Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №520/19032/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 р. Справа № 520/19032/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О.) від 13.10.2025 по справі № 520/19032/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Песнійного фонду України в Харківській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 суми пенсії у загальному розмірі 303748 грн (235748 грн та 68000 грн), що підлягала виплаті її померлому чоловіку ОСОБА_2 та залишились недоодержаними в зв`язку з його смертю;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_1 виплатити суми пенсії у загальному розмірі 303748 грн (235748 грн та 68000 грн), що підлягали виплаті на підставі рішень Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 у справі № 520/16966/21 у розмірі 235748 грн, та у справі №520/21383/23 від 03.02.2024 у розмірі 68000 грн її померлому чоловіку ОСОБА_2 та залишились недоодержаними в зв`язку з його смертю.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 суми пенсії у загальному розмірі 303748 грн (триста три тисячі сімсот сорок вісім гривень) (235748 грн та 68000 грн), що підлягала виплаті її померлому чоловіку ОСОБА_2 та залишились недоодержаними в зв`язку з його смертю.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 суми пенсії у загальному розмірі 303748, грн (триста три тисячі сімсот сорок вісім гривень) (235748 грн та 68000 грн), що підлягали виплаті на підставі рішень Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 у справі № 520/16966/21 у розмірі 235748 грн, та у справі № 520/21383/23 від 03.02.2024 у розмірі 68000 грн її померлому чоловіку ОСОБА_2 та залишились недоодержаними в зв`язку з його смертю.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, із посиланням на обставини справи, зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не врахована відсутність передбачених чинним законодавством документів, які б підтверджували факт проживання позивача разом із пенсіонером на день його смерті. Вказує, що законодавець не наділяє обєднання співвласників багатоквартирного будинку повноваженнями щодо реєстрації та обліку місця проживання фізичних осіб. Отже, довідка ОСББ не є документом, передбаченим законом, що підтверджує місце проживання особи. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ОСББ "М. ГРУШЕВСЬКОГО-11" у розумінні п. 2.22 Порядку № 22-1 є "відповідний орган з місця проживання" та видана ним довідка може бути врахована як доказ на підтвердження факту спільного проживання позивача із її померлим чоловіком.

Позивачка своїм правом на подачу відзиву не скористалась.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 18.07.1992.

ОСОБА_2 отримував пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/16966/21 зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019, виходячи з грошового забезпечення, зазначеного в довідці ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» № 33/41-424 від 26.05.2021 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, та здійснити виплату недоплаченої частини пенсії з 01.12.2019 з урахуванням виплачених сум.

Відповідно розрахунку на доплату за пенсійною справою № 2003005986 загальна сума заборгованості складає 235748,00 грн.

Крім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2024 року у справі № 520/21383/23 зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713 з 01.07.2021, з урахування раніше визначених сум.

Відповідно розрахунку на доплату за пенсійною справою № 2003005986 загальна сума заборгованості складає 68000,00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості Пенсійного фонду перед ОСОБА_2 за рішеннями суду склала 303748,00 грн.

06 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера – ОСОБА_2 .

Рішенням відділу з питань виплати пенсії військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління з питань виплат головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.06.2025 заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення та відмовлено у виплаті пенсії, у зв`язку із відсутністю відомостей про сумісне проживання з пенсіонером на день його смерті.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 суми пенсії у загальному розмірі 303748 грн (триста три тисячі сімсот сорок вісім гривень) (235748 грн та 68000 грн), що підлягала виплаті її померлому чоловіку ОСОБА_2 та залишились недоодержаними в зв`язку з його смертю, є протиправними.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі по тексту - Закон № 2262-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (ч. 3 ст. 1 Закону № 2262-XII).

Відповідно до частин 1, 3 статті 61 Закону України № 2262-XII суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Порядок подання відповідною особою заяви про виплату недоодержаної пенсії, її форма, а також перелік необхідних документів визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Правлінням ПФ України № 3-1 від 30.01.2007 (далі – Порядок № 3-1), відповідно до п. 3 якого така заява подається заявником до органу, що призначає пенсію.

Згідно з п. 9 Порядку № 3-1 до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера додаються такі документи:

1) свідоцтво про смерть пенсіонера;

2) документи, що підтверджують належність членів сім`ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу;

3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім`ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).

Зміст ст. 61 Закону № 2262-ХІІ узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Зокрема, згідно зі статтями 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач звернулася із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого чоловіка, у межах шестимісячного строку, встановленого статтею 61 Закону України № 2262-ХІІ.

ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 18.07.1992.

Разом із заявою позивачем надано до пенсійного органу копію свідоцтва про смерть чоловіка, копія паспорта, копію картки фізичної особи платника податку, копія свідоцтва про шлюб, довідку із реквізитами банківського рахунку, а також довідку про фактичне місце проживання від 03.06.2025 № б/н ОСББ «М.Грушевського-11», відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживала з ОСОБА_2 по 13.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи спірне рішення відповідач виходив з того, що відсутні відомості про сумісне проживання з пенсіонером на день його смерті.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту спільного проживання з її померлим чоловіком позивач надала довідку про фактичне місце проживання від 03.06.2025 № б/н ОСББ «М.Грушевського-11», відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживала з ОСОБА_2 по 13.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

З аналізу зазначених положень чинного законодавства, суд доходить висновку, що законодавством не встановлено вичерпний перелік документів, які можуть підтверджувати проживання з пенсіонером на день його смерті.

При цьому, відповідно до п. 2.22 Порядку 22-1 за документи, що засвідчують місце проживання особи приймаються: паспорт, довідка відповідний органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Тобто, зазначена норма не встановлює обов`язкового засвідчення факту спільного проживання виключно органами місцевого самоврядування, або виключно Центром надання адміністративних послуг, а є диспозитивною.

Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення визначений Законом України від 11 липня 2001 року № 2625-III «Про органи самоорганізації населення» (надалі Закон № 2625).

Нормами статті 2 зазначеного Закону органи самоорганізації населення визначено як представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених цим Законом.

Згідно положень статті 3 Закону № 2625 орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.

Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.

Основними завданнями органів самоорганізації населення є:

1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;

2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;

3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Орган самоорганізації населення, відповідно до положень частини першої статті 7 Закону № 2625 створюється за територіальною ознакою.

Територія, у межах якої діє орган самоорганізації населення, визначається рішенням ради, що дала дозвіл на створення:

а) сільського, селищного комітету - в межах території села, селища, якщо його межі не співпадають з межами діяльності сільської, селищної ради;

б) вуличного, квартального комітету – в межах території кварталу, кількох, однієї або частини вулиці з прилеглими провулками в місцях індивідуальної забудови;

в) комітету мікрорайону – в межах території окремого мікрорайону, житлово-експлуатаційної організації в містах;

г) будинкового комітету - в межах будинку (кількох будинків) в державному і громадському житловому фонді та фонді житлово-будівельних кооперативів;

ґ) комітету району в місті – в межах одного або кількох районів у місті, якщо його межі не співпадають з межами діяльності районної у місті ради.

Як встановлено судом ОСББ «М.ГРУШЕВСЬКОГО-11» (код ЄДРПОУ 44452034) є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законодавством порядку та діє на території, зокрема, вулиці М. Грушевського, 11 у місті Лозова Харківської області.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСББ «М.ГРУШЕВСЬКОГО-11» у розумінні п. 2.22 Порядку № 22-1 є «відповідний органом з місця проживання» та видана ним довідка може бути врахована як доказ на підтвердження факту спільного проживання позивача із її померлим чоловіком.

Позивач 06.06.2025 (тобто не пізніше 6 місяців після смерті матері) звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 , що нарахована на виконання рішень суду, але невиплачена на час смерті останнього.

За вказаних обставин, відповідно до ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, позивач має право на отримання недоотриманої пенсії померлого чоловіка.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються за процедурою, визначеною ч. 1 ст.61 Закону № 2262-ХІІ, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи відповідача, що стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 520/19032/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко