Постанова від 27 листопада 2025 р. у справі №280/2459/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/2459/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2025 року (головуючий суддя Стрельнікова Н.В.)

в адміністративній справі №280/2459/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 02.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом № 11 від 02.04.2025 року, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та скасувати зазначений протокол в частині відмови у наданні ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 надати громадянину ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Також просив стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу.

Позивач вказав, що ним засобами поштового зв`язку направлено заяву про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII, голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (здійснює постійний догляд за своїм батьком). До заяви були додані всі необхідні документи, передбачені додатком 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. Проте, незважаючи на вичерпний перелік поданих документів, відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_3 на адвокатський запит від 26.03.2025№ Ю/1685, Позивачу було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. З таким рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 , Позивач категорично не погоджується, вважає його необґрунтованим й прийнятим з грубим порушенням норм матеріального права і відступом від положень чинного законодавства. Тому просить рішення Відповідача, оформлене протоколом №11 від 20.03.2025 року визнати протиправним та зобов`язати позивача прийняти рішення про надання позивачу відстрочку від призову.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом № 11 від 20.03.2025 року в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Зобов`язано комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 надати громадянину ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968, 96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову було додано всі необхідні документи на підтвердження наявності у позивача права на відстрочку, а підстава з якої відповідачем було відмовлено є протиправною. Інших підстав для відмови позивачу у наданні відстрочки від призову відповідачем ані у спірному рішенні ані у відзиві не наведено та судом не встановлено.

Також вказав, що витрати на послуги адвоката відносяться до витрат на правничу допомогу за даним позовом, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 при розгляді заяви на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації користується дискреційними повноваженнями, а саме вибирати варіанти рішень, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким, визначати повністю або частково вид і зміст рішення, можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів рішень, кожне з яких є правомірним.

В частині витрат на правничу допомогу рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Також у відзиві позивач заявив клопотання про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є громадянином України, військовозобов`язаний.

Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 з заявою від 17.03.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з тим, що він здійснює постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 .

До заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 17.03.2025 року були додані засвідчені копії наступних документів:

-копія паспорта серії НОМЕР_1 ;

- копія РНОКПП НОМЕР_2 ;

- копія свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 ;

- копія паспорта серії НОМЕР_4 ;

- копія РНОКПП НОМЕР_5 ;

- копія довідки МСЕК 12ААВ №398911;

- копія повідомлення про призначення соціальної допомоги №04.11-12/1855 від 26.06.2024;

- копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 .

Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 на адвокатський запит від 26.03.2025 №Ю/1685, Позивачу було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Так, у відповіді зазначено, що «протоколом № 11 від 20.03.2025 року комісія ІНФОРМАЦІЯ_7 ухвалила рішення про відмову у наданні громадянину року народження, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв`язку з невідповідністю поданих документів додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету

Міністрів України від 16.05.2024 р. №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Просимо Вас повідомити громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про необхідність особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 з документом, що посвідчує особу громадянина України та військово-обліковим документом з відміткою про перебування на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 .»

Позивач вважає протиправним рішення відповідача №11 від 02.04.2025 року про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Предметом спору у даній справі є правомірність/протиправність рішення відповідача №11 від 02.04.2025 року про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

При цьому, позивач звернувся з відповідною заявою про надання відстрочки від призову на військову службу від 17.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку з тим, що він здійснює постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 .

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч.8 ст.4 ЗУ №3543-ХІІ).

Абзацом 2 частини 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно з абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до положень п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.

Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (Порядок № 560).

Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Згідно пункту 58-1 Порядку №560 військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка).

Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє:

перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку,

родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд,

наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Відповідно до п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно пункту 61 Порядку №560 військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд.

У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов`язаного, який здійснює постійний догляд:

прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці 1 цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов`язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.

До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п`ять осіб.

Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:

відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов`язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов`язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Отже, Порядком № 560 визначено чіткий алгоритм вчинення дій військовозобов`язаним та прийняття рішень територіальним центром комплектування та соціальної підтримки щодо питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вказавши, що він здійснює постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 .

Протоколом №11 від 20.03.2025 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Причини відмови: невідповідність поданих документів додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У відзиві відповідач конкретизував причини відмови позивачу у наданні відстрочки від призову, вказав на відсутність доказів того, що сестра позивача не може здійснювати догляд за своїм рідним батьком.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач зазначає, що його сестра ОСОБА_4 , вже 20 років проживає в рф, перебуває у шлюбі з громадянином рф з 27.01.2007 року, має двох дітей. Позивач також вказує, що його сестра ОСОБА_4 не зареєстрована за адресою проживання позивача та його батька та не має власного житла в Україні, тому не може доглядати за батьком.

Вказані обставини не були спростовані відповідачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз зазначених обставин та норм права дає підстави для висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу ґрунтується на хибному тлумаченні відповідачем пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543.

Умова щодо відсутності інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка) військовозобов`язаного, має дотримуватися у тому випадку, якщо про надання відстрочки заявив військовозобов`язаний, який зайнятий постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружина (чоловіка).

Ця частина норми викладена у дужках.

Якщо ж йдеться про догляд військовозобов`язаним за своїми батьком чи матір`ю, то наявність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд, не є перешкодою для надання відстрочки.

Отже, рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №11 від 20.03.2025 року, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з тим, ні Порядок №560, ні Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не надають територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки право відмовляти у наданні відстрочки, у разі подання заявником повного пакету документів. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову було додано всі необхідні документи на підтвердження наявності у позивача права на відстрочку, а підстава з якої відповідачем було відмовлено є протиправною. Інших підстав для відмови позивачу у наданні відстрочки від призову відповідачем ані у спірному рішенні ані у відзиві не наведено та судом не встановлено.

У постанові ВС від 16.05.2023 по справі № 380/3195/22 сформовано правовий висновок, відповідно до якого:

«у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію».

Враховуючи, що законодавство встановлює для Відповідача лише один варіант поведінки, позовна вимога про зобов`язання комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 надати громадянину ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підлягає задоволенню і таке не є втручанням суду у дискреційні повноваження комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Ураховуючи те, що в частині витрат на правничу допомогу рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2025 року відстрочено ІНФОРМАЦІЯ_5 сплату судового збору в сумі 1453,44 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три гривні 44 коп.) за подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2025 року у справі №280/2459/25 до ухвалення судового рішення по суті апеляційної скарги і відкрито апеляційне провадження у справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2025 року у справі №280/2459/25.

Стосовно витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір 5000 грн. є завищеним, оскільки на час розгляду справи обставини справи, правові підстави позову не змінювалися, відзив на апеляційну скаргу фактично обґрунтований доводами адміністративного позову, текстова редакція такого відзиву містить виклад фактичних обставин справи, перелік і зміст норм права по суті спору.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому або такому ж розмірі, як надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом.

Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає заявлений до відшкодування розмір правової допомоги за складення відзиву на апеляційну скаргу явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах всіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а доводи відзиву не відрізняються від доводів позову.

Таким чином, враховуючи, що правова позиція представника позивача у судах всіх інстанцій не змінювалась, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в судах попередніх інстанцій, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.

Відтак, суд апеляційної інстанції визначає співмірний розмір, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за вказану послугу у суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_9 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року – залишити без змін.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три гривні) 44 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 (одна тисяча гривень) 00 коп.

В іншій частині заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 28.11.2025 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статті 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко