Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №495/2379/25 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 495/2379/25

Провадження № 2-др/513/1/26

Саратський районний суд Одеської області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників заяву представника ОСОБА_1 адвоката Власенко Лілії Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2025 року Саратським районним судом Одеської області ухвалено заочне рішення у справі №495/2379/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, яким позовні вимоги задоволено.

16 грудня 2025 року до суду надійшла відповідна заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Власенко Л.В., у якій остання просить ухвалити додаткове рішення, котрим стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за позовну вимогу щодо стягнення аліментів на її користь на утримання дітей, оскільки остання звільнена від сплати судового збору за вказану позовну вимогу на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.

На підставі ч. 13 ст. 7, ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України судом вирішено питання про ухвалення додаткового рішення.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , яку повернуто з відміткою пошти «адресат відсутній». Відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив не надала, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Зі згоди представника позивача, який заявою не заперечував проти винесення заочного рішення у випадку не надходження до суду відзиву у визначений строк, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши й дослідивши заяву та додані до неї документи, а також окремі матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Питання щодо судових витрат вирішується судом відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову – на відповідача;

2) у разі відмови в позові – на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 цієї статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем було заявлено дві позовні вимоги, а саме: розірвання шлюбу та стягнення аліментів, у якому просить суд розірвати укладений між сторонами шлюб та стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) щомісячно, та на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 07 квітня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної зави майнового характеру, фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно, за позовну вимогу про розірвання шлюбу, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №0.0.4291497265.1 від 06 квітня 2025 року, а за позовною вимогою щодо стягнення аліментів позивача звільнено на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що зазначено в поданому до суду позові.

Таким чином, при зверненні в суд з позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за позовну вимогу про сплату аліментів.

Відповідач не надав суду документів, на підставі яких він би звільнявся від сплати судового збору.

Позовні вимоги про стягнення аліментів задоволено судом у повному обсязі, тому, судові витрати покладаються на відповідача.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає судовий збір 1 211,20 гривень.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Власенко Лілії Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовільнити.

Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Райлянка Саратського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного додаткового судового рішення 13 січня 2026 року.

Суддя В. С. Миргород