Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №500/6886/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6886/25

08 січня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку із здійсненням постійного догляду за рідною сестрою.

Позивач отримав від відповідача повідомлення, що за результатами розгляду заяви, протоколом від 26 листопада 2025 року № 212 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що він підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.

Позивач вважає відмову відповідача незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 05.12.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення.

Ухвалою суду від 08.12.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Недоліки позовної заяви було усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 10.12.2025 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.

Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

24.11.2025 Позивач подав заяву про надання відстрочки відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку із здійсненням постійного догляду за рідною сестрою.

До заяви було додано документи, які підтверджують відсутність інших родичів першого та другого ступеня спорідненості, які б могли здійснювати догляд за сестрою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю І групи не ходить та потребує стороннього догляду, який відповідно до законодавства надає Позивач.

Позивач отримав від відповідача повідомлення, що за результатами розгляду заяви, протоколом від 26 листопада 2025 року №212 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: не надано один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ.

ОСОБА_4 мати особи з інвалідністю ОСОБА_2 є особою похилого віку, так як на сьогоднішній день її вік 70 років та за станом здоров`я, враховуючи вік не може здійснювати догляд за донькою особою з інвалідністю І групи, яка не піднімається та не ходить.

Не погодившись із протоколом комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26 листопада 2025 року № 212 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX (далі Закон №3633-ІХ) внесені зміни до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560), на виконання яких розпорядженням Тернопільської районної військової адміністрації від 20.05.2024 №174/01-01 створена комісія з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з представників Тернопільської районної військової адміністрації.

Відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто або через органи ЦНАП подають на ім`я голови комісії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Тотожні підстави містяться в новій редакції статті 23, з урахуванням змін, внесених Законом №3633-ІХ, а саме в пункті 14 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, та стосуються осіб, зайнятих постійним доглядом за особою з інвалідністю І, ІІ групи. Документи, що були подані до заяви позивача від 24.11.2025, серед іншого, підтверджують його право на отримання відстрочки і за новою редакцією статті 23 Закону.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону N93543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з абзацом дванадцятим частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані - опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Щодо наявності відповідного права вчиняється відповідна відмітка у військовому квитку або запис у посвідченні. Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, приймаються до громадян України (призовників, військовозобов`язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.

Предметом спору у цій справі є допущена бездіяльність щодо розгляду заяви позивача від 24.11.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу чотирнадцятого частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ.

Судом встановлено, що положення абзацу дванадцятого частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою), знайшли відображення в пункті 14 частини першої статті 23 цього ж Закону з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких, законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ.

Пунктом 14 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ (в редакції чинній на даний час), визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю І або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю І або II групи.

Догляд за особами, які його потребують може здійснювати на професійній або непрофесійній основі.

У контексті оформлення постійного догляду на непрофесійній основі, доглядачем може бути фізична особа, яка:

• Спільно проживає з особою, яка потребує догляду, та пов`язана з нею спільним побутом, має взаємні права та обов`язки (зазвичай це члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення).

• Не здійснює підприємницьку діяльність у сфері надання соціальних послуг.

• Не потребує спеціального навчання чи дотримання державних стандартів соціальних послуг для надання догляду на непрофесійній основі.

Судом встановлено, що державними органами визначено Позивача як особу яка здійснює постійний сторонній догляд за рідною сестрою та отримує відповідну компенсацію, що підтверджується довідкою управління соціальної політики Тернопільської міської ради. На цій підставі Позивачу двічі надавались відстрочки від призову у період мобілізації.

Позивачем також надавались довідки Відповідачу, що його мати ОСОБА_5 1955 року народження вже є непрацездатною особою, часто хворіє і фактично сама вже потребує догляду від сина. Суд звертає увагу, що у повідомленні про відмову у наданні відстрочки, прізвище матері зазначено як ОСОБА_6 хоча фактично вона ОСОБА_7 , та надавались документи, що вона хворіє, але вони не прийняті Відповідачем.

Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, обов`язку непрацездатних батьків по утриманню дітей законодавством не встановлено.

Також відповідно до статті 267 Сімейного кодексу України визначено обов`язок по утриманню братів та сестер, а саме: «Повнолітні брати і сестри зобов`язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу.»

Так як Позивач має можливість утримувати та фактично здійснює догляд за сестрою особою з інвалідністю І групи, за що отримує відповідну компенсацію передбачену законодавством.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 968,96 грн. згідно квитанції від 03.12.2025.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати протокол комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26 листопада 2025 року №212 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зобов`язати комісію для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2025 року та вирішити питання про надання відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку, з врахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений судовий збір в розмірі 968 грн (дев`ятсот шістдесят вісім) 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 08 січня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_6 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 ).

Головуючий суддя Подлісна І.М.