Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №156/1567/25 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1567/25

Провадження № 3/156/41/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусов А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Львові Львівської області, є громадянином України, не є працевлаштованим, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності у справі відсутні, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків у справі відсутні,

ВСТАНОВИВ:

1. Опис обставин, установлених під час розгляду справи, щодо суті адміністративного правопорушення, котре ставиться в вину особі

1.1. Згідно з матеріалами, які надійшли до суду з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 20.10.2025 о 08 год 45 хв на території Литовезької територіальної громади Володимирського району Волинської області, на околиці населеного пункту Литовеж, в районі 820 прикордонного знаку, на відстані 7000 м до лінії державного кордону намагався вчинити спробу незаконного перетину державного кордону з території України на територію Республіки Польща поза встановленим пунктом пропуску в обхід річки Західний Буг.

1.2. В діянні ОСОБА_1 службові особи ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » убачають порушення вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», таке діяння кваліфіковане за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

2. Позиції учасників справи; процедура

2.1. Представник Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для участі у розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення не прибув.

2.2. ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце здійснення судових засідань у справі № 156/1567/25 (направлені судові повістки, розміщені оголошення на офіційному вебсайті «Судова влада України»), але для участі в засіданнях не прибув, про наявність поважних причин для цього суду не повідомив, заяви (клопотання) щодо необхідності відкладення розгляду справи від нього до суду не надходили.

2.3. Нормами ст. 268 КУпАП встановлений перелік процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Водночас така особа зобов`язана добросовісно користуватись наданими процесуальними правами, в тому числі правом на особисту участь в судовому засіданні.

2.4. На необхідності добросовісного користування процесуальними правами неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини.

2.5. Зокрема, у рішенні Суду від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п.41, йдеться про те, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

2.6. Учасник судової справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Компанія «Уніон Аліментарія Сандерс С.А.» проти Іспанії» (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989, серія А, № 157, п. 35).

2.7. Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

2.8. Згідно зі ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

2.9. Оскільки ОСОБА_1 , незважаючи на належну його поінформованість про наявність в провадженні суду справи, котра стосується його особисто, не прибув для участі в судових засіданнях, не повідомляв про наявність поважних причин для цього, від нього до суду не надходили заяви (клопотання) щодо необхідності відкладення розгляду справи, суддя вважає за можливе здійснити подальший розгляд справи № 156/1567/25 без участі цієї особи.

3. Досліджені під час судового розгляду справи докази

3.1. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

3.2. Як докази можливої винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст. 204-1 КУпАП, службовими особами прикордонної служби були надані до суду:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 245897 від 20.10.2025 (а. с. 3); у протоколі зазначено, що свідки події правопорушення відсутні, ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення щодо цієї події;

- письмові пояснення інспектора прикордонної служби 3 категорії – снайпера групи інспекторів ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_2 , згідно з якими співробітник прикордонної служби виконував наказ щодо охорони державного кордону з 08:00 20.10.2025 по 09:00 21.10.2025 в п/н «КрП» виявив громадянина України ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем ЗСУ, після уточнення інформації встановлено, що він перебував у СЗЧ, під час спілкування встановлено, що ця особа намагалась здійснити незаконний перетин державного кордону (а. с. 4);

- копії окремих сторінок паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 5);

- схема району затримання порушника ОСОБА_1 складена 20.10.2025 у с. Литовеж Володимирського району Волинської області (а. с. 6);

- супровідний лист від 19.12.2025 № 2/3/16483 - 25- Вих. начальника ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_3 про направлення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення для розгляду до Іваничівського районного суду Волинської області (а.с.7).

3.3. Будь-які інші докази у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 службовими особами ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до суду не надані.

4. Оцінка судді

4.1. Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов таких висновків.

4.2. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

4.3. За змістом ст. 9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

4.4. Норми ч.1 ст. 204-1 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність, зокрема, за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

4.5. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

4.6. Нормами ст. 62 Конституції України визначено основоположні засади презумпції невинуватості. Зокрема, обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення; всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

4.7. Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.8. Україною 17.07.1997 ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.9. Нормами п.2 ст. 6 згаданої Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

4.10. Тлумачення поняття «кримінальне обвинувачення» у практиці Європейського суду з прав людини відрізняється своєю «автономністю». Суд сприймає кримінальне обвинувачення як універсальне поняття, яке є наслідком будь-яких діянь протиправного характеру незалежно від ступеню їх суспільної небезпечності.

4.11. Зокрема, "обвинувачення" відповідно до положень ст. 6 п.1 згаданої Конвенції може бути визначено як "офіційне повідомлення, надане особі уповноваженими представниками влади, в підтвердження того, що вона вчинила злочин", визначення, яке також відповідає критерію, що "ситуація (підозрюваного) суттєво погіршилась" (рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заява № 66561/01, п.70).

4.12. Також у рішенні від 06.09.2005 у справі «Салов проти України», заява № 65518/01, п.65, Суд зазначив, що поняття "обвинувачення" має "автономне" значення; воно повинно розумітися в сенсі Конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як "офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа вчинила кримінальний злочин", визначення, яке також відповідає поняттю "впливу важливих наслідків для стану підозрюваного".

4.13. У рішенні у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17.01.1970, заява № 2689/65, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що в п.1 ст. 6 згаданої Конвенції вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером.

4.14. Суттєвою ознакою застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, що Європейський суд з прав людини не пов`язує термін «обвинувачення» із власне обвинувальним висновком, що складається органами слідства по закінченню досудового розслідування. Для визначення кримінального характеру того чи іншого обвинувачення Суд застосовує три послідовні критерії (критерій національного права, критерій адресатів, критерій форми і тяжкості правових наслідків).

4.15. Ураховуючи, що національним законодавством України перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України розглядаються як делікт (ч.1 ст. 204-1 КУпАП), вказана норма поширює свою дію на невизначене коло осіб, тягне за собою застосування до винної особи (винних осіб) значної суми штрафу або ж навіть короткострокове позбавлення волі (адміністративний арешт), суддя у цьому випадку оцінює процедуру складання службовими особами прикордонної служби щодо ОСОБА_1 матеріалів у справі про адміністративне правопорушення як таку, що підпадає під дію ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.16. З огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 245897 від 20.10.2025, складеного щодо ОСОБА_1 , службові особи прикордонної служби повинні довести факт спроби перетинання державного кордону України ОСОБА_1 поза встановленим пунктом пропуску.

4.17. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом вини ОСОБА_1 у цій справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у судді.

4.18. Європейський суд з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофеєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) неодноразово зазначав, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.19. Тож за відсутності клопотань учасників справи суддя не здійснював виклику для допиту в судовому засіданні можливих свідків події, не витребував з ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » додаткових документів.

4.20. Інші додані співробітниками прикордонної служби до протоколу письмові матеріали підтверджують не винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст. 204-1 КУпАП, а лише належність ОСОБА_1 до громадянства України, наявність у нього паспорта громадянина України, зупинення ОСОБА_1 прикордонниками на відстані 7000 м від лінії державного кодону України. ОСОБА_1 відмовився надавати прикордонникам будь-які пояснення, ті обставини, що ОСОБА_1 начебто є військовослужбовцем та начебто мав намір незаконно перетнути державний кордон з`ясовано лише зі слів інспектора прикордонної служби 3 категорії ОСОБА_2 (який сам є особою, зацікавленою у вирішенні справи та притягненні ОСОБА_1 до відповідальності), тому такі письмові пояснення інспектора суд оцінює критично і не вважає беззаперечним доказом винуватості певної особи. ОСОБА_1 було затримано прикордонниками на відстані близько 7 км від лінії державного кордону, в межах населеного пункту Литовеж, що само по собі не вказує на намагання ОСОБА_1 здійснити незаконний перетин державного кордону України.

4.21. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

4.22. Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

4.23. Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

4.24. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

4.25. Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

4.26. При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

4.27. За таких обставин суддя дійшов висновку, що службовими особами прикордонної служби не доведено наявності у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, отже, суддя констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

4.28. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

4.29. Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

4.30. При наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП орган (посадова особа) по справі про адміністративне правопорушення виносить постанову про закриття справи (ст. 284 КУпАП).

Керуючись ст. 7,9,247,280,284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з відсутністю в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня складення постанови.

Постанова набирає законної сили після спливу встановленого строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Суддя А.Є. Бєлоусов