Вирок від 12 січня 2026 р. у справі №519/2484/25 — Південний міський суд Одеської області

Справа № 519/2484/25

1-кп/519/39/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , на стадії судового розгляду кримінального провадження розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадженні №12025161200000607 від 15.11.2025

відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Дубечне, Старовижівського району Волинської області, українки, громадянки України, незаміжньої, з середньою освітою, працюючої на посаді двірника у КЗ «Сичаська гімназія» Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, маючої на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового розгляду кримінального провадження, -

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачена ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/22 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку.

2.Відповідно до Указу Президента України від 15 липня 2025 року № 4524-ІХ «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в України продовжено з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.

3. ОСОБА_3 постійно мешкала в Україні та достовірно знала про дію в Україні воєнного стану.

4.Так, 17.10.2025 близько 17 години 40 хвилин, більш точний час не встановлено, ОСОБА_3 перебувала у вестибюлі торгового центру «ПЛАЗА», який розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Південне, вул. Григорівського Десанту, 34/1 біля банкомату банку «ОЩАДБАНК», та у неї виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, що належить ОСОБА_5 .

5.Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 діючи умисно, із корисливих мотивів та переслідуючи ціль незаконного збагачення, впевнившись, що за нею ніхто не спостерігає, а поряд відсутній власник грошових коштів, підійшла до банкомату банку «ОЩАДБАНК» та шляхом вільного доступу викрала з банкомату грошові кошти в сумі 9000 гривень, які знаходились в купюро приймачі, після чого ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зникла та розпорядилась викраденими грошовими коштами на власний розсуд.

6.Своїми злочинними діями ОСОБА_3 спричинила потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 9000 гривень.

7.Таким чином, ОСОБА_3 , вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

8.В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 повністю визнала себе винною, щиро розкаялася, фактичні обставини справи не оспорювала, а також підтвердила встановлені обставини справи.

9.Так, обвинувачена ОСОБА_3 пояснила суду, що 17.10.2025 близько 17 години 40 хвилин, вона перебувала у вестибюлі торгового центру «ПЛАЗА», який розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Південне, вул. Григорівського Десанту, 34/1 біля банкомату банку «ОЩАДБАНК», побачила в купюро приймачі банкомату грошові кошти в сумі 9000 гривень, користуючись тим, що її ніхто не бачить викрала зазначені грошові кошти та з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд. Визнала факт таємного викрадення майна ОСОБА_6 , що зазначені в обвинувальному акті, спричинення майнової шкоди потерпілому та причинно-наслідковий зв`язок. Шкодує, що так сталося.

10.Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

11.Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позицій, роз`яснивши її положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

12.Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинувачену, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого її кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

13.Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану, та кваліфікує її дії за ч. 4 ст.185 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

14.Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої – щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди.

15.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої – не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

16.Суд зауважує, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

17.У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

18.На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

19.Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

20.Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

21.Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

22.Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

23.Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

24.Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.

25.Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, характер діяння, обстановку, спосіб, місце і час вчинення кримінального правопорушення, форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети, особу обвинуваченої, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має середню освіту, має на утриманні малолітню дитину, за місцем мешкання характеризується задовільно, не заміжня.

26.Умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачене ст. 75 КК України.

27.Відповідно до частини 1 цієї статті якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

28.Враховуючи що обвинувачена в судовому засіданні негативно оцінила власну протиправну поведінку, вчинила кримінальне правопорушення вперше та за відсутності обтяжуючих обставин, її щире бажання стати на шлях виправлення, добровільне відшкодування завданої шкоди, суд вважає за можливе звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

29.Зокрема, за ч. 4 ст. 185 КК України слід призначити ОСОБА_3 покарання в виді позбавлення волі строком на 5 років, зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, тобто з іспитовим строком на 2 (два) роки. Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинувачену ОСОБА_3 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

30.Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду , а контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надасть можливість органу пробації аналізувати інформацію щодо виправлення засудженої.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

31.Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

32.Запобіжний захід обвинуваченій, враховуючи вид та розмір покарання, не обирати.

33.Жодних цивільно-правових вимог у вказаному кримінальному провадженні не заявлено.

34.Процесуальні витрати по справі відсутні.

35.На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

36.Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, і призначити її покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

37.На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

38.Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

39.Роз`яснити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку, тобто з 13.01.2026.

40.Запобіжнийзахід ОСОБА_3 до набрання цим вироком законної сили не обирати.

41.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

42.Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана через суд, який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

43.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Південного міського суду

Одеської області ОСОБА_1