Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №260/10000/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2026 року м. Ужгород№ 260/10000/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 , в якій просить суд: 1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі одного мільйона гривень відповідно до п.4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025р. №153. 2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі один мільйон гривень відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025р. №153.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.08.2022 прийнятий на військову службу за контрактом вищого військового навчального закладу та зарахований до списків курсантів у званні солдат ІНФОРМАЦІЯ_2 . 24.06.2024 ОСОБА_1 на підставі наказу ректора академії №699-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. З 26.06.2024. позивач у віці 19 років призваний на військову службу за мобілізацією, на особливий період та проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) у званні солдата. В період з 02.07.2024 по 22.11.2024 та з 12.12.2024 по 11.05.2025 позивач брав участь у бойових діях та має статус учасника бойових дій. Вважає, що на нього може бути розповсюджена Постанова КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Позивач зазначає, що 20.10.2025 звернувся із рапортом до військової частини НОМЕР_2 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п.4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153, однак відповіді не отримав. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової винагороди протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 в 15 денний строк з дня отримання даної ухвали надати:

- копію наказу про призначення (переведення, тощо) позивача на посаду у військовій частині НОМЕР_2 ;

- рапорт позивача щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень;

- рішення за результатами розгляду рапорту позивача про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень;

- копію контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153;

- відомості про проходження позивачем служби у бойових умовах та зазначити календарний період перебування позивача у бойових діях, у тому числі під час дії контракту від 22.03.2022;

- письмово зазначити, чи притягувався позивач до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, а у разі притягнення до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності надати відповідні докази;

- письмову інформацію та довідку про нараховані та виплачені позивачу суми одноразової допомоги після укладання контракту на виконання порядку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153;

- усі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

24.12.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позивач безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій не приймав, тому у нього відсутні підстави у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

29.12.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, за змістом якого останній просив задовольнити позовні вимоги. Зазначив, що позивач брав участь у виконанні бойових дій (спеціальних) завдань із захисту національних інтересів і територіальної цілісності, відсічі та стримуванні збройної агресії в районах ведення воєнних (бойових дій) в складі зведеного медичного загону, забезпечував сортування та прийом, евакуацію поранених військовослужбовців, охорону та оборону місць розташування підрозділу. Участь у бойових діях позивач приймав на підставі бойових розпоряджень. Вказав також, що відповідач довільно трактує термін «бойові дії».

02.01.2026 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій не приймав.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Зі змісту витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №725-ОС від 28.06.2024 встановлено, що ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження військової служби з Національної Академії Державної прикордонної служби України, АДРЕСА_2 , зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення з 26.06.2024 на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.06.2024 №1085-ОС, припис від 26.06.2024 №581-П.

З доданої копії паспорта № НОМЕР_5 позивача вбачається, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, позивач призваний на військову службу у 19 років. Станом на дату розгляду даної справи продовжує військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до змісту довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 04.06.2025 №08/2521, позивач дійсно в період з 02.07.2024 по 22.11.2024 та в період з 12.12.2024 по 11.05.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населених пунктах Кочеток та Зарічне Харківської області. Вказану довідку видано НОМЕР_4 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України на підставі журналу бойових дій НОМЕР_4 прикордонного загону №91дск від 27.10.2024.

Судом з наданого посвідчення ветерана НОМЕР_6 встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, посвідчення видано 10.07.2025 на підставі пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості та відомості про розшук в матеріалах справи відсутні.

З долученого до матеріалів справи листа НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України вбачається, що за результатами розгляду адвокатського запиту від 16.11.2025 представника позивача повідомлено, що протоколом №10 від 15.12.2025 засідання робочої групи НОМЕР_4 прикордонного загону з питань виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану в період з 24 лютого 2022 року по 12 лютого 2025 року у віці з 18 до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу, брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, солдату ОСОБА_2 відмовлено у виплаті вказаної грошової винагороди, оскільки вказаний військовослужбовець не брав безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє на момент розгляду справи судом.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).

Частиною третьою статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Аналізуючи вказані вище положення пункту четвертого Постанови №153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням змін) суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані певні умови, зокрема:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64;

- така особа проходить військову службу та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом 5 пункту 4 Постанови №153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (про що й просить позивач у позовній заяві).

В той же час, аналізуючи вказані вище норми законодавства та вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для виплати спірної грошової винагороди ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, з 26.06.2024 позивач під час дії воєнного стану у віці 19 років був призваний на військову службу за мобілізацією, що відповідає вищевказаним умовам, визначеним Постановою №153.

В матеріалах справи наявна довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №08/2521 від 04.06.2025. В той же час, вказана довідка не є підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій в розумінні положень пункту четвертого Постанови №153.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (далі - Окреме доручення), якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах своїх повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністра оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23, аналізуючи положення Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, визнав обґрунтованими доводи скаржника, що рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, від 23.06.2022 № 912/з/29 підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.

У той же час Верховний Суд у вказаній постанові відзначив, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови, в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили.

за пунктом 1 директиви № 248/1298 під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Аналогічні за змістом положення містяться й в Окремому доручені, відповідно до пункту 1 якого під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти, зокрема виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

Абзацом четвертим пункту 3 Окремого доручення визначено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Абзацом 1 пункту 4 Окремого доручення визначено, що керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення. У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення. У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Так, пунктом 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 визначено на підставі яких документів здійснюється документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів. Це може бути бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Зі змісту листа НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та доданих витягів з протоколу №10 засідання робочої групи НОМЕР_4 прикордонного загону з питань виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану в період з 24.02.2022 по 12.02.2025 у віці з 18 до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу, брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, витягу з журналу бойових дій відділу медичного забезпечення НОМЕР_4 прикордонного загону від 12.05.2024 №44, довідки про грошове забезпечення та інші винагороди за 2024 рік відносно ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 не брав безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.12.2025 по справі № 340/5575/23.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та проаналізувавши вищенаведені положення законодавства, що регулюють спірні відносини у даній справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та відсутність в діях відповідача ознак протиправного діяння, зокрема, позивачем не дотримані умови та критерії для отримання винагороди, передбаченої постановою №153, оскільки позивач не брав безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що є обов`язковою умовою для отримання спірної виплати. Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої и статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат суд керується такими мотивами: порядок розподілу судових витрат регламентовано в статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволені позову відмовлено, позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич