Закону №2262-XII. Внесення змін до структури грошового забезпечення можливе виключно шляхом внесення змін до самого Закону №2262-XII та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Абзац третій статті 1-1 Закону №2262-XII прямо передбачає, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, можлива лише шляхом внесення змін до відповідного закону, а не підзаконними актами.

У цьому ж контексті Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.05.2015 №4-рп/2015 наголосив: виключно Верховна Рада України має право шляхом прийняття законів визначати види грошового забезпечення, які використовуються для обчислення та перерахунку пенсій. Кабінет Міністрів, у свою чергу, зобов`язаний діяти в межах Конституції і законів України.

Отже, будь-яке підзаконне нормативне регулювання, яким змінюються законодавчо визначені умови або норми пенсійного забезпечення, є порушенням вимог чинного законодавства. А відтак, і застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, є протиправним.

Щодо можливості обмеження пенсії максимальним розміром, Верховний Суд у своїй ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 вкотре підтвердив раніше сформовану правову позицію, відповідно до якої будь-яке обмеження пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII, максимальним розміром є неправомірним.

Зокрема, у низці постанов, у тому числі, але не виключно, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших, Верховний Суд дійшов висновку, що норми Закону №2262-XII мають застосовуватись з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яке має обов`язкову юридичну силу.

Згідно з цим рішенням, встановлення обмежень максимального розміру пенсій або призупинення їх виплати для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до Закону №2262-XII, є таким, що порушує конституційні гарантії.

Конституційний Суд України наголосив: відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України, особи, які захищали суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, мають право на безумовне соціальне забезпечення, і обмеження у вигляді встановлення граничних розмірів пенсій суперечить цим гарантіям.

Отже, будь-яке підзаконне або інше нормативне обмеження максимального розміру пенсій для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється згідно із Законом №2262-XII, є протиправним і неконституційним.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, обмежуючи розмір пенсійних виплат позивачу, діяв з порушенням вказаних частиною 2 статті 2 КАС України критеріїв та не довів суду правомірність своїх дій з урахуванням положень Конституції України, Закону №2262-XII та КАС України.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних..

Разом з тим, спростовуються посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №1279 від 16.12.2020 року "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги", якою визначено механізм фінансування пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України, оскільки вказане питання не є предметом спору у цій справі.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 06.01.2026 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова