Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №260/6784/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2026 рокум. Ужгород№ 260/6784/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, щодо зменшення з 01 лютого 2023 року при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення №ПМ/2023ХР18090, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року №260/978/25 основного розміру призначеної пенсії з 86% до 70% суми місячного грошового забезпечення;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести з 01.02.2023 року перерахунок і виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 у розмірі 86% від суми місячного грошового забезпечення, згідно довідки №ПМ/2023ХР18090 про розмір грошового забезпечення, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , без обмеження розміру пенсії 10-ма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб (23610 грн.) з 01 березня 2024 року, виключаючи можливість посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на недіючу частину 7 статті 43 Закону України №2262-ХІІ та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ від 03.01.2025 року №1, яка суперечить законам вищої юридичної сили, з врахуванням раніше виплачених сум.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Закарпатській області та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. 23 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 підготував та направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідку про грошове забезпечення станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку його пенсії з 01 лютого 2023 року. Проте після проведеного на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/978/25 від 31.03.2025 перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки уповноваженого органу відповідач самовільно зменшив основний розмір такої до 70% грошового забезпечення та обмежив її розмір максимальним. Такі дії відповідача вважає протиправними, оскільки вони порушують конституційний принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, а тому вважає, що положення ст. 13 можуть застосовуватися тільки у разі первинного призначення пенсії, а не її перерахунку. Окрім того, зазначає, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачена можливість обмеження пенсії будь-яким максимальним розміром.

11 вересня 2025 року відповідач подав до суду відзив на позов №0700-0802-8/53436 від 10.09.2025, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив з мотивів його безпідставності. Зокрема, зазначив, що порядок визначення розміру пенсії та його максимально величини у відсотковому відношенні відповідних сум грошового забезпечення визначено ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також зауважив, що відповідно до ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ч.1 ст.2 розд. І Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» пенсія позивача не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

18 вересня 2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України, в якій з доводами відповідача, наведеними у відзиві, не погоджується, оскільки вважає, що такі суперечать чинним законодавчим нормам.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) проходив військову службу в Збройних силах України.

Згідно з розрахунком на пенсію за вислугу років №ФХ110486 від 30.11.2007, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначило ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 16 березня 2004 року у розмірі 86% грошового забезпечення.

Станом на день виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

23 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 №260/1715/24 видав довідку №ПМ/2023 ХР18090 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року для перерахунку пенсії з 01.02.2023.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/978/25 від 31.03.2025 ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснило з 01 лютого 2023 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 №ПМ/2023 ХР18090 про грошове забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023. Однак при цьому основний розмір пенсії визначено з розрахунку 70% грошового забезпечення у сумі 23802,45 грн. Більше того, при проведенні такого перерахунку ГУ ПФУ в Закарпатській області обмежило нараховану суму пенсії 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, з 01 лютого 2023 року ОСОБА_1 фактично виплачено пенсію у сумі 20930,00 грн.

Вказана обставина підтверджується відомостями протоколу перерахунку пенсії за пенсійною справою №ХР701005533.

З 01 січня 2025 року ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснило перерахунок пенсії, що підлягає виплаті ОСОБА_1 , з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року, обмеживши її розмір 23610,00 грн.

За результатами розгляду скерованих ОСОБА_1 звернень листами №2010-1946/Ж-02/8-0700/25 від 14.05.2025, №2280-2173/Ж-02/8-0700/25 від 30.05.2025 та №3142-3320/Ж-02/8-0700/25 від 25.07.2025 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило заявника про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії з огляду на те, що пенсія виплачується позивачу з дотриманням вимог ст. 13 та ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої максимальний розмір пенсії не може перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення та десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вважаючи дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру пенсії з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та обмеження такої десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб протиправними та такими, що порушують його конституційні права, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, регулюється нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі – Закон).

Відповідно до преамбули Закону, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 13 Закону регламентовано порядок визначення розміру пенсії за вислугу років. Так, пенсії за вислугу років, відповідно до цієї статті (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права на пенсію) призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

В подальшому Законами України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 та «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» №1166-VІІ від 27.03.2014 було внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону, де спочатку цифри « 90» замінено цифрами « 80», а потім на « 70» (максимальний розмір пенсії) відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи та заявлених позовних вимог, позивач оскаржує дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії з розрахунку 70% грошового забезпечення.

Нормами ст. 63 Закону врегульовано порядок здійснення перерахунку раніше призначених пенсій. Так, відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що положення статті 13 Закону, якими встановлено розмір пенсії, виходячи з 70 відсотків грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014, тобто дати набрання чинності відповідної редакції Закону, та стосуються саме питань призначення пенсії, а не її перерахунку, оскільки до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави саме перерахунку пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми ст. 63 Закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 51 Закону, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Судом встановлено, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведений з 01 лютого 2023 року на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 №260/978/25, відповідно до якого ГУ ПФУ в Закарпатській області зобов`язано здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 №ПМ/2023 ХР18090 від 23 грудня 2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року.

При цьому при здійсненні такого перерахунку відповідачем не тільки враховано відомості нової довідки уповноваженого органу про грошове забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2023 року, але й змінено розмір відсоткового співвідношення до грошового забезпечення, встановленого ст. 13 Закону.

Суд вважає такі дії органу Пенсійного фонду України протиправними з огляду на наступне.

Порядок проведення перерахунку пенсій військовослужбовців, призначених відповідно до Закону, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 (далі – Порядок № 45). Відповідно до пункту 3 такого, на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п`ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.

П. 4 Порядку №45 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) визначено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Разом з тим ні норми Закону, ані норми Порядку №45 не передбачають можливість зменшення при проведенні перерахунку пенсії відсотку грошового забезпечення, встановленого при призначенні пенсії.

Норми ст. 58 Конституції України закріпили принцип незворотності дії в час законів та інших правових актів, відповідного до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип належить розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Імперативність даної норми, з метою застосування до спірних правовідносин, полягає в тому, що зміна розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, та інших осіб, згідно з положеннями Закону, не може мати наслідком скасування вже призначеного пенсіонеру відсоткового співвідношення пенсії до грошового забезпечення у розмірі 86%, з якого і повинен бути проведений відповідний перерахунок.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В рішенні від 06.07.1999 №8-рп/99 Конституційний Суд України прямо зазначив, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Більше того, право на мирне володіння кожною фізичною або юридичною особою своїм майном гарантується також ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у Рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Рішення від 26.09.2014) зауважив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/5898/21 від 14.12.21 в ГУ ПФУ в Закарпатській області були відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 13 Закону, оскільки такі стосуються саме призначення пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №Пз/9901/58/18 (№240/5401/18), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, а також в постановах від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17, від 14 листопада 2022 року у справі №380/22040/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 86% від відповідних сум грошового забезпечення на 70%, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами, встановленими для громадян, які втратили працездатність, суд зазначає наступне.

З 01 січня 2008 року ст. 43 Закону доповнено положенням, яким пенсії військовослужбовців обмежено максимальним розміром. Так, згідно ч. 7 ст. 43 (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08 липня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Проте рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення ч. 7 ст. 43 Закону, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року ст. 43 Закону не містить положень щодо обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Таким чином, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної відповідно до Закону, максимальним розміром.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 16.04.2020 у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що станом на день проведення перерахунку позивачу пенсії Закон не містив положень, якими б були передбачені обмеження пенсії будь-яким максимальним розміром.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 будь-яким максимальним розміром при проведенні її перерахунку з 01 лютого 2023 року, а тому дії щодо застосування такого обмеження в даному випадку є протиправними.

Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Хоча позивач не просить визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру його пенсії при проведенні перерахунку з 01 лютого 2023 року, з метою належного та ефективного захисту прав пенсіонера суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в цій частині з урахуванням наведеного.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області провести перерахунок пенсії позивача без застосування коефіцієнтів, встановлених постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, суд зазначає наступне.

Правомірність свого рішення відповідач обґрунтовує нормами ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX (далі – Закон №4059) та положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі – Постанова №1).

Так, оцінюючи такі дії органу Пенсійного фонду України з точки зору основних засад адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Закону №4059 установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови №1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Отже, вказаними нормативно-правовими актами обмежено розмір пенсії особам, пенсія яким призначена на підставі норм Закону №2262.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 1-1 Закону № 2262 законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, Законом №4059 та Постановою №1 установлено додаткові підстави для обмеження розміру пенсії особам, передбаченим Законом №2262, шляхом застосування відповідних коефіцієнтів, що прямо заборонено ч. 3 ст. 1-1 Закону №2262.

У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці 3 п. 4 мотивувальної частини рішення №10-р/2020 від 28.08.2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.

Більше того, неконституційність обмеження пенсії особами, передбаченим Законом №2262, визнана рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Отже, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Таким чином, оскільки Законом №2262 і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 46 Закону №4059 і Постанови №1.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що станом на 01 січня 2025 року Закон №2262 не містив положень, якими б були передбачені обмеження пенсії військовослужбовців будь-яким максимальним розміром.

Наведене свідчить про відсутність в ГУ ПФУ в Закарпатській області підстав для обмеження розміру пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням коефіцієнтів, встановлених Постановою №1.

Із заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить провести перерахунок його пенсії без застосування встановлених Постановою №1 коефіцієнтів з 01 березня 2024 року. Однак така постанова набрала чинності з 01 січня 2025 року. Тобто зазначені нормативно-правові акти за хронологією були прийняті пізніше, а тому їхні положення згідно зі ст. 58 Конституції України не можуть поширюватися на спірні правовідносини та не можуть застосовані при перерахунку пенсії з 01 березня 2024 року.

Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, оскільки за результатами розгляду цієї справи судом встановлено порушення прав позивача щодо обчислення пенсії із застосуванням норм Постанови №1 з 01 січня 2025 року, з метою належного та ефективного захисту прав пенсіонера суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправність таких дій ГУ ПФУ в Закарпатській області та зобов`язати провести перерахунок без застосування таких коефіцієнтів з 01 січня 2025 року.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюються спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ – 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення з 01 лютого 2023 року при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення №ПМ/2023ХР18090, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , основного розміру пенсії з 86% до 70% суми грошового забезпечення.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок і виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 у розмірі 86% грошового забезпечення згідно з довідкою №ПМ/2023 ХР18090 про розмір грошового забезпечення, наданою ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше проведених виплат.

4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження з 01 лютого 2023 року при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення №ПМ/2023ХР18090, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, що втратили працездатність.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок і виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення №ПМ/2023ХР18090, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

6. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження з 01 січня 2025 року пенсії ОСОБА_1 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

7. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

8. В решті позову відмовити.

9. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1211,20 (Одна тисяча двісті одинадцять гривні 20 коп.) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін