Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №520/24890/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 р.Справа № 520/24890/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного університету цивільного захисту України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 14.11.25 року по справі № 520/24890/25

за позовом Національного університету цивільного захисту України

до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Національний університет цивільного захисту України (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі – відповідач), в якому з урахуванням уточнень просив суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельган Оксаною Василівною про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн від 28.08.2025 у виконавчому провадженні № 78408029.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 року у задоволенні адміністративного позову Національного університету цивільного захисту України відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що після надходження коштів на рахунок, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі №520/11750/24 було виконано в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями № 1741 від 21.07.2025, №1742 від 21.07.2025, № 1743 від 21.07.2025 року. Разом з тим, 06 вересня 2025 року позивачем було направлено на адресу Відділу примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) заяву про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з добровільним та повним виконанням виконавчого листа №520/11750/24 від 05.06.2025. Тобто, Національним університетом цивільного захисту України вищезазначене рішення було виконано до моменту винесенням постанови про накладення штрафу в добровільному порядку.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року по справі № 520/11750/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов`язано Національного університету цивільного захисту України провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 - 31.12.2020 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. Зобов`язано Національного університету цивільного захисту України провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 – 12.06.2021 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі № 520/11750/24 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних за період з 01.01.2020 по 28.01.2020. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Викладено абзаци 2 та 3 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі № 520/11750/24, в наступні редакції: Визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов`язати Національного університету цивільного захисту України провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 - 31.12.2020 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов`язання Національного університету цивільного захисту України провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 – 12.06.2021 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

19.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78408029, в якій зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

04.07.2025 державним виконавцем складено стосовно боржника вимогу, згідно якої вимагалось негайно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду №520/11750/24 від 05.06.20245, а саме: провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 12.06.2021 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів, про що повідомити державного виконавця в письмовому виді наданням копії документів, які підтверджують факт виконання.

04.08.2025 державним виконавцем складено стосовно боржника вимогу, згідно якої вимагалось негайно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду№520/11750/24 від 05.06.20245, а саме: провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 12.06.2021 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів., про що повідомити державного виконавця в письмовому виді наданням копії документів, які підтверджують факт виконання.

28.08.2025 державним виконавцем складено акт, згідно якого станом на 28.08.2025 боржником Національним університетом цивільного захисту України при примусовому виконанні виконавчого листа №520/11750/24 від 05.06.2025 р. Харківського окружного адміністративного суду рішення суду не виконано.

Також, 28.08.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 78408029 за невиконання рішення суду.

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що боржником у межах виконавчого провадження не надано доказів повного виконання рішення суду по справі № 520/11750/24. Крім того, заяву про закінчення виконавчого провадження від 06.09.2025 року направлено боржником до державного виконавця після винесення оскаржуваної у даній справі постанови про накладання штрафу від 28.08.2025 у виконавчому провадженні № 78408029. Тобто, відповідач, під час винесення оскаржуваного рішення, був позбавлений можливості врахувати заяву та додані документи боржника.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі також - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»

Частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №1404, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником - визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Пунктами 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені вище нормативні положення в контексті цієї справи, суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас, обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.

Предметом спору у цій справі є правомірність прийняття старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельган Оксаною Василівною постанови про накладання штрафу від 28.08.2025 у виконавчому провадженні № 78408029.

Вказаною постановою на Національний університет цивільного захисту України накладено штраф у сумі 5 100,00 грн.

Як встановлено судовим розглядом, на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 78408029 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 520/11750/24, виданого 05.06.2025 року Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Національного університету цивільного захисту України провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 – 12.06.2021 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

Так, приймаючи оскаржувану постанову № 78408029 від 28.08.2025 про накладення штрафу, відповідач виходив з того, що рішення суду не виконано.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі №520/11750/24 було виконано в повному обсязі, що підтверджується довідкою про здійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2020 року по червень 2021 року та платіжними інструкціями № 1741 від 21.07.2025, №1742 від 21.07.2025, № 1743 від 21.07.2025 року, в загальній сумі 801 грн. 90 коп. (а.с. 10-15).

Крім того, 06 вересня 2025 року позивачем було направлено на адресу Відділу примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) заяву про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з добровільним та повним виконанням виконавчого листа №520/11750/24 від 05.06.2025. До вказаної заяви додано платіжні доручення платіжними інструкціями № 1741 від 21.07.2025, №1742 від 21.07.2025, № 1743 від 21.07.2025 року.

Постановою від 24.12.2025 було закінчене виконавче провадження №78408029, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, згідно виконавчим документом.

Тобто, в спірних правовідносинах Національним університетом цивільного захисту України було виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №520/11750/24.

Колегія суддів звертає увагу на зміст статті 63 Закону № 1404-VIII, відповідно до змісту якої, на боржника може бути накладений штраф, якщо він не виконав рішення з поважних причин.

Поважність причин залежить від низки обставин, але спільним має бути те, що вони об`єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов`язання (згідно з рішенням, яке підлягає примусовому виконанню) у визначений спосіб та встановлений для цього строк.

У контексті наведеного, слід зауважити й про засади виконавчого провадження, зокрема, справедливість, неупередженість та об`єктивність, які мають слугувати своєрідним орієнтиром під час примусового виконання рішень зобов`язального характеру, надто коли йдеться про поважність причин його невиконання та пов`язану з цим юридичну відповідальності боржника.

Таким чином, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.

Разом з тим, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, встановити який обов`язок покладено на боржника судовим рішення, та належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

Так, слід врахувати положення вже наведеної вище статті 13 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до якої, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Проте, приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу у зв`язку з невиконання рішенням суду, відповідачем не було належним чином перевірено факт невиконання боржником його обов`язків, встановлених судовим рішенням у справі № 520/11750/24, зокрема, поданням відповідного запиту до позивача щодо виконання ним судового рішення від 20.01.2025 року.

Таким чином, оскаржувана постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельган Оксаною Василівною про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн від 28.08.2025 у виконавчому провадженні № 78408029, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки фактично позивачем виконане рішення суду у справі №520/11750/24 відповідно до змісту виконавчого листа та резолютивної частини рішення щодо зобов`язання Національного університету цивільного захисту України провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 – 12.06.2021 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права призвели до частково неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., відповідно до квитанції про оплату від 18.09.2025 р. При зверненні до суду апеляційної позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн., відповідно до квитанції від 01.12.2025 р.

Між тим, позивач повинен був сплатити судовий збір за подання позову – 2 422 грн. 40 (3028,00 грн. х 0,8).

Тобто, позивачем переплачено суму судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи вказане, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 6 056 (2 422, 40 + 3 633, 60).

Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача переплачену позивачем суму судового збору у суду відсутні, таке питання може бути вирішено в порядку встановленому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 по справі № 520/24890/25 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Національного університету цивільного захисту України до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельган Оксани Василівни про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн від 28.08.2025 у виконавчому провадженні № 78408029.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Національного університету цивільного захисту України (Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Онопрієнка, 8, 18034, ЄДРПОУ 08571363) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова